Юрій НОСЕНКО,
Основні види квасолі
Квасоля (Рhaseolus) — рослина родини бобових, зернова бобова культура. Нараховує понад 200 видів.
Квасоля звичайна (Рhaseolusvulgaris) вирощується в багатьох районах світу (з 4-3-го тис. до н. е.; батьківщина — Центральна і Південна Америка). За формою та забарвленням насіння квасолі звичайної ділиться на чотири різновидності: куляста, еліптична, валькувата, ниркоподібна.
В Україні майже всі сорти мають біле насіння.
За будовою бобу сорти квасолі звичайної діляться на лущильні — з грубим товстим пергаментним шаром, напівцукрові — зі слабим або пергаментним шаром, який пізно з’являється, і цукрові, або спаржеві, в яких пергаментний шар відсутній. Цукрові і напівцукрові сорти квасолі відносяться до квасолі овочевої, у яких в їжу використовують незрілі плоди. Вживають квасолю овочеву у вареному і консервованому вигляді. Існують також проміжні сорти квасолі, молоді боби яких використовують як овоч, а дозріле насіння — для приготування супів.
Квасоля перуанська лімська, або місяцевидна, ліма (Рhaseoluslunatus)— в тропічній Азії, на Півдні Північної Америки, в Південній Африці, Європії. Трапляється як багаторічна, дво- і однорічна рослина. Існують поширені виткі й кущові сорти однорічної квасолі. Насіння різної форми (кулясте, ниркоподібне, еліптичне), біле або строкате, завдовжки 12-24 мм, завширшки 13-17 мм і завтовшки 6-10 мм. При проростанні насіння сім’ядолі виносяться на поверхню грунту.
Квасоля яскраво-червона, багатоквіткова, або турецькі боби (Рhaseoluscoccineus). Належить до одно-, дворічних рослин, утворює виткі слаборозгалужені міцні стебла. Насіння велике за формою — плоскоеліптичне, ниркоподібне; за забарвленням — біле, строкате. При проростанні насіння сім’ядолі не виносяться на поверхню грунту. Поширена у правобережних областях України.
Квасоля маш (Рhaseolusaureus) (інша назва боби мунг). Однорічна рослина з розгалуженим стеблом, яке буває прямостоячим — заввишки 20-70 см (у кущових форм), витким та сланким — до 120 см. Насіння округло-циліндричне, зелене або коричневе, дрібне. При проростанні насіння сім’ядолі виносяться на поверхню грунту.
Квасоля кутаста, або адзукі (Рhaseolusangularis) — в Азії, Америці. Кущова рослина. Насіння дрібне, циліндричне або бочкоподібне, однотонне, сіре, кремове, червоне, каштанове, темно-зелене або з малюнком. Насіння при проростанні не виносить на поверхню сім’ядолей.
Квасоля гостролиста, або тепарі (Рhaseolusacutifolius) — в Америці й Південній Африці. Насіння дрібне, плоске або сплюснуто-еліптичне. При проростанні насіння сім’ядолі виносяться на поверхню грунту.
Сорти квасолі звичайної
У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, знаходиться 13 сортів квасолі звичайної та 33 квасолі овочевої. До недавнього часу до Реєстру було також занесено 2 сорти квасолі багатоквіткової. Нижче наведено опис декількох сортів квасолі овочевої.
Ксеня
Оригінатор — Сквирський науково-дослідний центр Інституту овочівництва і баштанництва. Сорт консервного призначення. Середньостиглий. Вегетаційний період — від масових сходів до першого збору 65-70 днів. Рослини компактні, кущової форми, висотою 40-4,5 см. Колір стебла — cвітло-зеленуватий, листової пластини зелений. Боби в технічній стиглості зелені, циліндричної форми, прямі, гострокінцеві з коротким дзьобиком. Довжина бобу 12 см, ширина 0,6 см. В біологічній стиглості насіння — боби цукрові. Насіння біле, дрібне, циліндричне, трішки кутасте. В бобі 5-6 насінин. Хімічний склад бобів у технічній стиглості: сухої 7,53 %, цукрів 1,4.9 %, клітковини 0,67 %, білка 1,36 %, вітаміну С 19,18 мг/%. Урожайність бобів-лопаток — 225 ц/га, насіння 13 ц/га. Стійкий до антракнозу та бактеріозу.
