agro business 160 160

Працювати «традиційно» їм нудно і невигідно

/ Агрономія Сьогодні / П'ятниця, 27 червня 2014 15:10
Ірина САДОВА, спеціально для "АС"
«І не треба робити так, як я. Навіщо мені зайві конкуренти!» — підсміюється, поблискуючи скельцями окулярів Володимир Мокляк. От подобається людині експериментувати. Був науковим співробітником дослідно-селекційної станції, навіть має кандидатський ступінь. Фермерське господарство у Семенівському районі на Полтавщині просто так і назвав: «Дослідне». Результати хазяйнування детально фіксує у папках із написом «Наука». Каже, інакше не вміє, дослідником, мабуть, вродився.

 

Ми схожі на ювелірів
«Можна обирати кращі сорти та гібриди, застосовувати відомі препарати і добрива, а результат отримувати такий собі, ніякий. Наш секрет — у деталях і дрібницях», — одразу попереджає Володимир Мокляк, щоб не дуже розраховували, що аж так охоче видасть усі свої таємниці успіху. Навчений гірким досвідом. За минулорічний рекордний, найбільший в області урожай буряків районні чиновники наказали йому писати… пояснювальну. Мовляв, засумнівалися у реальності показників.
 
alt«Невже писали?» — перепитуємо. «Не заперечував. Але попросив надіслати офіційний лист-запит, щоб я так само офіційно відповів. На тому домагання припинилися. Ну хай би привітали чи попросили досвідом поділитися, тоді зрозуміло. З якого дива маю почуватися винним за свій же урожай?!»
 
Господар говорить, що мусить ювелірно виконувати всі агрономічні операції, дивитися на них комплексно, аби якогось нюансу не прозівати: «Тільки так, а інакше ніякого ефекту не отримаєш».
 
Цукрові буряки вирощує постійно, з 2003 року, відколи існує господарство. У районі вірними звичній для цих місць культурі залишилося тільки три господарства (дорогою бачили сумні химери напівзруйнованого цукрового заводу).
 
Насіння буряків Мокляк перепробував багато і різного. На 210 га використовує 5 гібридів, не перестаючи досліджувати. Каже, має прихильність до вітчизняної «Булави», але за основу бере «німців». Вони хоч і дорогі, але проростають найшвидше, на 3-5 днів. Дають найвищий урожай і найкращу цукристість. Доводиться нарощувати вкладення, але іде на великі витрати, бо у насінні, що вирощують на його спеціальне замовлення, додається корисних складових, тому на виході має вигоду. «На дешевше не повертаюся: дешева ложка — погана юшка», — вставляє улюблені приказки Володимир Мокляк.
 
Рахуємо економіку
На 800 га кукурудзи хотів би підтримувати і своїх селекціонерів. У засушливі роки вітчизняне насіння виручає, дає гарний урожай. Але якщо стабільно сіяти, економіка виграє на імпортних гібридах. Як не крути, а отримувати по 400 ц замість 500-600 таки дуже накладно.
 
«Добре розумію проблеми українських селекціонерів, — веде господар. — Де їм рівнятися до фінансів, які імпортні компанії вкладають у науку! Мусимо визнати: потенціал урожайності ми вже програли. А ще й машин, обладнання для підготовки насіння бракує (мав якось і я біду із запеченим насінням буряку). Попри все продовжую замовляти і нашим науковцям все, що мають найкраще для нашої зони. Оце зараз взяв 50 посівних одиниць. На кількох полях проекспериментую упродовж трьох років — тільки тоді зрозумію результат».
 
altІз цікавістю та вигодою Мокляк вирощує сою. Має ранню, пізню та середню. Підлаштовує свої культури під можливості комбайна, який обслуговує 2 тис. га. Той починає молотити з озимого ячменю, ріпаку, потім пшеницю, ячмінь і яру пшеницю. Так само і соя почергово включається у загальний ланцюг — рання, середня, а пізня «на закуску». Все встигли, техніка не простоювала.
 
Стосовно реалізації, розмірковує Володимир Якович, є два шляхи. Можна продавати, скажімо, ранню сою одним потоком. На неї у серпні ціна висока. Сусід так і робить, у нього ранні та ультраранні сорти дають гарні врожаї, все одразу продає.
 
«Але мені потрібен процес упродовж цілого року, тому обираю і ультраранні, і пізні — відповідно можу продати за різними цінами», — повідав свою стратегію Мокляк. Частину сої притримує майже до наступного врожаю. Старається кожну культуру продавати у трьох різних періодах. Наприклад, і зараз ще залишив про запас сою та кукурудзу, є трохи пшениці. Соняшник тільки нещодавно почав збувати. Постійних клієнтів, зізнається, не має, тому віддає тим, хто пропонує більшу ціну. Для цього постійно стежить за настроями ринку. Розподіляє всю продукцію по партіях для реалізації. У підсумку переважно виграє.
 
Разом із кількома сусідами задумали спорудити спільний, на зразок кооперативного, елеватор. Ось уже два роки ґрунтовно готують ділянку, проект, бізнес-плани. Тому й відклав ідею щодо власної сушарки. І на цю ситуацію хазяїн «Дослідного» знаходить примовку у своєму стилі: «Хочеш розсмішити Бога — поділись планами». Але ми чомусь впевнені, що спільний проект теж дасть очікуваний результат.
 
Відбір суворий, як у спартанців
Втілення одного з планів Мокляка ми змогли побачили на власні очі. Це насіннєвий переробний комплекс на основі технології та обладнання Фадєєва. Володимир Якович дуже втішений результатом. На його робочому столі — ємності із відбірним насінням, яким гордиться і яке вважає унікальним. Саме воно тепер приносить «Дослідному» підвищення урожайності і прибутків.
 
На харківському підприємстві «Спецелеватормлинмаш» поки що придбали лінію, що складається із калібратора і пневмовібростола. Але цього Моклякові замало. Каже, поки що все виглядає примітивно, кустарно, а він хоче чіткий комплекс. Щоб досягти продуктивності до 100 т/год., хоче подвоїти ці потужності, автоматизувати процес, додавши оперативності, уникнути ручної праці, зайвих втрат. Готувати не тільки насіннєвий матеріал, але й товарне зерно.
 
«Має під’їжджати машина з поля, висипати, щоб все одразу розбіглося, чітко кероване оператором, — так уявляє свій майбутній комплекс Володимир Мокляк. — Усе має бути поруч, у тому числі і сушарка, і вагова».
 
Про систему Леоніда Фадєєва знав давно, читав, зустрічав на виставках. Та все якось руки не доходили. Але у 2012-му припекло остаточно: дуже нерівномірно достигала соя в усьому регіоні. Частина пересохла на корню, інша зеленіла. Під час обмолоту половина постріляла, решту побило на половинки. Стара, ще радянська техніка не чистить, не доводить до кондиції, звичайні решета позабивалися, їх заклинило. Висівали по 200 кг/га, повно перевитрат.
 
altПобиваючись над нещасними соєвими половинками, пригадав господар про відбір та калібрування насіння, про щадну технологію Фадєєва. Зателефонував до Харкова. Леонід Васильович просто сказав брати із собою кілограм 150 своєї сої і приїздити — мовляв, на місці все одразу і побачиш.
 
«Я тільки побачив своє насіння після калібрування і вже все зрозумів, — згадує Володимир Якович. — Одразу спартанці згадалися, які жорстко відбирали воїнів ще з раннього дитинства: слабкому не місце на полі бою — така сувора правда життя, закон природи. Серед тварин те саме: слабке поросятко не виживає, бо прудкіші відштовхують кволе, а то й забивають. Як ми досі допускали конкуренцію серед насіння, сам дивуюся. Все змішане висівали: хто як зійшов, слабке позадушувалося, деякі ледь-лель сопуть. Та й найсильніше притомилося, бо витратило сили на ту безглузду боротьбу. Фадєєвська технологія розділяє насінини не просто за розміром, а й за виповненістю. На виході маємо не тільки більші за об’ємом, але й найважчі зернини, тобто кращі з кращих».
 
