Агролідер серед культур
Кукурудза — одна із небагатьох цінних стратегічних сільськогосподарських культур, яка за останнє десятиліття впевнено ввійшла до лідерів за зростанням посівних площ і збільшенням продуктивності.
Нині близько 50% всього виробництва зерна припадає на кукурудзу, тоді як ще на початку 2000-х років ця частка складала лише 15,7%.
За даними аналізу інформації USDA, станом на 10.10.2019 р. загальне виробництво зернових культур разом із кукурудзою цього року досягне близько 74,9 млн тонн (вітчизняні прогнози станом на 23.10.2019 р. дають показник у майже 71,8 млн тонн, в тому числі кукурудзи — 32,8 млн тонн).
Упродовж 9 місяців 2019 року вітчизняний експорт зерна кукурудзи вже перевершив минулорічний і склав 22,6 млн тонн на суму $3,7 млрд, тоді як за увесь 2018 рік — майже 21,4 млн тонн на суму $3,5 млрд. Кукурудза забезпечує від 7% до 10% усіх валютних надходжень від експорту (діагр. 1).
Діагр. 1 Значення кукурудзи для економіки України і зернової галузі
Джерело. Складено за даними аналізу інформації митної статистики України
У 2019 році посівні площі під кукурудзу на зерно загалом в усіх категоріях господарств зросли майже до 5 млн га, що об’єктивно свідчить про збереження стійкої тенденції переорієнтації агровиробників на користь цієї високо маржинальної зернової культури (діагр. 2).
Діагр. 2 Динаміка зміни посівних площ під кукурудзою на зерно в усіх категоріях господарств України за період 2000–2019 рр.,
тис. га
Джерело. Складено за даними аналізу інформації Держслужби статистики України
Найбільші посівні площі під кукурудзою зосереджено у Полтавській (660,1 тис. га, приріст до 2018 р. — 109,1%), Чернігівській (499,0 тис. га, приріст до 2018 р. — 120,9%), Вінницькій (418,9 тис. га, приріст до 2018 р. — 109,7%), Сумській (407,3 тис. га, приріст до 2018 р. — 110,7%) і Черкаській (403,3 тис. га, приріст до 2018 р. — 110,1%) областях.
У цілому, через кліматичні зміни вирощування кукурудзи на зерно, за традиційними технологіями, поступово переміщується в регіони зони Лісостепу та Полісся, тоді як у Степу необхідно застосовувати полив та сучасні системи зрошення. Без їх використання не варто сподіватися на сталі та високі врожаї кукурудзи.
Динаміка виробництва та прогнози
Серед усіх сільськогосподарських культур за останні два десятиліття чи не найбільше зросло виробництво кукурудзи, поступаючись за масштабністю посівів лише сої та соняшнику. Так, якщо у 2000 році усіма категоріями господарств було вироблено 3,8 млн тонн зерна кукурудзи, то уже в 2005 році воно подвоїлося до 7,2 млн тонн, а в 2010 році — до 12 млн тонн. Майже через 10 років виробництво кукурудзи на зерно вже наблизилося до очікуваних нових рекордних 36 млн тонн у 2019 р. (діагр. 3).
Діагр. 3 Динаміка обсягів виробництва кукурудзи на зерно в усіх категоріях господарств України, 2000–2019 рр., млн тонн
Джерело. Складено за даними аналізу інформації Держслужби статистики України
Кратність подвоєння виробництва кукурудзи, за даними проведеного статистичного аналізу, складає майже 5 років. Якщо й надалі виробництво кукурудзи буде розвиватися такими ж темпами в регіонах, то за сприятливих погодно-кліматичних умов року і достатнього забезпечення посівів вологою в критичні для рослин періоди, а також завдяки застосуванню нових гібридів та підвищенню обсягів внесення мінеральних добрив, воно цілком реально до 2025 року може зрости до 60–70 млн тонн зерна. І це не просто цифри звичайного прогнозу чи проектні дані, а насправді — реальний потенціал зростання виробництва кукурудзи на зерно за нинішніх тенденцій розвитку інноваційних технологій і гібридів. Адже минулого року на рівні окремих регіонів у різних природно-кліматичних зонах аграрії досить успішно подолали із 1 гектара 10 тонний бар’єр урожаю вирощування кукурудзи на зерно, а інші до цього досить близько підійшли. Це наочно можна спостерігати на зональному рівні.
