Реєстрація пасік у ході адаптації України до вимог Європейського Союзу стає вже не вибором, а обов’язковою умовою, адже європейський ринок надзвичайно вимогливий до простежуваності харчових продуктів і для ЄС важливо, щоб кожна партія меду мала зрозуміле походження – від конкретного вулика до полиці магазину.

Сучасне бджільництво в Україні стрімко змінюється. Дефіцит робочої сили, зростання вимог до якості продукції та необхідність підвищення ефективності змушують пасічників шукати нові рішення. І ключовим трендом тут стає автоматизація.

Ситуація на ринку меду в Україні залишається складною та нестабільною. Поточний сезон виявився аномальним: з одного боку – неврожай меду, з іншого – суттєве зростання цін.

Як показують дослідження науковців на кафедрі бджільництва НУБіП, генетика — це фундамент успіху. Сьогодні, спираючись на дані аспіранта Віталія Андріюка («Продуктивність бджолиних сімей за використання маток різних генотипів»), проаналізуємо ключові породи для українських пасік.

Підсумки зимівлі підбивати ще рано, однак уже очевидно, що втрати серед українських пасік, які зимували на відкритому повітрі, будуть вищими, ніж у попередні роки.

Молодому подружжю бджолярів з Луганщини не вдалось врятувати від війни всі вулики. З двохсот врятували тільки 30. Однак на Канівщині їх пасіка отримала можливість відродитися і продовжити розвиток.

На сьогоднішній день бджільництво — це важлива галузь сільського господарства країни. Зовнішній світ зацікавлений не лише у імпорті зернових. Інші країни Європи та світу активно купують український мед. Якщо на початку року ціна на продукт бджільництва ще становила 40-50 гривень, то зараз його пропонують скупити у пасічників по 125 гривень за кілограм. Нині галузь експортоорієнтована, тому регулярно надходять гроші до бюджету. Проте декілька проблем у бджільництві залишаються особливо актуальними. Мова йде про скорочення через війну частки промислових пасік, випадки масового отруєння бджіл ЗЗР та нестача молодих професійних кадрів у галузі.

В Україні нормативно затверджено спеціальні вимоги до якості та безпечності меду

«Щоб мед їсти, треба не присісти» – так говорить народне прислів’я, яке чудово підходить для опису роботи пасічників. Однак, щоб отримати якісний мед, треба йти в ногу з часом, освоювати нові технології та знаходити інноваційні підходи в традиційному ремеслі. Саме так вважає Юрій Лавриненко, власник найбільшої на Херсонщині пасіки «Таврійський пасічник». Його фермерське господарство не тільки забезпечує регіон натуральним медом, а й займається розведенням племінних бджіл, а також розвиває крафтове виробництво меду-суфле, яке вже знайшло своїх прихильників.

Міністерство аграрної політики запустило у Державному аграрному реєстрі (ДАР) перший етап системи «Є-Бджільництво», який завчасно інформуватиме аграріїв про застосування засобів захисту рослин.