Мокляк демонструє зразки свого ячменю «Водограй» по 60,7 г. Сьогодні отримав дані з місцевої насіннєвої станції. На їхніх дослідних ділянках вага 1000 зерен ярового ячменю — 42—43 г. Соя після підготовки на пневмовібростолі показує 208 г за середніх 130—145, яра пшениця — 57 г.
 
Завдяки підготовленому насінню отримав потужні сходи — стрункі, з гарним листям. Зійшли дружньо, чи не в одну секунду. Дивився на сусідські і бачив разючу різницю. Правда, використати увесь потенціал завадила посуха. Отримав ячменю по 38 ц/га. Сусіди переважно по 20, дехто до 30. Наукових висновків поки що не може робити, але картина очевидна. Спостерігатиме і далі. Вже трохи підкоригував норму висіву, скажімо, на ячмені з 4,5-6 млн/га до 4,8-5. Крупним і важким насінням не натішиться.
 
У ноу-тілі господар любить не ризик, а гроші
5 років їздив Мокляк різними господарствами-новаторами і придивлявся до ноу-тілу («Я ж хохол: доки не помацаю, не повірю»). Це при тому, що про прямий посів в Америці читав і цікавився ще років 25 тому. Переконаний, переважна більшість господарників мислить стандартно. Навіть теоретично не готові до введення цієї системи землеробства, не хочуть задуматись над деталями. Тому й припускаються маси помилок. Виправдовуючись, намагаються говорити про якісь особливі українські, аргентинські, бразильські ноу-тіли. «Не так це, — твердить Мокляк. — Насправді є чіткий набір параметрів, котрих треба обов’язково дотримуватись, і нікуди від цього не подітися. У кого забракло терпіння і часу, той відмовився. А я коли вивчив все досконально — так з першого року і пішло. Мені цікаво, я ж науковець. До ноу-тілу більшість не ставиться по-науковому, не з того взагалі починають. Порівнюють поле з полем, господарство з господарством. Нема цілісного наукового підходу».
 
Показувати особливості свого індивідуального підходу Володимир Якович готовий охоче. Везе на експериментальні поля, де принципово ось уже 4-й рік поспіль виорює по 5 га за традиційною технологією, але тут же поряд — смугами, для порівняння викохує свій ноу-тіл.
 
altСаме викохує. Бо треба чути і бачити, як захоплено господар «Дослідного» спостерігає за усіма процесами, що відбуваються на полях: знімає проби, аби переконатися, що є зміни у складі грунту, по-дитячому радіє, що збільшується кількість черв’яків у верхньому шарі, любовно перебирає вже помітну мульчу («а це ж тільки 4-й рік!»).
 
При сівбі соняшнику вносить два види добрив: карбамід у міжряддя і нітрофоску у рядок.
 
На своєму ноу-тілі використовує аргентинські сівалки. Радить і бразильські, а от інші, навіть відомих світових марок, каже, для такої системи не годяться.
 
Все починалося з того, що придбав два потужних трактора Нью Холланд до 400 к.с. До них за логікою треба було б ще докупити плуги, культиватори, дискове знаряддя ще мільйони на 3-4. Натомість обмежився тільки сівалками.
 
«Сусіди поки за всіма моїми маніпуляціями спостерігають, — спокійно веде Володимир Якович. — Рахують: у мене і органіка, і волога у верхньому шарі, оптимальні умови і все це — без зайвих витрат. Невдовзі будуть наслідувати, впевнений. Це ж бізнес».
 
«То ви ризик любите?» — намагаємось розгледіти в Моклякові любителя адреналіну.
 
«Ні, — реагує миттєво. — Гроші. Не було б вигідно, не ризикував би. То всі колись зрозуміють. І на різних грунтах будуть застосовувати. Тільки тягнути насильно не треба, хай кожен сам усвідомить. Підтвердження ще й через гаманець прийде. В Аргентині, скажімо, ноутілівські землі значно дорожче продаються. Зрозуміло — органіка. З часом і ми до цього прийдемо. Але треба постійно і багато вчитися, не працювати по накатаній. Тут складніша технологія. Зате коли принцип зрозумів — уже легше піде».
 
Ось разом крокуємо 80-гектарним смугастим полем, де чередуються ділянки традиційні та з прямим посівом. Тут господар закладає одну й ту ж кукурудзу — те саме насіння, сорт, глибина, норма висіву. І обов’язково фіксує порівняльний результат. Завжди отримує плюс у бік ноу-тілу. Хай навіть різниця в 1,5-3 ц або навіть виходить на нуль, та все одно говорить про економію, бо витрат значно менше. І на реабілітовану землю любо глянути.
 
На іншому — кукурудзище, майже по коліно пожнивних решток, заплановане під соняшник.
 

Також читайте: Нюанси в технології no-till

 


 
«То так радісно бачити різні кольори — посохлих залишків і біля них свіжо-зелені сходи! — заводиться Мокляк. — Ще як уявлю, що там між ними всередині відбувається, як молоде живиться від підготованої нами дієтичної їжі, як мікроорганізми працюють. Це ж природа, живе — клас! У різних шарах різні види бактерій. Одні зверху сонечко та кисень люблять, інші, навпаки, глибше живуть, ховаються. Ми ж їх усіх під час оранки нищимо, позбавляємо потрібного природного середовища. Мені здається, я чую, як вони кричать, волають, коли ми верхній шар гробимо разом з усіма мікроорганізмами… А за ноу-тілу сівалочка легенько по рихлій мульчі проходить — пісня. Що вже казати про накопичення органіки, яке за десяток років матимемо! Якщо хтось нетямущий до того часу однією оранкою всю нашу працю не покалічить. Може й таке бути, паї ж в оренді, хтозна що власнику заманеться».
 
З усіх 2 тис. га площі лише 210 у «Дослідному» залишають під традиційний обробіток — для цукрових буряків. Однозначно твердити, вигідна чи невигідна ця культура, Володимир Мокляк не став. Просто і тут намагається порозкладати все по різних напрямах. Міркує: діаметрально протилежні соя, соняшник, кукурудза використовують вологу весни, а буряк вдовольнився осінніми дощами. У «Дослідному» культури ніби перекривають, підстраховують одна одну, граючи на спільну економіку.
 
Загалом аграрний бізнес Мокляк називає «поки що хорошим». Опікується землями у семи сільських радах, а, отже, і соціальними проблемами громад. Має, крім потужної техніки, 11 малих тракторів, якими допомагає обробляти навесні 150-200 паїв. І дає роботу 33 механізаторам.
 
«Свою думку нікому не нав’язую, — ніби виправдовується керівник-дослідник. — У господарюванні багато факторів є, в тому числі організаційних». Погоджуємось. Тільки от критерій оцінки всюди один: хтось стає успішним, а хтось — ні.
 
Як уживається патріотизм і бажання заробити
Михайло Бернацький із ТОВ «Рост-Агро», що у сусідньому Глобинського районі тієї ж Полтавшини, вже встиг втілити те, що у Мокляка лише в планах. Налаштував комплексну лінію дообробки насіння з використанням щадної технології Фадєєва.
 
alt«У нас початок кукурудзи потрапляє на сушку вже через годину після того, як його зібрали. Така от «фішка», — не приховує гордості Бернацький, головний принцип якого — ставитися до насіння гранично обережно і використовувати виключно найякісніше сучасне обладнання. Молотить датською молотаркою, використовує французький доочисник, протруює кращими протруювачами. І всю кукурудзу калібрує на лінії Фадєєва, яка не травмує зернину. За 3 роки роботи переконався, що фадєєвський підхід до калібрування — простий, зрозумілий і ефективний. А головне — дає потрібну якість на виході.
 
«Принцип калібрування насіння в усьому світі однаковий. Чому масово не застосовується у нас?» — Михайло Володимирович не довго шукає відповідь на це запитання: «Всюди рушіями є дві очевидні речі: приватна власність і конкуренція. Взяти до прикладу такі відомі заводи, як той же Джон Дір. Він починався із кузні, рухався від простого до складного, все пропускалося через себе, через свої потреби. Тому й отримували якісний продукт. А у нас цього не було. Хтось клепав, інші планували, ми ламали. Тільки тепер налаштовуємося на правильне русло. Я обираю лише ті матеріали і техніку, які беззаперечно вигідні мені. Лінія Фадєєва відповідає цьому принципу. Фактично маємо комплекс, як на кращих заводах, з однією різницею: там обладнання коштує 20-30 млн євро, а мені обійшлося на порядок дешевше».
 
15 років тому Бернацький взявся окультурювати недобудовані і напівпограбовані свинарники, пристосовуючи під склади і виробничі цехи. Надавав послуги з вирощування насіння кукурудзи. Часто партнери просто «кидали», зникаючи наступного дня після угод. «Сам дивуюся, як вижили. За кордоном вже б збанкрутіли», — гірко посміхається Михайло Володимирович. — Коли тебе заганяють у кут, мусиш вирішувати, чим займатися, щоб вижити. Раніше чиновником був, іншими командував і чужими грішми розпоряджався. А потім довелося тільки свої рахувати — це зовсім інше».
 
Хотілося вирощувати насіння на рівні світових зразків. Поєднати багато, але без зайвого, знайти певний оптимум. До таких планів більшість людей навколо ставилися скептично. У переломний момент трапився знайомий із західної України, який задумав будувати величезний дім-садибу. Здивувався на то Бернацький: це ж так тяжко! А почув у відповідь: «Він вже є у моїй уяві. Тому й будується легко».
 
Бернацький теж чітко уявляв, чого хоче. Вдалося залишити і розвинути спеціалізацію з вирощування елітного і репродукційного насіння кукурудзи та інших культур. Вітчизняне насінництво — чітка позиція «Рост-Агро». «Навчився гроші заробляти, а тоді і патріотизм прийшов: за державу образливо», — просто пояснює керівник.
 
Те, що вміє чітко гроші рахувати, переконуємося на кожному кроці. Насінництво, доводить, найбільше грошей дає. І рахує не звичними тоннами-центнерами-гектарами, а грошима, гривнями-доларами-євро, з гектара чи тваринницької площі.
 
Довелося пройти різні етапи становлення, перепробували приватну селекцію (ні якості, ні надійності), імпортну (дорогий супровід не потягнемо). Зупинилися на співпраці з дніпропетровськими, київськими, одеськими та харківськими селекціонерами з провідних інститутів України. Гордяться, що чи не єдині в Україні сіють 2 тис. га ділянок гібридизації при загальних площах у 10 тис. га.
 
Михайло Бернацький називає щонайменше два плюси власного виробництва насіння. По-перше, на своїй землі сіють і збирають. Отже, кожну деталь заточують під свої умови і специфіку. А, по-друге, ключові операції здійснюють кращими машинами світових марок, які вдосконалюють під місцеві особливості. Скажімо, механічні сівалки переробили на вакуумні, додаючи їм точності та кращої якості посіву. Українські обприскувачі поєднали з італійським обладнанням тощо.
 
