Варто враховувати, що в разі несприятливих погодних умовах під час збирання врожаю збитки від псування зерна і додаткових витрат можуть істотно перевищити вартість придбання сушарки.
Безумовно, доцільність придбання господарством власної зерносушарки залежить від регіону, де виробляють зернові, сівозміни, а також відносин керівництва господарства з регіональними елеваторами. Комусь може бути справді вигідно сушити зерно на стороні, а хтось взагалі традиційно збирає майже сухе зерно, обходячись проміжними заходами. Так, якщо зерно перед сушінням піддати попередньому очищенню на решітному сепараторі й ефективній аспірації, з нього буде вилучена значна частина домішок, зокрема солома, полова, а разом із ними завдяки вентилюванню й певний відсоток вологості. Проте рано чи пізно все одно настає момент, коли власне зерносушильне обладнання, вочевидь, потрібне, і без нього не обійтися…
Уважається, що за потреби сушити до 30 т зерна на годину, краще використовувати так звані колонкові, або ж модульні, зерносушарки. Своєю чергою для переробки великих обсягів урожаю великі агрокомпанії надають перевагу шахтним сушаркам. Конструктивно вони відрізняються тим, що в шахтних сушарках зерно продувається через спеціальні короби, розміщені в шахті, а в колонкових агрегатах зерно, що находиться між двома вертикальними перфорованими площинами, продувається агентом сушіння і виходить назовні.
Існує чимало за і проти застосування зерносушарок різних конструктивних типів. Так, скажімо, подвійні колонкові сушарки, як правило, є решітними, а це не дуже зручно.
Періодично решета забиваються, що спричиняє зниження продуктивності, більшу витрату пального, а також підвищує ризик загоряння зерна. До того ж таке обладнання не є універсальним. Наприклад, для сушіння ріпаку треба встановлювати решета з дрібнішими вічками. Іноді рекомендують установлювати такі решета відразу, мовляв, тоді сушарка стане універсальною, і можна буде сушити всі культури, але поверхні для виходу відпрацьованого повітря буде недостатньо, а продуктивність — нижчою.
З іншого боку, переваги колонкових зерносушарок полягають у максимальній пожежній безпеці, можливості сушіння насіння найдрібнішої фракції, а також мінімальному травмуванні матеріалу, що дає змогу отримувати високоякісну продукцію. Також не потрібно зачищати сушарку в разі зміни від однієї культури на іншу, і заощаджуються витрати пального. Своєю чергою, помірна висота установки агрегата полегшує експлуатацію обладнання.
Зазначимо, що колонкові сушарки досить часто використовують для сушіння кукурудзи — вони знайшли успішне застосування у вітчизняному агросекторі.
Шахтні зерносушарки також ефективно застосовують для сушіння товарного і насіннєвого зерна, кукурудзи, рису та насіння олійних культур. Конструктивно принцип її роботи такий. Висушуваний зерновий матеріал завантажують зверху в шахту сушарки за допомогою завантажувального транспортера, в режимі періодичного випуску він просувається вниз по шахті. Зерно перебуває в повітряному потоці, який через повітророзподільні канали проходить крізь зернову масу, а повітря надходить із підвідних, взаємно розташованих конічних каналів і виходить через відвідні канали. Зерно проходить через шахту по звивистій траєкторії до розвантажувального пристрою. Його обдуває повітряний потік поперемінно згори й знизу, завдяки чому досягається ефективне і дбайливе сушіння. Температура теплого повітря залежить від виду матеріалу, що висушується, і може регулюватися в процесі сушіння.
До того ж конструкція внутрішніх каналів сучасних шахтних сушарок унеможливлює зависання легких фракцій насіннєвого матеріалу і запобігає виникнення пожежонебезпечних ситуацій. Взагалі швидкісні режими такого зерносушильного обладнання підібрані таким чином, що навіть за сушіння ріпаку й проса викидання матеріалу із сушарок не відбувається.
Звісно, що йдеться про зовсім різні капітальні витрати на спорудження зерносушильного комплексу. Втім, тут багато чого залежить від продуктивності обладнання та виробника зерносушарок. Зазначимо, що цей сегмент продукції — один із небагатьох, у якому вітчизняні виробники упевнено конкурують із закордонними. Хороші з погляду співвідношення ціни та якості агрегати виготовляє до десяти різних українських компаній.
З іншого боку, середні господарства доволі часто роблять ставку на помірні за показниками продуктивності імпортні так звані мобільні зерносушарки. До їхніх головних переваг належить відносно невисока ціна та відсутність проблеми узгоджувати технічну документацію і будувати фундамент. Мобільну зернову сушарку фактично можна притягти трактором у будь-яку зручну точку й розпочати сушити зерно. Головне — приєднати до газу чи замовити агрегат, який працює на інших видах пального.
Слід наголосити, що сьогодні в конструктивному плані зерносушарки більшості вітчизняних і закордонних виробників позбулися традиційних недоліків того чи іншого типу. Це зручне енергоощадне обладнання, яким можна керувати в автоматизованому режимі.
Для визначення строків окупності конкретної моделі зерносушарки потрібно виконати відповідний техніко-економічний розрахунок. Орієнтовно за завантаженості зерносушарки протягом 400–500 год на сезон таке обладнання окупається за два роки. За сушіння ріпаку та кукурудзи агрегат окупається швидше, а за післязбиральної доробки переважно зернових культур цей період буде трохи довшим. Окрім того, треба взяти до уваги істотне зниження ризиків, бо за збирання зернового матеріалу з вологістю понад 15% його збереження без сушіння можна забезпечити не більше ніж на 3–4 дні.
Оптимальним рішенням буде ознайомлення з досвідом сусідніх господарств, у яких уже працюють сушарки того чи іншого типу. Цілком можливо, що не потрібно буде переживати муки вибору, а натомість скористатися готовим робочим рішенням.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