Наявний потенціал підвищення урожайності вирощування кукурудзи на зерно можна побачити на діагр. 4, де наведено результати аналізу групування вітчизняних аграрних підприємств за розміром площі її збирання минулого року.
Діагр. 4 Групування підприємств України за розміром площі збирання кукурудзи на зерно та її середньої урожайності у 2018 р.
Джерело. Складено за даними аналізу інформації Держслужби статистики України
Так, у більшості великих підприємствах і агрохолдингах середня урожайність кукурудзи складає 9–10 т/га і вище, тоді як у невеликих господарствах її показник на 30–40% є нижчим. І причини тут різні: низька якість посівного матеріалу насіння, недоліки догляду за посівами, недостатнє забезпечення добривами тощо.
За останні два десятиліття суттєві зміни у виробництві кукурудзи на зерно відбулися на рівні окремих природно-кліматичних зон. Нині найбільші обсяги виробництва зерна кукурудзи зосереджено в господарствах Лісостепу (діагр. 5).
Діагр. 5 Динаміка обсягів виробництва кукурудзи на зерно в усіх категоріях господарств за природно-кліматичними зонами України, 2000–2018 рр., млн тонн
Джерело. Складено за даними аналізу інформації Держслужби статистики України
Навіть господарства Полісся (за валовим виробництвом зерна кукурудзи впродовж останніх років) почали випереджати зону Степу. Водночас наявний агроресурсний потенціал Степу дозволяє в перспективі збільшити виробництво кукурудзи на зерно щонайменше втричі, насамперед за рахунок підвищення рівня середньої продуктивності її вирощування до оптимальних значень показників шляхом застосування мінерального живлення рослин та інтегрованого захисту від численних шкідників та хвороб.
Важливим шляхом підвищення продуктивності кукурудзи й збільшення валових зборів зерна є широке впровадження у виробництво нових гібридів різних груп стиглості, які відзначаються високим ефектом гетерозису та потенціалом врожайності. Серед новостворених гібридів кукурудзи існують види інтенсивного типу, які вимогливі до умов зовнішнього середовища та рівня агротехніки, а також такі з них, які мають понижену реакцію на зміну прийомів вирощування, що обумовлює помітну економію енергоресурсів і матеріальних витрат.
При цьому необхідно враховувати, що в умовах природного зволоження у зоні сухого Степу, за нинішніх кліматичних змін, основним обмежуючим фактором для нормального розвитку рослин кукурудзи є запаси продуктивної вологи в ґрунті. Відтак, за цих обставин найбільш важливою у виробництві є проблема оптимізації площі живлення, доз і способів внесення добрив, правильний підбір гібридів та розробка елементів вирощування кукурудзи на основі застосування ресурсо- та енергозберігаючих технологій.
Добрива і продуктивність кукурудзи
Загальновідомо, що в сучасному землеробстві основою отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур є, безперечно, забезпечення оптимального мінерального живлення рослин. За умов достатнього удобрення, правильного обробітку і своєчасного утримання посівів без бур’янів у період вегетації ця культура здатна давати високі врожаї майже на всіх типах ґрунтів.
Кукурудза має досить розвинену кореневу систему, здатну ефективно засвоювати елементи живлення з великого об’єму ґрунту. Тому необхідно обов’язково пам’ятати, що ця культура в процесі вирощування на зерно в середньому здійснює винос поживних речовин урожаєм на 1 ц основної і побічної продукції в межах від 3 кг до 3,3 кг азоту, від 1 кг до 1,2 кг фосфору і від 3 кг до 3,5 кг калію.
