Він переконував колег, що українське зерно – це той наш актив, який рятував Україну навіть у найбільш скрутні історичні часи.
Українська зернова асоціація (УЗА) – об'єднання виробників, переробників та торговців зерном. Ми вже існуємо 23 роки і даємо 90% експорту зерна з України. Звичайно, на нас сильно впливає політичний вектор... Згадаємо, що до Корейської війни 1950-1953 р. північна частина Кореї була індустріальною і розвиненою, південна - сільськогосподарською, відсталою. Тепер через 70 років все навпаки: Південна Корея - високорозвинена у всіх відносинах держава. На її прикладі стало зрозуміло, як можна змінити країну на краще. Впевнений, що ми зможемо стати навіть кращими за Південну Корею.
Для цього маємо рухати зерновий ринок у правильний бік. Нещодавно Україна підписала договір про вільну торгівлю з Туреччиною. Вважаю, що це добре. Наша зовнішня торгівля з Туреччиною останніми роками зростає. В Україні нерідко говорять про необхідність нарощування переробки агросировини, у чому турки вже чимало досягли успіху. Нещодавно я спілкувався з італійським мірошником у Неаполі. Він отримує пшеницю з 17 країн і робить мікси борошна окремо для кожної продукції: для макаронів, круасанів, різних видів піци тощо. Це непростий бізнес і, до того ж, дуже капіталомісткий та трудомісткий.
Ми живемо у чудовій країні, яка вирощувала зерно і сто років тому, та тисячу. Вирощували й 1941-го року, і 1945-го, і 2014 року теж. Так було до нас – так буде, я певен, і після. Нові покоління вирішуватимуть нові проблеми. Ну, а ми зараз вирішуватимемо питання фінансового характеру, логістичного, економічного. Упевнений, що наші аграрії – люди заповзятливі, які розуміються багато в чому. Із сільським господарством усе в нас буде добре.
Підготував Ігор Петренко
