У зоні Степу втрати від шкідників і хвороб становлять не менше як третину отримуваного врожаю, погіршуються посівні, продовольчі й кормові якості зерна. Крім того, шкодочинні об’єкти спричиняють погіршення якості зерна не лише в полі, а й за його зберігання. Фітосанітарна ситуація в посівах зернових культур значною мірою визначає врожайність та її стабільність. Особливу загрозу в порушенні цієї стабільності становлять спалахи масового розвитку та поширення хвороб і шкідників.
Загроза не критична, але нехтувати не варто
В умовах поточного року залежно від сорту, агрофону, попередника, густоти, опадів тощо на нижніх листках і нижній частині стебла зернових культур спостерігається помірне ураження борошнистою росою, одинично виявляли й інші хвороби. За сівби непротруєним насінням траплялися осередки ураження летючою сажкою. В основному в посівах озимих зернових культур кількість шкідників не перевищує ЕПШ, їх розвиток і розмноження стримала прохолодна погода з рясними опадами у травні. Частково озимим, масово ярим зерновим завдавали шкоди п’явиці та хлібні блішки.
Найбільш шкодочинним об’єктом зернових культур є клоп шкідлива черепашка. Внаслідок пошкодження рослин дорослими клопами (імаго) виникає часткова або повна білоколосиця, личинками — формується деформоване та щупле зерно, що призводить до кількісних втрат, погіршення кондицій насіння пшениці. Так, у разі 6% пошкодження зародка схожість насіння зменшується на 22–25%, а енергія проростання — на 18–21%. Проте найбільшу шкоду личинки завдають смаковим, хлібопекарським властивостям (зниження вмісту клейковини та погіршення її якості), погіршують й інші технологічні показники зерна. Живлення личинок і молодих клопів триває до збирання врожаю за вологості зерна вище за 14%. Зазвичай потреба в хімічному захисті збігається з молочною або молочно-восковою стиглістю зерна в озимих культур, тому за умови чисельності клопа шкідливої черепашки понад економічний поріг (екз./м²) на посівах цінних і сильних пшениць — 2 (личинки), на посівах рядових сортів — 4–6, на ячмені — 8–12 існує необхідність хімічної обробки посівів препаратами (інсектицидами) відповідно до «Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Обробки проти клопів забезпечать захист посівів і від супутніх із черепашкою видів шкідників — попелиць, трипсів, хлібних жуків тощо.
Хімічні обробки посівів
Для забезпечення високої ефективності хімічних обробок посівів потрібно дотримуватися визначених строків застосування, рекомендованих норм витрати препаратів і технології їх застосування. Проти комплексу шкідників ефективними будуть обприскування посівів одним з інсектицидів: Актара, в. р. г., Борей, КС, к. е., Фастак, к. е. (0,12 кг/га), Карате зеон, мк. с. (0,15 л/га), Бі-58 новий, к. е. (1,5 л/га), вантекс, мк. с. (0,06 л/га), Децис профі, в. г. (0,04 кг/га), Данадим стабільний, к. е. (1–1,5 л/га), Моспілан, р. п., Ф’юрі, к. е. (0,07 л/га), Протеус, о. (0,5–0,75 л/га), Штефесін, к. е. (0,25 л/га), Фуфанон, к. е. (1,2 л/га) й ін., дозволеними до використання, а також сумішами фосфорорганічних і піретроїдних препаратів у половинних нормах витрат.
Для збереження товарних і насіннєвих якостей збирання врожаю потрібно провести в ранні й стислі строки. Це знизить пошкодженість зерна клопом черепашкою та пригнічуватиме розвиток популяції шкідника (зменшить чисельність окрилених клопів і скоротить період нажировочного живлення). Найкращим способом збирання вважається пряме комбайнування. Доцільно збирати врожай в першу чергу на посівах найбільш заселених клопами, а також ті, де очікується високоякісний урожай. Волога погода під час збирання врожаю або перестоювання рослин може призвести до пліснявіння колоса та зерна фузаріозними й іншими плісеневими грибами, втрат зерна від осипання, подрібнення й травмування, що негативно вплине на якість продукції.
Після збирання врожаю слід провести негайне лущення стерні, що значно зменшить чисельність комплексу шкідників (клопи, злакові мухи, трипси, хлібні пильщики й ін.) та хвороб.
Потрібно підготовити складські приміщення до приймання та зберігання зерна: повністю звільнити від продукції, що зберігалась, очистити від зернових просипів, сміття тощо. Шпарини в стінах, опорних стовпах, балках й інших місцях, де оселюються комірні шкідники, побілити розчином хлорного вапна. Обробку незавантажених складів (після санітарного очищення) провести вологим способом, застосовуючи емульсії препаратів: Актеллік (0,5 г/м²), Арріво (0,8 г/м²), Простор (0,12–0,35 мл/м²), Фастак (0,2 г/м²), Фуфанон (0,6–0,8 мл/м²) та ін., з нормою витрати робочої рідини 200 мл/м².
Підготуйте складські приміщення
Для обробки прискладської території застосовують ці самі препарати, подвоюючи норму їх витрати й робочої рідини.
Для знезараження незавантажених складських приміщень застосовують метод фумігації Магтоксином або Фостоксином із нормою витрати 1–3 таблетки або 5–15 пелет на 1 м³ приміщення, Алфосом — 1–2 табл. (3-6 г/м³), Дегеш плейтс/Стрипс 1–3 плити на 30 м³ або 1–3 стрічки на 600 м³, Фостеком — 3–4 табл./м³, Геліофосом — 6 г/м³. Якщо проведення фумігаційних робіт неможливе (недостатня герметичність складу, відстань від житлових приміщень менша як 50 м), проти найнебезпечніших видів твердокрилих застосовують аерозольний спосіб дезінсекції актелліком, (0,04 г/м³) з нормою витрати робочої рідини 20 мл/м², експозиція 24 год.
Профілактичні заходи, спрямовані на недопущення комах у складські приміщення та запобігання ураження зерна хворобами:
- своєчасне збирання врожаю за оптимальної вологості, запобігання травмування й биття, очищення від насіння бур’янів та інших домішок, сортування і просушування зерна до вологості 13%, а за підготовки до тривалого зберігання на 1–1,5 нижче;
- роздільне розміщення зерна на зберігання за категоріями натурної маси, засміченості, вологості. Зерно нового врожаю треба зберігати окремо від зерна врожаїв минулих років, насіннєве — окремо від продовольчого й фуражного;
- систематичний нагляд за станом зерна, контроль за температурою, вологістю зерна, зараженістю шкідниками, розвитком пліснявіння.
Після збирання зерно спочатку доробляють, а потім визначають спосіб зберігання залежно від його стану, якісної характеристики, цільового призначення.
У процесі зберігання в готовій продукції можуть відбуватися фізіолого-біохімічні зміни, які пов’язані з післязбиральним дозріванням зерна, його станом і сортовими особливостями. За дотримання технологій і режимів зберігання в повноцінному зерні не припиняється синтез органічних речовин і їх перегрупування, якість клейковини помітно поліпшується, а її вміст може дещо зменшуватись. Тому виростити якісне зерно — це одна справа, а зібрати й зберегти його — не менш важливо й складно.
Т. М. ПЕДАШ, О. А. ГОРЩАР, Т. В. ГИРКА
Лабораторія захисту рослин ДУ ІЗК НААН