Шахиня
Оригінатор — Інститут овочівництва та баштанництва НААН. Рослина висотою 28-30 см. Колір бобу світло-зелений, довжина — 10,5-11,0 см, діаметр — 0,9 см. Боби без пергаментного шару і без волокна у шві, після дозрівання не розтріскуються. Відрізняється цукристістю, жаростійкістю, стійкий проти хвороб, має компактний кущ. Вегетаційний період — 70-80 діб від масових сходів до біологічної зрілості зерна. Придатний для консервування і заморозки.
Також читайте: Первинне насінництво зернобобових культур
Вид
Оригінатор — фірма «Нові Сад» (Югославія). Напрям використання — на сухе зерно. Рослина карликового типу, довжина бобу середня, при поперечному розрізі форма бобу округла, основний колір зелений, волокнистість відсутня. Насіння зеленого кольору, час цвітіння ранній. Урожайність насіння 23,0 ц/га, вегетаційний період 68 днів, маса 1000 зерен 384 г, висота прикріплення нижнього бобу 21 см.
Сонеста F1
Оригінатор — Поп ВрієндСідз Б.В. П.О.Бокс (Голландія). Гібрид кущової квасолі. Ранньостиглий, має м’ясисту, безволоконну лопатку завдовжки 12-13 см без пергаментного шару. Вегетаційний, залежно від зони вирощування — 60-69 днів. Висота рослин — 35-45 см, маса 1000 насінин — 200 г. Достигання рівномірне. Гібрид ранньостиглий, високоврожайний, стійкий до хвороб, з рівномірним достиганням бобів. Придатний до безпосереднього споживання та консервування. Краще росте на легких, добре прогрітих ґрунтах. Оптимальна температура для росту і розвитку 25-30°С.
Ляура
Оригінатор — «Полан» Сп. з о.о.» (Польща). Рослина низькоросла, не потребує підпор. Боби золотистого кольору, довжиною 14-16 см, насіння біле, овальне. Дуже продуктивний засухостійкий сорт. Смакові якості бобів і насіння дуже високі.
На території України найсприятливішою для вирощування квасолі за температурним та водним режимом є зона Лісостепу. В теперішній час площі під квасолею незначні, ще менші площі квасолі овочевої.
Місце в сівозміні та сівба
Попередники
Кращими попередниками для квасолі є озимі та ярі зернові культури, цукрові буряки, картопля, кукурудза, якщо на її посівах не вносили гербіциди на основі триазину.
Місце в сівозміні
Строк повернення квасолі на попереднє місце вирощування становить не менше 4-5 років. Слід уникати сівби квасолі поряд з іншими бобовими культурами, що мають спільних із нею шкідників.
Обробіток грунту
Система обробітку грунту під квасолю суттєво не відрізняється від обробітку під інші зернобобові культури і залежить від попередника.
При розміщенні квасолі після озимих і ярих зернових культур на полях, не забур’янених багаторічними видами, проводять напівпаровий обробіток грунту. Після збирання попередника проводять лущення стерні дисковими знаряддями на глибину 6-8 см. Через 10-12 днів вносять добрива і орють на глибину 20-22 см. Зяблеву оранку потрібно проводити у ранні строки, оскільки пізня значно знижує урожайність квасолі. Із появою проростків бур’янів проводять 2-3 культивації на глибину 10-12 см.
Після культур, урожай яких збирають у ранні строки, за умов посушливої осені одразу за збиранням попередника декілька разів проводять лущення стерні дисковими знаряддями. Оранку в цьому випадку проводять пізніше.
Якщо попередник квасолі — пізні просапні культури, то обмежуються лише глибокою зяблевою оранкою. Після кукурудзи перед проведенням оранки залишки стебел і корені необхідно подрібнювати дисковою бороною.
Квасоля — культура пізнього строку сівби. Від початку весняних польових робіт до сівби квасолі проходить до 30 діб. Для очищення поля від бур’янів протягом цього періоду здійснюють (окрім ранньовесняного боронування у два сліди для закриття вологи) 1-2 культивації на глибину 6-8 см із одночасним боронуванням.
Удобрення
Квасоля вибаглива до умов живлення. Для формування її на 1 ц зерна і відповідної кількості соломи вона потребує 5-6 кг азоту, 4-5 кг калію 1,5 кг фосфору. Близько 90-95% необхідної кількості названих елементів квасоля засвоює у період від сходів до утворення зелених бобів, тобто протягом перших 50-60 днів.
