Організувала цей велелюдний фаховий захід асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» спільно з афільованою агенцією подій «УКАБівент». Рука професіоналів відчувалася від самого початку: із запального танцю у повній темряві, який виконали артистки, вдягнені у підсвічені сукні. Закінчився танок вогненними літерами «Агробізнес», які символізували, мабуть, чарівне закляття, що має вивести український народ до світла. Підсумки аграрного року підводили й намагалися означити перспективи-2019 понад триста фахівців агросфери, науковців, представників вищої державної законодавчої і виконавчої влади.
Глобус із Україною
Наш сільськогосподарський сектор дає понад 14% українського ВВП і десь 36% валютного експорту. У ньому задіяно не менше 15% населення країни. Аграрії знову встановили рекорд України з валу зібраних зернових — 70 млн. т. Цього року очікується і рекордний експорт цих культур. Україна стабільно посідає перші місця в експорті й іншої сільськогосподарської продукції. Вдалося вирішити питання стосовно компенсації ПДВ експортерам, прибрати одіозну корупційну схему, яка довгі роки діяла у цій царині.
Нацбанк упевнено тримає під контролем інфляцію — зараз вона становить приблизно 9,5 % на рік. На кінець 2018 року міжнародні резерви України зросли до розміру понад $ 20 млрд. Економіка держави після падіння відновилася і потроху зростає. В агросфері відбуваються якісні перетворювання: збільшилася кількість зарубіжних партнерів. Змістився фокус співробітництва з ринків СНД у бік ЄС, Азії і Африки. Україна у рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business від Світового банку посіла 71-ше місце, піднявшись за 2018 рік на п’ять позицій.
.jpg)
Додамо, що МВФ має довіру до нинішньої влади та уряду і схвалило кредитну програму для України на $3,9 млрд. Тому міжнародне рейтингове агентство Moody’s підвищило рейтинг України до Caa1 з Caa2 і окремо відзначило поліпшення стійкості України до конфлікту з Росією.
Однак, крім позитиву, бачимо й чимало тривожних факторів. Наступного року маємо виплатити близько $12 млрд держборгу України. Низка фінансових і митно-тарифних конфліктів, що вигулькували по всьому світу (їх журналісти полюбляють називати «торговельними війнами»), призводить до розбалансування глобальних економічних відносин. Економіка США зростає, Китаю — гальмується, а Європа так-сяк топчеться на місці. МВФ прогнозує у найближчі роки нову світову фінансову кризу, рецесію і падіння вартості основних сировинних продуктів. Вірогідно, ця криза зачепить Україну. Провідний економіст банку «Креді Агріколь» (Credit Agricole) Олександр Печерицин окреслив проблему наступним чином: «Головний ризик — це нестабільність і волатильність світових цін на аграрну сировину».
Почесний президент Київської школи економіки, заступник Голови Ради Нацбанку України Тимофій Милованов переконаний, що перед Україною стоять більш серйозні виклики, ніж перед багатьма іншими країнами. У нас слабка економіка, нам світять у 2019 році величезні виплати процентів із зовнішнього держборгу, також маємо вельми неефективне використання коштів в освіті й медицині, в недолугих і усе ще корумпованих бюрократичних структурах.
«Якщо світова глобальна економіка піде у рецесію, то у нас виникнуть економічні проблеми… Уряд України змушений брати позики під великі відсотки, до 10% річних у доларах», — зазначив Милованов.
Протягом 2018 року ми мали покращення української економіки, однак вкрай недостатнє. У другому кварталі ВВП України підвищився на 3,8%, у третьому дещо менше — на 2,8%. За підсумками 2018 року МВФ прогнозує нам зростання на 3,5%. Це — типовий показник для цивілізованої країни. Однак не для тієї, що прагне надолужити відставання. Лідери зростання у ЄС, тобто Румунія і Польща, щороку піднімаються більш ніж на 7%. І все-таки з огляду на складні нинішні складні умови війни й реформ це не так вже і погано.
«Єдина можливість прискорити зростання — різко збільшити інвестиційні потоки в Україну. У результаті країна матиме можливість забезпечити собі економічний стрибок та покращення бізнес-клімату», — вважає Олег Устенко, виконавчий директор Міжнародного Фонду Блейзера. Прямі іноземні інвестиції за 2018 рік не перевищили $ 2 млрд. Цього для прискорення економіки вкрай недостатньо.
Вкотре про землю і людей
Вже майже не викликає суперечок оцінка тенденцій на ринку праці в сільськогосподарській сфері. Кадровики і хедхантери аграрної сфери сходяться на тому, що у нас — дефіцит працівників. Між тим мільйони українців-заробітчан продовжують їздити у Польщу, Чехію та навіть Португалію. Виникає питання: може, справа не в нестачі працівників, а в усе ще низьких зарплатах?
