Український АПК традиційно асоціюється з великими культурами — пшеницею, кукурудзою, соняшником — або з масштабними тваринницькими комплексами. Саме вони формують основу експорту і значну частину аграрної економіки. Водночас останні роки дедалі виразніше демонструють іншу тенденцію: поступове формування нішевих аграрних галузей із високою доданою вартістю. До таких напрямів належить і козівництво — галузь, яка поєднує тваринництво, переробку, гастрономію та навіть туризм. Один із найпомітніших прикладів цього процесу — ферма та сироварня «Мукко» на Львівщині, створена родиною Кмітів.

Світовий ринок баранини та козлятини демонструє стабільне, але помірне зростання, що формується під впливом демографічних і культурних факторів. Йдеться не про глобальний дефіцит, а радше про локальні дисбаланси попиту і пропозиції, особливо на імпортозалежних ринках Близького Сходу, ЄС та окремих країн Азії.

Лариса Гурова — це, фактично, мама українського селекційного козівництва. Колишня вчителька з Донецька вже понад двадцять років займається розведенням кіз і сироварінням. Її фермерське господарство «Ого-го кози-кози» у селі Новохатське Волноваського району спеціалізувалося на коротковухих і нубійських козах. За цей час Лариса Анатоліївна стала справжнім майстром у цій справі, відроджуючи місцеве козівництво

Як симбіотики та природні сорбенти допомагають формувати стабільну мікрофлору у ягнят і козенят

ПСП «Комишанське» Охтирського району – добре відоме сільськогосподарське підприємство не тільки на Сумщині, а й поза її межами. Багато років поспіль його очолює досвідчений аграрій Володимир Зубко, завдяки якому тут успішно розвиваються як рослинницька, так і тваринницька галузі. Що стосується другої, то в Комишах багато років поспіль утримують не тільки велику рогату худобу, зокрема, знаменитої лебединської породи, а й овець, яких нараховується майже сотня голів.

Козівництво у світі давно вийшло за межі дрібного підсобного господарства. У багатьох країнах воно стало повноцінною частиною м’ясного ринку — із чіткою спеціалізацією, продуманою генетикою та стабільним попитом. Кози цінуються за адаптивність, невибагливість до кормів і можливість працювати в умовах, де інші види худоби не завжди ефективні. Водночас м’ясний напрям потребує чіткої організації виробництва: ритмічності окотів, контролю за якістю туш, стабільного збуту.

Найбільше нам подобається, звісно, сироваріння. У нас невелика сироварня крафтових сирів, і створення кожного нового виду сиру – це цікавий та творчий процес. Ми не збираємо молоко у населення, а використовуємо лише власне козяче молоко. Це дає нам впевненість у якості сирів, які ми виготовляємо.

У селі Усівка на Київщині виготовляють якісні продукти із козиного молока під ТМ «Zinka». За годину тут у сезон переробляють 5 тонн молока. На фермі з 2015 року розводять альпійських та зааненських племінних кіз. Нині поголів’я нараховує 3 600 тварин, з них 1 700 дійних.

Козівництво – незаповнена ніша, і в ній є де розвернутися, але замало інформації. Вчитися доводиться на власних помилках. Починали з 40 тис. грн на придбання перших кіз та закупівлю кормів. Загальні інвестиції за 4 роки склали приблизно 1,5 млн грн на будівництво ферми і придбання стада.

Ферма «Лісова коза» розташована майже у географічному центрі України, а саме — в селі Підлісне на відстані 33 км від обласного центру — міста Кропивницького. Це — племінний репродуктор кіз, добре обладнана сироварня, а також популярний об’єкт екологічного туризму