Скупість винахідливого мотогонщика
Для таких варіацій у Михайла Бернацького, бувалого мотогонщика і любителя повправлятися із технікою, є ціла бригада досвідчених майстрів, слюсарів, ремонтників, монтажників. Що вони у господарстві власноруч натворили — межу важко уявити! Наприклад, змонтували з окремих блоків сучасні логістичні приміщення, переформатувавши колишні злощасні свинарники. А до цьогорічного сезону взагалі спорудили диво-агрегат для ноутілівських полів.
 
altГордяться, але навіть назву не змогли придумати цьому універсалу. «Кажу ж вам: лінь — рушій усьому, — не вгамовується Михайло Бернацький. — От і ця конструкція створена для того, щоб зібрати культуру і забути про поле, потім знову приїхати, посіяти і знову наступного разу з’явитися, аби зібрати восени». А вже серйозніше пояснює, що завдяки такому агрегату долають проблему із внесенням добрив, типову для ноу-тілу. Дбають про місце, де буде рости кукурудза чи соняшник, розчищають чорну смугу, щоб земля прогрівалася, комфорт для росту був і волога зберігалася. Робочі органи у передній частині агрегату вміють розгортати, різати. Є спеціальна трубка для рідких добрив, збоку задувається сухе. Міндобрива потрапляють на глибину 16 см. Одночасно можна вносити 3 види добрив: калій-фосфор і КАС. Норма внесення добрив і норма висіву програмується у кабіні. Сівалку теж модифікували по-своєму. Постачальник пригрозив зняти гарантію за таке самовольство. Бернацький не сперечається, але запросив подивитися, як та модифікація працює — може, змінять рішення?
 
Існуюча техніка спеців із «Рост-Агро» категорично не задовольняла. Місцеві конструктори повправлялися під власні потреби. Підрахували, що використали агрегати кращих машин виробництва 7 країн. Разом із трактором загальна конструкція обійшлася у 5 млн грн. Економіка? Будь ласка, Михайло Володимирович видає параметри: 1 людина обробляє 3 тис. га. Солярки використовує не більш як по 10 л. От і всі витрати.
 
Уже 7 років як половину площ у господарстві віддали під ноу-тіл. Половину тримають під стріп-тілом. Під прямим посівом хорошу динаміку демонструють пшениця, соя, ячмінь і частина кукурудзи. Починали із примітивних агрегатів і тепер щороку додають нові й нові. Думають поступово все перевести на ноу-тіл. Трохи остерігаються ризикувати із насіннєвою кукурудзою. «Вона ж взагалі у нас панянка вибаглива, — визнає Михайло Бернацький, — витратна за добривами, насінням, захистом. Але цьогоріч навіть насіннєву посіяли по нулю. Подивимося». Помилок тут не бояться. Керівник впевнений, що 100-200 га на так званий люфт треба мати. Називає це похибкою на експеримент.
 
Михайло Бернацький теж впевнений, що рано чи пізно всі прийдуть до нульового обробітку. Бо стільки нашкодили природі, що вже далі нема куди. «Ми теж починали з традиційного. Тому що так прийнято. А для чого? Подумати: навіщо землю вбиваємо? Там же на кожному рівні своє життя. Те, що черв’яки зроблять, жоден плуг не зробить. Якби люди на новому витку свого розвитку змогли домовлятися із природою — мільйони орної землі не перетворювалися б на пустелю», — більш ніж переконаний Михайло Бернацький.
 
Йому потроху вдається із природою домовлятися. Показує на купи дров на господарчому дворі. «Це мій привіт Путіну, — гордиться. — Замість газу використовуємо». У нові 9 котлів на твердому паливі за сировину підуть не тільки закуплені дрова, але й деревина з очищених лісопосадок, пір’я, кістки — усі відходи. Якщо за газ сплачували до 4,5 млн грн на рік, то тверде паливо обійдеться десь в 1 млн. «Скупий я, — примовляє Бернацький. — На всьому хочу зекономити і під себе підлаштувати».
 
