На цьому наголосив у інтерв’ю для «Агробізнес Сьогодні» віце-президент «Спілки пасічників України» Леонід Веред.
Леонід Веред, віце-президент «Спілки пасічників України»
? Розкажіть, як давно займаєтесь бджільництвом?
— На початку трудової діяльності працював на підприємстві. За 18 років від слюсаря до головного інженера доріс. Потім був заступником начальника управління найбільшої на Київщині будівельної організації — Білоцерківхімбуд. У 1992-1995 роках на виробництві почалися розкрадання. Часто ловив навіть охорону за руки. Спочатку намагався щось змінити. Потім подивився, що нічого не змінюється, тому написав заяву і пішов. Деякий час викладав у навчальному закладі, оскільки маю вищу освіту — закінчив із відзнакою Київський автодорожній інститут. І паралельно почав займатися бджільництвом. Відвідував тематичні лекції, конференції, тощо. Потім став членом Спілки пасічників України, а далі у 2013 році мене обрали й президентом цієї спілки. Зараз на посаді першого заступника
До слова, деякий час я працював закордоном — створював там промислові пасіки. На замовлення ж місцевого аграрія, на Полтавщині за два роки поставив 8000 бджолосімей. Ця пасіка була однією з найбільших в Європі та Україні. На сьогодні вона в таких промислових масштабах не збереглася.
? Коли у вас з'явилася власна пасіка?
— Десь у 1993 році товариш, з яким ми разом працювали, подарував мені два вулика і дві матки. У нього була пасіка «вихідного дня». Так почав і я займатися бджільництвом. У мене було лише одне бажання, щоб моя сім'я та діти вживали справжній мед. Тоді було скрутно, не було ні грошей, ні кредитів, то за зиму вдавалося збільшити пасіку лише на два вулики. Поступово у мене було вже понад 80 сімей. Надлишок меду почав продавати. Так хобі почало приносити і заробіток. Далі перейшов на більш серйозніший етап — медоваріння. Зараз я є членом ради Гільдії медоварів України. До речі, на конкурсі у Польщі зайняв перше місце серед медоварів. Моя медівка за оригінальним рецептом отримала золоту медаль.
? Розкажіть більше про медоваріння. Чи перспективний цей напрямок переробки меду?
— Звісно, якщо переробляєш зібраний мед на медівку, то в результаті отримуєш більший дохід. Тоді результат діяльності пасічника та водночас і медовара набагато краще оцінюється. Про мою медівку поціновувачі цього напою знають у багатьох країнах Європи, у Казахстані, Ізраїлі, Йорданії та навіть в Японії, Канаді, США, Південно-Африканській Республіці, Австралії тощо. На сьогоднішній день виготовляю близько 14 сортів цього напою.
__________________
Справжня медівка готується без спирту та цукру, а лише з натурального меду
__________________
? Розкрийте якісь секрети приготування. Медівка — це алкогольний напій чи не зовсім?
— З історії знаємо, що її пили ще князі Київської Русі, далі гетьмани. І донині збереглися рецепти. Медівка — це мед, який перебродив. Віруючим людям не можна горілку пити, а от мед і напій з нього — дозволено. Раніше такий питний мед називався медовуха. На жаль, продукт Дніпропетровського лікеро-горілчаного заводу назвали медовухою. Проте цей витвір не має ніякого відношення до медівки. Справжній напій готується без спирту та цукру, а лише з натурального меду. Щоправда туди можна додавати натуральні соки, або ж трави. Це все переброджує, і в результаті отримуємо продукт, у якому міститься лише 10-12% спирту.
Якщо ж виробник додає цукор чи спирт, то це вже маємо справу із нечесним чи неякісним медоваром. Наприклад, польська медівка займає приблизно 76% ринку всієї Європи. Проте колись зі своєю медівкою на конкурсі у Польщі я отримав золоту медаль. Коли спробував їхній напій, то все зрозумів. Поляки роблять все дуже швидко: лише 5-10 днів мед бродить, а потім у ємність додають спирт, щоб зупинити бродіння і все — продають, щоб заробити. Але зі справжньою медівкою таке не можна робити. Напій повинен місяць-півтора бродить, далі як мінімум рік має у погребі постояти. Лише таку медівку потім можна поставити на стіл. Вона тоді набуває витонченого смаку.
? Зараз маєте невелике виробництво і на замовлення працюєте?
— У нас сімейна пасіка і виробництво. Нині лише дружина допомагає. Раніше сини долучалися, але зараз — один на службі у ЗСУ, другий — у шпиталі. Такі справи у нашій родині, як і в країні. Оскільки вже на пенсії, тому пасіка — це повністю моя справа. На Білоцерківщині маю 50 бджолосімей, а ще садок на 120 плодових дерев. Паралельно займаюся громадською роботою. Часто мене запрошують читати лекції по бджільництву та медоварінню.
? Чи кожен, хто має бажання, може стати пасічником?
— Запевняю, утримувати пасіку — це не так просто. Не кожен може займатися бджолами, бо до них потрібен особливий підхід. Дуже важливо, щоб не було алергічної реакції на бджолину отруту при укусах. Цих комах потрібно любити і розуміти. Тут треба слідкувати за кожною бджолиною сім’єю, вчасно помічати, цим вони хворіють. До цієї справи потрібно підходити із розумом, емоціями, а також підключати інтуїцію.
__________________
Зовнішній світ зацікавлений не лише у експорті зернових. Інші країни залюбки купують український мед
__________________
? Що нині відбувається загалом в українському бджільництві?
— На сьогоднішній день бджільництво — це галузь сільського господарства України. Зовнішній світ зацікавлений не лише у експорті зернових. Інші країни залюбки купують український мед. За 10 місяців минулого року на 84 мільйона доларів було експортовано, а за останні два місяці — ще приблизно 20 тисяч тонн. Загалом десь під 50 тисяч тонн меду ми експортувала. Нині Україна входить у трійку-п'ятірку найкращих експортерів меду. І на сьогодні ціна піднялася дуже різко. Якщо на початок року становила 40 і 50 грн., то зараз пропонують скупити мед у пасічників по 125 гривень за літр. Такого ще не було. Галузь прибуткова, надходять гроші від експорту в бюджет.
__________________
Попереднє літо було дуже складне — сильні обробки полів хімічними ЗЗР привели до того, що бджоли масово гинули
__________________
На сьогодні ситуація у галузі непроста. Торік перезимівля у бджіл була надзвичайно важкою. Зима була тепла, начебто було все добре, але бджіл атакували кліщі. Попереднє літо дуже складне — сильні обробки полів хімічними ЗЗР привели до того, що бджоли масово гинули. Невеликі пасіки втратили 30-40% до 60% сімей. У мене на пасіці теж загинуло 2 сім’ї та 3 об’єднав.
Торік весна була холодна, тому не було розвитку сімей. Літо — надзвичайно жарке. Ріпак через погані погодні умови не дав пилку, який є найжирніший у світі і дуже важливий для розвитку бджіл. А ще вони хворіли від того, що пасічники вчасно не змінили вощину. На старій накопичуються бактерії, від чого розвиваються хвороби у вулику. Минулий сезон у бджільництві був важким. Тепер пішли в новий сезон. Знаю, що в деяких пасічників вже загинуло 10% бджіл.
? Від чого зараз гинуть бджоли? Чи бояться вони морозів?
— Ці комахи помирають від того, що недостатньо меду, бо пасічник мало залишив, а викачав багато. Або ж просто слабкі сім'ї. Може бути, що кліщі їх атакували. Від морозу бджоли не гинуть, а навпаки закаляються. Натомість вони бояться протягів. Виживання сімей взимку залежить від того, чи пасічник поборовся із хворобами влітку, і чи правильно підготувався до зими. Наголошую, що ще у серпні потрібно готуватися, підгодовувати сім’ї, щоб вони розплодитися. Саме серпневе потомство має політати, поїсти пилку, накопичити жирову масу і зимувати, а не вересневе чи жовтневе. Осінні бджоли слабкі, тому перезимувати не можуть. Переважно вони і гинуть взимку.
? Що це за кліщ, який атакує бджіл у вулику?
— Про цю проблему до 1978 року в Україні не знали. Кліщ з’явився десь на островах в Індонезії, і був ізольований. Але науковці проводили дослідження і випустили його в природу. А далі проблема поширилися по світу. Тепер доводиться пасічникам з цим кліщем постійно боротися.
? Окрім цього, які ще є актуальні проблеми у галузі бджільництва?
— На сьогодні в Україні небагато великих промислових пасік, де вуликів більше тисячі. Можна сказати, що у приватному секторі зосереджено десь 96-98% пасік по всій Україні. На жаль, від початку війни через бойові дії дуже багато було зруйновано, або вкрадено. Знайомі розповідали, що орки просто вивозили пасіки на територію росії. У Харківській області є приклади.