Для забезпечення отримання високого врожаю кукурудза потребує внесення добрив як під основний обробіток ґрунту або в період сівби, так і підживлення азотною речовиною сходів рослин у початковій фазі розвитку та/або позакореневого підживлення рідкими комплексними мінеральними макро- та мікродобривами в залежності від погодних умов року та стану посівів.
Як свідчать дані проведеного аналізу, вплив обсягу внесення мінеральних добрив у поживних речовинах із розрахунку на 1 га посівів кукурудзи на показник її середньої урожайності є досить суттєвим. При цьому, на основі узагальнених регіональних даних за 2016–2018 рр., встановлено, що в аграрних підприємствах спостерігається пряма залежність, коли збільшення обсягу внесення мінеральних добрив у поживних речовинах NPK у середньому на 1 кг підвищує урожайність кукурудзи на 41,5 кг з 1 га.
На рівні природно-кліматичних зон цей взаємозв’язок між обсягом внесення мінеральних добрив під кукурудзу на зерно та її середньою урожайністю досить переконливо підтверджено на діагр. 6.
Діагр. 6 Взаємозв’язок між обсягом внесення добрив під кукурудзу на зерно та її урожайністю в агропідприємствах різних регіонів України (середнє за 2016–2018 рр.)
Джерело. Складено за даними аналізу інформації Держслужби статистики України
Із аналізу діагр. 5 видно, що за вказаний період найменше вносили мінеральних добрив під посіви кукурудзи на зерно в аграрних підприємствах Степу — у середньому на 1 га 101,3 кг в перерахунку на поживні речовини NPK. Поряд із фактором несприятливих погодно-кліматичних умов року це є одним із чинників низької врожайності вирощування кукурудзи на зерно в степових регіонах країни, що доповнюється також проблемами із вологозабезпеченням її посівів насамперед у критичні фази розвитку рослин.
На відміну від зони Степу в зонах Лісостепу і Поліссі обсяги внесення аграріями мінеральних добрив під кукурудзу на зерно виявилися значно вищими, склавши, відповідно, 142,8 кг на 1 га і 171,6 кг, що відобразилося на її урожайності, яка вдвічі була більшою. Зрозуміло, що, крім добрив, суттєвий вплив у Лісостепу та Поліссі мав фактор погодно-кліматичних умов, зокрема забезпечення її посівів вологою. Однак для повноцінного формування істотно високого врожаю зерна на рівні щонайменше 7–8 т/га та для забезпечення прибутковості вирощування вище 50% кукурудза потребує внесення добрив у відповідній дозі.
Аграрій, вибираючи дози внесення мінеральних добрив, повинен підходити диференційовано, з урахуванням всіх зональних особливостей ґрунтово-кліматичних умов вирощування та біологічних властивостей конкретних гібридів насіння кукурудзи.
Також досить важливим є питання стосовно строків внесення добрив. Загальновідомо, що в процесі вирощування кукурудзи на зерно багато господарств пріоритет надає їх застосуванню під основний обробіток ґрунту. Варто знати, що за інших незмінних умов у несприятливі за зволоженням роки внесення добрив під оранку може бути набагато ефективніше за умови дотримання відповідної технології. Водночас, якщо вологозабезпеченість достатня, ефективність добрив, як правило, суттєво не залежить від строків внесення.
Інтегрований захист рослин — запорука збереження врожаю
Значне розширення посівних площ під кукурудзою на зерно (за останнє десятиліття до 5 млн га) супроводжується погіршенням фітосанітарного стану рослин. Це відзначають як фахівці регіональних фітосанітарних служб, що здійснюють їх моніторинг, так і агрономи багатьох господарств.
Останніми роками значної шкоди посівам зернової кукурудзи завдавали дротяники та несправжні дротяники (виїдають зародок та ендосперм насіння, пізніше пошкоджують сходи рослин), личинки шведських мух, злакові попелиці, осередково гусениці лучного метелика, інші фітофаги. Досить небезпечними шкідниками зернової кукурудзи залишаються стебловий (кукурудзяний) метелик та бавовникова совка, чисельність яких невпинно зростає за останні роки. Окрім прямих втрат, пошкодження метеликом та совкою призводить до збільшення ураженості кукурудзи фузаріозом, за якого погіршуються посівні та харчові якості зерна, а отже, це все призводить до суттєвих економічних втрат.
