На світовому ринку попит на сою постійно зростає, тому площі посівів, урожайність і валовий збір цієї культури постійно збільшуються — за останні 50 років світове виробництво сої зросло в 9 раз і на сьогодні становить більше як 350 млн тонн. В Україні виробництво соєвих бобів також зростає, у 2000 році посівні площі сої становили — 60,6 тис. гектарів за врожайності в середньому 1,06 т/га, у 2010 році посівна площа — 1038 тис. гектарів з урожайністю — 1,61 т/га, 2020 року площа посіву була близько 2 млн гектарів, а врожайність більше ніж 2,5 т/га. Тобто за 20 років середня врожайність сої в Україні збільшилася майже на 1,5 т/га, а валовий збір насіння — майже у 8 разів.
З підвищенням урожайності сільськогосподарських культур із ґрунту все більше виносяться макро- і мікроелементи, і якщо перші повертаються в ґрунт з органічними, азотними, фосфорними й калійними добривами, то мікродобрив поки що вноситься мало, що знижує ефективність основних туків. Крім того, вапнування ґрунтів зменшує доступність для рослин бору, міді, цинку і марганцю. Внесені у великих дозах макродобрива також знижують доступність для рослин мікроелементів: фосфорні — цинку й міді, азотні — міді та молібдену, калійні — бору і магнію. Недостатня ефективність добрив спостерігається через значну диференціацію агрохімічних ознак ґрунту за природними відмінностями.
Одержання високих планових урожаїв сої значно залежить від рівня забезпечення рослин макро- і мікроелементами, тому потрібна організація ефективного мінерального живлення рослин і повна компенсація дефіциту поживних речовин у процесі росту й розвитку культури. Удобрення сої є специфічним через біологічну здатність засвоювати атмосферний азот за допомогою симбіозу та поглинання фосфору з важкодоступних сполук ґрунту. Для формування 1 т насіння рослинам сої потрібно 75–90 кг азоту, 15–25 — фосфору, 30–40 — калію, 8–10 — магнію, 18–20 — кальцію, 4–5 кг — сірки. Повна норма добрив, що застосовують для сої, становитиме N30-45P45-60K45-60 кг/га д. р, залежно від умісту в ґрунті доступних форм елементів живлення, а також від кислотності ґрунтового розчину, активності біологічної азотфіксації, сортової реакції на добрива та запланованої врожайності.
Існують суперечливі думки про необхідність застосування азотних мінеральних добрив під сою з огляду на те, що вона забезпечує потребу в азоті внаслідок фіксації, проте добре реагує на «стартову» дозу 10–20 кг під час сівби. Фосфор рослини сої починають засвоювати з ґрунту через 3–5 днів після появи коренів, коли зменшується переміщення фосфатів із сім’ядолі. Максимальне споживання фосфору відбувається у фазу формування бобів. Фосфор є складником нуклеїнових кислот, нуклеопротеїдів, фосфатидів, фітину та лецитину. Він входить до складу АДФ та АТФ і відіграє важливу роль в енергетиці рослинних організмів, особливо в процесах фотосинтезу і дихання. Калій бере участь у перенесенні асимілятів, активації ферментів, регулюванні водного режиму й інтенсивності фотосинтезу, тому він особливо важливий для проходження фізіологічних процесів у рослині. Підвищує стійкість рослини до шкідників і хвороб та стресових чинників, а також підвищує стійкість до посухи.
Потреба рослин в елементах живлення не обмежується азотом, фосфором і калієм. Для нормальної життєдіяльності суттєве значення мають мікроелементи: залізо (Fе), мідь (Сu), молібден (Мо), марганець (Мn), кобальт (Со), цинк (Zn), бор (В), сірка (S), які беруть участь у всіх фізіологічних процесах розвитку рослин, підвищують ефективність багатьох ферментів у рослинному організмі та покращують засвоєння рослинами елементів живлення з ґрунту. Більшість мікроелементів є активними каталізаторами, які пришвидшують біохімічні реакції та впливають на їхню спрямованість. Саме тому мікроелементи не можна замінити ніякими іншими речовинами і їх брак може негативно вплинути на ріст і розвиток рослин.
