Якщо ще років п’ять тому можна було говорити про поодинокі господарства, де активно використовувалися точні технології, то на сьогодні таких агроформувань в Україні уже принаймні декілька десятків. Хоча ці технології впроваджуються не такими швидкими темпами як у Європі, але на те є об’єктивні причини. Про них і поговоримо, а заразом і про реальні переваги точного землеробства.
Найгостріше справа видається якраз з останніми, оскільки поняття «точне землеробство» перетворилося на своєрідну «мантру» — всі чули про нього, усі підозрюють, що це непогана річ, однак далебі не всі спроможні розрахувати реальні економічні переваги різних технологій та дієві кроки до їх впровадження. Знову ж таки саме розуміння їх у кожного різне. На запитання про те, чи використовуєте їх у роботі, можна почути найрізноманітніші відповіді, починаючи від «так, у нас трактори із підрулюванням» і закінчуючи «поробили аналізи ґрунтів і третій рік використовуємо змінну норму висіву та датчики врожайності в комбайнах». Зазвичай така «просунутість» у напрямі точних технологій свідчить або про щирий ентузіазм власника, або ж про ефективну роботу виробників і дилерів техніки.
Це говорить про те передусім, що тема точного землеробства прямо залежить від спроможності партнерів агровиробників правильно розставити акценти, показавши чіткий алгоритм впровадження тієї чи іншої новації, а також її очевидну економічну ефективність. У цьому плані варто похвалити дилерів цілої низки провідних світових брендів техніки (і не лише її), котрі впродовж останніх років за підтримки виробників всерйоз взялися за цей напрям.
Тому першим стримувальним фактором широкого впровадження точних технологій назвемо недостатню поінформованість аграріїв та низьку активність у цій сфері окремих спеціалізованих компаній.
Другий фактор безпосередньо пов’язаний зі старою і доброю приказкою «від добра добра не шукають». Досить непросто довести власнику господарства, на полях якого майже щороку збирають мінімум 120 ц/га кукурудзи на круг та під 90 ц/га пшениці за помірних капіталовкладень, що потрібно витратити додатково чималу суму на точне землеробство, та ще й заразом купу сил та часу. За такого сприятливого ходу подій мало хто захоче щось кардинально змінювати…
Те саме стосується і тих господарств, які, навпаки, балансують на межі рентабельності, не маючи достатньо коштів навіть для того, щоб оновити парк техніки. Кожна додатково витрачена гривня для них — це певний ризик, на який вони не завжди хочуть чи можуть піти, навіть чудово усвідомлюючи переваги точного землеробства. В цьому ключі згадується нещодавня розмова із досвідченим аграрієм, котрий обробляє понад 2000 га, лише третина з яких дає більш-менш нормальний прибуток. На мої наївні профанські поради щодо шляхів підвищення рентабельності виробництва співрозмовник відреагував категорично і гнівно. Мовляв, було б у тебе понад тисячу гектарів збиткових земель (пісок, відсутність опадів та шалено високий Ph грунтів), купа фінансових зобов’язань і майже сто працівників, яким потрібно годувати власні родини, ти тоді б не розкидався планами на кшталт «пару мільйонів туди — пару мільйонів сюди»… І знову ж таки він правий, хоча і сам чудово розуміє, що точні технології у перспективі дали б можливість підвищити рентабельність господарства.
Третій і доволі міфологізований фактор — точне землеробство годиться головним чином для німців та інших французів, у котрих по 50 га, на яких можна піклуватися про кожен квадратний метр, дотації від Євросоюзу, безвідсоткові кредити та інші радощі фермерського буття. Мовляв, наші тисячу чи десятки тисяч гектарів спробуй-но встигни хоча б просто по-людськи обробити — вистачає клопотів і без ваших дронів, аналізів грунтів та технологічних карт. Знову ж таки аргумент виглядає залізобетонно, однак точні технології повинні не ускладнювати, а, навпаки, спрощувати та поліпшувати роботу на значних масивах земель. На те вони й точні!
Цього літа довелося побувати у декількох великих господарствах, у яких всерйоз взялися до змінних норм висіву та аналізів мінерального складу грунтів, подекуди посекційного відмикання обприскувачів і використання датчиків урожайності, не кажучи вже про паралельне водіння. Десь працювати так почали лише перший сезон, а десь уже встигли отримати доволі інформативний досвід на цьому напрямі. Аргументація власників та агрономів фактично всюди виглядає таким чином.