Проте найбільшою загрозою у вирощуванні кукурудзи на зерно, поряд із несприятливими погодно-кліматичними явищами, є недотримання технології і культури обробітку, що зумовлює безконтрольний ріст бур’янів, який, відповідно, сприяє активній концентрації шкідників у виробничих посівах та знижує урожай.
Досвід і практика діяльності багатьох вітчизняних господарств свідчить, що кращою альтернативою повній або частковій втраті валового збору врожаю може бути інтегрована система захисту посівів кукурудзи.
Загальновідомо, що інтегрований захист рослин (англ. Integrated pest management) — комплексне застосування сучасних методів для довгострокового регулювання розвитку та поширення шкідливих організмів до невідчутного господарського рівня на основі прогнозу, економічних порогів шкодочинності, дії корисних організмів, енергоощадних та природоохоронних технологій, які забезпечують надійний захист рослин і екологічну рівновагу довкілля.
При цьому важливо також розуміти, що в більшості випадків під час застосування аграріями традиційних методів боротьби зі шкідниками й хворобами ігнорувалися причини масової їх появи, що зумовлює регулярне використання пестицидів без будь-якої обґрунтованої системи інтегрованого захисту.
Для кукурудзи останніми роками провідними світовими й вітчизняними компаніями та спеціалістами-науковцями розроблено безліч систем інтегрованого захисту рослин із використанням досить ефективних препаратів чи їх поєднання.
Варто відзначити, що інтегрований захист у вирощуванні кукурудзи повинен включати комплексний підхід до використання ґрунтових і страхових гербіцидів, а також інсектицидів із урахуванням існуючих ризиків та фактору погодно-кліматичних умов року.
Однією зі складових умов інтегрованої системи захисту кукурудзи від шкідливих організмів та хвороб є дотримання сівозміни. Правильний вибір попередників відіграє вирішальне значення для забезпечення біологічної потреби рослин у волозі, поживних речовинах, а також для регулювання чисельності шкідників, хвороб та бур’янів. Насамперед варто знати, що частота чергування культури в сівозміні не може бути однаковою в усіх ґрунтово-кліматичних зонах країни. Давно уже встановлено, що кукурудза на зерно в сівозміні не повинна перевищувати певної межі, зокрема 25–30% площі в загальній структурі землекористування окремого господарства. Також за експертними даними відомо, що розміщення кукурудзи в монокультурі зумовлює, як правило, накопичення збудників сажкових захворювань, гнилі, шкідників, серед яких стебловий метелик, бавовникова совка, південний сірий довгоносик.
Завжди дієвими й ефективними є агротехнічні прийоми: належний обробіток ґрунту, що включає передусім оранку, культивацію, розпушування міжрядь, а також дотримання технології вирощування сільськогосподарських культур.
Необхідно враховувати, що хімічний захист сільськогосподарських культур зазвичай передбачає обробку не від одного, а від комплексу шкідливих об’єктів і хвороб рослин, що є запорукою збереження врожаю і прибутковості виробництва.
Економіка вирощування кукурудзи на зерно
Вирощування кукурудзи на зерно, за умов дотримання технології та отримання високої врожайності, є одним із рентабельних видів економічної діяльності серед зернових культур за окупністю витрат і прибутковістю.
Широке використання ефекту гетерозису за останні десятиліття дало поштовх створенню інноваційних гібридів кукурудзи із надзвичайно сильним потенціалом зростання урожайності, що поряд із невисокими витратами на її вирощування, порівняно з іншими зерновими культурами, за сучасних технологій забезпечило значне поширення та економічну зацікавленість у товаровиробників. Однак існуючі переваги економіки та інноваційних технологій вирощування кукурудзи ще недостатньо використовуються в агробізнесі з огляду на неповний потенціал реалізації продуктивності її гібридів.
