Фактично, кожен агровиробник є водночас і споживачем сільськогосподарської продукції. Адже замкнуте й повністю самодостатнє феодальне господарство було рідкістю навіть у часи середньовіччя. Але щодо певного виду плодоовочевої продукції навіть у професійних агрономів можуть бути такі самі стереотипи, як і в далеких від сільського господарства покупців.
Агрономія теплиці
Одним із них є те, що в теплиці агроному робити майже нічого. Достатньо, мовляв, техніка чи технолога, який увімкне світло, відкриє вентиль чи ввімкне вентилятор. Зрештою можна все повністю автоматизувати. Так та не так. Звичайно, на такі основні чинники, як тепло, вологість, рівень освітленості й вентиляція, в тепличному комплексі можна й потрібно впливати. Однак потрібно знати як. І це далеко не всі чинники успішного вирощування. А їх повна та конкретна комбінація для тієї чи іншої культури потребує дуже серйозних і різнобічних фахових знань.
Тепличні умови для хвороб і шкідників
Також досить поширена думка, що вирощувати тепличні овочі й фрукти набагато простіше, бо вони не потерпають від хвороб і шкідників. Тобто ваша теплиця практично стерильна щодо різного роду патогенних грибів, бактерій і шкідників. А за відсутності таких стресових чинників усе йде в енергію зростання рослини й формування врожаю, а не протистояння загрозам і регенерацію.
На жаль, це далеко від істини. Так, теплиця може захистити рослини від низки шкідників і хвороб і навіть суттєво мінімізувати проблеми за правильного підходу. Але патогенів, що уражають тепличні культури, вистачає. Серед них кореневі й стеблові гнилі, іржі, різновиди борошнистої роси, плямистості, фітоплазмози тощо. Вподобали тепличні умови й шкідники. Серед найпоширеніших є павутинні кліщі та попелиця, слимаки та мокриці, метелик білокрилка, тютюновий трипс, довгоносики, гусениці-листовійки, колорадський жук, мурахи.
Профілактика — наріжний кут теплиці
У хороших теплицях боротьба зі шкідниками та хворобами починається задовго до посадки розсади, і зветься вона просто — профілактика. Вона містить правильний вибір сорту або гібрида, покупку якісного посівного матеріалу та якісну передпосівну обробку. Необхідна дезінфекція несних конструкцій і покривних матеріалів, ґрунту/субстрату й тари для садіння розсади, дотримання режиму її вирощування, належне підживлення й обробка препаратами, які підвищують стійкість рослин. Це далеко не всі складові якісної профілактики, але без них вирощування тепличної продукції стає ще проблематичнішим, чим на відкритому всім вітрам і загрозам ґрунті.
Чому хімічать із біологічним методом
Річ у тім, що безпечне застосування хімічних засобів захисту рослин у теплицях достатньо лімітоване. Протокол застосування більшості традиційних ЗЗР несумісний з інтервалами збирання врожаю, який для багатьох тепличних культур може становити два-три дні. Здавалося б, тепличні умови дозволяють залучити низку біологічних засобів контролю замість токсичних, дорогих і складних у використанні пестицидів. Однак річ у тім, що біологічний метод захисту рослин теж дуже міфологізований. Саме його поняття досить невизначене й розмите, адже часто до біологічних методів захисту належать і застосування продуктів мікробного синтезу, які можуть бути не менш шкідливими для людського організму, ніж суто хімічні пестициди. Більше з тим: деякі фахівці стверджують, що за відсутності жорсткого контролю досить часто трапляється ситуація, коли під прикриттям безпечного біометоду проводять агрохімічні обробки. Це, звичайно, пряме порушення й уведення в оману. Але й без подібних крайнощів можна констатувати: біологічний метод має сенс належному застосуванню, і він далеко не ультимативне рішення чи панацея.
Бабуся надвоє кропила
Це все, так би мовити, робочі стереотипи та міфи, які стосуються особливостей вирощування рослин у теплицях. Та, мабуть, найголовнішим міфом про овочі/фрукти з теплиць, є те, що вони шкідливіші для здоров’я, ніж овочі/фрукти, вирощені бабусею на своїй грядці чи в садочку. За всієї поваги до середньостатистичної бабусі, бути певним, що вона вирощує огірочки/помідорчики без мінеральних добрив чи пестицидів у 20-х роках 21 сторіччя аж ніяк не доводиться. Хіба що її город розбито на схилах екологічно чистих Карпат, десь на вершині Говерли чи піку Грети Тунберг. І якщо в теплиці є хоч якийсь контроль над застосуванням хімікатів, то бабуся — сама собі агроном і, зазвичай, кропить віником із відра тим, що «дешево й сердито».
Дешево і сердито
Навряд чи на типовій грядці застосовують оригінальні препарати «Байєр» чи «Сингента» в дрібному фасуванні — найшвидше там вбивчий за своїми токсикологічними якостями «диво-дуст» від невідомого китайського виробника. Звичайно, можна обманювати самих себе і свято вірити: домашня грядка і нітрати/отрутохімікати не сумісні. Проте фахівці недарма вважають, що продукція із сучасних тепличних підприємств, де все жорстко контролюється, де люди працюють професійно, менш небезпечна, ніж куплена в несанкціонованої бабусі поблизу метро.
Смак другої свіжості
Щоправда, смак тепличної продукції частенько далеко не найкращий. Нічого дивного, адже овочі чи ягоди закритого ґрунту ростуть набагато швидше завдяки тепличним умовам, але менше нагромаджують сухої речовини, цукрів й ароматичних речовин, які тішать наші смакові рецептори. Загалом це вина не тільки тепличного вирощування. Фахівці називають кілька основних причин не дуже доброго смаку плодоовочевої продукції, яку ми купуємо в магазинах чи на ринку. Серед них зокрема:
• можлива втрата смаку в процесії селекції на підвищену лежкість, можливість тривалого зберігання. Часто промислові гібриди тих самих томатів чи огірків, вирощених на бабусиному городі, такі самі далекі від ідеалів смаку, як і придбані в магазині;
• збирання недозрілих плодів, фруктів і ягід для підвищення транспортабельності. Особливо це характерно для продукції закордонного походження, хоча і місцеві виробники цим можуть грішити;
• відсутність належного зберігання та свіжості продукту. Будь-то осетрина чи огірок «другої свіжості», феєрії смаку від них годі сподіватися.
Також існує версія, що «пластиковий» смак у тих самих помідорів зовсім не через тепличні умови вирощування. А річ у тім, що ген, який відповідає за нагромадження цукрів, «вимкнений» у процесі селекції. Це, звичайно, не мета селекціонера, а побічний ефект — адже ця структурна одиниця спадковості відповідає не лише за цукристість, а й за нерівномірне дозрівання чи уразливість до гниття.
Екосистема якості та смаку
Хоча професіонали тепличної галузі запевняють: за правильного підбору сорту/гібрида, якісного ґрунту/субстрату, дотримання належної технології (освітлення потрібного спектра, живлення, температура, вологість, вентиляція, система захисту тощо) ви маєте змогу в будь-яку пору року отримувати смачний продукт. Смачний і безпечний для споживача. Ви фактично створюєте свою екосистему, максимально сприятливу для розвою найкращих споживчих якостей ваших помідорів, огірків чи суниць. Звісно, чудес не буває: урожайність і собівартість вирощеного будуть вищими. Проте, слід гадати, добра слава вашої продукції того варта.
Олекса СТЕРНІЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
