Розвиток скотарства у світі
До 2050 року, за прогнозами експертів Міжнародної продовольчої організації ООН (FAO), чисельність населення планети, ймовірно, зросте до майже 10 млрд осіб. За сценарію з помірним економічним зростанням такі темпи збільшення населення призведуть до підвищення світового попиту на сільськогосподарську продукцію на 50% в порівнянні з досягнутим поточним рівнем, що, своєю чергою, призведе до посилення тиску на вже виснажені природні ресурси.
Водночас, як очікується, збільшиться кількість людей, що буде споживати значно менше продовольства рослинного походження на основі зернових культур і більше м’яса, фруктів, овочів і оброблених харчових продуктів. Це є результатом довготривалої глобальної зміни раціону харчування — процесу, який також буде посилювати тиск на обмежені природні ресурси, що призведе до зростання темпів знеліснення і перетворення зайнятих лісом земель на угіддя без дерев, такі як пасовища, пустирі, сільськогосподарські угіддя, а також деградації земель та подальшого зростання викидів парникових газів.
Фактично нині у багатьох країнах світу проблему продовольчого забезпечення зростаючого населення вирішують через розвиток скотарства. Ця галузь є універсальним джерелом отримання людиною різноманітного тваринного білка в м’ясо-молочних продуктах, важливого для її повноцінного розвитку, тоді як для рослинництва її побічна продукція є основою збереження і відтворення родючості ґрунту. Негативним наслідком розвитку галузі скотарства є екологічна проблема зростання викидів парникових газів, зокрема метану, що в багатьох країнах світу ефективно вирішують завдяки впровадженню біоенергетичних технологій його утилізації шляхом когенерації та перетворення на теплову і електричну енергію.
Як свідчить аналіз результатів досліджень динаміки розвитку скотарства, у світі впродовж 2000–2018 рр., за винятком Китаю, Індії, США, Росії та України, в більшості країн світу поголів’я великої рогатої худоби за останні два десятиліття суттєво зросло (табл. 1). Нині найбільше поголів’я великої рогатої худоби є в Бразилії, де утримують переважно на пасовищах близько 214 млн голів тварин. Також значне поголів’я великої рогатої худоби утримують в Індії, США та Китаї, хоча його чисельність доволі суттєво скоротилася порівняно із 2000 роком. При цьому за цей же період також найбільше зменшилося поголів’я цих тварин в Росії та Україні.
Таблиця 1. Розвиток скотарства у світі впродовж 2000–2018 рр.
* Джерело. Розраховано на основі досліджень інформації бази статистичних даних FAO UN
Світове скотарство розвивається за такими напрямами: молочне, м’ясне та м’ясо-молочне. У більшості країн Європи переважає молочний та м’ясо-молочний напрям, у Північній Америці — м’ясо-молочний та м’ясний, в Південній Америці — м’ясний, в країнах Азії здебільшого молочний, а в СНД молочний та м’ясо-молочний напрям спеціалізації.
Загалом розвиток скотарства та його основних напрямів тісно пов’язаний із ростом населення країн світу та прийнятою харчовою культурою. Там, де відбувається зростання населення, як правило, збільшується чисельність поголів’я великої рогатої худоби, тоді як там, де воно стабілізувалося або знижується, відбувається зворотний процес скорочення кількості тварин. Також у розвитку світового скотарства значну роль відіграє культурний і релігійний аспект. Зокрема, в Індії розвинуте молочне скотарство та майже відсутній м’ясне внаслідок етнокультурного і досить тривалого за історичними мірками характеру сприйняття вегетаріанської традиції харчування, а також особливого і дбайливого гуманного відношення до цієї тварини. Корову вшановують як священну тварину в індуїзмі, а вживання яловичини і навіть забій корів є табу для переважної більшості населення.
Вітчизняні проблеми розвитку скотарства
Вітчизняне скотарство десятиліттями традиційно розвивалося у напрямі молочного та м’ясо-молочного розведення великої рогатої худоби. Водночас із 90-х років минулого століття і до цього часу відбувається доволі значне скорочення чисельності великої рогатої худоби, що має не лише економічне підґрунтя.
Якщо залишити катастрофічні 90-ті роки ХХ століття в минулому, то вже, починаючи з 2000-го по кінець 2019 року поголів’я великої рогатої худоби у всіх категоріях господарств загалом скоротилося більш ніж на 6 млн голів, з яких майже 4,5 млн голів — це дійне стадо корів (табл. 2).
