Картоплярство: особливості техніки і технології

Картоплю в Україні вирощують у господарствах усіх форм власності. За обсягом її виробництва наша держава посідає четверте місце в світі (після Росії, Китаю та Польщі.) Зібрана площа господарств усіх категорій за роки незалежності України дещо зменшилась (орієнтовно з 1,5 млн га до 1,3 млн га), а валове виробництво збільшилось у середньому на 25%. Урожайність картоплі в Україні за останні 5 років знаходиться на рівні 160–170 ц/га, тоді як у країнах із розвинутим картоплярством — 350–450 ц/га і більше. Переміщення за останні 25 років із 65 до 98% площ в особисті господарства і на дачні ділянки призвело до деконцентрації посівів, розпорошення ресурсів, зростання витрат праці і погіршення фітосанітарного стану. За даними окремих досліджень, продуктивність наявної техніки на дрібноконтурних ділянках на 40% нижча, ніж у сільськогосподарських підприємствах.

Картопля, яка виробляється господарствами населення, ним в основному і споживається, а також реалізується з використанням приватних транспортних засобів на місцевих ринках.

Україна експортує картоплю переважно до країн СНД, а найбільші обсяги імпорту із Європейського Союзу. Основним зовнішнім ринком збуту вітчизняної картоплі є країни СНД. Статистика свідчить, що у 2016 р. найбільші обсяги було експортовано до Білорусі (4463 т), Грузії (298 т) та Молдови (104 т), що в підсумку становило понад 95% у загальному експорті. Україна закуповувала картоплю переважно в європейських країнах, зокрема, основні поставки до нас здійснили Франція (4158 т), Німеччина (1590 т), Нідерланди (1404 т), Данія (1340 т), Білорусь (870 т), Ізраїль (207 т) та Єгипет (136 т).

Серед постачальників на світовому ринку традиційно домінують основні країни — Франція, Німеччина та Нідерланди (кожна з них щороку експортує понад 1,5 млн т картоплі), а також Бельгія, Канада, США та Єгипет, експорт яких становить менше 1 млн т. Сполучені Штати Америки є найбільшим у світі ринком замороженої переробленої картоплі (в основному картопля фрі). У вартісному виразі на США припадає 54% світового ринку замороженої переробленої картоплі, тоді як ринок свіжої картоплі становить лише 3%. Першість у торгівлі насінням картоплі належить Голландії. Ця країна контролює до 70% світового ринку, експортуючи близько 700 тис. т продукції щорічно до 80 країн світу. Це при тому, що площі, відведені у країні під вирощування садивного матеріалу, не перевищують 35–40 тис. га.

Якщо в Україні на потреби виробників крохмалю спрямовується 1% вирощеного врожаю, то в Нідерландах — 19%. Столова картопля для свіжого ринку в Україні становить 97% від вирощеного врожаю, а в Європі — лише 5%. Україна вирощує для переробки на чіпси лише 80 тис. т картоплі, 35 тис. т переробляється на крохмаль і 10 тис. т на інші картоплепродукти із загального валу понад 20 млн т.

Поліпшення позицій промислових виробників картоплі в Україні та за кордоном має відбуватися за рахунок зміщення акценту в товарному асортименті — від сировини до переробленої харчової продукції. Місце України як учасника на світовому ринку картоплі нині є дуже незначним. Вона виділяється лише обсягами виробництва, однак експортно-імпортні операції вітчизняних суб’єктів господарювання не відіграють помітної ролі в масштабах світового ринку. Більше того, у найближчій перспективі не доводиться чекати кардинальних змін. Причинами цього є особливості функціонування українського ринку картоплі, які безпосередньо впливають на її низьку конкурентоспроможність. Однією з основних проблем в організації сучасного картоплярства в Україні є дрібнотоварність виробників та недостатній рівень його механізації у багатьох господарствах.

При виборі машин для виробництва картоплі необхідно враховувати такі основні чинники:

• природно-кліматичні умови й агротехнічні строки виконання операцій із вирощування картоплі;
• наявність кваліфікованого персоналу, машинно-тракторного парку в господарстві;
• напрям виробництва і сорти картоплі (продовольча, насіннєва, на крохмаль чи чіпси);
• технологія вирощування;
• географія полів (структура посівів, розміри полів і відстань між ними);
• логістика (набір машин і механізмів, їх оснащення тощо);
• структура ґрунту (важкий, легкий, кам’янистий та ін.);
• актуальні економічні критерії;
• сервісне обслуговування.

Досвід передових країн світу свідчить, що високопродуктивне картоплярство базується на досягненнях науково-технічного прогресу, зокрема на сучасному агротехнологічному, матеріально-технічному і нормативно-правовому забезпеченні.

