Обробка насіння соняшнику вентилюванням дає аграріям змогу суттєво підвищити якість обробки насіння. Цей ефективний захід знижує температуру і вологість насіння, прискорює післязбиральне дозрівання, підвищує стійкість продукції під час зберігання. Насіння вентилюють у режимі підсушування, охолодження або проморожування.
У режимі підсушування насіння продувають атмосферним теплим або підігрітим повітрям. У разі продування атмосферним повітрям насіння підсушується, лише якщо його фактична вологість перевищує рівноважну. Цей режим ефективний для обробляння насіння із дещо підвищеною вологістю (на 1–3%) порівняно з нормою.
У режимі охолодження використовують атмосферне повітря, переважно в нічні години. Його температура має бути нижчою на 5 °C і більше порівняно з температурою насіння, а в дощову погоду — не менше як на 8 °C. Цей режим особливо ефективний для охолодження свіжозібраного насіння, що його засипають у зерносховище. Останнім часом для охолодження насіння в холодну пору року пропускають через зерносушарки із відключеною зоною сушіння. Такий прийом особливо ефективний, оскільки забезпечує швидке рівномірне охолодження усіх шарів зернового насипу. Режими охолодження встановлюють залежно від вологості насіння, температури повітря і тривалості охолодження.
У режимі проморожування насіння продувають у зимовий період, коли настають стабільні морози на рівні мінус 3–5 °C. Цей режим має важливе практичне значення для надійного тривалого зберігання врожаю, в тому числі резервних і страхових фондів.
Для вентилювання слугують установки активного вентилювання у зерноскладах, бункери і зерносховища, обладнані засобами вентиляції. Оскільки техніко-технологічне забезпечення вентилювання достатньо просте, його можна застосовувати практично в кожному фермерському господарстві, забезпечуючи збереження врожаю за значної економії коштів та енергоресурсів.
Очищення і сортування насіння
Сухе насіння перед завантаженням у сховища сепарують, тобто очищують від домішок, і сортують на фракції за якістю. Очищують насіння на пласких сепарувальних поверхнях (ситах, решетах) і в потоці повітря (аеродинамічних каналах). На ситах відбирають великі і дрібні домішки, у каналах — легкі порівняно з насінням. Великі домішки відбирають на ситах із круглими отворами діаметром 8–10 мм або із довгастими із шириною отвору 4,0–5,5 мм — у такому разі домішки виокремлюють сходом із сит. Дрібні домішки відбирають на ситах із круглими отворами діаметром 3,5–4,0 мм або із довгастими з шириною отвору 2,0–2,5 мм — тоді домішки виокремлюють проходом із сит. Легкі домішки видаляють повітряним потоком за швидкості 4–6 м/с. У масі насіння ще можуть бути обрушені насінини (без плодової оболонки), їх видаляють на підсівних ситах із довгастими отворами завширшки 2,5–3,0 мм.
Коли насіння соняшнику очищують за допомогою сепарації, слід мати на увазі, що фактична продуктивність сепараторів буде меншою на 50–60% порівняно з нормативною (паспортною). За нормативну обрано продуктивність зерносепаратора під час очищення зерна пшениці з вологістю до 16% і початковою смітністю до 10%.
Умови зберігання насіння соняшнику
Умови зберігання насіння олійних культур суттєво впливають на вихід і якість олії. Насамперед під час зберігання враховують стан насіння й інтенсивність його дихання. Унаслідок дихання зменшується вміст олії, збільшується кількість вільних жирних кислот, продукція окислюється, змінюються білки. Інтенсивність дихання насіння залежить від вмісту в ньому води і відносної вологості навколишнього повітря, температури повітря і насіння, газового складу атмосфери.
Особливо важливе значення має вологість насіння, насамперед вміст вільної вологи. Під час зберігання вологість насіння має бути нижчою за критичну, щоб запобігти його псуванню. Це пов’язано з кількістю в насінні олії, яка практично не здатна утримувати воду. Що більше олії в насінні, то менша має бути його вологість під час зберігання. У разі підвищеної вологості насіння здатне самозігріватися. Процес самозігрівання означає швидке спонтанне наростання температури у різних шарах насипу. Внаслідок самозігрівання збільшується кількість мікроорганізмів, які пошкодують насіння, а рослинні жири і білки стають токсичними, набувають нехарактерного смаку, кольору і запаху.
Ще одним важливим фактором під час зберігання насінні є газовий склад насипу, насамперед уміст кисню. Встановлено, що зменшення вмісту кисню у навколишньому середовищі пригнічує життєдіяльність мікроорганізмів і комах навіть за високої вологості насіння.
Досягти контрольованого газового середовища можна у різні способи:
√ Створити постійне малокисневе газове середовище зі збільшеним вмістом азоту N2 (98–99%) і зменшеним вмістом кисню O2 (1–2%). За такого способу зменшується інтенсивність дихання насіння; гальмується розвиток окисних процесів у ліпідах; уповільнюється накопичення вільних жирних кислот; довше зберігається якість олії.
√ Замінити кисень у газовому середовищі діоксидом вуглецю. При цьому насіння втрачає схожість, але технологічна якість сировини зберігається.
√ Зберігати у змінних регульованих газових середовищах (азотне із низьким змінним вмістом кисню, з постійним видаленням водяних парів і діоксиду вуглецю). При цьому не погіршується життєздатність насіння, зменшується його вологість.
√ Зберігати у парах пропіонової кислоти. При цьому пригнічується життєдіяльність мікроорганізмів, гинуть комахи, але значно знижується або зовсім втрачається схожість насіння.
Микола КИРПА, д-р с.-г. наук,
ДУ «Інститут зернових культур» НААН
