Посівна кампанія 2020 року відбувалася в складних і неодноманітних умовах. Брак вологи на початку осені змінили зливи в деяких регіонах. Цікаво й те, що за останні п’ять років ми мали так звану фізіологічну зиму, тобто на території України мінусова температура трималася більше як шість тижнів. На частині території ми мали частковий сніговий покрив, складні погодні умови відносно тривалого весняного періоду, пізнє поновлення вегетації та швидкий розвиток зернових колосових культур. Усе це призвело до зміни фітопатологічної ситуації.
Основні проблеми озимих зернових 2019–2020 років:
• Значне ураження насіннєвого матеріалу грибами роду Fusarium.
• Неабиякий розвиток сажкових хвороб, до того ж на території України є всі три види сажки: тверда, летюча й карликова.
• Сильне ураження посівів озимих культур кореневими гнилями переважно фузаріозної природи.
• Тривалий період низьких температур навесні з постійним поверненням заморозків.
• Інтенсивний розвиток хвороб зимового періоду (снігова пліснява, тифульоз).
• Поява і поступове поширення територією України гібеліносної прикореневої гнилі.
• Фітотоксичність робочих розчинів.
• Опади у фазу початок — середина цвітіння спровокували розвиток фузаріозу та септоріозу колосу.
Важливо й те, що в умовах весняного періоду 2021 року було важко точно діагностувати справжню причину проблем, що існували. Звертаю вашу увагу, що точна діагностика хвороб можлива лише в лабораторних умовах. На фото нижче (рис. 1) ми можемо бачити симптоми прояву піренофорозу на озимій пшениці. Лабораторні дослідження встановили, що ці симптоми (у цьому разі) були спричинені впливом низки чинників: насичення робочого розчину продуктами захисту рослин і добривами та стресові фактори через погодні умови.
Рис. 1. Симптоми прояву фітотоксичності в умовах 2021 року
На сьогодні врожай озимих зернових 2021 року вже сформовано, і тепер нам потрібно планувати захист урожаю майбутнього року. Захист майбутнього вражаю будь-якої культури починається з вибору протруйника. Те, від чого слід захищати врожай сьогодні, — це фузаріоз, який буде наявний на насіннєвому матеріалі по всій території країни.
Розвиватися хвороба починає ще з насіння, і, відповідно, симптоми можна побачити, починаючи зі сходів. Перший помітний прояв фузаріозу — загнивання насіння та проростків у полі. Помітити його складно, бо для діагностики потрібно провести детальний моніторинг із розкопуванням проростків і насіння, а потім — діагностику в лабораторних умовах, тому що подібні симптоми може спричинювати низка мікроорганізмів. Як правило, на території України діагностикою кореневих гнилей у період сходів нехтують, маючи переконання, що насіння було протруєне, а отже — захищене. Надалі шкодочинність фузаріозів буде проявлятися протягом зимового періоду, водночас взимку можливі різні варіанти прояву хвороби. Це або кореневі гнилі в разі малосніжної зими, або збудники будуть у патогенному комплексі під назвою «снігова пліснява» (Звертаємо увагу на те, що на сьогодні науковий світ ухвалив загальне поняття «снігова пліснява» як комплекс мікроорганізмів, зокрема грибної природи, до складу яких входять і гриби роду Fusarium, зокрема і F. nivale (анаморфа Micridochium nivale)). Навесні можемо бачити все ті самі кореневі гнилі, але вже вторинної кореневої системи, прикореневі гнилі й розвиток листкової форми фузаріозу. І тільки в період молочно-воскової стиглості проявляються симптоми, що викликають велике занепокоєння, а саме фузаріоз колоса.
