Світова практика встановила, що врожайність кукурудзи на 50% визначає генетика гібрида, 30% — технологія вирощування і 20% — погодні умови.Станом на 7 жовтня 2019 року в Україні зібрали понад 10 млн тонн кукурудзи з площі 1,6 млн га, або 33% прогнозу за середньої врожайності зерна 6,24 т/га. Зниження врожайності порівняно з прогнозованою зумовлене неправильним вибором гібрида для конкретних зональних умов (адаптивність до ґрунтово-кліматичних умов). Залежить воно й від рівня технології (екстенсивна, ресурсозберігаюча, інтенсивна) та її елементів, зокрема обробітку ґрунту, попередника, строків сівби і норми висіву насіння, рівня мінерального живлення.
Попередники
Багаторічні дослідження, проведені в різних ґрунтово-кліматичних зонах, засвідчують, що врожайність кукурудзи за повторної сівби знижується на 5,5%, після буряків цукрових — на 7,6% і після соняшнику — на 20,2% порівняно із пшеницею озимою. У посушливі роки кукурудза сильніше реагує на попередник, що зумовлено різними запасами доступної рослинам вологи.
Вибираючи попередник, слід також зважати на групу стиглості гібрида. Так, ранньостиглі та середньоранні гібриди знижують урожайність після просапних попередників порівняно зі стерновими, а середньостиглі здатні формувати високу продуктивність і після стернових, і після просапних культур.
Кращим попередником для кукурудзи є пшениця озима, дещо гіршим – кукурудза, а найгіршим — соняшник. Деякі вчені підкреслюють перевагу повторних посівів кукурудзи, але один раз на три — чотири роки доцільно переривати беззмінне вирощування — зернобобовими культурами або вівсом, які поліпшують фітосанітарні умови і стабілізують рівень урожайності кукурудзи.
Унаслідок зміни структури посівних площ, особливо в агрохолдингах, кукурудзу дедалі частіше висівають у повторних посівах. У такому разі під час вибору гібридів слід брати до уваги такі чинники:
- рН ґрунту — кукурудза негативно реагує на ґрунти з низьким значенням рН (< 5,0), оскільки токсичність алюмінію знижує розвиток кореневої системи, а токсичність марганцю пригнічує ріст і розвиток рослини. Оптимальне значення рН — 6,0–7,5;
- оптимізація мінерального живлення рослин — дробне внесення з огляду на форму мінеральних добрив. При цьому слід зважати на критичні періоди щодо поглинання елементів живлення. Коли закладаються зародкові елементи продуктивності, критичними періодами для формування високого врожаю кукурудзи є фаза 2–3 листків, під час якої диференціюється зачаткове стебло, і фаза 6–7 листків, коли закладається потенційна продуктивність зародкового качана;
- посилений захист посівів від пошкодження ґрунтовими (дротяник) і надземними шкідниками — бавовникова совка, шведська муха, стебловий метелик і західний кукурудзяний жук;
- прояв ураження рослин збудниками хвороб: пухирчастої (Ustilago maydis) і летючої сажок (Sphacelotheca reiliana) та фузаріозних гнилей (Fusarium).
Тому для повторних посівів слід підбирати пластичні гібриди, які не чутливі до строків сівби, мають швидкий стартовий ріст і високу імунність до збудників хвороб, особливо фузаріозу стебла і летючої сажки. Ураження фузаріозом може спричинити суттєве стеблове вилягання, а летючою сажкою – знизити врожайність на 35–40%.
Компанія РАЖТ Семенс рекомендує для повторних посівів гібриди Аяккс (ФАО 210), Макксалія (ФАО 250), Екксклам (ФАО 270), РЖТ Ферокксі (ФАО 280), РЖТ Ліпеккс (ФАО 290), Фізікс (ФАО 320), РЖТ Гімалаяккс (ФАО 330), РЖТ Вінккс (ФАО 360), РЖТ Гекксагон (ФАО 370), РЖТ Леккстур (ФАО 420).
