Елітне та насіння вищих репродукцій слід тарувати в мішки, які штабелюють на дерев’яних піддонах етикетками назовні. Відстань мішків від підлоги повинна становити не менше 15 см, від стін сховища та між штабелями — 70 см, технологічні проходи між партіями насіння 1,5 м. Гранична кількість рядів мішків (у висоту) в штабелі під час зберігання у холодний період року складає: для пшениці, жита, ячменю, вівса, гречки, гороху, вики, кукурудзи — 8, проса — 6, ріпаку та сої — 5; льону довгунця — 12, люцерни, конюшини, тимофіївки — 5.
Зернову масу, призначену для тривалого зберігання, висушену до вологості нижче критичної, зберігають у сухому стані. При цьому висота насипу не має значення. Температура зберігання сухого зерна хоч і несуттєво, але впливає на інтенсивність його дихання, тому завжди краще, коли вона нижча (у сховищах, під навісами тощо). Тимчасово або постійно (наприклад, зерно ячменю пивоварного) зберігають вологим (15–16%) в охолодженому режимі (з температурою нижче 10 °C). Зернову масу вологістю понад 19% краще охолоджувати до 5–6 °C.
Природні втрати зерна під час зберігання, %
Під час зберігання зерна, в результаті втрат поживних речовин на процес дихання, відбувається зменшення його маси — це природні втрати. Самозігрівання зерна, вплив на нього пліснявих грибів, пошкодження комахами, кліщами, поїдання гризунами — є факторами недбайливого господарювання. Втрати під час зберігання на складі не повинні перевищувати встановлені норми природних втрат зерна.
Погіршення якості насіння під час зберігання може відбуватися від самозігрівання, розвитку комах, кліщів, мікроорганізмів тощо. Уникнути негативного впливу вказаних явищ можна за умов правильної підготовки складських приміщень, раціонального розміщення насіння в сховищах, підтримання оптимального режиму зберігання.
Внаслідок конденсації водяних парів на насінні під час зберігання утворюється водяна плівка, що значно впливає на розвиток мікроорганізмів. За умови вологості нижчої і не значно вищої за критичну, спорові бактерії в насінні розвиваються лише тоді, коли є конденсована вода.
Свіжозібране зерно нерідко має підвищену вологість, за рахунок чого інтенсивно дихає, що сприяє його самонагріванню. Цей процес інколи починається через 1–2 години після вивантаження насіння з автомашини, і навіть невеликий ступінь самонагрівання негативно позначається на придатності його до зберігання.
За умови вологості зерна 16% самонагрівання не спостерігається, а за вологості 18% проходять процеси, які супроводжують активний ріст плісеневих грибів. За вологості зерна 25% на 5 добу температура сягає 65 ºС.
Партії зерна, які хоча б один раз частково самозігрівалися, стають нестійкими під час зберігання навіть за умови усунення даного процесу. Мікрофлора, яка є в наявності, за найменших сприятливих умов знову активізується і швидко призведе до підвищення температури зернової маси.
Розвиток процесу самозігрівання (температура підвищується до 34–38 ºС, цей термін триває 3–7 днів) призводить до суттєвих змін якості та властивостей зернової маси. У такому насінні можуть пройти біохімічні перетворення, які сприятимуть скороченню його довговічності. Низька вологість поєднана із низькою температурою — ідеальні умови зберігання зерна.
Збереження зерна у коморах забезпечить постійний контроль за їхнім фітосанітарним станом та вчасні ефективні заходи захисту від комірних шкідників. В Україні поширено 116 видів комірних шкідників. Серед них кліщів — 34%, комах — 60% (жуків — 51%, метеликів — 9%), мишоподібних — 6%. Потенційну загрозу можуть становити також карантинні шкідники, які проникають на територію нашої країни. За даними ФАО, втрати зерна і зернопродуктів під час зберігання щороку становлять 10–15%. Приміром, у світі від комірних шкідників втрачається стільки зерна, що ним можна було б прогодувати 135 млн осіб. Кожен третій гектар зернових у світі засівається задля підтримки життєдіяльності шкідливих організмів.
Зараженість шкідниками партій будь-якого зерна, незалежно від їх цільового призначення, стандартами не допускається. Партії зерна, заражені шкідниками, вважаються некондиційними. Наявність шкідників не допускається навіть обмежувальними кондиціями. Як і показники свіжості, її визначають у першу чергу. У разі виявлення в зразку зерна хоча б одного живого шкідника хлібних запасів (крім кліщів), партія до приймання не допускається.