Виробництво картоплі базує­ться на використанні технічних засобів як загального (внесення добрив, обробіток ґрунту, захист рослин), так і спеціального (садіння, збирання, сортування бульб тощо) призначення. Для садіння бульб українські машинобудівні підприємства виготовляють здебільшого дворядні картоплесаджалки з елеваторним ланцюгово-ложковим саджальним апаратом — КСТ-2 (ВАТ «Ковельсільмаш»), КСН-2Л (ПП «Бартощук А. Г.»), КСН-2 і КСП-2 (Агротех ПП «Корунд»). Обмежене використання знаходять також дво- і чотирирядні картоплесаджалки КС-2Т і КС-4Т (Проектно-конструкторське бюро «Прогрес», м. Миколаїв). На наших полях ще працюють морально і фізично застарілі, технічно недосконалі картоплесаджалки КСМ-4 і КСМ-6 («Лідасільмаш», Білорусь) із барабанно-ложковим садильним апаратом, який пошкоджує насіннєвий матеріал.

На ринку України пропонують велике різноманіття виробників картоплесаджалок, зокрема Grimme і Grammer (Німеччина), Hassia і Konning (Нідерланди), Agronomic (Франція), IMAC (Італія), AVR (Бельгія), Juko (Фінляндія) та інші.

Картоплесаджальні машини класифікують за:

• способом навіски — начіпні, напівначіпні та причіпні;
• кількістю рядків — дво-, три- , чотири-, шести- та восьмирядні;
• конструкцією садивного апарату — ланцюгово- та пасово-ложечкові, ремінні, стрічково-шипові;
• із гребенеутворювальною плитою та без неї;
• кількістю машин в агрегаті — одномашинні та комплексні.

Сучасні картоплесаджалки обладнують бункером для бульб місткістю від 1 до 8 т.

Картоплесаджалки відрізняються між собою також різноманітними опціями — від обладнання для внесення мінеральних добрив і гребенеутворювальної плити до гідравлічного регулювання задніх коліс, що дає можливість працювати на схилах.

Нарізання гребенів і садіння бульб доцільно поєднувати в одному агрегаті. За рахунок цього зменшуються витрати праці й коштів порівняно з роздільним виконанням операцій. Використання дискових загортачів саджалки не забезпечує утворення якісного гребеня і може мати місце за умови наступного підгортання картоплі культиватором — обгортальником.

Наявність гребенів дає можливість підтримувати ґрунт у зоні бульб у пухкому стані, прогрівати і регулювати вологозабезпечення. Цим самим створюються сприятливі умови для проростання і утворення бульб.

Залежно від посівної площі доцільно орієнтуватись на такі картоплесаджалки за рядністю: 2-рядкові — 20…25 га; 4-рядкові — 50…60 га; 6-рядкові — 80…90 га; 8-рядкові — 100…120 га.

Вирощування якісної картоплі — це складний процес, який залежить від багатьох факторів та включає ланцюг технологічних операцій. Відомо, що картопля — це 70–75% води та 25–30% сухої речовини. Вміст останньої має важливе значення на ступінь пошкодження. При його збільшенні від 23 до 28% ймовірність пошкодження картоплі під час проходження через картоплезбиральний комбайн зростає.

Специфіка картоплі, що визначається некомпактним розміщенням у ґрунті бульб та їхньою високою уразливістю, накладає підвищені вимоги до якості збиральних робіт. Особливість збирання картоплі полягає у тому, що вона, як майже всі овочеві культури, погано зберігається у разі механічних пошкоджень, які можливі за механізованого збирання. Тож перед механізацією збирання картоплі стоять такі вимоги, яких немає до інших культур, зокрема зернових, круп’яних чи кормових.

Певний відсоток пошкоджених бульб неминучий. Він зростає у процесі механізованих операцій збирання й транспортування картоплі. Як свідчать результати досліджень, 20% картоплі механічно травмується безпосередньо в процесі збирання й транспортування, ще 10% з’являються вже у сховищах у вигляді посиніння або почорніння бульб. Ці цифри можуть змінюватися залежно від погодних умов і організаційних чинників. У деяких випадках причина пошкоджень легко виявляється, і тоді втрати можна істотно зменшити завдяки простому регулюванню комбайна або нескладній реорганізації збирально-транспортного процесу.

Якщо ви початківець фермер, і тільки збираєтеся зайнятися вирощуванням картоплі, купити картоплезбиральний комбайн має стати вашим першочерговим завданням, оскільки це найдорожча ланка у ланцюжку техніки, необхідної для виробництва картоплі, і саме від нього значною мірою залежить рентабельність вашого бізнесу.

Сьогодні на ринку продуктивна картоплезбиральна техніка переважно представлена машинами імпортного виробництва. Вони виробляються із застосуванням найсучасніших технологій і конструкцій. Крім цього, вона надійна і зручна в експлуатації. Найбільш популярні в Україні картоплезбиральні комбайни марок Grimme, AVR і Dewulf. Вартість цієї техніки, відповідно, висока, тому можливість придбати її є далеко не у всіх покупців.

Картоплезбиральний комбайн має викопувати бульби, відокремлювати їх від ґрунту, бадилля та інших решток і видавати чистими в бункер або безпосередньо в транспорт, що рухається поруч. Він має збирати картоплю за гладкої і гребеневої посадки з різним урожаєм бульб і станом бадилля (зеленого, відмерлого, видаленого). Комбайн повинен збирати в бункер не менше 97% урожаю картоплі. Втрати всіх видів не можуть перевищувати 4–10%. Чистота картоплі в тарі має бути не менше 80%. Кількість механічних пошкоджень бульб усіх видів допускається не більше 12%. За технологічної схеми збирання картоплі, що передбачає попереднє видалення бадилля, повнота зрізування його має становити не менше 80%, висота над поверхнею ґрунту або вершиною гребеня не повинна перевищувати 20 см.

Картоплезбиральні комбайни класифікуються за наступними ознаками. По-перше, за способом агрегатування — самохідні та причіпні. По-друге, за типом підкопування — центральним (підкопувальний пристрій рухається за колією) та з боковим (збоку від колії). По-третє, причіпні комбайни поділяються на 2 типи — бункерні й елеваторні. Також всі картоплезбиральні комбайни можна розділити за шириною захвату:

• однорядний призначений для малих і середніх площ збирання. Місткість бункера, як правило, становить від 2 до 4 т. Необхідна потужність трактора — від 40–80 кВт;
• дворядний розрахований на малі і середні площі (30–50 га) збирання. Місткість бункера, як правило, від 5,5 до 7,5 т. Необхідна потужність трактора від 65 до 103 кВт;
• три- і чотирирядний призначені для середніх (45–50 га) і великих (65–70 га) площ. Як правило, це комбайни з центральним підкопуванням елеваторного типу, самохідні чи причіпні. Необхідна потужність трактора для причіпних комбайнів — 110–118 кВт.

Всі картоплезбиральні машини поділяють за такими параметрами:

• розміром оброблюваного поля — комбайни для великих, більших і середніх та невеличких площ;
• ємністю бункера — машини з дво-, тритонним бункером тощо;
• конструкцією — елеваторні і бункерні;
• способом кріплення — причіпні, напівначіпні, начіпні;
• кількістю одночасно оброблюваних рядів — одно-, дво- і чотирирядні.

Модифікацій картоплезбиральних комбайнів дуже багато, і якщо начіпні відходять у минуле, то самохідні, навпаки, завойовують все більшу популярність, навіть у міру дороговизни.

Найбільш поширеними у промисловому вирощуванні картоплі є причіпні одно- та дворядні комбайни.

Вони бувають бункерними та елеваторними, кожний з них має свої переваги та недоліки. Головний плюс елеваторного — його висока продуктивність та менший відсоток травмованості картоплі. Однак така машина вимагає налагодженої системи транспортної логістики. А оскільки лише деякі господарства можуть забезпечити якісно організовану систему подачі транспорту до комбайна, то перевага частіше віддається моделям бункерного типу.

Виділяють також картоплезбиральні комбайни бічного і центрального підкопування. Як правило, ціна комбайна з боковим підкопуванням дещо вища, ніж із прямим (центральним). У комбайна з боковим підкопуванням менше шансів травмувати картоплю, адже агрегат розташований збоку від трактора, який проходить зібраними рядками.

Під час вибору будь-якої техніки потрібно звертати увагу на близькість сервісного центру та швидкість його реагування.

Вибирати тип картопле­збирального комбайна краще, виходячи з очікуваних обсягів виробництва. Так, для поля розміром 20–25 га досить однорядного. На полях 30–35 га прекрасно впорається дворядний. А якщо посівна площа перевищує 150–200 га, краще купувати самохідну техніку, яка дає велику продуктивність.

Володимир ГРЕЧКОСІЙ, канд. техн. наук, доцент, заслужений викладач НУБІП України
Оксана АЧКЕВИЧ, канд. техн. наук, старший викладач НУБІП України
Василь АЧКЕВИЧ, директор компанії «Аврора-Сервіс»