Рис. 2. Цикл розвитку грибів роду Fusarium
Для чіткішого розуміння проблеми розглянемо склад «фузаріозного комплексу» на території нашої країни. У науковій літературі описується 21 вид грибів роду Fusarium, які найчастіше є в патогенному комплексі України. На зернових колосових культурах особливо небезпечними залежно від року будуть 6–10 видів. У мікологічному комплексі найпоширенішими й найшкодочиннішими є такі види: F. graminearum, F. culmorum, F. sambucinum, F. solani, F. heterosporum, F. gibbosum, F. sporotrichiella, F. avenaceum і F. verticillioides (Sacc) Nirenberg (F. moniliforme). Використовується систематика грибів роду різних авторів. Звертаємо увагу на те, що в номенклатурі видів відбулися певні зміни відповідно до сучасних концепцій. А саме: використовується систематика, що була ухвалена на VІІІ Міжнародній нараді з грибів роду Fusarium. Зокрема, було ухвалено рішення перейменувати вид F. moniliforme на F. verticillioides. За систематикою К. І. Білай, до секції Sporotrichiella додано гриб F. sporotrichiella (перейменовано з F. sporotrichioides) і його різновиди: F. sporotrichiella var. poae, F. sporotrichiella var. tricinctum. За систематикою німецьких учених (Gerlah, Nirenberg, 1982), до секції Sporotrichiella входять F. poae, F. sporotrichioides, F. tricinctum, F. chlamydosporum, а також різновид F. sporotrichioidesvar. Minus. (С. В. Ретьман, Т. Кислих, Т. Гаккаєва).
Навіщо ми так заглибилися в наукові пізнання і систематику грибів роду? Передусім, щоб виробники усвідомили, що, коли йдеться про фузаріоз, то це цілий комплекс подібних за будовою і розвитком мікроорганізмів, кожен із яких окрім загальних рис має ще і якісь півні особливості, що проявляються за конкретних умов. Відповідно, треба добре розуміти, що цими особливостями не можна нехтувати в побудові системи захисту від вказаних збудників. Правильно побудувати систему, враховуючи всі аспекти та нюанси, досить непросто.
Кожен із указаних видів має свої характерні симптоми, притаманні тільки йому. І насамперед слід пам’ятати, що від відсоткового співвідношення видів у кожному конкретному агроценозі залежить можливість або неможливість візуалізації симптомів хвороби в полі та, відповідно, час її прояву.
Отже, розглянемо, які збудники дають видимі симптоми в полі.
Як бачимо з таблиці, далеко не всі збудники фузаріозного комплексу мають особливість лишати «видимий слід» на колосі під час його достигання. З огляду на це можливість візуальної діагностики передусім ґрунтуватиметься на відсотковому співвідношенні різних збудників.
Таблиця 1. Здатність грибів роду Fusarium викликати типові симптоми фузаріозу
Проаналізувавши значну кількість наукових робіт в Україні, країнах СНД, Європі, можна говорити по те, що на сьогодні простежується чітка тенденція до зменшення кількості видів у патогенному комплексі збудників фузаріозу колоса. Частота ізоляції типових для наших умов збудників, таких як F. graminearum і F. сulmorum, поступово зменшується, а на домінантне місце виходять гриби, що можуть розвиватися в посушливих погодних умовах. Небезпека цих збудників полягає в тому, що візуалізувати їх на стадії формування зерна в умовах кожного конкретного господарства досить важко, а крім безпосередньої загрози насіннєвому матеріалу та його якості вказані збудники секції Sporotrichiella, які виходять на перші місці в патогенному комплексі, є продуцентами трихотецинових мікотоксинів. Ці речовини можуть спричиняти гострі отруєння в людей і тварин, до того ж дослідження, проведені у світі, показують, що в лабораторних умовах штами F. Sporotrichiella за температури +26…+28 °С здатні втричі швидше синтезувати й нагромаджувати мікотоксини.
Доведено, що на формування видового складу і співвідношення видів значно впливають погодні умови, зокрема режим зволоження. До того ж основну роль відіграють не всі опади за сезон, а тільки ті, що випадають у період від цвітіння до дозрівання зерна. Крім того, саме вони визначають рівень розвитку і поширення хвороби. В умовах України за кількістю опадів у період цвітіння — дозрівання зерна менше ніж 50 мм домінантним у комплексі буде Fusarium poae (Peck) Wollenw in Lewis, тимчасом як за високого рівня зволоження, що характерно для 85% території України цьогоріч, — F. graminearum. Саме тому в посушливі роки виникають труднощі в діагностуванні фузаріозу колоса, через це ми добре можемо діагностувати фузаріоз майже на всій території нашої країни, крім деяких областей південної та південно-східної її частини.
Сьогодні багато аграріїв запитують у представників хімічних компаній і науковців: чому, провівши три, а то й чотири хімічних обробки, ми маємо на своїх полях усі характерні симптоми розвитку фузаріозу?
