У форумі взяли участь бджолярі, виробники бджільницької продукції, експортери меду, представники громадських об’єднань, вчені, юристи, підприємці, а також чиновники Міністерства аграрної політики та продовольства України і Державної служби України з питань безпечності та якості харчових продуктів. Окремо відзначимо присутність численної делегації французьких експертів у галузі виробництва продукції бджільництва.
Смак успіхів
Форум зустрічав виставкою-презентацією меду та супутньої продукції від вітчизняних виробників. Історія бджільництва в нашій країні бере початок ще з часів Київської Русі. У правовому кодексі Ярослава Мудрого, складеного ще у 1016 році, кілька розділів було присвячено медовій справі. Вже тоді русичі-кияни експортували мед у європейські князівства. Ну а минулого року Україна з тріумфом несподівано вийшла на лідерські позиції у світі як із виробництва меду, так і з експорту його.
За останні 5 років у нас збільшили виробництво меду на 30%. Щороку в країні виробляється близько 80 тис. т цього цінного продукту. З них до 30 тис. т продається на внутрішньому ринку, решта — за кордон. Якщо 2011 року у державі було лише 5 компаній-експортерів меду, то наразі нараховується 64. Збудовано кілька потужних заводів із переробки.
Таке бурхливе зростання відбувається, ясно ж, не з нуля. Сергій Шупик, директор департаменту агропромислового розвитку Київської ОДА, нагадав, що під Києвом функціонує Інститут бджільництва ім. П. Прокоповича, по Україні діють племінні розсадники бджіл. І, звісно ж, пасічникарство і бортництво здавен є дуже популярними заняттями серед українців. Існує чимало різних спілок і братств пасічників та бджолярів, які також були присутні на форумі.
«75% загального експорту українського меду йде на ринок ЄС, — зазначив радник із питань сільського господарства Посольства Франції в Україні Ніколя Перрен. — У Франції український мед посідає третє місце за обсягами експорту після іспанського та китайського, він має добру репутацію та цінується за якість». Вітчизняний мед купують платоспроможні покупці з США, Великої Британії, Польщі, Франції, Німеччини, Бельгії.
Експерт офісу європейських реформ Андрій Заблоцький назвав приблизну цифру: 350–400 тис. пасічників діють по Україні. Мінагрополітики підтверджує цю чисельність, але теж приблизно. А чому не точно? Раз по раз на форумі виникало парадоксальне питання: чи існує як така в Україні цивілізована медова галузь? Бо 98% пасічників працюють, так би мовити, в економічній тіні, і лише 2% ринку меду — це зареєстровані, юридично повноправні пасіки. Пасічники, експортери меду, науковці, урядовці взяли участь в обговоренні сакраментального питання: як від вічного аматорства у бджолярстві перейти до ефективного бізнесу?
Ложка дьогтю
Форум «Україна медова…» виявив, втім, не лише солодкі тенденції й перспективи. Ставало гірко від деяких проблем, а то й сльози набігали, мов від пекучого перцю.
Попит на український мед величезний, однак ціна його прикро мала. «На європейському ринку вартість меду з Нової Зеландії становить $24/кг, — навела цифри Анна Бурка, експерт Продовольчої сільськогосподарської організації ООН. — Тоді як ціна українського продукту становить лише $2/кг, тобто вона на порядок (!) нижча».
Причин кілька. Близько 90% українського меду на експорт припадає на соняшниковий, а без різноманіття асортименту важко сподіватися на високий попит. Власники пасік — хранителі кращих традицій вітчизняного бджільництва, але вони продають український мед бочками як сировину для подальшого фасування, і це значно збиває ціну.
Б’є по репутації нашого продукту харчове шахрайство. Чим помітніше Україна зростає в експорті, тим більше підробляють її продукти — це стосується і меду, продукту високого попиту та значної вартості.
Цього року бджолярі зіткнулася із масовою загибеллю бджіл, викликаною хімікатами, якими аграрії обробляли поля. Тільки за офіційними даними постраждали понад 1400 пасік. Бджолярі обговорювали методи, як зобов’язати аграріїв оголошувати про час обприскування чи внесення хімікатів. На жаль, сьогодні в Україні відсутній, крім іншого, належний контроль держави за ринком агрохімії. Велика кількість пестицидів і ЗЗР заходить без належної реєстрації. Від цього страждають і фермери, і бджоли.
Директор фермерського господарства «АПІС Україна», віце-президент Спілки пасічників України Віталій Нагорнюк вказав на ще одне слабке місце українських бджолярів — недостатню технічну оснащеність: «Ми вміємо робити танки і ракети, але не навчилися виготовляти технологічні лінії із перекачки меду. А європейські — дуже дорогі».
Ще одна «ложка дьогтю», яку розглядала медова громадськість, — антибіотики в меді. Пролунали обіцянки експертів, що вже цього року має запрацювати лабораторія контролю антибіотиків у медовій продукції.
