Людська логіка налаштована на алгоритм - що робити, але варто одночасно думати і з протилежного напряму - що не робити?
Можливі три варіанти на зрідженій озимині:
- залишити площу як є і максимально подбати про рослини, які залишилися;
- підсіяти;
- пересіяти.
В першому варіанті будемо з пшеницею, у другому - з фуражним зерном і в третьому - з іншою ярою культурою. Варто подумати, яка з цих культур буде прибутковішою для господарства?
Почнемо з пшениці. Запаси товарної пшениці торішнього врожаю досить великі, і вони повною мірою можуть компенсувати недобір цьогорічний, а от що будемо сіяти восени, де візьмемо насіння і як на цьому можна заробити, питання які варто обдумати?
Пшеничка урожаю 2011 року дуже втратить схожість і не розглядається як якісне насіння. Лишається тільки насіння нового врожаю. