Про це заявила Голова спілки Інноваційне фермерство та кооперація, президентка Асоціації «Ягідництво України» Ірина Кухтіна, передає Kurkul.
Вона зазначає, що середня прибутковість цього бізнесу на п’ятирічному горизонті коливається в межах 30%. Шукати у цьому секторі 100% чи 300% прибутку є ілюзією, а зазначена цифра має стати точкою відліку для будь-яких фінансових розрахунків фермерів.
Поширеною помилкою виробників є ототожнення високої врожайності з ефективністю господарства. Часто агрономи прагнуть максимізувати збір з 1 га, особливо якщо їхня премія прив’язана до валового збору. Проте кожен наступний кілограм має свою собівартість, і додаткові витрати на його отримання можуть перевищити ринкову ціну ягоди. Наприклад, підвищення врожайності суниці з 11 до 15 т/га є відносно недорогим, але досягнення планки у 20 т/га вимагатиме різкого збільшення інвестицій, що знижує загальний економічний результат.
Іншою небезпекою для початківців є плутанина між паперовим прибутком і реальним рухом живих грошей. Через капітальні інвестиції у закладання плантацій чи будівництво теплиць, які списуються через щорічну амортизацію, підприємство за документами для банку чи гранту може бути прибутковим, але фактично мати борги в поточному сезоні. Для невеликих господарств саме операційний грошовий потік є критично важливішим за прибуток на папері, оскільки без живих коштів неможливо увійти в новий сезон.
Читайте також: Ринок ягід: Україна збільшує експорт до Франції та Німеччини
«Я бачила дуже сильно переінвестовані підприємства, коли з точки зору технологічної все було зроблено класно. Там топові технології і на полі, і топова техніка, і посадковий матеріал – все. Але готова продукція не може збуватися за тією ціною на тих ринках, на яких підприємство працює», – розповідає Ірина Кухтіна.
Експертка виділяє чотири основні зони, де ягідний бізнес приховано втрачає кошти. По-перше, це втрати врожаю на шляху від поля до споживача, які у свіжому сегменті плодоовочевої продукції можуть перевищувати 60%, хоча оптимальний показник не повинен перевищувати 20%. По-друге, малі фермери зазвичай не закладають у бізнес-плани витрати на маркетинг, просування, пакування, логістику та лабораторні аналізи. Також у сімейних господарствах майже ніколи не враховують вартість власної праці та збитки від клієнтів, які затримують оплату. Для уникнення криз фахівчиня радить заздалегідь моделювати різні операційні сценарії в Excel, щоб оцінити доцільність збільшення площ чи врожайності.
