Опорно-рухова система є однією із найбільш чутливих, тож не дивно, що хвороби кінцівок у ВРХ зустрічаються дуже часто. В середньому близько 10% стада на підприємствах страждає на хвороби копит. Причиною цьому є прив’язне утримання та недостатність моціону, незбалансована годівля, а також незадовільні умови утримання.
Так, у результаті браку рухливості копитий ріг може надмірно та нерівномірно відростати. В результаті під час руху навантаження на опірну поверхню підошви розподіляється нерівно, порушується стійкість, корови пересуваються невпевнено. Під час утримання на бетонній, решітчастій та щілинній підлозі навантаження на копита збільшується, абразивна поверхня підлоги більш інтенсивно стирає ріг, який не встигає відростати. Погіршує ситуацію утримання у вологих забруднених приміщеннях, де копита мають постійний контакт із рідиною та їдкими речовинами, як-то сеча. В результаті воно набрякає і стирається швидше, ніж потрібно. З часом такі умови утримання ведуть до розвитку хронічного запалення основи шкіри копитець, виникають тріщини та виразки, запалення з часом поширюється на сухожилки і пальцеві зв’язки та навіть суглоби.
Найбільш поширеними хворобами кінцівок ВРХ є рани та флегмони вінчика, пододерматити, запалення міжпальцевої залози та копитцевого суглобу.
Рани та інші травми копит можуть зустрічатися у різних місцях, та доволі часто їх можна помітити в ділянці між пальцями. Вони супроводжуються кровотечою, припуханням та больовими відчуттями. Набряк від місця поранення може поширюватися у боки та з розвитком запального процесу призводити до кульгавості.
Якщо рани глибокі та ускладняються інфекцією, у корів підвищується температура тіла, болючість поширюється на всю уражену кінцівку, яскраво проявляється кульгавість. У разі виявлення поранення його обробку необхідно провести якомога раніше, а також рекомендовано призначити антибіотики. Якщо поранення старе, і на його місці розвинувся запальний процес, він може перейти у флегмону вінчика — розлите гнійне запалення підшкірної основи вінчика; або гнійний подартрит — гнійне запалення копитцевого суглоба. В такому випадку температура тіла у корів підвищується, спостерігається загальне пригнічення та значне зниження надоїв. Корови майже не спираються на уражену кінцівку, а будь-які рухи суглобу супроводжуються значним болем.
Якщо запалення поширюється на весь палець, то набрякає і міжпальцева клітковина, в результаті чого пальці широко розставляються, ніби розтопирюються. У випадку гнійних запалень витікання гною часто можна побачити ззовні з невеличких ранок, особливо під час руху. Якщо тварина не отримує належне лікування, таке запалення може призвести до некрозу зв’язок та сухожилків, що зробить кульгання безповоротним. Запалення із часом також може перейти в хронічну форму та зумовити розвиток остеоартриту пальця, коли копитце перестане бути болючим, потовщиться та затвердіє. Волосся на поверхні шкіри випадатиме, а сам суглоб ставатиме все менш рухомим, шкіра зростатиметься із прилеглою новоутвореною тканиною. У такому випадку повного відновлення рухомості суглоба вже не відбуватиметься, навіть за умови проведення лікування.
Велике значення серед хвороб кінцівок має ламініт — запалення листочкового шару основи шкіри копитець. Це дифузне запалення з часом поширюється на всю основу шкіри навколо та викликає у тварини значний дискомфорт. Це захворювання є особливо небезпечним для високопродуктивних тварин, оскільки пов’язано з порушеннями у годівлі та інтоксикацією організму після отелення. Так, ламініт розвивається у результаті порушення співвідношення в раціоні грубих та концентрованих кормів. Окрім висококонцентратної дієти, причинами захворювання може бути згодовування зіпсованих кормів, уражених пліснявою, післяродові ендометрити, мастити та інший вплив на організм великих об’ємів гістаміну різного походження, оскільки сироватка крові ВРХ не може його зв’язувати. У високопродуктивних корів ламініт може розвиватися у результаті проходження аутоімунних процесів, зокрема наприкінці тільності та перед отеленням.