Таблиця 2. Кількість великої рогатої худоби різних статево-вікових груп на кінець року
в усіх категоріях господарств України, тисяч голів
Джерело. За даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Таким чином, сьогодні навіть за умов призупинення тенденції щорічного зменшення чисельності поголів’я великої рогатої худоби, щоб відновити його рівень початку 2000-х років, потрібно буде декілька десятиліть. Також з огляду на кліматичні проблеми та сучасну структуру аграрного виробництва, можна впевнено стверджувати, що в коротко- та середньостроковій перспективі неможливо буде повернутися до показників чисельності поголів’я великої рогатої худоби, які були близько 20 років тому. На жаль, цей цінний ресурс генетичного різноманіття в скотарстві втрачено.
Аналіз структури зміни чисельності поголів’я великої рогатої худоби в розрізі основних категорій господарств виявив декілька основних тенденцій (табл. 3).
Таблиця 3. Кількість сільськогосподарських тварин за категоріями господарств України
станом на кінець року, тисяч голів
Джерело. За даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
По-перше, тенденція скорочення чисельності поголів’я тварин спостерігається як у сільськогосподарських підприємствах, так і в господарствах населення.
Другим аспектом цієї проблеми є зміна співвідношення категорій господарств в загальній структурі усієї утримуваної великої рогатої худоби. На початку 2000-х років майже 53% її було в сільськогосподарських підприємствах, тоді як через 20 років ця пропорція змінилася на користь господарств населення. Нині там утримують більшу її частину — до 67%.
Стабільна чисельність поголів’я великої рогатої худоби спостерігається лише у фермерських господарствах, які утримують близько 100–106 тис. голів щорічно.
Розвиток скотарства в сільськогосподарських підприємствах характеризується досить високою концентрацією поголів’я тварин у невеликій кількості підприємств, тоді як в більшості з них ця галузь майже не розвивається (табл. 4).
Таблиця 4. Групування аграрних підприємств України за кількістю великої рогатої худоби,
утримуваної на кінець 2019 року
Джерело. За даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Зокрема, понад 50% від усього поголів’я тварин утримується нині в 296 підприємствах із 2045, які її мають. Частка зазначених підприємств становить 14,6 %, і утримують там понад 1000 голів в середньому на одне господарство. Фактично цю галузь від повного занепаду рятують великі сільськогосподарські підприємства, що є здебільшого частиною агрохолдингів.
Економічні проблеми галузі
Займатися агробізнесом у скотарстві доволі складно, адже технологічний цикл від виробництва до реалізації продукції триває понад рік на відміну від інших галузей тваринництва. Тож через тривалий обіг капіталу в скотарстві рівень рентабельності виробництва молока і яловичини є набагато нижчим порівняно з продукцією рослинництва, де операційний цикл становить менше як 1 рік. При цьому, якщо виробництво молока останніми роками було прибутковим, то від вирощування великої рогатої худоби на м’ясо господарства здебільшого отримували збитки, за винятком 2017 року (діагр. 1).
Діаграма 1. Динаміка рівня рентабельності виробництва продукції скотарства в аграрних підприємствах України, включно з фермерськими господарствами
Основна проблема розвитку вітчизняного скотарства — недосконалий ціновий механізм перерозподілу доданої вартості у всьому ланцюгу від виробництва до продажу продукції кінцевому споживачу. Внаслідок цього в програші залишаються як виробники, так і споживачі.
Якщо проаналізувати тогорічні ціни на молоко та велику рогату худобу (у живій масі), то можна побачити, що досить значну частку яловичини реалізують за порівняно невисокими цінами, тоді як ситуація зі збутом молока є набагато кращою. Саме тому виробництво молока є прибутковим, тоді як яловичина є досить високо збитковою (табл. 5–6).
Таблиця 5. Розподіл підприємств України за середніми цінами реалізації великої рогатої худоби
(у живій масі) у 2019 році
Джерело. За даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Проблема ціноутворення є досить болючою темою дискусій, особливо у молокопродуктовому підкомплексі. Багато товаровиробників вбачають проблеми галузі саме у низьких закупівельних цінах.
Аналіз даних групувань підприємств за середньою ціною реалізації молока у 2019 році засвідчив, що більшість із них (61,4% до усіх аграрних підприємств галузі) отримали від продажу 1 т від 6000,1 грн до 8000 грн, тоді як 31,7% — від 8000,1 грн до 10 000 грн. Тобто останнім часом цінова політика переробних підприємств змінилася і стала більш лояльною до товаровиробників. Адже внаслідок скорочення виробництва молока передусім страждають переробні підприємства, які почали відчувати суттєвий дефіцит сировини, що відобразилося уже на закупівельних цінах.
Таблиця 6. Розподіл підприємств України за середніми цінами реалізації молока у 2019 році
Джерело. За даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Водночас, як зауважує більшість вітчизняних експертів, ціновий чинник все ще залишається визначальним для виробника щодо вибору подальшої стратегії розвитку молочного бізнесу та конкурентоспроможності галузі в цілому. Якщо простежити весь ланцюг формування ціни від закупівлі молока у виробника і до його надходження на продаж в роздрібну торговельну мережу, то можна побачити, що різниця між ними значно зростає. При цьому собівартість виробництва стабільно із року в рік зростає.
Довідково для порівняння. За даними аналізу статистичної інформації по всіх сільськогосподарських підприємствах України середня собівартість виробництва 1 т молока у 2019 році становила 5930 грн. Найнижчою собівартість виробництва молока була у Закарпатській області — 2563 грн, а максимальною в Чернівецькій області — 8245 грн.
Що потрібно знати для прибуткового ведення скотарства
Підвищення економічної ефективності і збільшення виробництва продукції скотарства неможливе без досягнення високої її конкурентоспроможності, як на вітчизняному продовольчому ринку, так і зовнішньому. Значне скорочення обсягів виробництва продукції та чисельності поголів’я великої рогатої худоби є наслідком погіршення основних показників конкурентоспроможності — низьких закупівельних цін і високої собівартості виробництва молока і живої маси великої рогатої худоби.
Конкурентоспроможність галузі — це передусім здатність до ефективної господарської діяльності і забезпечення прибутковості від продажу продукції скотарства в умовах конкурентного ринкового середовища. Тобто виробництво і реалізація продукції скотарства з метою одержання прибутку для простого і розширеного відтворення. Вітчизняний досвід діяльності сільськогосподарських підприємств переконливо засвідчив, що за ринкових економічних відносин без застосування інноваційних підходів, технологій і рішень подолати кризові явища в галузі й вийти на беззбитковий рівень господарювання не можливо.
На першому місці в системі заходів із забезпечення прибуткового ведення скотарства стоїть селекція (діагр. 2). Селекційна робота має важливе значення в системі багатьох заходів із забезпечення прибуткового ведення тваринництва. Адже від досягнутого рівня ефективності використання генетичного потенціалу тварин залежить рівень їх продуктивності, а отже, і собівартість виробництва продукції.
Діаграма 2. Основні складові елементи прибуткового ведення скотарства
При цьому варто зазначити, що у структурі собівартості виробництва продукції традиційно понад 50% займає вартість заготівлі та згодовування кормів (табл. 7). Також вагому частку займають витрати на оплату праці разом із соціальними нарахуваннями.
Таблиця 7. Структура витрат на виробництво продукції тваринництва, зокрема скотарства, за даними аналізу аграрних підприємств України в 2019 році (у %)
Джерело. За даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Для одержання високого надою молока на корову і середньодобових приростів великої рогатої худоби важливо не лише вчасно заготовляти високоякісні корми і збалансовувати їх за основними поживними речовинами у раціонах годівлі, але й забезпечити якісне приготування кормових сумішей та здійснити їх рівномірне роздавання тваринам. Оскільки вищеозначена проблема ще не має чітко визначеного однозначного вирішення, тож потребує комплексного підходу з огляду на необхідність широкого впровадження інноваційних технологічних рішень в годівлі.
Багаторічний іноземний досвід і діяльність сучасних тваринницьких комплексів вітчизняних аграрних компаній доводить ефективність використання багатофункціональних кормороздавачів-змішувачів (міксерів) для приготування високоякісних кормових сумішей і роздачі їх на молочних фермах і відгодівельних майданчиках тваринам з метою одержання високих показників їх продуктивності.
Кормороздавачі-змішувачі випускають як у самохідному, так і в причіпному варіантах. Додатково в їхніх конструкціях можуть бути передбачені горизонтальні і вертикальні шнеки для подрібнення — змішування великостеблових кормів, зокрема в рулонах і паках, а також обладнані спеціальними пристроями для самозавантаження кормів, або ж без них. Окрім завантаження і транспортування кожного зі складових кормових компонентів сучасні високотехнологічні кормороздавачі-змішувачі спроможні забезпечити насамперед їхнє оптимальне дозування, додаткове подрібнення, змішування і роздавання готових кормових сумішей великій рогатій худобі.
На вітчизняному ринку представлено кормороздавачі відомих закордонних фірм: Kuhn (Франція), Trioliet (Нідерланди), DeLaval (Швеція), Seko (Італія), Roto-mix (США) та ін. Добре себе зарекомендували також і самохідні вертикальні кормороздавачі Leader відомої німецької компанії групи GEA Farm Technologies.
Застосування змішувачів-кормороздавачів здатне не лише суттєво покращити якість приготування кормів і оптимізувати їх склад, але забезпечує суттєву економію електроенергії, яка споживається кормоцехом під час змішування компонентів кормової суміші для великої рогатої худоби та витрати з розрахунку на одиницю продукції.
Серед обладнання вітчизняного виробництва виділяють кормороздавачі для приготування і роздавання кормової суміші модельного ряду КПС-9 і КПС-12, які за окремими технічними характеристиками не поступаються іноземним зразкам, проте коштують порівняно менше.
Поряд із селекцією та годівлею важливе значення для прибуткового ведення галузі скотарства має впровадження сучасних інноваційних технологій. Для багатьох господарств стримувальними чинниками розвитку скотарства є:
- висока трудомісткість доїльного процесу;
- зростання вимог до якості молока;
- збільшення витрат на оплату праці операторів машинного доїння корів.
Оптимальним рішенням є використання технологій роботизованого доїння. Сьогодні усі провідні світові компанії-виробники обладнання для тваринництва пропонують роботизоване обладнання для доїння корів.
У березні 2013 року в селі Вільна Тарасівка Білоцерківського району Київської області було відкрито першу молочнотоварну ферму з роботизованими доїльними установками виробництва компанії DeLaval. Ферму побудовано на інноваційних принципах системи добровільного доїння молочних корів Voluntary milking system (VMS), яке проводиться за допомогою комп’ютеризованої системи управління виробничими процесами і роботів-маніпуляторів. Обслуговують поголів’я корів два оператори в одній зміні. Після доїння молоко надходить до спеціальних охолоджувачів, де зберігається перед відправкою на молокопереробне підприємство. Кількість таких ферм значно зросла останнім часом та буде збільшуватися в майбутньому, оскільки ця технологія вирішує досить багато проблем галузі.
Інноваційна система добровільного доїння з використанням роботизованих боксів і доїльних залів є однією із базових в концепції smart farm, яка охоплює принципи побудови збалансованої ефективної ферми, яка повинна виконувати такі функції:
- створювати рішення, що відповідають екологічним вимогам безпечного виробництва продукції;
- не завдавати шкоди тваринам;
- приносити користь споживачам і суспільству загалом.
Новітня концепція smart farm є інтегрованим комплексом забезпечення ефективного управління виробництвом, що містить 8 складових частин елементів взаємопов’язаного технологічного циклу (діагр. 3).
Діаграма 3. Основні складові елементи формування концепції smart farm у молочному скотарстві
Джерело. Власна розробка автора
Основні складові елементи концепції smart farm на прикладі інноваційних технологій роботизованого доїння містять:
• ефективне управління стадом на основі застосування інформаційних систем підтримки і прийняття рішень, які дозволяють відстежувати в режимі реального часу показники доїння, годівлі і відтворення корів;
• оптимізовану годівлю тварин, що забезпечується внаслідок використання спеціальних програм для визначення і приготування збалансованих раціонів та автоматизованого роздавання кормів із дотриманням умов для кожної корови або групи корів згідно з етапом лактаційного циклу;
• автоматизацію і роботизацію основних технологічних процесів, зокрема доїння і годівлі, для зменшення виробничих витрат і збільшення прибутковості;
• підвищення якості молока внаслідок застосування технології швидкого і ефективного його охолодження, що забезпечує конкурентну перевагу продукції на ринку та кращу закупівельну ціну;
• турботу про збереження здоров’я корів на основі створення комфортних умов утримання і управління мікрокліматом, а також своєчасний ветеринарний догляд, що позитивно впливає на їхню продуктивність та якість продукції;
• екологічно безпечне виробництво на основі застосування ефективних технологічних рішень для видалення і переробки органічних відходів, що сприяє поліпшенню гігієни доїння і умов утримання корів, а також покращує мікроклімат, а також знижує викиди парникових газів.
Таким чином, забезпечення прибуткового виробництва продукції скотарства потребує додаткових фінансових капіталовкладень у реконструкцію тваринницьких приміщень, покрашення породного складу поголів’я великої рогатої худоби і необхідність переходу до роботизованих технологій його утримання, модернізації і оновлення доїльного обладнання та системи годівлі.
Ю. В. КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, ІСГС НААН, експерт-дорадник
з аудиту, економіки та управління підприємством