Багато пасічників пішли на фронт і загинули. Так сталося кліматично, що більшість пасік знаходилося у Донецькій, Луганській, Дніпропетровській і Запорізькій область. Там були кращі медозбори саме товарного соняшникового меду. Ці території переважно окуповані, а більшість товарних пасік, на жаль, втрачено. А ще від початку війни лави молодих пасічників не поповнюються, бджільництву майже ніхто не навчається. Переважно пасічники — це старше покоління, а заміни немає.
__________________
Дуже небезпечний фактор для зниження кількості пасік в Україні — це отруєння бджіл
__________________
На жаль, найбільшими ворогами пасічників були і залишаються фермери. Колись становили загрозу великі агрохолдинги. Проте за останні 10 років, вони вже досить кардинально змінити технології та схеми вирощування. Можна прослідкувати, які застосовуються препарати на полях, коли здійснюються обробки. І пасічники можуть спрогнозувати, чи буде на цьому полі мед, чи не буде.
І препарати агрохолдинги купують якісні та у великих об'ємах. Такі ЗЗР як правило не шкодять бджолам, а їхній вплив мінімальний. Натомість фермери переважно використовують на своїх полях дешевші препарати, роблять це без попередження. Бджоли туди летять, отруюються хімікатами і можуть масово загинути. І таких випадків, на жаль, дуже багато. Якщо бджоли отруїлися на полях, або захворіли на якусь хворобу, то через 5-6 днів вся пасіка, а це 2-3 тис. бджіл, може загине. Щоб довести шкоду та отримати відшкодування, пасічникам потрібно збирати докази та подавати справу до суду. Звичайно, це довго і складно!
Незважаючи на те, що галузь експортоорієнтована, на бджільництво лише зараз починають звертати більше уваги на державному рівні. До слова, днями відбулося чергове засідання робочої групи з питань розвитку бджільництва під головуванням Тараса Висоцького, у якому взяли участь 52 пасічника з різних регіонів України.
? Бджоли не лише виробляють смачний і максимально корисний готовий продукт — мед. Вони невід’ємна і абсолютно незамінна частина біосфери, адже запилюють культурні та дикорослі рослини. Здавалося б комахи, а настільки унікальні.
— Якщо зникнуть бджоли, то через три роки і людство помре. Всі рослини, які залежать від запилення бджолами, просто зникнуть. Невтішний сценарій, і дай Боже, щоб він ніколи, навіть у далекому майбутньому, не справдився. Якщо ж говорити про конкретні цифри, то, наприклад, на 31% збільшилася врожайність ріпаку на полі, де ми використовували кероване бджолозапилення. Не треба вносити додаткових міндобрив, хімічних препаратів, витрачати кошти, але рентабельність культури зростає лише від того, що бджоли її запилюють. Зерно ріпаку буде олійнішим, а його схожість набагато краща. Наприклад, якщо гектар поля треба засіяти, то потрібно 100 кг зерна. Натомість можна посіяти не 100, а 30 кг. Просто схожість насіння ріпаку, яке запилили бджоли, буде набагато краща. У біосфері все функціонує як злагоджений механізм. Про це варто знати усім, хто працює на землі.
? Давайте підіб'ємо певні підсумки: як розвиватиметься галузь бджільництва надалі. Що треба зробити вже невідкладно?
— На мою думку, на сьогодні такі проблеми та невирішені питання гальмують розвиток бджільництва:
• отруєння бджіл пестицидами, порушення закону України про заборону обробки посівів під час цвітіння в денний час, застосування не сертифікованих препаратів захисту рослин;
• порушення закону про ввезення на територію України та застосування не сертифікованих препаратів для лікування бджіл;
• надзвичайно мало заходів, спрямованих на навчанні молодого покоління професії пасічник та перепідготовці.
До першого пункту також треба сказати про відсутність правового захисту пасічника при отруєнні його пасіки. Фермер, який завдав збитків має більше прав, ніж постраждалий. Випадків компенсації на всю Україну просто декілька при масовому отруєнні. Це складна тема, на яку можна довго розмовляти.
Наразі ж дякую вам, пане Леоніде, за розмову. Про розвиток бджільництва та виклики для галузі поговоримо далі вже у наступних інтерв’ю.
Розмовляла Тетяна Ковальчук
