Наразі Україна є другою країною у світі (після Японії), де прогресивно займаються культурою гречки і при збільшенні її продуктивності може вийти в світові лідери експорту цієї культури.
Гречку вирощують на зелене добриво як покращувач ґрунту. Одна тонна вегетативної маси цієї культури під час масового цвітіння прирівнюється до 30 кг сульфату амонію, 14,1 кг 15%-го суперфосфату та 18,1 кг 50%-го хлористого калію. Поле гречки в сівозміні практично єдине, в якому можна отримати екологічно безпечну продовольчу продукцію без застосування пестицидів. Враховуючи виключно важливе значення гречки в харчуванні людей, покращенні їх здоров’я, агротехнічну роль у підвищенні якості ґрунтів, а також медоносність культури, доцільно мати поле гречки в сівозміні та вирощувати її.
Гречка характеризується високою здатністю накопичення у надземній масі важких металів, тому можливе її використання як фітомеліоранта.
В Україні протягом багатьох років гречку вирощували переважно на Поліссі та в Лісостепу. Значно менше сіяли її періодично у зоні Степу. Науково-дослідну роботу в зоні Північного Степу України з новими сортами культури практично не проводили.
Кращими для поукісної та післяжнивної сівби визначено сорти Вікторія, Аеліта, Галея, Кара-Даг. Але в зоні Північного Степу їх рідко вирощують. Тому виникає потреба у вивченні реакції цих сортів на ґрунтово-кліматичні умови.
Строки сівби є вирішальним фактором у формуванні врожайності. П. М. Демиденко стверджує, що урожай гречки змінюється залежно від погодних умов, років вирощування і строку сівби. Встановлено кореляційний зв’язок між урожайністю і погодним фактором, який виявляється у критичний період розвитку культури — у фази цвітіння-плодоутворення. За температури, яка перевищує оптимум у цей період, урожайність знижується, тому що у суху і жарку погоду нектарність і відповідно ефективність запилення й запліднення різко падають.
Відомо, що сівба в оптимальні строки є однією із головних вимог високих та сталих урожаїв гречки. Оптимальними строками сівби гречки є період, коли ґрунт на глибині 10 см впродовж 15 діб буде прогрітим не менш як на 10 °C. Окремі вчені стверджують, що кращими строками сівби є ранні, у цьому випадку рослини краще використовують весняну ґрунтову вологу та утворюють значну кількість плодів до липневої спеки. Водночас, інші радять, що поспішати із сівбою гречки не слід, оскільки за сівби в ранні строки рослини починають підсихати, уповільнюють свій ріст та не дають значного врожаю. Кращим строком сівби вважається 15–20 травня. Для зони Північного Степу науковці рекомендують сіяти гречку в кінці першої або в другій декаді травня.
Головним критерієм для визначення строків сівби є температура ґрунту на глибині загортання насіння та особливості погодних умов зони вирощування у період цвітіння гречки.
Обмежують урожайність гречки в’янення квіток та малий відсоток зав’язування плодів. У спекотну погоду плоди осипаються, різко знижується тургор рослин, бджоли не відвідують посіви.
Для гречки, особливо при вирощуванні у північному Степу, строк сівби має вирішальне значення. У цій зоні весною швидко прогрівається посівний шар ґрунту, але у повітрі часто бувають приморозки, в тому числі й у третій декаді травня. Дуже ранні посіви пошкоджуються весняними приморозками, пізні пригнічуються спекою та посухою, пожнивні повинні дозрівати до настання осінніх приморозків. Складність вибору строку сівби гречки призвела до того, що в господарствах практикують її сівбу в кілька строків, щоб уникнути повного неврожаю.
Аналіз кліматичних умов післязбирального періоду проміжних культур вказує на можливість вирощування гречки в повторних посівах як страхової, післяжнивної та післяукісної культури. Післяжнивні посіви гречки мають також велику цінність як кормова база для бджіл у серпні, коли інших джерел медозбору вже немає. Вирощування гречки в декілька строків сівби, під час цвітіння з початку червня до жовтня, може забезпечити галузь бджільництва гарною кормовою базою.
Одержання двох урожаїв у рік з однієї площі характеризує високу інтенсивність господарювання, що дозволяє збільшити продуктивність 1 га на 30–80%. Такі посіви є показником правильного використання ріллі в економічному відношенні. Урожайність гречки, як і якісні показники насіння, за післяукісної сівби менші, ніж у разі весняної. У той же час гречка у літніх посівах інтенсивно росте, прискорюється процес настання фенологічних фаз, раніше зацвітає й утворює плоди. На таких посівах період вегетації гречки скорочується на 15–20 і більше діб. Кращим літнім строком сівби гречки є період із 25 червня по 15 липня. Сіяти її після 20 липня не рекомендують.
