Іван МАРКОВ,
Бактеріальне в’янення картоплі
Хвороба поширена переважно в південних областях України. Захворювання проявляється раптовим (швидким) в’яненням рослин. Зів’ялі листки набувають жовтуватого забарвлення, зморщуються, а черешки листків і стебла поникають. Через 2-3 дні стебла стають бурими, а нижня прикоренева їх частина розм’якшується і загниває, тому таке ураження рослин іноді називають бактеріальною гниллю стебла. На поперечному зрізі уражених стебел і бульб виявляються судинно-провідні пучки у вигляді бурих крапок із виділенням брудно-білого і буруватого слизу — ексудату бактерій. Такий тип ураження рослин належить до трахеобактеріозних захворювань.
Збудником захворювання є бактерія Ralstonia solanacearum Yabuuchi et al. Бактерія — поліфаг, уражує понад 200 видів культурних і дикорослих рослин, серед них — сою, соняшник, томати, арахіс, баклажани, квасолю, перець, тютюн, паслін, щирицю. Популяція патогена неоднорідна і складається з кількох рас, які пристосовані до окремих видів рослин.
Так, раса 1 патогена уражує складноцвіті і деякі пасльонові культури, а раса 3 — лише картоплю і томати. В період вегетації рослин бактерії поширюються механічним шляхом. Вони легко проникають у тканину рослин за наявності механічних пошкоджень бульб, столонів, коренів, а також через продихи. Поширення інфекції спричиняють різні комахи, випадання частих дощів із поривчастим вітром. В інфікованій тканині бактерії інтенсивно розмножуються, проникають у її провідну систему і судинами легко поширюються по всій рослині. Накопичуючись у провідній системі, бактеріальні клітини часто склеюються, утворюючи в судинах бактеріальні глеї (подібні на тромбів), які перекривають рух води з поживними речовинами до листків і відтік органічних синтезованих речовин до столонів і коренів. У результаті цього інфікована рослина раптово в’яне і часто засихає. Загнивання бульб починається у полі і продовжується під час їх зберігання. Спочатку загниває тканина, що прилягає до судинного кільця, а потім і вся паренхіма, яка набуває темно-бурого забарвлення і стає слизькою. Поверхнева кірочка бульби у цьому випадку не руйнується. Хворі бульби стають непридатними для використання ні в їжу, ні для насіння.
Основним джерелом інфекції є інфіковані насіннєві бульби картоплі. Бактерії зберігаються на уражених неперегнилих рештках у ґрунті до п’яти років. Шкідливість хвороби полягає у зрідженні посівів картоплі до 30% і більше, хворі рослини відстають у рості й розвитку, бульби загнивають як у полі, так і в сховищах, знижуються харчові і насіннєві якості бульб.
Також читайте: Грибні хвороби картоплі
Кільцева гниль
Перші ознаки хвороби виявляють наприкінці цвітіння картоплі із в’яненням одного або кількох стебел у кущі. Листки уражених рослин поступово жовтіють, пластинки скручуються вздовж головної жилки, а стебла поникають і засихають. Більш виразно ознаки захворювання проявляються у посушливе, спекотне літо хронічним поступовим в’яненням окремих органів і стебел, а згодом і всього куща картоплі.
Найтиповішим проявом хвороби є ураження судинної системи бульб, звідки хвороба отримала назву кільцева гниль бульб. На розрізі хворої бульби або стебла уражена ділянка судинної системи стає м’якою, має лимонно-жовтий колір й однорідну маслянисту структуру. За надавлювання з ураженого місця виділяється світло-жовта маса зруйнованих клітин рослини разом з бактеріями. Згодом ураження може поширюватися на сусідні тканини, включаючи і серцевину. Вся внутрішня частина бульби загниває і перетворюється у тягучу масу, яка має неприємний запах.
Під час вегетації рослин у разі раннього бульбоутворення збудник хвороби проникає у молоді бульби картоплі через столони. Судинна система бульби розм’якшується і стає світло-жовтою. Ураженість у більшості випадків розпочинається зі столонного кінця, а вже пізніше хвороба поширюється у середині бульби. На початку захворювання уражена бульба зовні не відрізняється від здорової, і тільки за подальшого розвитку хвороби уражує серцевину, що відбувається під час зимового зберігання.
Збудником хвороби є бактерія Clavibacter michiganensis ssp. sepedonicum Davis et al. Оптимальна температура для розмноження бактерій — 21-23°С.
Основним джерелом інфекції є уражені бульби картоплі. Додатковим джерелом є уражені неперегнилі рештки — інфіковане бадилля. Нагромадження бактеріальної інфекції у ґрунті спричиняє монокультура картоплі. Перезараження і поширення збудника кільцевої гнилі відбувається також у разі різання насіннєвих бульб картоплі.