Чи вплинуть вибори Президента й Верховної Ради України, заплановані на 2019 рік, на агропромисловий комплекс? Тривога з цього приводу у багатьох аграріїв залишається. Пов’язана вона насамперед із невирішеними питаннями щодо ринку землі. На цю тему виступив, зокрема, заступник Голови комітету ВР України з питань аграрної політики і земельних відносин Олександр Бакуменко. Він повідомив, що проект Закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», потрібний для зняття мораторію, буде готовий лише у березні 2019 року, після чого до обговорення документа запросять учасників земельного ринку. За його інформацією, мораторій може бути знятий лише у 2020 році.
Держава Україна вже програвала в європейських судах справи проти власників земельних ділянок, які хочуть і не можуть їх продати. Ми залишаємося у нечисленній когорті упосліджених країн, де вільного ринку землі немає. Це Зімбабве, Венесуела, КНДР... За дивним збігом саме ті країни підтримали в ООН російську анексію Криму.
Це тривожні дзвіночки, які свідчать, що ми, тримаючи мораторій, діємо неправильно й неприродньо. Однак доповідачі прогнозували, що не лише вирішення земельного питання, а й інші ключові реформи, вірогідно, призупиняться до закінчення не лише президентської, а й парламентської кампанії. Тобто до осені 2019 року. Усі політики наввипередки обіцяють гарні речі: державну підтримку аграріям, землю не продавати, ціни на газ і міндобрива знизити, транспортні та логістичні проблеми повирішувати…. Яким чином цього всього досягти, як правило, не пояснюють. Ніяких реальних механізмів, дорожньої карти кандидати-популісти не пропонують.
Аналітик асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Олександр Калюжний висловив хрестоматійну економічну думку: «Вільна торгівля — найбільш дієвий інструмент економічного зростання». Сьогодні його критикують та атакують популісти, диктатори і просто невігласи.
Більше «Тризубів»!..
У структурі сільського господарства України утворився перекіс на користь рослинництва, тому що там є швидка прибутковість. Але таке зростання створило і серйозні логістичні проблеми.
Вже кілька років, як зерновики відчувають брак вагонів для перевезення свого товару. Скаржаться на «Укрзалізницю» і через те, що вона капризує і не хоче подавати на станцію по кілька вагонів — воліє формувати крупні маршрутні ешелони. Однак із 800 чинних в Україні елеваторів тільки 50 можуть забезпечити повноцінні маршрутні перевезення, заповнюючи по 54 вагони, як того прагне «Укрзалізниця». Нині ця транспортна держструктура здатна задовольнити лише 23% заявок на перевезення, повідомляє Українська зернова асоціація. Є чимало прикладів, коли елеватор вже проплатив вагони, але так і не дочекався їх подачі.
Звісно, проблеми логістики — не вчорашні, а задавнені. «Укрзалізниця» є монополістом у сфері перевезень залізницею, от і підвищила ставки на вантажні вагони одразу на 48%. Як писав один відомий політеконом, будь-яка монополія розбещує.
При тому з 1993 року «Укрзалізниця» не купила жодного вагона-зерновоза — подає старі й роздовбані, яким по 40-50 років. Але є приватний бізнес, і на сьогодні вже 50% вагонів — приватні, нові. Та на перший план вийшла інша рахуба — не вистачає тяги. Електровози й тепловози «Укрзалізниці» — застаріли. Передані американцями кілька десятків локомотивів «Тризуб» — це добре, але замало. Щоб вирішити проблему, потрібно кардинально міняти підходи. А саме: допускати прихід приватної тяги, бодай маневрової, а не магістральної, на ринок перевезень. Необхідно прийняти відповідний закон, і Олександр Бакуменко пообіцяв це зробити.
Тінь сонця
Серед найбільших експортерів українського зерна є кілька компаній, як-то кажуть, Noname — тобто без імені і довгої бізнес-історії, із кількістю працівників один або двоє. Як виводити аграріїв і трейдерів на світло Боже з «тіні», де перебуває, за оцінками фахівців, до 40% від усього його обсягу?
Що вже зроблено в юридичній сфері для запобігання рейдерству, тінізації та іншим негативним явищам в агросфері, розповіла Перший заступник Міністра юстиції України Олена Сукманова. Вона повідомила про діяльність антирейдерської комісії її відомства, про наведення ладу у реєстрації земельних ділянок задля уникнення підробок і подвійної реєстрації прав орендарів. Зокрема, Мін’юст за сприяння бізнес-асоціацій та офісу реформаторів розробив законопроект №9311, яким обіцяє нарешті зупинити рейдерство.
Чи справді так станеться, чи цей документ — ще один паліатив? Сутність рейдерства — незаконне заволодіння власністю. А коли саме право власності недоконане (бо діє мораторій на землю), то й суперечки неминучі.
Держбюджет-2019
Мораторій на землю породив навіть нову професію: «пайхантер», або мисливець за паями. Селяни скаржаться на холдинги: мовляв, ті агресивно рейдерують землі, знищують «колгоспні» робочі місця, несправно платять за паї…. А керівництво холдингів натомість вказує на «родимі плями» малих фермерів: мовляв, ті працюють «у темну» за старими технологіями, ігнорують законодавство, іноді не мають розрахункових рахунків, і платежі проводять лише готівкою, перерізують поля «шахматками», не хочуть сіяти складні для виробництва культури, зловживаючи соняшником...