В умовах південно-західної частини Лісостепу України якість урожаю гречки за післяукісної сівби значно нижча, ніж за весняної. Під час вивчення хімічного складу врожаю гречки різних строків сівби встановлено, що вміст сухих речовин у ньому, в тому числі білка і крохмалю, вищий за весняної сівби. Рослини ранніх строків сівби мають більш розвинену кореневу систему, легше переносять посуху, насіння з них містить вищий відсоток білка та відрізняється вищою
схожістю.
На думку І. П. Різниченка, величина врожайності післяукісної гречки залежить від своєчасного збирання попередників, удобрення, підготовки ґрунту, своєчасної сівби, догляду за посівами, забезпечення рослин достатньою кількістю вологи.
Таким чином, численні наукові публікації свідчать про неоднакову реакцію рослин гречки на строки сівби. У зв’язку зі створенням і впровадженням у виробництво високопродуктивних сортів гречки виникає необхідність оптимізації основних елементів технології вирощування цієї культури в умовах північного Степу.
Гречку вирощують у суцільних та широкорядних посівах. На окультурених полях ріст і розвиток рослин більше залежить від густоти посіву, ніж від його способу сівби. На таких полях обидва способи (широкорядний і звичайний рядковий) забезпечують практично однаковий урожай. В умовах виробництва кращим є такий, який забезпечує вищу врожайність з відмінною якістю насіння за оптимальних витрат праці та коштів.
Отже, високі врожаї гречки можна отримати як у широкорядних, так і в звичайних посівах, особливо за пізньої сівби. У посушливі роки гречку доцільно сіяти вузькорядним способом із нормою висіву насіння 40 кг/га, а у вологі — широкорядним з тією ж нормою висіву.
На думку деяких дослідників, на ґрунтах родючих, але засмічених, недостатньо окультурених, схильних до ущільнення і запливання в умовах недостатнього зволоження під час сівби в оптимальні та ранні строки гречку варто висівати широкорядним способом, а в пізні строки, як і в післяукісних, так і в пожнивних посівах на досить окультурених ґрунтах — суцільним рядковим.
Більший урожай гречки отримують за сівби широкорядним способом у ранній строк. За пізніх строків перевага широкорядної сівби знижується, і тому раціонально висівати гречку суцільним способом.
Ефективність способу сівби визначається ступенем засміченості поля. Якщо він значний, широкорядний формує урожай вищий, ніж рядковий, а на чистих від бур’янів посівах він поступається останньому або рівнозначний. Так, на посівах із широкорядним способом сівби в дослідах Сумської дослідної станції на окультурених ґрунтах широкорядний спосіб не мав переваг у порівнянні зі звичайним рядковим. За даними кафедри рослинництва Харківського СГІ, впродовж 17 років досліджень середня урожайність гречки за різних попередників під час звичайного рядкового способу сівби була на 0,13 т/га вищою, ніж широкорядного. Останній потребує додаткових витрат праці та коштів на обробіток міжрядь і при рівному врожаї з рядковим, з точки зору економіки, є менш ефективним. Водночас суцільні посіви більш урожайні.
Сорти Вікторія та Шатилівська 5 в умовах Львівської та Сумської областей формували вищу врожайність за сівби суцільним способом. На широкорядному (з міжряддям 45 см) урожайність становила 0,95–1,09 т/га, а за рядкового — 1,06–1,15 т/га. Гречку краще сіяти суцільним рядковим способом як за весняного, так і літнього строків сівби.
Існують умови, коли широкорядний спосіб сівби є кращим за звичайний рядковий. Переваги першого спостерігали у Північному та Центральному Степу України.
Широкорядні посіви у порівнянні з суцільними забезпечують зростання врожаю, незалежно від строків сівби, від 0,09 до 0,29 т/га.
Гречка ефективніше використовує добрива з широкорядних посівів, про що свідчать досліди Ленінградського відділення Всесоюзного інституту добрив і агрогрунтознавства. За рядкової сівби (норма висіву 75 кг/га) без добрив отримано 1,54 т/га насіння, при внесенні N45P60K60–1,7, N45P60K60 + вапно — 1,8 т/га; за широкорядної (норма висіву 50 кг/га), відповідно, 1,56; 1,9 та 2,1 т/га.