Рис. 1. Гібрид кукурудзи РЖТ Ліпеккс (ФАО 290) (попередник — кукурудза, обробіток ґрунту — рихлення, Вінницька обл., Тиврівський р-н, 2019)
У разі вирощування кукурудзи після соняшнику обмежувальним фактором формування врожаю є запаси доступної вологи. Тому слід висівати стабільні гібриди, придатні для ранніх строків сівби. Такі гібриди повинні мати високу холодо- і посухостійкість. Висіваючи кукурудзу після соняшнику, рекомендується зменшувати передзбиральну густоту на 8–10%, тому гібрид має характеризуватися компенсаторною здатністю. Відповідні характеристики поєднують у собі гібриди Екксклам (ФАО 270), РЖТ Ліпеккс (ФАО 290), РЖТ Гімалаяккс (ФАО 330) та РЖТ Гекксагон (ФАО 370).
Після цукрових буряків, коли на початкових етапах можливе певне пригнічення ростових процесів унаслідок фітотоксичності, в зоні достатнього зволоження рекомендуємо гібрид РЖТ Дубліккс (ФАО 320) — качан формує 16–18 рядів і близько 40 зерен у ряду (рис. 2).
Рис. 2. Гібрид кукурудзи РЖТ Дубліккс (ФАО 320) (попередник — буряки цукрові, обробіток ґрунту — оранка на глибину 25–27 см, Хмельницька обл., Волочиський р-н, 2019)
Вирощування кукурудзи за інтенсивною технологією передбачає сівбу після кращих попередників, відповідно, й добір гібридів інтенсивного типу — РЖТ Ліпеккс (ФАО 290), РЖТ Гімалаяккс (ФАО 330), РЖТ Вінккс (ФАО 360).
Рис. 3. Гібрид кукурудзи РЖТ Гекксагон (ФАО 370) (попередник — соя, обробіток ґрунту — дискування на 14–16 см, Вінницька обл., Ямпільський р-н, 2019)
Обробіток ґрунту
За впровадження мінімальних систем основного обробітку ґрунту необхідно висівати гібриди, що мають добре розвинену ярусну кореневу систему і високу стійкість до кореневого і стеблового вилягання. Найбільш пристосованими до ресурсозберігаючих технологій обробітку ґрунту є Екксклам (ФАО 270), РЖТ Фероксі (ФАО 280), РЖТ Ліпеккс (ФАО 290), РЖТ Гімалаяккс (ФАО 330), РЖТ Гекксагон (ФАО 370).
Отже, заміна оранки менш енергоємними заходами осіннього обробітку ґрунту не призводить до зниження зернової продуктивності кукурудзи.
Коли застосовують традиційні системи основного обробітку ґрунту і вносять норми добрив на програмовану врожайність, рекомендуємо висівати гібриди інтенсивного типу, що здатні окупити виробничі витрати істотним приростом урожайності зерна (рис. 4).
Рис. 4. Гібрид кукурудзи РЖТ Екксплісіт (ФАО 390) (обробіток ґрунту — оранка на глибину 25–27 см, попередник — кукурудза, Київська обл., 2019)
Строк сівби
Строк сівби є визначальним елементом технології вирощування. Він обумовлює подальший ріст, розвиток та особливості формування врожайності. З огляду на суттєвий вплив вологозабезпечення посівів на рівень урожайності дедалі більше агровиробників надають перевагу раннім строкам сівби, які забезпечують ефективніше використання ґрунтової вологи, а період цвітіння відбувається до настання високих температур. Фенологічні спостереження свідчать, що за оптимально ранніх строків сівби друга половина вегетації (від цвітіння волоті до повної стиглості зерна) скорочується, а за пізніх — помітно збільшується, внаслідок чого формування врожаю зерна проходить у менш сприятливих умовах.
Однак потрібно також зважати на ймовірність весняних приморозків, через які можливий «температурний параліч» сходів, отже, й зрідження посівів (рис. 5).
Рис. 5. Температурний параліч рослин зумовлений приморозками у період проростання насіння — сходи
За холодних умов (похолодання після тимчасового прогрівання ґрунту) клітинні оболонки ендосперму і зародку втрачають пластичність і руйнуються, внаслідок чого істотно зменшується кількість пластичних речовин, мезокотиль припиняє свій ріст, а колеоптиле розкривається в ґрунті, оголюючи зародкові листки, що призводить до подальшої деформації проростка у вигляді «спіралі» (температурний параліч).