Оскільки квасоля задовольняє за рахунок симбіотичної азотфіксації до 50% своєї потреби в азоті, то кількість мінерального азоту має становити не менше половини повної розрахункової дози.
Квасоля позитивно реагує на внесення органічних добрив як безпосередньо під неї, так і під попередник.
Рекомендуються такі дози мінеральних добрив: на сірих лісових грунтах — N45-60Р45-60К45-60, на чорноземах — N30-45Р45-60К45-60.
Вапнування кислих ґрунтів краще проводити під попередник квасолі встановленими дозами.
Позитивно впливають на врожай квасолі та якість зерна мікроелементи — молібден, бор, марганець, магній, цинк, мідь.
Для створення оптимальних умов симбіотичної азотфіксації обов’язковим елементом технології вирощування є передпосівна інокуляція насіння активними штамами азотфіксуючих бульбочкових бактерій. Окрім цього, рекомендується оброблювати насіння штамами фосформобілізуючих бактерій, що дає можливість рослинам квасолі споживати фосфор із важкорозчинних сполук ґрунту.
Підбір сортів
За тривалістю вегетаційного періоду до утворення бобів в технічній стиглості розрізняють: ранньостиглі та середньостиглі сорти.
Для масової технічної переробки квасолі овочевої використовують сорти першої і другої груп стиглості. Їх рослини повинні мати висоту куща 400-500 мм, ширину 350-400 мм, максимальну довжину пагона 280 мм, що дозволяє довгий час проводити міжрядний обробіток грунту. Висота розташування бобів над грунтом — не менше 80 мм. Співвідношення маси плодів і бадилля — від 1:1 до 1,5:1; розміри бобу — лопатки: довжина — до 150 мм, ширина — 7-10 мм, товщина — 5-9 мм. Технічна стиглість бобів-лопаток при збиранні — 80-90 %, сила відокремлення бобу — 7-20 Н, міцність зв’язку рослини з грунтом — 60-120 Н, напруга пошкодження — 12-16 Н/мм2.
Слід висівати високопродуктивні штамбові сорти, придатні до механізованого збирання, стійкі проти осипання, найпоширеніших хвороб та шкідників.
Підготовка насіння до сівби
Для сівби необхідно використовувати добірне, висококондиційне насіння. Насіння квасолі, заражене квасолевою зернівкою, підлягає фумігації або термічній обробці протягом 6-8 год. повітрям, нагрітим до 50 °С. Ці заходи необхідно проводити восени або рано навесні, до виходу шкідника з насіння. Не пізніше, як за два дні сівби, щоб запобігти розвиткові бактеріальних та грибних хвороб, насіння обробляють фундазолом (3 кг/т). Бактеріальними препаратами насіння обробляють у день сівби, одночасно з оброблюваннями мікроелементами.
Строки сівби
Квасолю висівають, коли мине загроза весняних заморозків, а ґрунт на глибині 10 см прогріється до 15-17 °С. У лісостеповій зоні умови для посіву складаються в першій-другій декадах травня. Щоб подовжити період використання, її висівають у декілька строків з інтервалом 10-15 днів.
Способи сівби
Спосіб сівби широкорядний із шириною міжрядь 45-60 см або стрічковий за схемою 60+15+15 см. Кращим способом сівби для культури є широкорядний з міжряддям 45 см. За цієї ширини міжрядь рядки змикаються у період цвітіння, рослини краще пригнічують бур’яни, можливий механізований догляд за посівами.
При сівбі квасолі стрічковим способом із шириною між стрічками 45 см і ряжками в стрічці через 15 см та звичайним рядковим, рослини рівномірніше розміщуються на площі.
Норма висіву
Для дрібнонасінних сортів норма висіву становить 400-500 тис. шт./га, крупнонасінних високорослих сортів — 300-350 тис. шт./га схожого насіння.
Глибина загортання насіння
У зв’язку з тим, що квасоля при проростанні виносить сім’ядолі на поверхню ґрунту, оптимальною вважається глибина 4 см, на зв’язних і вологих грунтах — 3-4 см, на легких супіщаних ґрунтах, а також при запізненні з сівбою — 6-7 см.
