На ринку з’являється дедалі більше по-справжньому якісного посівного матеріалу разом з ефективними технологіями вирощування. Тому нагадаємо про ті ключові моменти, які обов’язково слід враховувати фермерам, котрі вирішили займатися картоплярством.
Картопля належить до тих культур, для яких обов’язковим є глибокий обробіток ґрунту. Традиційно це класична оранка на глибину до 30 см. Втім, як свідчить досвід провідних картопляних господарств України, найкращий ефект забезпечує чергування оранки з періодичним глибоким розпушенням грунту або щілюванням на глибину до 50 см. З одного боку, це сприяє накопиченню запасів вологи в землі, а з іншого, полегшує розвиток кореневої системи рослин, закладання бульб та підгортання рядів.
Окремі спеціалізовані господарства використовують комбіновану технологію, за якою провадиться спочатку глибоке щілювання із внесенням органіки та сівбою сидератів, а потім — глибоке дискування. У результаті на глибині 15–20 см утворюється органо-мінеральна суміш, яка слугує відмінним поживним середовищем для посадок картоплі.
Якщо взагалі вести мову про мінеральне живлення цієї культури, то слід наголосити на таких моментах.
По-перше, картопля потребує обмеженої кількості азотних добрив. Перевищення дози призведе до надмірного росту бадилля, пролонгації дозрівання культури і цілком можливо — до погіршення лежкості врожаю.
По-друге, коренева система її посилено засвоює калій, однак при цьому ця культура негативно реагує на хлорвмісні калійні добрива. Тому необхідно враховувати цей момент, або заряджаючи посівні площі калієм за два роки до висадки картоплі, або ж застосовуючи безхлорні калійні добрива чи ті, що містять мінімальну кількість цього токсичного елементу.
По-третє, картопля завжди позитивно реагує на фосфор, який їй, зокрема, потрібен для формування розвиненої кореневої системи. Відповідно, оптимальне передпосівне добриво для цієї культури — суперфосфат. На лужних грунтах доцільно застосовувати фосфоритне борошно, яке містить також гостро потрібний для картоплі кальцій та деякі інші елементи живлення.
І, нарешті, на полі, де вирощуватиметься картопля, завжди буде доречним внесення органіки (гною у нормі 20–30 т/га), можна навіть із фосфоритним борошном. Нормально бульба реагує і на заряджання грунту класичною нітроамофоскою, бажано з підвищеним вмістом калію.
Ключовий чинник успішного її вирощування — висаджування якісного посівного матеріалу, не зараженого різноманітними гнилями та збудниками хвороб, і звісно, не «вісімнадцятої» репродукції. Інакше нічого доброго з цього не буде. До того ж потрібно враховувати і ту особливість, що сорти з різним ступенем стійкості до фітофторозу бажано висівати на максимальній віддалі один від одного. Інакше на стійких сортах картоплі накопичуватиметься висока концентрація грибів-збудників фітофторозу, які миттю розправляться із менш стійкими сортами, розташованими поруч.
Висаджують картоплю із різною шириною міжрядь — 70, 75, 90 і навіть 140 см, причому на рівній поверхні поля або гребенях. Густота посадки може досить суттєво коливатися — від 22–25 тис. бульб у товарних посівах на грядах до 60 тисяч у насіннєвих посівах. Головне, аби після появи сходів можна було нормально провадити обробіток площ під картоплею.
Висаджування її можна розпочинати тоді, коли температура грунту на глибині закладання бульб сягає 8°С. Якщо ж вона буде нижчою, останні не проростатимуть, і не буде утворюватися коренева система. В подальшому це призведе до уповільнення розвитку рослин картоплі та підвищеного ризику зараження посівів, зокрема ризоктоніозом.
Слід розуміти, що враховуючи часто доволі ранні терміни саджання картоплі, основне кореневе живлення цієї культури може бути ускладненим. Проблема у занадто низькій температурі грунту, через яку уповільнюється чи зовсім припиняється засвоєння окремих елементів живлення кореневою системою картоплі. Передусім це стосується такого ключового мікроелементу, як фосфор. Картопля, як і більшість представників родини пасльонових, є особливо чутливою до дефіциту фосфору, й отримати його в належній кількості на початку вегетації за холодних погодних умов може лише позакореневим способом. Якщо ж проігнорувати цей момент, ми ризикуємо отримати посадки з ослабленою кореневою системою.
Не менші проблеми з кореневим живленням картоплі можуть виникнути за спекотних умов, які нерідко спостерігаються уже в середині-наприкінці квітня. Внаслідок цього погіршується забезпечення сходів цієї культури кальцієм. Це може спричинити порушення формування бульб картоплі, а також згодом погіршення їх лежкості під час зберігання.
На сильно залужених грунтах картопля не може нормально засвоювати залізо та бор — ключові для цієї культури елементи живлення. Натомість на грунтах із заниженим рівнем Ph блокуватимуться фосфор, кальцій та магній. Ця проблема є доволі поширеною, враховуючи намагання картоплярів обов’язково підживити органікою поле, де буде вирощуватися картопля.
Саме тому, якщо ми говоримо про інтенсивну технологію вирощування, обов’язковою складовою має бути продумана система листових підживлень. Надто, якщо мова йде про вирощування цієї культури без зрошення. У цьому разі після появи сходів слід потурбуватися про внесення фосфоровмісних мікродобрив, можна разом із гуматами. Надалі ж рекомендованим є забезпечення хелатованого заліза, сульфату магнію та борвмісних мікродобрив. Останній елемент потрібно обов’язково дати перед цвітінням, бажано разом із молібденом. Окрім усього іншого, бор позитивно впливає на стійкість рослин картоплі до спекотних умов навколишнього середовища.
Наприкінці наголосимо на тому, що сьогодні бульбу не вирощують заради того, аби просто отримати добрий урожай. У цій галузі чітко виокремилися напрями збуту, починаючи від сортів, які йдуть на виробництво чіпсів та картоплі-фрі і завершуючи валом на спирт чи відгодівлю тварин. Тому обираючи сорт та технологію вирощування, ми маємо наперед прорахувати орієнтовну рентабельність вирощування культури та напрям збуту тієї чи іншої партії врожаю.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