Строк сівби кукурудзи залежить також від біологічних особливостей гібридів. Ранні строки сівби забезпечують більшу продуктивність ранньостиглих і середньоранніх гібридів завдяки кращій адаптації до умов вирощування, повнішому використанню продуктивної вологи орного шару ґрунту. Цвітіння та наливання зерна цих гібридів відбувається до настання посушливого періоду. Пізні строки сівби кукурудзи сприяють підвищенню продуктивності середньостиглих гібридів, що обумовлюється тривалішими міжфазними періодами репродуктивної стадії, ремонтантністю.
У ранні строки слід висівати гібриди, яким властиві висока холодостійкість і швидкі темпи початкового росту. Як правило, підвищену холодостійкість мають гібриди кукурудзи з кременистим і кременисто-зубовидним типом зерна, що пояснюється більшими запасами енергії в насінні й підвищеною стресостійкістю до температурних перепадів.
Слід мати на увазі, що за ранніх строків сівби може змінюватися архітектоніка гібрида, зокрема кількість листків. Це тому що кукурудза проходить перший і другий етапи органогенезу у стадії яровизації. Отже, що триваліша ця стадія — за ранніх строків сівби, то більше формується вузлів і листків на другому етапі органогенезу.
Компанія РАЖТ рекомендує для ранніх строків сівби, коли температура ґрунту становить 6–8 °С, холодостійкі гібриди Аяккс (ФАО 210), Екксклам (ФАО 270), РЖТ Ліпеккс (ФАО 290).
Рис. 6. Гібрид кукурудзи Фераріккс (ФАО 350), (Київська обл., 2019)
Густота стояння рослин
Незважаючи на інтенсивність технології вирощування вирішальне значення для формування врожайності зерна кукурудзи має передзбиральна густота стояння рослин. Слід зважати, що кукурудза чутлива до загущення на другому етапі органогенезу. Так, збільшення густоти стеблостою порівняно з оптимальною уповільнює процес закладання точок росту бічних пагонів, що надалі призводить до затримки появи і росту качанів.
Розглянемо приклад. На початкових етапах росту і розвитку густота стояння рослин кукурудзи перевищувала рекомендовану на 10%. За оптимального температурного і водного режимів різниця у цвітінні волоті й качана становить 5–7 днів. Однак у разі загущення інтервал між цвітінням волоті і качана збільшується на 10–12 днів через затримку появи качана. Також слід пам’ятати, що пилок кукурудзи містить 60% води і має низьку вологоємність, тому в разі збільшення часу цвітіння суцвіть за температури повітря понад 30 °С та відносної вологості повітря менше ніж 30% вода в пилку протягом 1–2 годин після розкриття пиляків висихає, а пилок втрачає здатність проростати, що зумовлює погану виповненість качанів та череззерницю.
За гірших попередників, мінімальних систем основного обробітку ґрунту у посушливих умовах необхідно орієнтуватися на компенсаторні гібриди, які формують урожайність не за рахунок збільшення густоти стояння рослин, а використовують додаткову площу живлення для покращення елементів структури врожаю — кількість рядів і зерен у них, а також натура зерна. Гібриди кукурудзи РАЖТ Семенс є компенсаторними і здатні формувати високу врожайність за передзбиральної густоти стояння рослин:
- для ФАО 200–250 — 75–80 тис./га;
- ФАО 250–300 — 70–75 тис./га;
- ФАО 300–350 — 65–70 тис./га;
- ФАО 350–400 — 60–65 тис/га.
Отже, вибираючи гібрид, слід брати до уваги такі чинники: адаптивність до ґрунтово-кліматичних умов, матеріально-ресурсне забезпечення (технологічність), напрям використання (зерно, силос), стабільність, групу стиглості, екологічну пластичність (посухо- та жаростійкість). Серед технологічних факторів потрібно зважати на реакцію гібрида на систему обробітку ґрунту, строки сівби, передзбиральну густоту стояння рослин з урахуванням родючості ґрунту, вологозабезпечення. Значення мають також група стиглості гібрида, окупність добрив приростом урожаю: екстенсивні й інтенсивні гібриди, стійкість до шкідливих організмів і стресів.
В. А. МОКРІЄНКО, керівник відділу по роботі з ключовими клієнтами
ТОВ «РАЖТ Семенс Україна», доцент кафедри рослинництва НУБіП України,канд. с.-г. наук
