Як говорить головний зоотехнік господарства Віра Андрійчук, ці тварини хоч і не приносять особливого економічного зиску, однак давно стали повноправною візиткою ПСП. Невибагливі до годівлі, вони постійно випасаються на природних угіддях, якими багата навколишня місцевість. Та й догляду особливого не потребують. М’ясо як таке ПСП на реалізацію не пропонує, бо не має, хіба що на індивідуальні замовлення чи для потреб самого підприємства, а ось товсторунна вовна «романівської» породи сьогодні не затребувана. Втім, не тільки така, а й інших порід.
На жаль, традиційні виробничі потужності з її переробки в Харкові, на Чернігівщині тощо зараз простоюють головним чином через війну. А везти вовну за сотні чи й тисячі кілометрів означає перетворити її на справжнє золоте руно, відоме з міфології.
Втім, це не зупиняє таких ентузіастів, як у Комишах, де й надалі не збираються позбуватися овечого поголів’я. За позитивного розвитку ситуації навпаки – можливе його нарощування, бо за розумного і дбайливого підходу вівчарство може стати отією золотою жилою, про яку часто говорять аграрії-економісти.
Як і козівництво, яке, на перший погляд, не настільки фінансово ефективне, хоча Сумщина має низку прикладів, що спростовують подібне твердження. Так, сумчанин Олександр Платонов разом із дружиною і дітьми кілька років тому створили козячу ферму «Ромашка», яка зараз функціонує в селі Мала Ворожба Сумського району, де в господаря є будинок.
Свого часу «Агробізнес сьогодні» розповідав про роботу козівника-аматора. Днями Олександр Васильович повідомив, що зимівля минула доволі успішно, хоча й не без деяких проблем і навіть втрат. Однак це не заважає роботі, навпаки: вдалося дещо наростити поголів’я, отримавши приплід. На порядку денному – низка задумів і планів, які, як сподівається господар, вдасться втілити на практиці.
Окрім традиційного молока, Платонови виготовляють делікатеси, затребувані на сучасному продовольчому ринку: сир, сирну масу, йогурт, запіканку тощо.
Це лише два приклади із майже 20-ти, що засвідчують увагу сумських тваринників саме до цього виробничого сегменту. Як повідомили в Департаменті агропромислового розвитку Сумської ОДА, станом на 1 січня поточного року по всіх категоріях господарств утримувалося 17,8 тисячі голів овець і кіз, що на 3 тисячі голів менше проти відповідної минулорічної дати.
Певний спад зафіксовано в тому числі по сільськогосподарських підприємствах: відповідно понад 2,9 тисячі голів, або мінус 1,7 тисячі (63 відсотки) та в господарствах населення – 14,9 тисячі голів (- 1,3 тисячі, або 92%).
Втім, це не означає, що означений сегмент залишений напризволяще. За минулорічними підсумками козівництво та вівчарство отримали фінансову допомогу як на Сумщині, так і в цілому в Україні. Дрібним виробникам сільськогосподарської продукції, які мають у власності/користуванні до 120 гектарів, утримують від 3 до 100 корів, від 5 до 500 кіз або овець маточного поголів’я, по країні здійснено виплати з прямими перерахуваннями на гектар або тварину через Український державний фонд підтримки фермерських господарств 842 отримувачам на суму 51,8 млн гривень (відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам та іншим виробникам сільськогосподарської продукції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 р. № 918 (зі змінами).
А саме: бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь сільськогосподарського призначення (1 гектар) для провадження сільськогосподарської діяльності 299 отримувачів на суму 36 519 642,8 гривень; спеціальна бюджетна дотація для утримання великої рогатої худоби (корів) усіх напрямів продуктивності 510 отримувачів на суму 13 153 000,0 гривень; спеціальна бюджетна дотація для утримання маточного поголів’я кіз та/або овець 33 отримувачі на суму 2 178 000,0 гривень.
Обнадійливі перспективи і на нинішній рік. Так, нещодавно прийнятий проєкт постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції”. Документ передбачає компенсацію на закупівлю маточного поголів’я овець і кіз та будівництво тваринницьких комплексів. Таким чином власники цих тварин отримають додаткові фінансові можливості для поліпшення утримання поголів’я.
Як прокоментував ці факти директор Департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Олександр Маслак, означений напрямок тваринницької діяльності справді малопоширений насамперед через низьку прибутковість і відсутність розвиненого ринку збуту продукції – попитом користується хіба що м’ясо, але й те розраховане на гурманів. Тож галузь потребує насамперед фінансової підтримки.
Важливий й інший аспект – поглиблена переробка сировини для наповнення місцевих ринків крафтовою продукцією. Їх можуть бути десятки. До прикладу – джерки до пива і вина, снеки, кабаноси, ковбаски тощо. Якщо такі успішно виготовляють зі свинини, яловичини, курятини, то чим гірше м’ясо овець або кіз?
Разом з тим на Сумщині переважать такі породи овець як прекос – тонкорунні м'ясо-вовняного напрямку, романівська, кіз – зааненська: кожна з них по-своєму цінна, починаючи від молока і закінчуючи тонкорунною вовною та овчиною.
Тобто, насамперед необхідно вивести галузь вивести на стабільну економічну дорогу, а вже потім на місцях організувати міні-переробку як м’яса, так і молока та вовни. Адже досвід багатьох країн і насамперед Франції, Данії, Великобританії, не кажучи про арабський світ, свідчить про економічну вигоду саме такого замкнутого циклу господарювання.
До цього варто додати формування відповідної культури здорового харчування, адже баранина і козлятина справедливо вважається справжнім цілющим делікатесом і вироби з них незамінимі у щоденному раціоні.
Головне – запустити комплексний механізм, який дозволить «реанімувати» важливий і перспективний сегмент тваринництва на користь як господарям, так і споживачам, власне, економіці аграрної галузі.
