На цьому наголосив Олег Нів’євський, професор Київської школи економіки, під час он-лайн інтерв’ю «Агробізнес Сьогодні».
Він зауважив, що з 1999 року в Україні основна підтримка в аграрному секторі економіки надавалася в основному великим та середнім господарствам. А невеликі господарства, фермери та одноосібники навпаки залишися поза увагою підтримки держави.
«Ось аргументи на користь такого твердження – сприятливі для великого бізнесу значні податкові пільги; заборона на купівлю-продаж сільськогосподарської землі з 2001 року; спрямовані на великі господарства державні субсидії; недофінансування інфраструктурних проектів на селі, інвестицій в сферу аграрний знань та інновацій», – стверджує Олег Нів’євський.
Якщо деталізувати, то маємо наступне.
1. Щодо значних податкових пільг для великого агробізнесу. Фіксований сільгоспподаток та спеціальний режим ПДВ – податкова пільга для виробників. Але обидві пільгові режими надають непропорційно більшу підтримку великим агрокомпаніям в Україні.
2. Заборона на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Головний наслідок цього мораторію – нерозвинений сектор фінансування аграрного сектору під заставу землі. І це при тому, що невеликі фермери працюють переважно на власній землі, проте не можуть використовувати її для залучення фінансування для розвитку.
3. Державні субсидії, що спрямовані більше на великі агрокомпанії в Україні. Аналіз коштів, що виділяються державою на підтримку сектору свідчить, що головними реципієнтами є саме великі агрокомпанії.
4. Велике недофінансування оновлення та розвитку соціальної інфраструктури на селі, інвестицій в сферу аграрний знань та інновацій. Формування сучасного рівня соціальних послуг в селах, включно з дорогами, медичними послугами, чистою воду та школами; інвестування в аграрні дослідження та дорадництво є основою підтримки дрібних сільгоспвиробників.