Рій бджолярів
Урядовці говорили про необхідність створення та наповнення єдиного реєстру пасічників України. З числа названих 400 тисяч виробників меду офіційно зареєстровані лише 69 компаній-експортерів. Така ситуація пояснюється складною процедурою узаконювання бджологосподарств. Щоб зареєструвати пасіку, треба пройти 17 етапів. Це вимагає великих витрат часу і коштів. «Міністерство агролітики і продовольства спільно з Держслужбою із питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів вже працює над спрощенням цієї процедури, — повідомила заступник Міністра аграрної політики і продовольства України Ольга Трофімцева. — Настав час виходити з тіні, реєструвати пасіки, отримувати ветеринарні сертифікати, об’єднуватись і робити мед ще успішнішою галуззю вітчизняного АПК». Реєстрація пасік повинна відбуватися безкоштовно, за заявницьким принципом. Крім того, на сьогодні ринок меду регулюють 44 законодавчих акти. З них багато неактуальних, застарілих, з недоліками, які треба скасувати.
На форумі обговорювалися за участі французьких експертів шляхи розширення комерційної конкурентоспроможності бджільництва в Україні з урахуванням міжнародного досвіду, підвищення інвестиційної привабливості галузі. Продуктів бджільництва постійно потребують харчова промисловість, кондитерська, виробники напоїв, косметики тощо. Тренд, який веде до збільшення споживання меду, — популярність здорового способу життя, боротьба з ожирінням. Європейці давали рекомендації із виходу на нові ринки. Розповідали, як Франція підтримує вітчизняного виробника, давали поради щодо створення кооперативів, відстоювання пасічниками своїх економічних інтересів, підвищення прибутковості ведення бджолярського бізнесу.
Міжнародний консультант продовольчої організації ФАО Михайло Малков підняв питання про лісосмуги. Коли вони будуть передані територіальним громадам, постане питання: як їх використовувати, не вирубуючи дерева? Бо лісосмуги повинні приносити територіальним громадам дохід. Одним із гарних рішень експерт ООН бачить бджільництво, наявність у лісосмугах пасік.
Отже, як галузь бджільництво набирає обертів, значення його для українського АПК, економіки і довкілля збільшується. Однак, звісно, держава не повинна бути ведмедем, який лише використовує пасіки, а добрим пастирем усіх пасічників і бджіл, таким, який сприяє медозбору й піднесенню усієї галузі.
Коментарі
Валерій ДОМБРОВСЬКИЙ, директор ТОВ «Київоблбджолопром»
— Українське бджільництво розвивалося специфічно, без участі держави, і досягло такої значимості. Наша компанія «АПІС Україна» близько 29 років займається дослідженнями воску і переробкою продуктів бджільництва. Ми розробили, зокрема, технологію прополісної вощини… У нас є патенти, свідоцтва. Для пасічників важливим є фінансовий результат, і ми його досягаємо. Впевнений, що основою подальшого руху вперед є інноваційні технології у бджільництві.
Леонід ЦЕНТИЛО, директор ТОВ «Агрофірма «Колос»
— Ми виконуємо місію, яка характерна для українців із діда-прадіда. Сьогодні Україна за темпами розвитку сільгоспвиробництва вийшла на перше місце в світі. Щодо ролі бджільництва в сучасній системі землеробства — слід більше розвивати культури медоносів. Ці трави, крім іншого, покращують агрохімічний стан ґрунтів. Фермери сьогодні готові нам платити за запилення соняшнику. Правильні пасіки дають гарний результат. Бджільництво — одна з прогресивних галузей, які бракує державної підтримки. Багато говориться про отруєння бджіл. Давайте будемо формувати правильну політику і домовлятися.
Жан-Луї ЛОТАР, президент Синдикату виробників меду регіону Прованс та Південні Альпи (Франція)
— Наша мета — виробляти висококласний мед Провансу. Це регіон на півдні Франції, біля Середземного моря. У Франції 55 тис. бджолярів. З них 1700 — професіонали. Ми виробляємо на загал щороку десь 11–18 тис. т меду, рік на рік не припадає. Коливання залежать від погоди. Уся Франція споживає на рік 41 тис. т меду, тобто ми, бджолярі, здатні забезпечити лише десь 35% потреби нації у медах.
Бджолярство Провансу і Лазурного узбережжя — це 3500 бджолярів і 115 тис. вуликів. З них 350 пасічників — професіонали, і на них припадає 62% вуликів. Ми працюємо солідно, серйозно й потужно.
Основний наш мед — лавандовий. У Франції є регіональні, ландшафтні, ботанічні відмінності. Там збирають різні види меду, в тому числі високогірні. Мед може бути унікально дорогим, типовим лише для якоїсь окремої місцини — як коньяк або шампанське. Самі виробники можуть продавати мед споживачам напряму або через торговельні мережі.
Ще схема: ми постачаємо мед у 300-літрових балонах комерсантам, а ті вже розливають по баночках і передають у роздрібну торгівлю. Також продаємо мед через кооперативи. Треба мати не лише якісний мед, а й унікальну торгову марку, захищену юридично. Ми використовуємо систему етикеток зі свідченням якості, яка підтверджується і державою. Також маємо можливості співпрацювати зі службами, які борються із підробками харчової продукції. Наша публічна й громадська місія — захищати якість меду. Я міг би сказати, що моє «я» — це мій мед.
Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