Догляд за посівами
Ґрунтову кірку і пророслі бур’яни в досходовий період знищують за допомогою ротаційних мотик або шляхом боронування через три-п’ять днів після сівби, коли проростки бур’янів знаходяться у фазі білої ниточки, а довжина проростків квасолі не перевищує 1 см.
Найефективнішим методом боротьби з бур’янами залишається комбінований, за якого систему боронувань поєднують із обробкою гербіцидами. Під передпосівний обробіток застосовують харнес у дозі 2,0-2,5 л/га, або за 2-3 дні до появи сходів посіви обробляють гезагардом (2,0-3,0 л/га).
У фазі сходів-першого трійчастого листка міжряддя розпушують культиваторами на глибину 5-6 см. Другу культивацію проводять на глибину 8 см, останню — на таку ж глибину, але до змикання рядків. Культивацію міжрядь за необхідності поєднують із підживленням посівів.
Також читайте: Боби без личинок
Проростаюче насіння і сходи квасолі можуть пошкоджуватися личинками коваликів, паростковою мухою, піщаним мідяком, сірим довгоносиком, чорним буряковим довгоносиком та ін. Вегетуючим рослинам шкоди завдають люцернова попелиця, павутинний кліщ. Насіння під час зберігання пошкоджується квасолевим зерноїдом. Найнебезпечнішими з вищезгаданих шкідників є паросткова муха та квасолевий зерноїд.
У боротьбі із паростковою мухою застосовують ряд агротехнічних заходів: якісний передпосівний обробіток ґрунту, сівба в оптимальні строки. Для запобігання появі квасолевого зерноїда необхідно проводити обприскування посівів квасолі в період бутонізації системними інсектицидами. У разі необхідності обприскування повторюють після цвітіння.
Для боротьби і попередження появи хвороб борошнистої роси, іржі, антракнозу, білої та сірої гнилі, бурої та чорної бактеріальної плямистості на посівах квасолі необхідне: дотримання сівозмін, просторової ізоляції, використання стійких до хвороб сортів, сівба в оптимальні строки здоровим протруєним насінням, знищення рослин, уражених хворобами, своєчасне збирання з появою ознак ураження антракнозом, білою гниллю посіви обприскування бордоською рідиною чи аналогічним препаратом, іржею — суспензією колоїдної сірки.
Збирання та зберігання
Збирають квасолю цукрових сортів на лопатку в технічній стиглості через 8-10 діб після утворення зав’язей (на 12-21 добу після цвітіння). Боби зривають вибірково в 3-5 прийомів за 3-6 діб, щоб вони не старіли і не огрубнули на кущах. Оскільки плоди швидко в’януть, то їх потрібно зривати в ранкові години.
Збирання насіння починають при настанні біологічної стиглості. Спізнюватися зі збиранням не можна, оскільки при висиханні стулок боби лущаться і насіння висипається. При ручному збиранні рослини вискубують, зв’язують в снопи і ставлять на горищі або під навісом сараю вгору коренями для дозарювання. В такому положенні квасоля знаходиться протягом 7-14 діб, залежно від погодних умов. Після досушування її обмолочують і очищають.
В’юнкі сорти квасолі дають урожай утроє-четверо вищі, ніж кущові.
При механізованому збиранні, як правило, квасолю збирають роздільним способом. Збирання починають тоді, коли у 70-80% бобів насіння затвердіє, а листя засохне і опаде.
Для збирання квасолі кущових форм росту у широкорядних (45 см) і посівах застосовують квасолезбиральну машину ФА-4М, агрегатовану з трактором Т-25А. Для скошування квасолі у валки при необхідності використовують жатки ЖРБ-4,2 і ЖСБ-4,2.
Після підсихання валки обмолочують зерновими комбайнами з робочої швидкістю до 5 км/год. та при низьких частотах обертання барабана молотильного апарата (400-500 об./хв.).
Після обмолочування зерно і очищають від землі та домішок, за необхідності — підсушують до вологості 10-15% при температурі 40-45 °С.
Зерно продовольчої квасолі підсушують при температурі 65 °С протягом години, що призводить до загибелі квасоляного зерноїда.
Зелені боби — ніжний продукт, який зберігається короткостроково, витрачає вологу, стає непридатним для вживання і переробки. Їх під час збирання пакують в овочеві ящики, накривають поліетиленовою плівкою або іншим матеріалом і відразу відправляють до місця споживання. Оскільки боби дуже швидко витрачають вологу, а також знижують якість, зберігають їх у холодильниках при температурі 0...+2°С з відносною вологістю повітря 85-90% протягом 1-2 діб.