Ефективність азотних добрив також залежить від способів сівби. За звичайного рядкового способу сівби та внесення під гречку N60P60K50 та N80P80K70 на чорноземі не дало прибавки врожаю, тоді як під час широкорядного урожайність збільшилася, відповідно, на 0,07 та 0,06 т/га. Досліди показали, що на слаболужних чорноземних ґрунтах гречку потрібно висівати однострічковим широкорядним способом зі зменшеними нормами висіву схожих насінин (1 млн/ га) та середніми нормами елементів живлення N60P60K60.
За широкорядного способу сівби у порівнянні зі звичайним рядковим формується більш потужна вегетативна маса, розвивається майже удвічі більше додаткових гілок і суцвіть. У зв’язку з цим під час широкорядного способу сівби площа живлення кожної рослини більша, ніж на загущених. Приток поживних речовин до квітів та плодів збільшується, що прискорює проходження процесів плодоутворення, збільшує вирівняність насіння та покращує його якість. Рослини широкорядних посівів більше облистяні, високорослі зі значною кількістю бічних гілок, суцвіть та плодів. Вміст хлорофілу в багатьох випадках також був більшим у рослин широкорядних посівів.
За даними К. Х. Популіді, на широкорядних посівах рослини краще гілкуються, одночасно збільшуючи листкову поверхню. Це сприяє затіненню поверхні ґрунту та значному скороченню продуктивних витрат ґрунтової вологи на випаровування. Вологість ґрунту на широкорядних посівах у шарі 10–20 см та 20–30 см на 1,5–2,9% більша, ніж на звичайних рядкових. Із підвищенням норми висіву і густоти стояння рослин чиста продуктивність фотосинтезу знижується. На користь широкорядних посівів говорить той факт, що продуктивність рослин знаходиться у прямій залежності від швидкості пересування асимілянтів: до початку цвітіння — до коренів, після нього — до генеративних органів, що сприяє утворенню більшої кількості гілок і повноцінних плодів.
За широкорядного способу сівби діаметр розповсюдження коренів доходить до 31 см за глибини 28,5 см, а за суцільної сівби, відповідно, — до 18 і 16,5 см. Більший розвиток кореневої системи на широкорядних посівах досягається глибоким обробітком міжрядь, який призводить до розвитку додаткових коренів. За суцільної сівби коренева система залишається слаборозвиненою, такі посіви більше страждають від посухи. За широкорядного у рослин гречки краще розвинена коренева система, корені здатні використовувати вологу на глибині 60–80 см і приріст урожайності, порівняно із суцільною сівбою, становить від 0,16 до 0,22 т/га.
Гречці потрібна більша площа живлення, ніж зерновим. У розріджених посівах на рослині утворюється майже удвічі більше додаткових гілок, листків, суцвіть та квітів. Листкова поверхня при цьому збільшується майже утичі. У зв’язку з цим на широкорядних посівах відсоток виповнених плодів на рослину збільшується із 5–6 до 13–18%.
Окремі автори наводять результати, які свідчать про ефективність широкорядного способу літньої сівби гречки у різних зонах України.
У весняних посівах вплив способів сівби і норм висіву також неоднозначний. Більшість дослідників вважають продуктивнішими широкорядні посіви з міжряддям 45 см.
Отже, маючи велику кількість протиріч стосовно переваг того чи іншого способу сівби, потрібно все ж таки дослідити, що найбільш негативно впливає на продуктивність гречки: загущення посівів у рядку чи зменшення відстані у міжряддях? Враховуючи висновки попередніх дослідників, слід повернутися до вирішення цього питання, використовуючи кращі варіанти та чинники, які створюють найбільш сприятливі умови для вирощування гречки в конкретних умовах.
За твердженнями вчених, кращими попередниками для гречки є просапні (картопля, буряки, кукурудза), під які вносили добрива, і за якими проводився належний догляд. Гарні попередники також зернобобові культури, озима пшениця, льон, люпин. Гірші — ярі зернові, соняшник, сорго. Досвід свідчить, що для одержання високих урожаїв гречку треба розміщувати на родючих, чистих від бур’янів полях.
Юрій МАЩЕНКО, заступник директора з науково-
інноваційної діяльності та розвитку експериментальної бази;
завідувач науково-технологічним відділом збереження
родючості грунтів та контролю якості продукції, канд. с.-г. наук
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар; завідувач науково-
технологічним відділом селекції, насінництва і трансферу
інновацій, канд. техн. наук, с. н. с.
Кіровоградська ДСГДС НААН
Сергій МАЩЕНКО, головний агроном ФГ «Лан»
Знам’янського району Кіровоградської області