Частіше за все ламініт реєструється у високопродуктивних корів протягом першого тижня після отелення. Запускає запальний процес високий рівень гістаміну в крові, оскільки перед отеленням він підвищується майже вдвічі. Сприяють розвитку хвороби також деякі анатомічні фактори будови копита, які характеризуються певною спадковістю. Надлишок гістаміну — медіатору запалення — може додатково вивільнятися зі сполучень з амінокислотами та білками епідермісу копитець у результаті відсутності моціону, що якраз часто спостерігається наприкінці тільності. Велика кількість гістаміну у кровотоці підвищує проникність дрібних судин — особливо вену, в результаті чого розвивається ексудація — насичення тканин рідиною та асептичне запалення.
При ламініті у ВРХ у більш ніж 90% випадків уражуються задні кінцівки. Для хвороби відмічають характерну позу — підведення задніх кінцівок під тулуб і відведення передніх максимально назад для перерозподілу ваги — задні звільняються, а передні максимально навантажуються. Оскільки ламініт є наслідком генералізованого процесу, при його гострому перебігу загальний стан тварини швидко погіршується, підвищується температура, пришвидшується пульс та дихання. Молокоутворення порушується, а також спостерігають атонію шлунків та діарею.
Хворі на ламініт корови більше часу проводять лежачи, дуже важко та неохоче встають. Під час руху в них можна спостерігати характерне кульгання опірної кінцівки. Якщо доторкнутися до уражених копитець — вони гарячі та болючі на дотик. У випадку, коли процес переходить у хронічній перебіг, порушується формування міцного копитного рогу; зв’язок між окремими тканинами копитця порушується, ріг відростає швидше, ніж потрібно, стає менш міцним. В результаті на уражених кінцівках можна побачити деформовані копитця незвичайної форми.
У хронічній стадії лікування ламініту є малоефективним, тож допускати її не варто. При гострій формі лікування переважно симптоматичне з великою увагою до раціону. Концентровані та всі неякісні корми з раціону виключаються, а тваринам забезпечують спокій та об’ємисту м’яку підстилку. Важливо також тимчасово зменшити надходження рідини до організму, тож напування обмежують, призначають антигістамінні препарати та глюкокортикоїди. Місцево уражену кінцівку охолоджують. Важливу роль у профілактиці ламініту відіграє повноцінна та збалансована годівля, а також регулярний моціон. Оскільки ламініт може розвинутися в результаті ускладнення маститу та ендометриту, ці захворювання повинні також своєчасно лікуватися. Деякі вчені рекомендують тваринам, схильним до розвитку ламініту, перед отеленням та після нього робити ін’єкції антигістамінних препаратів як профілактику.
Таким чином, враховуючи те, що хвороби кінцівок зумовлюють значне зниження молочної продуктивності, а гнійно-некротичні процеси можуть практично зводити її нанівець, і ставлять під загрозу життя тварин, вони є поширеною причиною вибракування корів і наносить значну економічну шкоду господарству. До того ж навіть у корів із помірним проявом захворювань опорно-рухової системи частіше за інших виявляються проблеми з заплідненням, перегули. Важливим профілактичним заходом для попередження хвороб кінцівок є регулярне розчищення та обрізання копит, особливо для тварин, які позбавлені активного моціону. Ці процедури обов’язково повинні вноситися до плану регулярних профілактичних заходів та виконуватися під контролем ветеринарного спеціаліста. Таким чином, своєчасна профілактика хвороб опорно-рухового апарату, а також їхнє відповідне лікування забезпечить значне скорочення додаткових витрат та допоможе в управлінні стадом.
Марія ЯРОШКО, ветеринарний лікар, магістр МВА
