У Європі вирощують щорічно 7 млрд птиці. З них 90% — на великих птахофабриках. Однак 10% — на невеликих фермах, як правило, сімейних. І тут також існують технології, що суттєво відрізняються від промислового масового птахівництва. Зокрема, цікавим методом вирощування бройлерів і курей-несучок є мобільний курятник.
Ідея пересувної ферми — не нова, існує вже кілька століть; у літературі з тваринництва її описували ще понад 200 років тому. Найлегше втілити її для птиці. Фермерам було доцільно відправити курей «у відрядження» на щойно прибрані від зернових культур поля. Там вони могли находити втрачені під час зрізання колосся, черв’яків або бур’яни, й таким чином витрати на корми економили. Як пересувні хатки використовували переобладнані залізничні вагони, причепи, кіоски. Курники перекидали з поля на поле кіньми, а потім тракторами.
В умовах життя на вільному вигулі в кожної птиці є вільний простір, моріжок, куди вона може вибігти. Це відповідає природним потребам курей. Оскільки домашні кури мають підвищену потребу в захисті, вони завжди бігають у безпосередній близькості від рідної хатинки. Але кури — природні «розкидачі» органічних добрив. Тож виходить, що через кілька днів площа вигулу витоптана і загиджена екскрементами. Це призводить до руйнування травостою, надмірного забруднення ґрунту нітратами. Одним із розв’язань цих проблем є часте переміщення пташника. Якщо пересувати куромобіль хоча б раз на два-три тижні, то кури зможуть переміщатися по інших ділянках, а отже, їх послід розподіляється по ширшій площі.
Тому нині ми бачимо модну тенденцію до створення машинобудівниками рухомих будиночків для курей. Бо мобільне птахівництво, коли птиця утримується на вільному вигулі, дає фермерам переваги екстенсивного господарювання. Птиця переміщується в постійно новому середовищі, на свіжому повітрі, клює тут і сям черв’ячків і зернятка… І, звичайно ж, відкладає кращі яйця. Життєздатність курей-несучок збільшується. Внаслідок пересування ґрунт лишається невитоптаним, тиск мікробів знижується, і тим самим поліпшуються загальні умови довкілля.
Курка, у якій, крім власної добре облаштованої «дачі» з достатньою кількістю харчів і сідал, також отримує достатньо місця, щоб побігати на вулиці, й відтак живе в хорошому настрої. А найщасливіші кури відкладають найбільше яєць! Курчата чи бройлери з пересувного пташника витриваліші, сильніші та здоровіше, ніж ті, яких вирощують на гігантських птахофабриках у постійних стійлах.
В останні роки все більше й більше фермерів відкривають для себе мобільні системи. Є компанії, що розробили мобільні системи утримання не лише курей, а також гусей, телят і свиней. На ринку є вже кілька виробників, що виготовляють «куромобілі» різних розмірів: на 100 курей, на 350 і навіть на 1100. Це вже серйозна птахоферма. Наприклад, «чикенмобілі» виготовляє машинобудівна група McGregor із Великої Британії, або фірма Farmermobil із Німеччини. Або назвемо австрійську компанію Steiner Automation, що вирощує курей і виготовляє, зокрема, кілька варіантів куромобілів. Один із найпопулярніших — Compact Mast, який продається готовим до використання.
Який на вигляд сучасний курячий палац-мобіль на колесах? Корпус виготовлено з дерева й сталі, він ізольований, у ньому влітку і взимку регулюється клімат. Шасі гідравлічні, колеса можна міняти на лапи-підпорки. Зовнішня стіна обшита натуральними дерев’яними дошками. Поверхню вікон можна затемнити жалюзі. Дах теж виготовлено з вагонки, або частково деякі виробники встановлюють на ньому сонячні панелі.
Основна кімната для курей зазвичай має площу 24,5–32,5 м². На підлогу можна підсипати різні елементи підстилки: гілочки, пісок, деревні стружки абощо. Їжа для курей закачується в силос-мішок, звідти роздається птахам напівавтоматично. Водний резервуар забезпечує достатню кількість води. Зерно й вода наявні постійно. Курка може вибирати — чи клювати їй щось із годівниці, або ж пошукати черв’ячків на галявині. Місткість мішка дозволяє годувати курей без випасу протягом не менш як 14 днів. Наповнення його відбувається ззовні — пневматично або механічно за допомогою шнека.