Маєте терпіння і натхнення чекати успіху?
Кожне нововведення обіцяє вигоду. Та спочатку потребує серйозних вкладень. І чим далі вигода від моменту витрат, тим важче переконати господаря, що у змінах є економічний сенс. Так міркує молодий підприємець Богдан Винничук, якого ми попросили бути експертом у поїздці полтавськими господарствами, котрі тільки те й роблять, що ризикують змінювати звичні технології.
 
Сам Богдан переймається розвитком вітчизняної селекції. Два роки тому разом із компаньйоном відважився запустити насіннєвий завод під одного клієнта — Всеукраїнського інституту селекції і насінництва (ВНІС). Пішли на ризик, тому що цей базовий інститут, єдиний з такою глибиною селекції, є приватним. Його продукт створюється на сьогоднішню потребу українського аграрія. На державні структури, чесно кажучи, надії не мають.
 
Від самого початку підприємство укомплектоване обладнанням системи Фадєєва. «Це не просто система підготовки насіння за допомогою гравітаційного столу, нової конструкції решет. Після її застосування треба змінювати економіку, систему господарювання, мислення керівників, менеджерів», — вважає пан Винничук.
 
Справді, на перший погляд, комерція тут не зовсім вигідна. Після дообробки, калібрування виробник отримує меншу кількість продукту, посівний матеріал здорожчав. Зате все неякісне, малопотенційне насіння вибракувано.
 
Так витрати ж компенсуються якістю, прибавкою врожаю, — нібито підказує звичайна логіка.
 
«Але того врожаю ще треба дочекатися, тоді як витрати понесені вже сьогодні, — парирує виробничник. — До того ж, під більш якісне насіння господарство мусить поступово адаптовувати весь технологічний процес. Наприклад, зменшувати норму висіву, бо відібране, відкаліброване насіння дає дружніші сходи. Ми ж позбуваємося внутрішньовидової конкуренції, коли слабша рослина конкурує із більш розвиненою. Слабких не має зовсім і сильним ніхто не завадив — усі ростуть однаково гарно. Рівномірніші сходи дають можливість звичні засоби, гербіциди, ЗЗР використовувати ефективніше, обирати більш оптимальні терміни, не так пригнічувати рослини. Потрібні зміни після ретельних, прискіпливих спостережень. За звичною схемою не попрацюєш. Агроном мусить змінювати свідомість».
 
Свою фірму Богдан Винничук із колегами назвали «Сонячний настрій». Попри все вважають комерційно вигідною обрану технологію, за якою, впевнені, майбутнє.
 
Такої ж думки та характеру господарі з «Дослідного» і «Рост-Агро». Тому орієнтуються на принципові зміни, доки інші вагаються або просто впевненіше почуваються у рамках традицій.

Коментар
 
Богдан ВИННИЧУКагроном, підприємець
Про ритуали і забобони
- Часто замислювався над тим, чому новітні технології, прогресивні підходи не впроваджуються у нас активніше, швидше. Адже, на перший погляд, все так просто, очевидно. Та люди постійно ніби опираються новому і кращому.
 
З крупними компаніями, думаю, зрозуміло. Чим більше господарство, тим важче йому різко змінювати систему. Бо все запрограмовано на вже усталені механізми, куди вкладено великі кошти, заточені кадри. Внутрішня бюрократична система інтуїтивно опирається інноваціям. Не дивно, що новітні технології швидше відпрацює саме мобільний середній бізнес.
 
Крім того, нам досі доводиться боротися із ритуалами, так званими традиціями і забобонами. З ритуалами свого часу дуже мудро все спрацювало, прагматично. Люди, на загал темні та неосвічені, мусили забезпечити необхідне виробництво, от їм і нав’язали ритуали — чітко виконуйте певні дії у певний час і не замислюйтесь, чому і навіщо робиться саме так.
 
Із ритуалами пов’язані забобони, народжені стадним інстинктом: я цього не роблю, бо цього ніхто не робить. А може, просто ніхто не спромігся чи не насмілився подумати, як зробити краще?!
 