Щоб оцінити економічні вигоди від вирощування кукурудзи на зерно за різних варіантів, необхідно комплексно проаналізувати агротехнологічні аспекти та структуру витрат у технологічній карті. Технологічна карта є досить зручним інструментом як для агронома, так і для менеджера господарства будь-якої організаційно-правової форми, оскільки дозволяє системно побачити увесь ланцюг формування собівартості виробництва продукції, технологію та економіку вирощування кукурудзи за операційний період та в розрізі основних видів робіт, чітко визначити центри відповідальності та кількісно оцінити обсяги необхідних ресурсів: дизельного пального, бензину, добрив, насіння, засобів захисту рослин та інших матеріальних витрат. На рис. 1 зображено розроблену технологічну карту поопераційних процесів вирощування кукурудзи на зерно для типових розрахунків витрат і визначення її економічної ефективності. Технологічна карта розроблена на умовну площу посіву кукурудзи — 100 га, яка може бути змінена.
Рис. 1 Технологічна карта поопераційних процесів вирощування кукурудзи на зерно для типових розрахунків витрат і економічної ефективності в агробізнесі
Джерело. Власні розрахунки автора на основі результатів досліджень ефективності аграрного виробництва та розробленої типової форми карти
Економічна ефективність виробництва кукурудзи на зерно визначається впливом двох факторів: кон’юнктури ринку, що характеризується коливанням реалізаційних цін та сукупною дією погодно-кліматичного чинника, і дотримання в господарстві правильної технології — запоруки урожайності.
Цього року цінова ситуація на ринку зернових культур для багатьох аграріїв виявилася досить непередбачуваною та суттєво зменшила їх економічні вигоди. Різке зниження реалізаційних цін на стратегічні зернові й олійні культури, що спостерігається впродовж останніх місяців, переконливо доводить, що конкурувати на ринку за рахунок цін сьогодні економічно невиправдано.
Нині для агробізнесу найбільш оптимальною та доцільною може бути лише стратегія конкуренції за рахунок зниження витрат, що потребує суттєвого підвищення урожайності вирощування кукурудзи.
Як показує аналіз даних (табл. 1), навіть за середньої ціни реалізації 1 тонни зерна кукурудзи за 4000–5000 грн та урожайності 6 т/га виробництво не буде збиткове, а під час отримання 7–7,5 т/га досягається вже прийнятний рівень рентабельності.
Таблиця 1. Прогнозована модель економічної ефективності виробництва кукурудзи на зерно за умов різної ринкової кон’юнктури, реалізаційних цін (грн/т) і урожайності (т/га), що забезпечує плановий рівень рентабельності для аграрія
Джерело. Власні розрахунки автора на основі результатів досліджень ефективності аграрного виробництва
Примітка. Ціна вказана без ПДВ. У розрахунках собівартість реалізованої продукції враховувалася із сумою витрат на доочищення і сушення до стандартної вологості зерна 14%, а також до неї включені адміністративні витрати на збут продукції. Для зручного сприйняття варіанти урожайності подані з урахуванням вологості зерна, яке надходить з поля, а під час визначення витрат і рентабельності здійснено її перерахунок на стандартну вологість.
Надефективним та високо маржинальним є вирощування кукурудзи на зерно за урожайності 9–10 т/га, де окупність витрат, за умов сприятливої цінової кон’юнктури, може складати до 200%. Тобто, на кожну вкладену у виробництво гривню можна отримати 2 гривні прибутку.
У цілому, для великих і малих та середніх вітчизняних господарств кукурудза є найбільш привабливою сільськогосподарською культурою серед усіх зернових через високі виробничі й економічні показники та потенціал збільшення врожайності. Цей тренд зберігатиметься і надалі з огляду на кон’юнктуру світового ринку та високу економічну зацікавленість аграріїв у диверсифікації структури посівів, зайнятих традиційними маржинальними олійними культурами за рахунок їх розширення під не менш прибутковими зерновими культурами.
Ю. В. КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, ІСГС НААН,
сільськогосподарський експерт-дорадник з аудиту,
економіки та управління підприємством