У курнику менеджмент яєць здійснюється завдяки автоматичній системі їх збирання із сідал. Конвеєр підхоплює яйця для кожного ярусу окремо. Максимальна відстань транспортування їх — до 1 км. Причому конвеєр може бути приєднаний безпосередньо до машини для пакування яєць у лотки чи коробки.
Для забезпечення стабільної температури й достатньої вентиляції пташника працює клімат-контроль із датчиком вуглекислого газу і вологості, що забезпечує всмоктування свіжого повітря та нейтралізацію шкідливих газів. Є варіанти курників із більшим чи меншим баком для води, фотоелектричними панелями й акумуляторними батареями. Тобто вони дозволяють не лише отримувати яйця, а й нагромаджувати електроенергію.
Система видалення посліду являє собою надійну конструкцію, що з’єднує конвеєр безпосередньо з візком, і на фермі послід довго не затримується. Завдяки конструкції будиночка до 70% посліду лишається в ньому, що полегшує менеджмент органічних добрив і також зводить до мінімуму забруднення довкілля. Окрім того, є можливість очистити пташник за короткий час пилососом високого тиску.
Нині набувають поширення проєкти локальної електрогенерації у сільському господарстві, бо енергозабезпечення з використанням сонячної енергії вельми вигідне, тим більше — у польових умовах. Тому сучасний курник може бути оснащений фотоелектричними сонячними панелями. Крім того, також будиночок обладнано з’єднанням, що дозволяє приєднувати його до побутової електромережі. Освітлення провадиться регульованими світлодіодними лампами. Електронний контролер регулює автоматизацію. Технологія освітлення може регулюватися відповідно до періодів яйцекладки з урахуванням енергозбереження. Передбачено окремий тамбур-передпокій, де встановлено пульт керування технічним обладнанням, а також шафа для зберігання яєць.
Транспортування фургона-куромобіля здійснюється тракторами, вантажівками або навантажувачами. Курячий палац — автоматичне, стабільне, красиве житло для сільськогосподарської птиці на вільному вигулі й випасі. Він вписується майже в кожне господарство. Життєздатність курчат у ньому збільшується, флора та фауна отримують вигоди від більш природного співіснування.
Причому така система утримання курей дозволяє отримувати дохід навіть із важкодоступних ділянок, таких як схили, лісові галявини або периферійні занедбані місцини, які не обробляються. Завдяки автоматизації більшості ручних операцій досягається економічна ефективність вище від середньої.
Коментар
Леонід ПОДОБЄД, д-р с.-г. наук, заввідділу кормовиробництва Інституту тваринництва УААН (Харків-Одесса)
— Це — модно, красиво… Але чи є сенс? У Європі мало місця, тому примудряються перевозити курятники — щоб не пахло послідом, щоб менше псувати екологію. Однак курка вимагає щоденної турботи. Якщо вигін далеко від садиби — то як це фермер птицю кине напризволяще? У собівартості продукції птахівництва кормам належать 68%. Будь-яка хазяйка знає: якщо курей не підгодовувати, ти яєць не матимеш. Нинішні курячі породи — інтенсивні. Вони вимагають посиленого харчування. Якщо наша Полтавська або Кучинська ювілейна могли вільно гуляти й за тиждень знести два яйці, то нинішні гібриди зносять за 10 днів по 9 яєць. Це найпопулярніші світові породи курей — Хай-Лайн, Декалб, Хайсекс. Глобалізація прийшла і сюди. Або ще у чехів є порода Домінант. У нас її дуже полюбляють, бо там понад 12 різних екстер’єрів: у крапочку, жовті, рябенькі — усілякі. А Декалб, скажімо, — кури всі білі, як солдати… Але ж порода Домінант теж виведена для інтенсивного птахівництва. Якщо їх не годувати додатково — крім черв’ячків на підніжному кормі — то діла не буде. Курку без зерна нині вирощувати не можна. Нащо це селянинові — вивозити кудись у поле, щоб потім туди щодня їздити? Там птиця без догляду здичавіє. А якщо якась курка захворіє? Та вони без господаря там виздихають. Автоматиці наші люди не дуже довіряють, звиняйте.
Григорій МЕРЕФ'ЯНСЬКИЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні