Виробництво
Бджільництво є однією з традиційних і найбільш стародавніх галузей вітчизняного сільського господарства. Ще за часів Київської Русі мед разом з іншим, не менш цінним продуктом галузі — воском був одним із головних товарів у тогочасній торгівлі, і впродовж багатьох століть залишався важливим джерелом добробуту сільської громади.
Мед є корисним лікувально-дієтичним харчовим продуктом для усіх верств населення. Згідно з Постановою КМУ № 656 від 14 квітня 2000 р. рекомендований середньорічний показник споживання меду для дітей віком від 6 до 18 років при відсутності окремих медичних застережень повинен бути не менше 1,1 кг, а для працездатного населення за деякими оцінками експертів — близько 3,6 кг.
Сьогодні вітчизняне бджільництво є тією сферою економічної діяльності, що забезпечує не лише зайнятість населення, але й дозволяє при наявності бажання, певних знань і вільного часу започаткувати власну справу в цьому виді агробізнесу без суттєвих перепон адміністративно-дозвільного характеру. Також цей напрям не потребує обов’язкового створення юридичної особи та може бути цілком віднесений до підсобних видів діяльності господарств населення.
Традиційно виробництво одного з основних продуктів бджільництва — меду було зосереджено в господарствах населення, які останніми роками суттєво збільшили частку його пропозиції на внутрішньому продовольчому ринку.
Загальне виробництво меду в усіх категоріях господарств України за останні 15 років зросло на 14,1 тис. т і становило в 2014 р. майже 66,5 тис. т, або в середньому 1,5 кг з розрахунку на одну особу (табл. 1).
Таблиця 1. Динаміка виробництва меду в Україні (*неповна інформація за 2013-2014 рр.)
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
Торік близько 98,5 % виробництва меду в країні належало господарствам населення і лише 1,5 % — сільськогосподарським підприємствам. Порівняно з базовим періодом 2000 р. питома вага сільськогосподарських підприємств у виробництві меду знизилася на 5,3 %, що пояснюється загальною тенденцією відмови цієї категорії господарств від трудомістких видів сільськогосподарської діяльності та зосередженні їх на зерно-олійному напрямі спеціалізації.
За даними проведеного Державною службою статистики вибіркового обстеження діяльності домогосподарств сільської місцевості було встановлено, що з усієї їх кількості 2 % утримували бджіл, зокрема серед домогосподарств, які очолюють чоловіки, цей показник виявився дещо вищим — 3,0 % (табл. 2).
Таблиця 2. Аналіз за окремими показниками сільських домогосподарств України,
що утримували бджіл у 2014 р.
Джерело: Державна служба статистики України
На розвиток і поширення бджільництва серед сільських домогосподарств опосередковано впливав також фактор наявної у використанні площі земельних ділянок. Зокрема, в групі з площею землі 0,5 га і менше бджіл утримували лише 1,6 % від усієї кількості обстежених домогосподарств, тоді як при 0,51-1,00 га — 1,9 % та за умов 1,01 га і більше це могли дозволити собі вже 2,7 %.
В Україні бджіл розводять у всіх природно-кліматичних зонах. Розподіл виробництва меду серед регіонів є досить нерівномірним. Значну частку у виробництві меду в 2014 р. займали такі регіони, як Донецька (12 %), Житомирська (12 %), Дніпропетровська (8 %), Миколаївська (8 %), Вінницька (7 %), Запорізька (7 %), Полтавська (6 %), Харківська (5 %), Кіровоградська (5 %), Сумська (5 %), тоді як решту (25 %) інші області (діагр. 1).
Діаграма 1. Розподіл виробництва меду за регіонами України
в 2014 р. (у відсотках до загального обсягу виробництва)
Джерело: Державна служба статистики України
Найбільш динамічне зростання виробництва меду спостерігалося впродовж аналізованого періоду 2000-2014 рр. в Житомирській, Полтавській і Волинській областях, що пояснюється їх близькістю до ринків збуту з високою купівельною спроможністю споживачів цієї продукції (діагр. 2).
Діаграма 2. Регіони з найвищими темпами нарощування виробництва меду
(порівняння обсягу виробництва за 2014 р. у відсотках до 2000 р.)
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
Зокрема, Житомирська і Полтавська області територіально досить близько розташовані поряд із такими мегаполісами, як Київ та Харків, а Волинська — біля кордону з Польщею, що є другим за обсягом імпортером вітчизняного меду після Німеччини.
Майже вдвічі зросли обсяги його виробництва в Тернопільській і Хмельницькій областях.
Серед регіонів лідерами виробництва меду з розрахунку на одну особу, де цей показник перевищує середній його рівень в Україні, є Рівненська (7 кг), Вінницька (4,7 кг), Миколаївська (4,5 кг), Херсонська (4,2 кг), Волинська (4,0 кг), Івано-Франківська (3,3 кг), Сумська (3,2 кг), Житомирська (2,2 кг), Запорізька (2,0 кг), Львівська (2,0 кг), Хмельницька (2,0 кг) і Черкаська (1,6 кг) області.