Поверхневе зараження бульб бактеріальною інфекцією відбувається під час збирання картоплі у вологу погоду внаслідок контакту бульб з ураженим бадиллям. Перші ознаки хвороби на таких бульбах виявляються лише через 2-3 місяці їхнього зберігання у сховищах у вигляді ямчастої гнилі. Її можна виявити лише після очищення бульб від шкірки. На поверхні очищеної бульби помітні округлі плями напівгнилої м’якоті, завбільшки з головку шпильки (2-3 мм) жовтого або кремового забарвлення. Пізніше ямки розростаються, розширюючись у діаметрі до 1,0-1,5 см, поглиблюються і досягають судинного кільця. В судинах відбувається інтенсивне розмноження бактерій. У цей період шкірочка бульби над ураженою тканиною лопається, і на її поверхні з’являється вдавлена ямка.
Під час зимового зберігання за низьких температур в межах 2-4 °С ямчаста гниль розвивається слабко. Підвищення температури до 18-20 °С прискорює її розвиток. Отже, первинною формою хвороби є ямчаста гниль, яка навесні наступного року дає початок розвитку кільцевій гнилі.
Шкідливість кільцевої гнилі проявляється у зрідженні посівів у результаті відмирання уражених рослин, зниженні бульбоутворення, загниванні сформованих бульб у полі та в сховищах. Чим вищим є відсоток уражених насіннєвих бульб картоплі, тим більшими будуть недобір та втрата бульб нового врожаю.
Чорна ніжка
Хвороба проявляється спочатку в прикореневій частині стебла почорнінням його тканини (звідси назва «чорна ніжка»), а пізніше — в загниванні бульб як у полі, так і в період їх зберігання (звідси назва «мокра гниль»). На стеблах чорна ніжка проявляється протягом всього вегетаційного періоду, починаючи від початку сходів. На хворих рослинах листки жовтіють, скручуються у трубочку і поступово засихають. Стебла з ознаками захворювання чорної ніжки загнивають знизу доверху і легко вириваються з ґрунту. В місцях розриву тканина стебла має темно-коричневе або чорне забарвлення.
У разі ураження картоплі у фазі сходів більша частина інфікованих рослин гине. У роки з надмірно прохолодною погодою це захворювання проявляється у вигляді ослизнення верхньої частини стебла. Якщо хвороба проявляється у фазі цвітіння картоплі, можуть уражуватися тільки окремі стебла, рослини при цьому продовжують рости і розвиватися, утворюючи під кущами дрібні інфіковані бульби. На бульбах хвороба проявляється у вигляді мокрої гнилі, яка спочатку розвивається у пуповинній частині бульби, потім вона поширюється на серцевину, яка пізніше повністю загниває і перетворюється у кашоподібну буру масу зі специфічним запахом гнилі.
Збудниками чорної ніжки стебел та мокрої гнилі бульб є бактерія Erwinia carotovora ssp. atroseptica Dye. Оптимальна температура для розвитку бактерій — 20-30°С. Головне джерело поширення мокрої гнилі та чорної ніжки — хворі бульби. Садіння уражених бульб у прохолодну та вологу землю сприяє розвитку бактеріозу і появі сходів картоплі з ознаками чорної ніжки. Особливо небезпечна хвороба, коли інфекція перебуває у латентній формі. У роки зі сприятливими для бактеріозів погодними умовами на полях, де висаджено бульби з прихованою інфекцією, спостерігається сильний розвиток чорної ніжки. Під час вегетації збудник хвороби може поширюватися комахами. Рослинні рештки картоплі до початку їх повного розкладу є також джерелом інфекції бактеріозів, але завдяки ґрунтовим антагоністам після перегнивання рослинних решток бактерії гинуть.
Найбільшої шкоди чорна ніжка завдає за умов підвищеної вологості на важких ґрунтах. Ураження рослин чорною ніжкою у полі зумовлює значний недобір урожаю. Бульби таких рослин мають невелику масу, шкірка їх темнішає і стає тьмяною. Нерідко у разі сильного ураження з’являються тріщини, з яких витікає каламутна рідина, що чорніє на повітрі. Слабо уражені бульби зовні не відрізняються від здорових, але у сховищах на них з’являються чорні смужки. Такі бульби часто є осередками мокрої гнилі.
Також читайте: Ефективність фунгіцидів проти хвороб картоплі
Захисні заходи
Проти бактеріальних хвороб картоплі ефективними заходами є:
- вирощування стійких сортів,
- дотримання сівозміни,
- використання для садіння здорового насіннєвого матеріалу,
- протруєння бульб перед садінням,
- передзбиральне знищення бадилля й видалення його з поля,
- недопущення механічних пошкоджень бульб,
- правильний режим зберігання бульб.
