Від європейського до світового органічного хабу
Захід, головним спонсором якого виступив канадський проект міжнародної матеріально-технічної допомоги — Український проект бізнес-розвитку плодоовочівництва UHBDP, зібрав близько 300 учасників — вітчизняних і закордонних аграріїв, експертів та науковців.
— Внутрішній і зовнішній ринки органіки стрімко розвиваються, — зазначила напередодні Конгресу Ольга Трофімцева, заступник Міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції. — Ця тенденція зберігатиметься у коротко- та середньостроковій перспективі, бо попит зростає швидше, ніж пропозиція, особливо у країнах Європейського Союзу, Північної Америки, Близького Сходу, Азії.
Світовий ринок органічних харчових продуктів щороку збільшується на 10–15%, і вже сягнув понад 75 млрд євро.
За інформацією Дослідного інституту органічного сільського господарства FiBL (Швейцарія), традиційними лідерами у світі за площами під органічними культурами є Австралія (22,7 млн га), Аргентина (3,1 млн га), США (2,0 млн га), Іспанія (2,0 млн га), Китай (1,6 млн га), Італія (1,5 млн га), Франція (1,4 млн га), Уругвай (1,3 млн га), Індія (1,2 млн га) та Німеччина (1,1 млн га).
За даними опитування усіх українських експортерів органічної продукції, проведеного органом сертифікації «Органік Стандарт», обсяг експорту становив близько 300 тис. т на суму понад $65 млн у 2016 році. На внутрішньому ринку за цей період реалізовано продуктів на €21 млн, що приблизно дорівнює €0,5 на особу.
Ці показники вказують не лише на низький рівень купівельної спроможності населення, а й на те, що в нашій країні досі не сформовано належну філософію органічного виробництва та споживання, а також державну політику щодо їхнього розвитку. Над розв’язанням двох останніх проблем працюють урядові структури в особі Мінагрополітики та утвореного при ньому Офісу підтримки реформ напряму органічного виробництва та нішевих культур, а також громадські організації органічного сектору, численні міжнародні проекти та програми.
Нині в Україні налічується 429 операторів органічного ринку, 294 із них — виробники, решта — трейдери, переробники, заготівельники так званих дикоросів. Органічні площі становлять 380 тис. га, з них у перехідному періоді перебуває 91 тис. га. Близько 80% української продукції торік експортовано на понад $60 млн. Її левова частка йде до країн ЄС, Швейцарії, решта — США, Австралії, Канади, країн Азії.
Тим не менш, як вважає Ольга Трофімцева, Україна вже є європейським і прагне стати світовим органічним хабом.
— Ринок органічної продукції живіший за всіх живих, — оптимістично заявила вона.
Учасники заходу з приємністю зустріли новину, що надійшла вже першого дня його роботи з Києва: Комітет із питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України схвалив новий законопроект № 5448 «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу й маркування органічної продукції».
Орієнтири розвитку
— Темпи розвитку внутрішнього ринку органічної продукції відстають від його можливостей, — так вважає Олексій Соломка, голова асортиментного комітету громадської спілки виробників органічних сертифікованих продуктів «Органічна Україна». Він нагадав, що перший упакований роздрібний товар — зелена органічна гречка — «прийшла» до покупця наприкінці 2007 року, у 2008-му 14 органічних магазинів реалізували 2000 одиниць одного виду продукції, в 2009-му — 36 продали 12 тис. одиниць трьох видів харчів, у 2010-му — 84 торгових точки запропонували 90 тис. одиниць шести видів продуктів, у 2014-му — 2000 розмістили на своїх полицях понад 630 тисяч одиниць 21 виду продукції. Загалом частка органічних продуктів на ринку України не перевищує 0,1%.
Головними причинами низьких темпів розвитку внутрішнього органічного ринку, на думку експерта, є низька купівельна спроможність споживачів, їхня необізнаність про переваги цієї продукції перед звичайною. Водночас поступ уперед гальмують українські торговельні мережі через своє упереджене ставлення до «органіки» та прагнення отримувати на ній такі самі прибутки, як на звичайній, неорганічній продукції.
За кордоном від українського виробника, зі слів О. Соломки, очікують органічну сировину, але ми маємо диктувати свої умови. Щоби зменшити залежність від зовнішніх факторів, фермери повинні створити потужний внутрішній ринок, щороку поповнювати асортимент свого виробництва готовими органічними продуктами з доданою вартістю експортної якості, дбати про їхню належну маркетингову привабливість.
Про певні позитивні зрушення на цих напрямах засвідчила дегустаційна виставка, що працювала під час роботи Конгресу. На ній були представлені якісно оформлені та упаковані олія, чаї, джеми, кондитерські та хлібобулочні вироби, фруктові пасти та соки, макарони, себто деякі з тих зразків готової вітчизняної органічної продукції, якими поповнився їхній асортимент в останні п’ять років.
Однією з родзинок конгресу стало повідомлення, з яким виступив Максим Турко, керівник першого на вітчизняних теренах олієпресового заводу «УКРОЛІЯ ОРГАНІК» (смт. Диканька, Полтавщина), що почав свою роботу наприкінці 2017 року. Підприємство спеціалізується на переробці виключно органічної сировини, яку одержує від сільськогосподарського підприємства «Агроекологія», заснованого одним із фундаторів українського органічного руху Семеном Антонцем. Першу партію органічної олії та макухи вже відправлено до Нідерландів, Литви, Франції та Швейцарії. «Ми зацікавлені в розширенні сировинної бази, готові допомогти аграріям насінням та технологіями, плануємо найближчим часом відкрити фасувальні лінії», — підсумував свій виступ М. Турко.