Щодо пошкодження комірними шкідниками визначається показник зараженості та забруднення хлібних запасів. Зараженість свідчить про наявність живих шкідників та оцінюється технологічно відповідно до ДСТУ. Зараженість визначається кількістю екземплярів живих шкідників в 1 кг зерна (мертві відносяться до сміттєвої домішки і в процесі визначення зараженості не враховуються). У документах, які характеризують якість зерна, обов’язково відмічають показник зараженості. Якщо в наважці не знайдено живих шкідників, то дане положення фіксують, як «зараженість не виявлено».
Забруднення, як гігієнічний показник, характеризує кількість живих і мертвих комірних шкідників і придатність зернопродуктів для продовольчих потреб. Обидва ці показники враховуються у визначенні сумарної щільності зараження (забруднення) (СЩЗ). За сумарної щільності шкідників у межах 90 екз./кг, зерно вважається не придатним для споживання. Якщо СЩЗ не перевищує 90 екз./кг, то таке зерно змішують із чистим і доводять, за кількістю шкідників, до максимально припустимих рівнів (МПР) і, відповідно, використовують.
Шкідливі комірні комахи, маючи високу потенційну здатність до розмноження, за тривалого зберігання зернопродуктів і сприятливих для їхнього розвитку умов, можуть накопичитись у значній кількості. Так, науковці дослідили, що в лабораторних умовах дві пари жуків зразків комірного й рисового довгоносиків у зерні пшениці за дев’ять місяців розвитку дають потомство, відповідно, 6211 і 7978 особин.
Комірні шкідники дуже ненажерливі. Потомство однієї самиці млинової вогнівки за чотири місяці розвитку знищує 17,5 кг борошна, а одного комірного довгоносика — один кілограм зерна пшениці за рік. Живлячись зерном, шкідники забруднюють його шкірками від линянь, загиблими особинами, екскрементами, павутиною. Заражене шкідниками борошно склеюється в грудочки, ущільнюється, в ньому підвищується температура й вологість. Воно змінює колір, запах і смакові якості.
Прогризене та пошкоджене зерно набагато швидше заселяють плісняві гриби, які, проростаючи, псують його, виділяючи при цьому шкідливі речовини. Ці гриби, насамперед представники роду Fusarium, спричиняють отруєння — мікотоксикози людей і тварин. Тому не можна використовувати зіпсоване, запліснявіле зерно для виготовлення хлібопродуктів або на корм худобі. З такого зерна не буде якісного борошна та доброго хліба.
Великої шкоди завдають комірні шкідники насіннєвому матеріалу, знижуючи його кондиційні показники. Так, пошкоджене насіння пшениці та кукурудзи може втратити 27–75% схожості.
Одним із способів боротьби з комірними шкідниками є охолоджування і проморожування зерна з перемішуванням вороху в холодну пору року. За умови зниження температури зерна до –5–10 ºС забезпечується знищення шкідників.
Для дезінсекції комірних приміщень, токів, зерна насінного і продовольчо-фуражного призначення застосовують хімічні засоби захисту. Обробку комор можна провести інсектицидами: «Фастак» (0,02 л/100 м² поверхні складу) або «Актеллік» (0,1 л/100 м²).
На 100 м² поверхні з металу витрачають 2,5 л робочого розчину, з цегли — 7 л, з бетону та дерева — 5 л. Ретельно обробляють щілини, стики, вентиляційні люки та інші місця, де можуть ховатися комахи.
«Актеллік» проявляє не тільки контактну дію, але й має фумігантний ефект. Тривалість захисної дії може сягати року. Для фумігації зернових запасів норма використання «Актелліку» та «Фастаку» складає 16 мл/т зерна.
Дезінсекцію аерозольними обробками та фумігацію виконують спеціалізовані сертифіковані організації із дотриманням правил безпеки.
Віталій ІЩЕНКО, заступник директора з наукової роботи,
завідувач лабораторії селекції зернових і технічних
культур ІСГС НААН, к. с.- г. н.; експерт-дорадник з питань рослинництва
Тетяна МОСТІПАН, старший науковий співробітник лабораторії
кормовиробництва та фітопатології ІСГС НААН,
експерт-дорадник з питань інтегрованого захисту рослин
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач науково-технологічного
відділу селекції, насінництва і трансферу інновацій ІСГС НААН,
к. т. н., с. н. с., експерт-дорадник з питань механізації сільського
господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