Як на мене, звичайний агроном (скажімо відверто, посередній) дотримується загальних традицій і ритуалів. Талановитий — творчо підходить до кожного поля окремо, з урахуванням нових ризиків і нових можливостей, зі сміливістю дослідника.
 
Про технічні нововведення
Дуже часто принципові винаходи для сільгоспвиробництва роблять фахівці з інших галузей. Можливо, через те, що буденщина, напрацьований ритм стає шорами. Очевидно, для прориву у технологічних підходах потрібно подивитися на процес збоку, проявити нестандартність мислення. Наприклад, у Німеччині збирають огірки за допомогою дуже зручних спеціальних платформ, які навішуються на трактор, наче крила. Їх винайшов авіаційний конструктор, а овочівники із вдячністю користуються вже 40 років. Те саме, здається, відбулося із щадними технологіями Леоніда Фадєєва. Його решета нестандартної форми, цілі комплекси для калібрування та дообробки насіння — результат винаходу людини, яка більшість свого життя працювала над конструкціями для космосу.

 

 29 березня 2024
Мінливі погодні умови, притаманні весняному періоду, здатні негативно вплинути на ріст і розвиток, а відтак – і на майбутню врожайність озимих, ярих, плодових та інших культур. Щоб попередити потенційні втрати, зробити культурні рослини стійкішими до температурних та інших стрес-факторів і підвищити їх адаптивність, фахівці Ukravit ...
Мінливі погодні умови, притаманні весняному періоду, здатні негативно вплинути на ріст і розвиток, а відтак – і на майбутню врожайність озимих, ярих, плодових та інших культур. Щоб попередити потенційні втрати, зробити культурні рослини стійкішими до температурних та інших стрес-факторів і підвищити їх адаптивність, фахівці Ukravit радять включати ...
29 березня 2024
 29 березня 2024
У січні-лютому 2024 року Україна відправила на експорт 9,9 тис. тонн яєць, що на 41,4% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
У січні-лютому 2024 року Україна відправила на експорт 9,9 тис. тонн яєць, що на 41,4% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
29 березня 2024
 29 березня 2024
Продукція під торговельним брендом «ПаТронАт», яку виготовляє ФОП Тронь В.А. в Охтирці на Сумщині, вперше з’явилася ще 2017-го року. Сьогодні ж підприємці пропонують до реалізації близько десятка видів вин і напоїв на меду з додаванням різних ягід і трав, які не мають жодних аналогів ні в Україні, ні за її кордонами.
Продукція під торговельним брендом «ПаТронАт», яку виготовляє ФОП Тронь В.А. в Охтирці на Сумщині, вперше з’явилася ще 2017-го року. Сьогодні ж підприємці пропонують до реалізації близько десятка видів вин і напоїв на меду з додаванням різних ягід і трав, які не мають жодних аналогів ні в Україні, ні за її кордонами.
29 березня 2024
 29 березня 2024
Названо тарифи на електроенергію та газ, які діятимуть у квітні. Стало відомо, що подорожчання комунальних послуг можливе після завершення опалювального сезону.
Названо тарифи на електроенергію та газ, які діятимуть у квітні. Стало відомо, що подорожчання комунальних послуг можливе після завершення опалювального сезону.
29 березня 2024
 29 березня 2024
Чи можна ще додавати азот до ріпаку? А як щодо фунгіцидів? Деякі посіви ріпаку, особливо на півдні України та в західних регіонах, уже знаходяться на дуже просунутій стадії розвитку.
Чи можна ще додавати азот до ріпаку? А як щодо фунгіцидів? Деякі посіви ріпаку, особливо на півдні України та в західних регіонах, уже знаходяться на дуже просунутій стадії розвитку.
29 березня 2024
 28 березня 2024
Цього тижня в Україні спостерігається чергове зниження цін на моркву.
Цього тижня в Україні спостерігається чергове зниження цін на моркву.
28 березня 2024

Please publish modules in offcanvas position.