Серед кормових культур великий інтерес викликають такі культури, як сільфія пронизанолиста, козлятник східний, амарант, мальва силосна, суріпиця озима, редька олійна.
Сільфія пронизанолиста
Відрізняється високим урожаєм зеленої маси, особливо у вологі роки, подовженим періодом використання (до 10 років і більше). Урожайність зеленої маси сільфії за два укоси становить 698 ц/га з 1 га, у посушливі роки — 520 ц/га. Зелена маса в основному використовується для виготовлення силосу, що є цінним кормом для великої рогатої худоби й овець. Урожайність зеленої маси сільфії у 1,5–2 рази вища, ніж силосної кукурудзи.
Для нормального травостою досить висіяти 10–12 кг/га насіння. Сівбу проводять за два-три тижні до замерзання ґрунту сухим насінням або стратифікованим насінням навесні, посів широкорядний на 70 см.
У перший рік після сівби утворює тільки розетку листків і вкорінюється. На засмічених площах потрібна боротьба з бур’янами в міжряддях і рядках. Надалі в умовах високої агротехніки сільфія затінює міжряддя, пригнічує або знищує бур’яни. До змикання рядків щорічно навесні сходи боронують, підживлюють і розпушують міжряддя.
Упровадження у виробництво сільфії пронизанолистої стримується складністю вирощування насіння. Період достигання насіння розтягнутий, дозрілі сім’янки вибиваються вітром. Механізація збирання насіння ще утруднюється високим його розміщенням і поляганням стебел.
Козлятник східний
Козлятник східний — високопродуктивна, багаторічна, зимостійка багатоукісна бобова рослина. У чистих посівах росте до 15 років, у травостоях — 7–8 років. Використовується на зелений корм, сіно, сінаж, силос і випас.
За даними Кіровоградського інституту АПВ, урожайність зеленої маси становить 260–380 ц/га, насіння — 2–6 ц/га, характеризується високим умістом протеїну, вуглеводів і мінеральних речовин, за всіма цінними показниками відповідає зоотехнічним вимогам. В одній кормовій одиниці міститься 191–260 г перетравного протеїну. Одна з переваг його перед іншими бобовими, що під час збирання на сіно найцінніша частина рослини — листя під час сушіння не осипається.
Отава козлятника — добрий компонент для збагачення протеїном силосу з кукурудзи й інших малобілкових кормів.
Вирощується як інші бобові трави. Можна висівати навесні й під зиму. Норма висіву — 25–30 кг/га. Відростає рано. Насіння достигає у другій половині липня. На зелений корм і сіно скошують у кінці травня — на початку червня, отаву — у серпні.
Вирощування козлятника має низку особливостей. Треба, особливо у перший рік вегетації, бездоганно дотримуватися технологічної дисципліни у застосуванні комплексу агротехнічних заходів. У перший рік життя культура в основному вкорінюється, нагромаджує запасні речовини, наземна маса росте повільно (близько 30–50 днів), тому посіви потребують особливого догляду, без якого бур’яни пригнічують посіви козлятника, що призводить до зрідження, а надалі — до зменшення врожайності.
Насіння козлятника має тверду оболонку. Тому обов’язковою умовою одержання дружних сходів й інтенсивного росту культури в рік сівби є скарифікація (штучне травмування оболонки).
Козлятник східний має багато цінних господарських особливостей: висока врожайність, довголіття, раннє відростання й можливість найпізнішого використання, холодостійкість, зимостійкість, висока облиствленість, висока білковість. Позитивні властивості явно переважають над негативними й за умови вмілого догляду, особливо в перший рік життя, можна сформувати високопродуктивний довголітній травостій.
На насіння лишають посів другого року користування. У наступні роки використовують щорічну ротацію на насіння й на зелений корм.
Насінники сіють широкорядно (45–60 см, 10–15 кг/га насіння). Збирають роздільно після побуріння 70–80% плодів.
Амарант (щириця)
Амарант — однорічна трав’яниста рослина. Корінь стрижневий, розвинений, глибоко проникає в ґрунт. Маса 1000 насінин — 0,3–0,4 г.
Стійкий до хвороб, легко пристосовується до умов середовища. Забезпечує урожайність зеленої маси 358–600 ц/га, насіння 30–42 ц/га. Відрізняється високою поживною цінністю. Уміст білка в зерні амаранту 40%, жиру — до 15%. Поживність зеленої маси також досить висока, вміст перетравного протеїну в кормовій одиниці становить 153–200 г залежно від умов вирощування й строків збирання.