Сірка належить до мезоелементів, бере участь у деяких окисно-відновних процесах, входить до складу всіх сірковмісних білків (цистеїн, метіонін та ін.). Дефіцит її сповільнює засвоєння і циркуляцію азоту в рослині. Послаблюється білковий обмін, що призводить до підвищення вмісту токсичних нітратів у рослині, та зменшення кількості білка. Наступний мезоелемент — магній. Він забезпечує переміщення фосфору в рослинах, бере участь у процесах дихання, перетворення азоту на білок, активує ферменти, які забезпечують білковий і вуглеводний обміни. Магній відіграє важливу роль у симбіотичній фіксації азоту, бере участь у синтезі АТФ. Також є важливою складовою хлорофілу, де його міститься 15–20%. Центральне місце в молекулі хлорофілу належить саме атому магнію.
Особливе значення саме в ефективності живлення мають мікроелементи бор молібден, мідь, цинк, залізо, марганець й інші. Під їхнім впливом збільшується вміст хлорофілу в листках, підсилюється асиміляційна діяльність усієї рослини, поліпшується процес фотосинтезу. Мікроелементи беруть участь у процесах синтезу білків, вуглеводів, жирів, вітамінів. Дуже важливу роль відіграють у процесах запліднення, також позитивно впливають на розвиток насіння та його посівні якості. У результаті дії мікроелементів рослини стають стійкішими до несприятливих умов: посухи, дії низьких температур, засобів захисту рослин, ураження хворобами, шкідниками тощо.
Бор потрібен рослинам сої впродовж усієї вегетації. Він забезпечує транспортування асимілятів у рослині. За його дефіциту особливо потерпають молоді органи, що ростуть. Відбувається захворювання й відмирання точок росту, бо бор відповідає за диференціацію клітин і формування стінок клітини. У процесі засвоєння рослинами сої бору основне його нагромадження переважно спостерігається в листках, квітках (пилок, зав’язь, тичинки) та бутонах. Бор починає концентруватись у пилку на початку цвітіння, збільшує його кількість і покращує проростання пилку й запилення квіток. Крім того, цей мікроелемент запобігає абортації зав’язі та плодів, покращуючи розвиток репродуктивних органів.
Разом із бором треба забезпечити рослини молібденом, бо вони підсилюють свою функціональність завдяки синергії. Молібден бере участь в окислювально-відновлювальних процесах, синтезі білків, вітамінів і хлорофілу, вуглеводному обміні, сприяє росту коренів, у сої активізує процеси біологічної фіксації азоту бульбочковими бактеріями, стимулює діяльність бульбочкових бактерій.
Мікроелемент молібден у рослинах є складовою нітратредуктази — ферменту, що забезпечує відновлення нітратів до нітритів, які надалі перетворюються на амоній. Тому зовнішні ознаки браку молібдену схожі з ознаками азотного голодування — на нижніх листках у рослини з’являються бурі або коричневі крапки (жилки лишаються зеленого кольору), а поверхня деформується, краї закручуються, ріст припиняється.
Метою удобрення є усунення різниці між потрібною кількістю поживних речовин і тією кількістю, яку може дати ґрунт для досягнення потенціалу продуктивності культури.
Компанія ТОВ «Спектр-Агро», спираючись на наукові основи землеробства, наочно демонструє сучасний підхід до системи живлення рослин на прикладі власного агровиробництва. Узявши за основу різнобічне вивчення взаємодії добрив із ґрунтом, створення оптимального балансу елементів родючості в рослинництві, вдосконалення системи застосування позакореневих підживлень на основі ґрунтової діагностики мінерального живлення рослин. Завдяки високоякісному сервісу та консультацій запровадження інноваційних технологій вирощування сільгоспкультур було досягнуто значущих результатів в оптимізації режимів живлення та підвищенні родючості ґрунтів. Саме такий підхід забезпечує раціональне використання та максимальну віддачу від застосування різних видів і форм мінеральних добрив.
Аналіз використання мікродобрив в Україні свідчить, що роль їх у вирощуванні сільгоспкультур неоціненна. Забезпеченість ґрунтів рухливими формами мікроелементів незадовільна — такий висновок отримано у результаті великомасштабного обстеження ще в кінці 1980-х років. Нині можна говорити про значне покращення ситуації, що помітно позначається на якісних і кількісних показниках урожаю всіх сільськогосподарських культур. Численні досліди з визначення впливу мікроелементів на врожайність сої, проведені до 2020 року, доводять про актуальність цієї проблеми.
