Павло МАМЕНКО, канд. біолог. наук,
керівник відділу R&D Торгового Дому «Ензим Агро»
Проте наші латифундисти, посилаючись на досвід зарубіжних колег, проводять інокуляцію лише нових інтродукованих культур. Чомусь вважається, що для гороху як традиційної для України культури у ґрунтах міститься достатня кількість специфічних бактерій-симбіонтів. Звичайно, частка правди у цьому є… Проте варто більш детально розглянути біологію й економіку симбіозу.
Горох, дійсно, культивується на наших ґрунтах достатньо давно. Його посів без застосування інокуляції насіння практично в будь-які ґрунти призводить до утворення бульбочок.
Насправді ефективність бактерій визначається не кількістю сформованих бульбочок, а їх здатністю фіксувати азот і підвищувати продуктивність рослин. Активність фіксації азоту однією бульбочкою може відрізнятися у кілька разів, а іноді і десятків разів. Наприклад, рослини з 10 бульбочками і 50 можуть фіксувати однакову кількість азоту.
Справа в тому, що для формування ефективних бульбочок необхідна певна кількість бактерій-симбіонтів, які зможуть конкурувати в ґрунті з іншими більш активними мікроорганізмами. З одного боку, бактерії, які вижили в ґрунті після попередньої інокуляції, адаптовані до умов навколишнього середовища, але з іншого — ми не можемо бути впевнені, що після перезимівлі, впливу посухи, високих і низьких температур вони не втратили своїх корисних властивостей. Крім того, застосування хімічних засобів захисту рослин, як показано в численних дослідах, істотно змінює баланс мікрофлори. Особливо це актуально при поверненні культури через певний період.
Рослина, як правило, формує таку кількість бульбочок, яка необхідно для її сталого розвитку, або які вона може забезпечити продуктами фотосинтезу. Тому незначна кількість бульбочок може свідчити не про низьку ефективність біопрепарату, а про високу активність штаму-інокулянта і, навпаки, їх значна кількість може бути ознакою малоактивного мікроорганізму-симбіонту. Проте істину в такому випадку можна встановити або за допомогою хроматографічного аналізу активності самого процесу азотфіксації, або за рахунок аналізу ґрунтів на вміст азоту. Непрямим критерієм може бути і продуктивність рослин, але тут можливий вплив багатьох суб’єктивних чинників, таких як кліматичні умови, токсична дія засобів захисту рослин, розвиток хвороб тощо.
Другим аргументом на користь інокуляції насіння є внесення бактерій безпосередньо в зону формування кореня, адже аборигенні штами зазвичай розосереджені у всьому об’ємі ґрунту, що автоматично знижує їх кількість біля насінини. Крім того, склад бактерій ґрунту регулюється передусім складом кореневих виділень рослин. Таким чином, за рахунок попередньої культури сівозміни можливе збільшення кількості мікроорганізмів, які можуть перешкоджати ефективному проникненню ризобій у корені бобової рослини-господаря.
Сприйняття інокулянтів як джерела дешевого й екологічного азоту є досить хибним. Насправді бактерії виконують значну кількість додаткових функцій, які допомагають рослині рости і виживати в умовах природних стресів. Наприклад, колонізуючи коріння, вони не дозволяють патогенам проникати в рослини і викликати захворювання, виконуючи, таким чином, роль біопестицидів. А ще мікроорганізми продукують біологічно активні речовини, які не тільки стимулюють ріст рослин, але й підвищують їх стійкість до посухи, низьких і високих температур та інших стресів, виконуючи роль регуляторів росту і антистресантів, причому з пролонгованою дією. І ці властивості бактерій є не менш важливими, ніж їх здатність фіксувати азот. Це теоретичне підґрунтя, а що ж на практиці…
Практичний ефект
Торік у ПП Зетто с. Мурафа Шаргородського району Вінницької області для передпосівної обробки насіння гороху сорту Грегор у дослідному варіанті використали препарат БіоМаг ГОРОХ в кількості 0,7 л/т. В контрольному варіанті обробку насіння не проводили.
Головним показником ефективності симбіозу є формування урожаю зерна бобовою рослиною. Вивчення продуктивності гороху сорту Грегор в умовах щільної популяції ризобій у ґрунті свідчить про позитивну дію інокулянту. Цей препарат збільшив урожайність на 4,7 ц/га, або 9,1% порівняно з контролем, де бульбочки формувалися аборигенними расами бактерій. Додатковий прибуток від застосування інокуляції становив понад 3500 грн/га. Я думаю, цей аргумент є найбільш вагомим.
Таблиця 1. Вплив інокулянту на врожайність гороху сорту Грегор
Підсумок
Бобові культури — найбільш сприйнятливі до дії інокулянтів. Необхідність обробки сої біопрепаратами вже ні в кого не викликає сумнівів. Проте намагання оцінювати мікробіологічний фон за кількістю бульбочок є головною помилкою агровиробників, що призводить до суттєвих втрат урожаїв. Ефективність інокуляції традиційних для України бобових культур не лише прорахована теоретично, а й доведена численними польовими випробуваннями. Залишається лише цим користуватися.