Добра облиствленість, соковите стебло роблять зелену масу амаранту дуже цінним компонентом зеленого конвеєра, особливо для свиней. Великій рогатій худобі можна згодовувати її у сумішках з іншими культурами, передусім із кукурудзою.
Висівають амарант звичайним рядковим або широкорядним способом. Найкращим строком сівби є перша декада травня, а в післяукісних посівах — відразу після збирання проміжної культури. Оскільки насіння амаранту дуже дрібне, ґрунт для сівби готують досить ретельно. Передпосівний обробіток містить такі операції: боронування зябу у два сліди, культивація, вирівнювання ґрунту, коткування до і після сівби.
Норма висіву насіння — 2,5–3 кг/га за умови звичайної рядкової й 1–1,5 кг/га — широкорядної сівби.
Амарант висівають у змішаних посівах з іншими культурами, такими як кукурудза, суданська трава, сорго, вони забезпечують вищий урожай зеленої маси та перетравного протеїну. Компоненти висівають через сівалку або смугами. Забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном становить 100–112 г, що відповідає зоотехнічним нормам. Змішані посіви забезпечують відмінну якість силосу з високим умістом протеїну.
Мальва
Мальва — однорічна трав’яниста рослина заввишки до 2–2,5 м. Поширена у дикому вигляді, а також як декоративна рослина. Як кормова рослина відрізняється високою врожайністю й підвищеним умістом протеїну.
Великі перспективи ця культура має для силосування. Комбіновані силоси з мальви з кукурудзою, сорго-суданським гібридом, сорго й іншими культурами значно підвищують їх кормову цінність.
Мальва холодостійка рослина, сходи її витримують приморозки до –5…–7 °С. Насіння проростає за температури +3…+5 °С.
Підготовку ґрунту до сівби мальви проводять таку, як і під амарант. Висівають мальву рано навесні разом із ранніми зерновими культурами. Насіння для сівби використовують після 2–3 років зберігання або проводять його скарифікацію. Норма висіву насіння — 4–5 кг/га. Глибина загортання — 2–3 см. Мальву вирощують як просапну культуру.
Збирають мальву на корм у фазу цвітіння. Для найкращого відростання вегетативної маси в другому укосі мальву скошують на початку фази цвітіння, висота зрізу — 10–15 см.
Мальву краще вирощувати в змішаних посівах із сорго-суданковим гібридом, суданською травою й кормовим просом. Вони забезпечують вищий вихід перетравного протеїну з одиниці площі.
Редька олійна
Це однорічна рослина, що має низку цінних біологічних, кормових і агротехнічних якостей: скоростигла, холодостійка, пластична, здатна забезпечувати високі врожаї зеленої маси за різних строків сівби, починаючи з ранньовесняного і до другої половини серпня; має високий коефіцієнт розмноження 1 : 50 і більше. Насіння проростає за температури +1…+2 °С.
Зелена маса містить значну кількість протеїну, цукру, каротину і незамінних амінокислот. Редьку олійну згодовують худобі у вигляді зеленого корму і силосу. До ґрунту невимоглива, добрий попередник під усі культури, особливо озимі. Редька є високоврожайною післяукісною й післяжнивною культурою в системі зеленого конвеєра.
У змішаних посівах однорічних трав редька з успіхом може замінити горох, вику, підвищити якість зеленої маси. ЇЇ можна підсівати в зріджені багаторічні трави, озиму пшеницю й кукурудзу на зелений корм, силос; може використовуватись як сидерат. У простих сумішках висівають 65–70% норми висіву редьки на зелену масу і 45–50% компонента норми чистого посіву.
На зелену масу редьку олійну висівають в основних, післяукісних і післяжнивних, а на насіння тільки в основних. Оптимальною нормою висіву є 2 млн схожих насінин на гектар, або 20–25 кг/га.
Редьку на зелену масу починають збирати у фазу бутонізації — початку плодоношення, на силос — із початку масового плодоношення, коли цукровий мінімум збільшиться.
Сергій ЧИПЛЯКА, агроном
Олег ГАЙДЕНКО, канд. техн. наук, учений секретар,
завідувач відділу маркетингу та наукового
забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН,
старший науковий співробітник