Аналізували учасники конференції щойно прийнятий держбюджет-2019. Аграрному комітетові вдалося внести зміни в Податковий Кодекс щодо індексації оцінки землі. Це заощадить для аграріїв приблизно 8-10 млрд грн. Ще закладено 880 млн грн на підтримку покупцям вітчизняної сільськогосподарської техніки, в тому числі на придбання вагонів-зерновозів і обладнання для альтернативної енергетики. Елеватори та обладнання для переробки агросировини теж включені в програми стимулювання, затверджені у бюджеті держави. Продовжено програми підтримки фермерства, хоча 2018 року кошти, закладені на це у бюджет, не було вибрано.
Про концепцію державної підтримки висловився в.о. Міністра аграрної політики та продовольства України Максим Мартинюк: «Я впевнений, що українське сільське господарство вже досягнуло того рівня, що ми можемо обходитися без таких дотацій, як у Європі: роздавати гроші на кожен гектар. Ми не маємо такого грошового ресурсу, та й мети». Мовляв, якщо фермер вирощує прибутковий соняшник — який сенс давати йому дотацію у розмірі € 700/га?
На 2019 рік передбачено і програму підтримки тваринництва на суму 3,5 млрд грн. За нинішньої продуктивності молочарства, яка щороку зростає, зі слів Максима Мартинюка, сьогодні ми вже повністю забезпечуємо себе молочною продукцією. Навіть посіли чільне місце серед експортерів вершкового масла і технічного казеїну. А імпортуємо лише трохи — якісь елітні сири тощо. Однак тваринництво усе ще потребує уваги, так само як і садівництво. Це — галузь, яка має надзвичайно високий потенціал для випуску продукції із доданою вартістю.
За китайським гороскопом 2019-й — Рік Свині. Тварина ця дружня для українців. Хтось прислухається до гороскопів, інші — моляться Ісусові й радіють томосу для помісної православної церкви України. Але всі ми розуміємо: сподіваючись на ласку небесних сил, треба й собі всіляко дбати про наступний рік, про наше майбутнє.
Коментарі
Роман БОНДАР, керуючий партнер HR-компанії «Оджерс Берндтсон»
— Усі чомусь вважають, що в агропромисловому комплексі будь-який бовдур може керувати процесами, якщо його поставити на посаду. Скажу як хедхантер: на ринку — тотальна відсутність будь-яких професійних менеджерів. Це не просто криза лідерства, а його повна відсутність. Всі ці величезні корпоративні поглинання, укрупнення холдингів найчастіше пов’язані з безладом в управлінні, з відсутністю адекватного планування. У більшості аграрних компаній менеджери не здатні навіть адекватно ставити цілі. Виникає питання: де ж брати менеджерів? Перша відповідь: красти у більш просунутих колег. Другий шлях: виховувати, вирощувати таланти. Нікого не цікавить гарувати тільки заради грошей і бонусу. Люди хочуть робити щось соціально значуще. Ми повинні вміти поєднувати мету існування компанії із сенсом життя кожного нашого співробітника. І у кожного всередині повинен бути драйвер амбіцій. Мій заклик: якщо у вас є корпоративна культура, нормально працює управлінська система — не бійтеся брати на роботу людей з інших секторів, не тільки з аграрного. Розкривайте двері своїх компаній для тих працівників, які принесуть вам нові цінності.
Максим МАРТИНЮК, в.о. Міністра аграрної політики та продовольства України
— Стосовно земельної реформи: я є щирим послідовником запуску ринку землі. Земельна реформа була розпочата ще у далекому 1990 році. Нині вона мені нагадує автомобіль, що повністю готовий до руху, але не має коліс. Їх треба прикрутити. Однак поки що у парламенті немає політичної волі проголосувати за закон про обіг сільськогосподарських земель. Зараз дискусії відносно ринку землі лежать у тій площині — які обмеження варто запровадити? Думаю, з огляду на ті настрої людей, які фіксує соціологія, політична воля до відкриття ринку землі з’явиться не раніше як у перший рік роботи новообраного парламенту. Тобто десь 2020-го.
Ми удосконалюємо кадастр. Якщо він сьогодні обслуговує угоди оренди землі, то, думаю, так само зможе обслуговувати і угоди купівлі-продажу. Ми не збираємося приватизовувати усю державну землю, але поступово частину її передаємо у комунальну власність. Протягом 2018 року ми передали 1,5 млн га землі. Тепер у держави з колишніх 10 млн га лишилося 8,5 млн га, і процес передачі її територіальним громадам цьогоріч буде продовжений. Громади розпочали напрацьовувати принципи розпорядження цими землями. А ми будемо дивитися і розробляти механізми контролю.
Зміни, які ми робимо, носять системний характер. Це не реформи «під лідера», вони укорінені у законодавстві. Ви зібрали рекордний урожай зернових — 70 млн т. Міністерство тут ні до чого, але ми намагаємося створити умови, щоб український аграрний бізнес мав прогнозоване середовище.
Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