Спробуємо відповісти й для початку розглянемо повний цикл розвитку хвороби.
Збудники зберігаються в ґрунті, на рослинних рештках і в зимуючих рослинах у вигляді міцелію, хламідоспор та перитеціїв. Навесні первинне зараження відбувається від аскоспор або конідій, уражується надземна частина рослин. У весняно-літній період кількість генерацій залежить від погодних умов. Пізні заморозки та зворотні холоди сприяють розвитку хвороби, коливання температур як упродовж доби, так і протягом кількох тижнів також стимулюють утворення додаткової кількості конідій. Крім того, внесення азотних добрив у стресових умовах стимулює збільшення кількості спороношення збудника й зменшує здатність рослини протистояти вторгненню патогену.
Найпоширенішим шляхом інфікування колоса пшениці фузаріозом є зараження під час цвітіння через випнуті пиляки. Згодом біля основи колоскових лусочок з’являються перші симптоми у вигляді бурих водянистих плям. Характерною ознакою є дострокове визрівання окремих колосків, які вирізняються білим кольором на тлі зеленого недозрілого колосся.
Також інфекція може проникнути в колос із краплями дощу чи роси вже після піку цвітіння. У такому разі розвиватиметься інший тип зараження, що призводить до нагромадження мікотоксинів, але вже без видимих симптомів на колосі та зерні. Це стосується найпоширенішого збудника цього вегетаційного періоду — Fusarium graminearum. Інші ж збудники можуть розвиватися й заражувати рослини протягом усього періоду вегетації, викликаючи крім фузаріозу колоса й інші хвороби, такі як снігова пліснява, фузаріозна коренева гниль (відмирання продуктивних стебел, пустоколосся, щуплість зерна).
За такої погоди й рясних дощів уражені фузаріозом колоски можуть вкриватися також нальотом сапрофітних грибів Alternaria i Cladosporium, від чого колоски стають чорними. Ураження колоса завжди призводить до ураження зерна. На зерні хвороба проявляється у вигляді таких ознак: білувата, крейдоподібна поверхня, повна втрата блиску та склоподібності, пухкий, крихкий ендосперм, зморшкуватість і плюсклість із вдавленою глибокою борозенкою, наявність у ній або в зародкові зернівки павутинного нальоту гриба; зародок нежиттєздатний і на зрізі темний. За раннього, найнебезпечнішого, зараження колоса у фазу цвітіння утворюється плюскле неповноцінне зерно з низькою чи втраченою життєздатністю. Воно легко відвіюється під час сортування. За пізнього ураження зерно за величиною не різниться зі здоровим, але знижуються його посівні якості, а у вологій камері через один-три дні на ньому з’являється наліт гриба. Під час зберігання хворого зерна на токах, у буртах чи зерносховищах за його вологості 18% і більше хвороба інтенсивно розвивається й поширюється, склеюючи грибницею масу зерна в тверді грудки. Це свідчить про сапрофітні властивості збудників Fusarium. Отже, хворе зерно найнебезпечніше, бо в ньому є інфекція, що слугує джерелом ураження для іншого насіння під час зберігання. У разі висівання насіння з прихованою інфекцією уможливлюється загибель сходів або ослаблення рослин. Такі рослини сприйнятливіші до ґрунтової й аерогенної інфекцій.
Саме тому методи боротьби з фузаріозом (і фузаріозом колоса зокрема) не повинні бути шаблонними, а мають ураховувати всі біологічні особливості патогену.
Загальноприйнятим правилом у боротьбі з фузаріозом колоса як в Україні, так і в інших європейських країнах, є застосування фунгіцидів триазольної групи у період цвітіння. За своєчасного внесення триазоли запобігають розвитку фузаріозу (блокують розвиток ростових трубок у момент їх проростання) і, відповідно, якщо на момент обробки колос не було інфіковано, то в зерні не будуть утворюватися мікотоксини. Обробку слід проводити в момент появи першої квіточки на полі, й у цьому разі вона буде своєчасною і доцільною.
Проте на практиці неможливо досягти ідеального результату, застосовуючи тільки триазольні фунгіциди. Цвітіння одного колоса триває 3–5 днів, але залежно від погодних умов період цвітіння може затягнутися до 6–10 днів. Також очевидно, що всі рослини на полі одночасно в однаковій фазі не перебувають. Таким чином, дуже часто складається ситуація, коли на момент застосування фунгіцидів частина рослин уже інфікована, спори гриба проникли всередину колоса й розвиваються. У такому разі фунгіциди триазольної групи вже не покажуть максимального результату.