Влада та ринок: ефективна комунікація
Налагодженню конструктивного діалогу операторів органік-бізнесу з урядовцями слугує Офіс підтримки реформ, створений при Мінагрополітики, — розповіла Олена Березовська, експерт Офісу, координатор робочої групи з розвитку органічного виробництва та нішевих культур. Цілісна політика щодо розвитку органічного виробництва в Україні формується сьогодні як на базі світового, так і регіонального українського досвіду. В результаті співпраці Офісу з органами місцевої влади бюджетами багатьох областей на 2018-й рік передбачено реалізацію регіональних програм підтримки органічного виробництва. Так, кілька мільйонів гривень будуть спрямовані на часткову компенсацію вартості органічної сертифікації. У деяких областях передбачено повернення 20% вартості витрат на органічне харчування вихованців дошкільних установ.
Лідерами за площами сертифікованих органічних площ є Одеська, Херсонська, Дніпропетровська області, за кількістю операторів — Київська, Харківська, Одеська і Херсонська. Загалом в Україні налічується 426 операторів, із них 294 — виробники сільгосппродукції, 132 належить до інших категорій — трейдери, підприємці, що займаються логістикою.
Органічне виробництво — ключ до зайнятості селян
Головними чинниками, які стримують розвиток органічного ринку, є вельми низька купівельна спроможність населення, а також невміння споживачів розпізнавати серед маси товарів справжні органічні продукти, відрізняти їх від псевдоорганічних, вважає Андрій Олефіренко, директор ТОВ «Органік Оригінал» (ТМ «Екород»).
Непоодинокими є випадки, коли недоброчесні виробники позначають або маркують свою продукцію написами «органічний», «біодинамічний», «біологічний», «екологічний», «органік», «натуральний» та іншими похідними від цих слів термінами з префіксами «біо-», «еко-», хоча всі ці товари насправді до здорових не мають жодного відношення. На думку експерта, слід запровадити інформаційно-роз’яснювальні та просвітницькі програми для споживачів, які зорієнтують їх на ринку харчової продукції.
В Україні є досить високий попит на органічні соки з малини, яблук, однак суттєвою перешкодою для задоволення його в повному обсязі є брак органічної сировини, яка переважно експортується на європейські ринки, — повідомив Олег Мочалюк, директор міжнародної групи компаній із замкненим циклом виробництва T. B. Fruit, яка відома українцям соками прямого віджиму під торговельною маркою Galicia.
Загальна річна потужність групи становить близько 100 000 т концентрованого соку, з них на органіку припадає 4%. Останній показник можна суттєво підвищити, якби було достатньо сертифікованих садів. Наразі ж 99% сировини для виготовлення продукції T. B. Fruit вирощує на власних або орендованих садових ділянках.
— Органічна корова — найбільший ворог сільськогосподарських культур — гречки, кукурудзи, пшениці та інших, — такими дивними словами розпочав свій виступ Олег Жуковський, голова наглядової ради ПрАТ «Етнопродукт», яке виробляє 66 органічних продуктів, переважно м’ясо-молочних. — Якби ми мали курник або свинарник, то могли б годувати птахів і свиней чужими кормами, а утримання однієї дійної органічної корови потребує щонайменше 2 га землі. Ось чому органічні молокопродукти мають високу собівартість. Традиційний фермер на таких угіддях заробив би разів у 10–20 більше. Зверніть увагу, ціни на молочні товари виросли удвічі, натомість курс гривні впав утричі, що красномовно свідчить про характер органічної економіки, яка ледве зводить кінці з кінцями.
Ситуацію можна було б покращити збільшенням обсягів реалізації продукції. Запорука розвитку внутрішнього ринку — стимулювання його з боку держави, вважає Олег Жуковський. На його думку, заяви можновладців про успіхи експортного напрямку та наміри розвивати сільські території категорично суперечать одна одній, адже, з одного боку, експорт сировини стимулює розвиток переробки за кордоном, а з іншого, ставить хрест на вітчизняній і на перспективах села.
Результати досліджень французького ринку свідчать, що виробництво органічної продукції потребує у 2,5 разу більше трудових ресурсів, ніж звичайної. В Україні, де рівень технічної озброєності значно нижчий, таке підприємство потребуватиме уп’ятеро більше працівників. Ось ключ до розв’язання проблеми трудової зайнятості сільського населення. Отже, варто дбати не лише про експорт органічної продукції, а передусім про те, щоб вона продавалася в Україні.
— Влада мала б вчинити простий крок: організувати державне замовлення на органічні продукти для дитячих садочків, шкіл і лікарень, — розповідає Олег Жуковський. — Якщо в деяких західних країнах, зокрема у Чехії, дошкільні, освітні та медичні заклади зобов’язані купувати 70% органічних продуктів, то чому для нас це завдання із царини фантастики? Чому відповідні державні органи, які покликані контролювати якість продукції, не можуть сказати всю правду про неорганічні продукти, про те, яка від них шкода?».
Олександр КРИВЕНКО, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