Завдяки точному руху тракторів і відсутності перекриттів вдалося істотно підвищити продуктивність виконання польових операцій. Оператори машин менше стомлюються, електроніка компенсує похибки під час роботи, спричинені людським фактором, а тому заощаджується час і при цьому зростає якість робочих процесів. Крім того, гарантовано можна працювати в нічний час доби.
Вдалося досягти відчутної економії ресурсів — у середньому в межах від 3 до 5%. Це стосується передусім посівного матеріалу, ЗЗР та пального. Мінеральні добрива — тема окрема і ще більш перспективна. Машини рухаються без перекриттів і просівів, точно контролюється робота на краях полів і чітко дотримуються норми висіву. Таким чином, середнє господарство площею 3–4 тис. га має змогу лише за цими позиціями за один сезон заощадити вартість базового технічного оснащення для точного землеробства.
Розширюються можливості для розуміння агрономічних процесів, прогнозування і навіть управління урожайністю. Передусім це стосується накопичення даних щодо мінерального складу та інших характеристик грунтів (рівню Ph, електропровідності, щільності тощо), апробації різних норм висіву, порівняння урожайності на окремих ділянках і нових підходів до мінерального живлення різних полів чи вже окремих ділянок полів.
Ще більш очевидними є позитивні результати там, де вдається перейти до диференційованого внесення мінеральних добрив та індивідуальній роботі з чітко окресленими окремими ділянками поля. Ця можливість дозволяє водночас досягти двох ключових переваг: знизити витрати завдяки цільовому внесенню елементів живлення та підвищити реальну врожайність на окремих ділянках. Досить часто застосовується термін «вирівняти врожайність», однак це не завжди є можливим, враховуючи те, що в межах одного поля можуть фіксуватися разючі відмінності, наприклад, за показниками вологості грунту.
Чому такою важливою є можливість внесення змінної норми добрив? Всебічний аналіз грунтів дає змогу у міру накопичення відповідної інформації зафіксувати реальну потребу в тих чи інших (макро- і в мікроелементах також), визначити ті види добрив, які спрацюють у конкретному грунті найкраще. Найбільш очевидний приклад — це азот, який можна дати у вигляді карбаміду, аміачної селітри, а можна, взявши до уваги підвищену кислотність грунтів на окремих полях, — кальцієву селітру. Нехай у меншій нормі, однак із вищою ефективністю.
Аналогічним чином виглядає і питання основного удобрення грунтів, під які у нас традиційно дають те добриво, яке найпростіше придбати і яке вважається традиційним. Зазвичай це класична нітрамофоска типу 16:16:16, якої ми можемо внести і один центнер, і два, і три — на скільки в кого вистачить коштів та планів. Ніби все правильно: щось та й засвоїться чи лишиться на наступний рік, та при цьому не береться до уваги той факт, що закладеного таким чином калію взагалі може бути не потрібно (його й так повно в грунті), а фосфору необхідно дати на 20%, причому, скажімо. діамофосу навесні чи сульфоамофосу, компенсувавши таким чином гостру нестачу сірки. Туди-сюди — і ми витрачаємо меншу суму на мінеральні добрива, заклавши підвалини потенційно вищої урожайності.
Наші аграрії — люди розумні, і рахувати вміють. Тому найбільш практичні елементи точних технологій є затребуваними вже сьогодні.
Так чи інакше, точні технології впроваджуються і, гадаємо, повсюдне використання бодай їх основних елементів — це питання часу, котре впирається, зокрема, у наявність сучасної техніки в господарствах та почасти в земельне питання. Тут все зрозуміло — робити скрупульозні недешеві аналізи грунтів та складати детальні карти родючості бажано на тих полях, де ви впевнені, що частина паїв із яких не змінить несподівано власника. В цьому разі усі наші напрацювання на цих площах перетворяться на суто віртуальні.
Однак це технічні питання, котрі, вочевидь, не завадять поширенню точного землеробства як дієвого способу підвищення рентабельності виробництва. Лишень порадимо тісніше співпрацювати з тими дилерами сільгосптехніки та тими виробниками посівного матеріалу, які звертають на цей напрям належну увагу. Так само як зі спеціалізованими компаніями, які надають відповідні послуги, в тому числі «під ключ».
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