Отже, основна передумова ефективного захисту від фузаріозу — це насамперед своєчасне застосування засобів захисту. І першою передумовою захисту зерна є вибір якісного протруйника, який би повністю відповідав фітосанітарному стану кожної конкретної партії насіннєвого матеріалу, фітосанітарному стану кожного конкретного агроценозу, строкам і термінам висіву зернових культур, довгостроковому прогнозу погодних умов.
Звернімося до європейського досвіду: на сьогодні діючою речовиною №1 у світі для захисту від фузаріозів на початковому етапі розвитку рослин є флудиоксоніл. Кількість насіння, обробленого препаратами, до складу яких входить флудиоксоніл, з року в рік зростає — нині в різних країнах це від 30 до 41%. Беззаперечна ефективність цієї діючої речовини зумовлена низкою чинників. Передусім вона належить до хімічної групи фенілпіролів, які на сьогодні представлені на світовому хімічному ринку тільки як протруйники насіння. Немає препаратів, що використовуються в період вегетації, з цієї хімічної групи, а це говорить про те, що у збудників мінімальні шанси створити стійкі раси до фенілпіролів. Це досить важливий чинник, оскільки рід Fusarium має вірулентну здатність на рівні базидіальних грибів, максимально високу в мікологічному царстві.
Слід пам’ятати, що за способом проникнення флудиоксоніл належить до контактних препаратів, відповідно, тривалість його перебування на насінні буде максимально довгою й зумовлена періодом напіврозпаду. До речі, за даними Pesticides manual, період розпаду флудиоксонілу становить 390–530 діб залежно від типу ґрунту. Це максимально тривалий період для протруйників.
Завдяки своїй контактній дії та подовженому періоду напіврозпаду флудиоксоніл значно ефективніше стримує розвиток комплексу мікроорганізмів під назвою «снігова пліснява».
Цікавим є і той факт, що суттєва зміна погодно-кліматичних умов призводить до щораз частіших проявів хвороб зимового періоду, навіть у захисті культури за допомогою фулудиоксонілу. Сьогодні дедалі більше сільгоспвиробників цікавляться методами посилення захисту від зазначених хвороб. І таким методом може бути застосування синергетичної активності деяких речовин із флудиоксонілом, наприклад азоксистробіну або седаксану. Поєднання цих діючих речовин із флудиоксонілом значно посилює захист від снігової плісняви. Саме тому ми наполегливо радимо звернути увагу на такий продукт, як Максим® Форте. І ще одна вагома складова на користь Максим® Форте — це прояв нових хвороб і їх активний розвиток. Поєднання флудиоксонілу з азоксистробіном буде максимально потужним у боротьбі з офіобольозом і гібелінозом, які досить активно шкодили 2021 року.
Рис. 3. Прояв гібелінозу на озимій пшениці у 2021 році
Формуляція протруйника Максим® Форте розроблена з урахуванням новітніх досягнень у галузі захисту рослин. Указаний препарат має формуляцію під назвою «Формула М». Завдяки зниженню абразивності обробленого насіння значно зменшується кількість пилу, а це насамперед безпечніші умови праці персоналу, менше часу на очищення обладнання, зменшення піноутворення в приготуванні робочого розчину для більшої зручності. Крім того, краще вкриття насіння для забезпечення максимальної ефективності, навіть за екстремальних умов, інтенсивніше забарвлення для кращого візуального контролю. Щоб максимально заощадити ваші витрати, технологія Формула М гарантує, що ваш препарат буде там, де повинен — на насінні.
Отримання сталих урожаїв починається з надійного захисту насіння. Звісно, неможливо врахувати всі майбутні ризики й застрахуватися від них, але слід пам’ятати, що високі врожаї — це передусім результат використання максимальної низки профілактичних заходів. З хворобами і шкідниками не треба боротися, треба запобігати їхньому розвитку.
Сприятливої всім погоди на осінню посівну кампанію!
Світлана ЧОНІ, канд. с.-г. наук, технічний менеджер
з підтримки й розвитку протруйників, ТОВ «Сингента»