Квасолю овочеву на насіння зберігають у полотняних мішках, які штабелюють на піддонах або в засіках, як і іншу зернову продукцію при температурі +2...+5°С. Основні вимоги при зберіганні — не допустити зволоження продукції, її зігрівання. Якщо вогкість насіння підвищується на 13%, їх слід просушити, пропустити через очисні машини або в сушарці.
Невеликі партії зірваних бобів квасолі зберігають в полотняних мішках при температурі +10...+15°С в добре провітрюваному приміщенні і лущать їх у міру необхідності. Під час зберігання квасоля часто ушкоджується квасоляною зернівкою. Щоб уникнути втрати або хоча б зробити їх мінімальними, краще всього берегти насіння квасолі при низьких температурах у зимовий час на балконі, в сараї або інших неопалювальних приміщеннях.
Переробка овочевої квасолі
Враховуючи, що квасоля користується великим попитом в Україні. розроблено декілька стандартів щодо технології її вирощування — ДСТУ 4794:2007, якості бобів-лопаток — ДСТУ 292-91 та транспортування в охолодженому стані — ДСТУ ISO 9930-2001. У країнах ЄС основою для оцінки якості є стандарт ЕЭК ООН FFV-06, який гармонізовано до стандартів України — ДСТУ ЕЭК ООН FFV-06:2007 Квасоля. Настанови щодо постачання і контролювання якості.
Положення цього стандарту поширюються на боби-лопатки квасолі звичайної (Phaseolusvulgaris) та багатоквіткової (Ph. Coccineus), які постачаються споживачу свіжими. Боби-лопатки спаржевих сортів повинні відповідати мінімальним вимогам, а саме: бути — непошкодженими (за винятком незначних пошкоджень з боку плодоніжки, які утворюються під час збирання урожаю), доброякісними (продукт з ознаками гниття або псування не допускається до споживання), чистими, свіжими на вигляд, без сухих стулок, практично без комах-шкідників та їхніх слідів пошкоджень, з нормальною поверхневою вологістю, без стороннього запаху і/або присмаку. Стан розвитку бобів-лопаток спаржевої квасолі повинен бути таким, щоб продукт міг витримувати перевезення, завантаження, розвантаження і прибувати до споживача у задовільному стані.
За якістю квасолю поділяють на три сорти: вищий, перший і другий. До першого сорту відносять квасолю доброї якості, з характерними ознаками для ботанічного сорту. За зовнішнім виглядом вона повинна мати тургор, бути молодою і м`якою, за винятком квасолі, яка призначена для нарізування кусочків. Насінини також, якщо вони є, то повинні бути м`якими і дрібненькими. Водночас допускаються незначні вади форми, забарвлення і стулок.
До другого сорту відносять квасолю, яка за ознаками якості не може належати до вищих сортів, але відповідає мінімальним вимогам. Вона повинна бути достатньо м`якою і без плям, зумовлених хворобами. Насінини, якщо вони уже сформувалися, повинні бути не дуже великими і достатньо м`якими. До допустимих дефектів належать дефекти форми, забарвлення стулок, можуть бути волокнисті нитки та незначні плями від іржі.
Калібрують лопатки за максимальною шириною стулок, яку вимірюють під прямим кутом відносно шва, використовуючи таку шкалу:
- дуже дрібна, коли ширина лопатки не більше 6 мм;
- дрібна, коли ширина лопатки не перевищує 9 мм;
- середня, коли ширина лопатки не переважає 12 мм.
Середня квасоля не може бути віднесена до вищого класу якості.
У кожній упаковці дозволяється наявність продукції, яка має такі межі допусків (за кількістю та масою):
- до вищого сорту допускається 5% продукції першого класу;
- до першого, відповідно 10% — другого; причому у межах цього допуску не більше 5% з волокнистими нитками, у випадку якщо ботанічному сорту не властива ця ознака. Окрім цього, не більше 15% може не мати плодоніжки і вузької частини шийки лопатки, але боби залишаються закритими, сухими і незнебарвленими;
- до другого сорту допускається 10% квасолі, яка не відповідає ані цьому сорту, ані мінімальним вимогам, за винятком продукту, ураженого плямами.