Компанія ТОВ «Спектр-Агро» щороку проводить випробовування ефективності комплексних позакореневих добрив на посівах сої. У фазах «початок цвітіння», «утворення зелених бобів» і «наливання насіння» вносили Спектрум В+Мо з нормою 1,0 л/га, прибавка врожаю насіння сої становила, відповідно, 0,40; 0,31 та 0,18 т/га. За поєднання комплексних добрив Спектрум В+Мо 1,0 л/га і Спектрум Грейн мікс 1,0 л/га, і застосування їх у фазу розвитку сої — «утворення зелених бобів» та у фазу «наливання насіння» — прибавка врожаю насіння становила 0,20 та 0,40 т/га, що у відсотковому еквіваленті становить 10 і 20%.
Виробничу перевірку отриманих результатів випробовування комплексних позакореневих добрив Спектрум проводили на посівах сої, сорт Ментор, на площі 20 га у Полтавської області. Технологію вирощування сої, яка заведена в господарстві, удосконалили технологічно — позакореневими підживленнями. А саме, у фазу «бутонізація сої» вносили Спектрум В+Мо 1,0 л/га + Спектрум АскоРіст 1,0 л/га. Друге підживлення проводили у фазу «утворення бобів», поєднуючи Спектрум В+Мо 1,0 л/га і Спектрум Мікс-С 2,5 кг/га. Приріст урожаю насіння сої становив 0,54 т/га, порівнюючи з контрольним варіантом (технологія господарства). Затрати на добрива становили 889 грн/га, а прибуток від застосування позакореневих підживлень — 6409 грн/га. Отже, чинник інтенсифікації цілком виправданий, і економічно обґрунтований.
Однією з причин недобору врожаю сої є ураження її фітопатогенними мікроорганізмами — втрати врожаю насіння сої від шкідників і хвороб сягають 30–40%. На сьогодні відомо понад 30 грибних, 10 — бактеріальних і 6 вірусних хвороб, які завдають значної шкоди й можуть проявлятися на різних етапах росту й розвитку рослини: від проростання насіння до повної стиглості. Найпоширенішими та найнебезпечнішими грибними хворобами сої є фузаріоз, аскохітоз, несправжня борошниста роса, біла гниль, іржа, септоріоз, церкоспороз. Серед бактеріальних хвороб сої найчастіше трапляються бактеріальна кутова плямистість (бактеріальний опік) і бактеріальне в’янення (вілт). Серед вірусних хвороб найпоширенішими є звичайна або зелена мозаїка сої, зморшкувата та жовта мозаїка.
Для обмеження шкідливості хвороб велике значення має виявлення початкової стадії ураження, своєчасна діагностика збудників хвороб у період вегетації, контроль ураженості насіння в період зберігання.
Ознаки розвитку хвороб сої можна виявити у фазу третього-четвертого трійчастого листка, тому краще застосовувати фунгіциди профілактично в початкових фазах розвитку хвороб, що зазвичай припадає на початок цвітіння рослин сої. Після закінчення цвітіння вегетація сої триває 20–30 днів, у цей період є ймовірність розвитку патогенних організмів і шкідників (павутинний кліщ). Після цвітіння сої слід обстежити посіви сої для встановлення видів збудників хвороб і повторно обробити проти комплексу грибних хвороб.
У спекотне та сухе літо відбувається заселення посівів сої звичайним павутинним кліщем. Для захисту сої від кліщів ефективними є інсекто-акарициди фосфорорганічних сполук, піретроїдної групи, препарати, що містять дві діючі речовини, та специфічні акарициди. Усі специфічні акарициди — препарати контактної дії, тому потрібна ретельна обробка рослин.
Застосування фунгіцидів рекомендовано поєднувати з позакореневими підживленнями водорозчинними добривами. Які, своєю чергою, забезпечують рослини макро- і мікроелементами, а також сприяють стійкості рослин до хвороб.
Якщо вам потрібна кваліфікована допомога у виборі препаратів, звертайтесь до представників компанії «Спектр-Агро», які завжди оперативно нададуть інформацію щодо ефективності застосування продуктів і детальні рекомендації щодо їх використання.
Завжди раді співпраці!
С. І. ФОСТОЛОВИЧ, канд. с.-г. наук,
агротехнолог центрального регіону ТОВ «Спектр-Агро»
Офіційний імпортер в Україні: ТОВ «Спектр-Агро»
08702, м. Обухів, вул. Промислова, 20
моб.: +38 067 443-42-26