Експорт
Виробництво меду — це вигідна справа, про що свідчить не лише його динаміка росту в країні, але й нарощування експорту впродовж останніх років.
За січень-березень 2015 р. згідно з даними Державної служби статистики Україна експортувала 7,8 тис. т меду на суму 18,8 млн доларів США, що відповідно на 25,7 % і 20 % більше проти аналогічного періоду минулого року. Впродовж 2012-2014 рр. обсяг експорт меду збільшився 2,7 разу і досяг торік 36,3 тис. т, що у вартісному вимірі становило 93,2 млн дол. (табл. 3).
Таблиця 3. Експорт-імпорт меду натурального в Україні
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
Завдяки високій якості і доступній ціні вітчизняний мед користується стабільним попитом на світовому агропродовольчому ринку.
На діагр. 3 можна побачити напрямки експорту українського меду в 2014 р. у розрізі географічних об’єднань країн та континентів.
Діаграма 3. Експорт меду з України на основні світові продовольчі ринки в 2014 р.
Майже 72 % усіх експортних поставок меду в 2014 р. здійснювалися до країн Європи (26121,4 т), зокрема 31,6 % всього обсягу припадало на Німеччину (11472,5 т), 19,2 % надійшли до Польщі (6975,6 т), 5 % до Словаччини (1823 т), 4,9 % до Франції (1783,2 т), 4,3 % до Іспанії (1563,3 т) та 2,2 % до Італії (798,8 т).
Другим за обсягом експорту — 23,2 % був американський напрямок (8415,5 т), зокрема 21,5 % його було спрямовано до США (7806,6 т) і 1,7 % до Канади (608,7 т).
Аналіз основних світових ринків збуту вітчизняного меду свідчить, що в 2014 р. близько 73,5 % надходжень експортної виручки від усього її обсягу припадало на 3 країни — Німеччину, США і Польщу (діагр. 4).
Діаграма 4. Розподіл найбільш важливих світових ринків збуту
вітчизняного меду за обсягом надходжень експортної виручки в 2014 р.
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
Загалом у минулому році Україна експортувала 54,6 % від усього виробленого меду, що втричі більше, ніж у 2012 р. — 18,1 %.
Основними факторами, що спонукали нарощування динаміки вітчизняного експорту меду, є висока світова ціна та стабільний попит на продукцію, а також її конкурентоспроможність. Також цьому сприяло визнання свого часу комісією ЄС відповідності якості українського меду європейським стандартам.
Ціни
Цінова ситуація на ринку меду характеризується значним розмахом їх коливання у різних регіонах країни.
За інформацією Державної служби статистики щодо обсягів продажу та ціни основних сільськогосподарських продуктів на міських ринках (за вибірковим колом міст) максимальна роздрібна ціна на мед була в м. Київ (табл. 4) (діагр. 5).
Таблиця 4. Варіювання роздрібних цін на мед у розрізі
міських ринків обласних центрів України (станом на 22 грудня, грн/кг)
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України
Високі ціни на мед склалися в Ужгороді, Рівному, Чернівцях та Луцьку. Водночас, досить низькою ціна на мед була в мережі міських ринків Полтави, Хмельницького, Вінниці і Сум. Середній розмах коливання між максимальною і мінімальною ціною на мед у різних регіонах країни впродовж 2012-2014 рр. становив 2-3 рази, що, з одного боку, свідчить про відсутність усталеного ринкового механізму їх формування, а з іншого — є відображенням суто територіальних особливостей каналів збуту продукції та різного рівня платоспроможного попиту населення.
Діаграма 5. Варіювання роздрібних цін на мед у розрізі міських ринків України, грн/кг
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України
Інший аспект цього питання полягає у тому, що до 2014 р. експортні ціни були значно нижчими за ціни внутрішнього ринку по тогочасному курсу валют, тоді як після девальвації гривні вони майже зрівнялися в окремих регіонах, що робить цей канал збуту більш привабливим для вітчизняних виробників. За умов низького попиту внутрішнього ринку через складну соціально-економічну ситуацію у країні лише експорт меду здатний підтримати галузь бджільництва.
Перспективи виробництва меду
У рейтингу 10 найбільших країн-виробників меду 2014 р. Україна займає одне з чільних місць поряд із Китаєм, США, Туреччиною, Мексикою, Росією, Індією, Аргентиною, Ефіопією та Іспанією.
Інтеграція нашої країни в глобалізовану економіку потребує адаптації цієї галузі до існуючих міжнародних умов торгівлі і стандартів, що за умов досить високої якості вітчизняної продукції гарантує її конкурентоспроможність та вихід на ринки як Європи, так і інших країн.
Перспективи виробництва меду безпосередньо пов’язані із необхідністю збереження досягнутих останніми роками обсягів виробництва продукції та забезпечення сталого розвитку галузі. Для цього слід розвивати цю галузь не лише серед бджолярів-любителів, але й підприємців.
Майбутнє українського ринку меду буде залежати також від того, наскільки успішним буде поєднання цих двох категорій виробників за умов формування ефективної системи збуту продукції та рівновигідних відносин.
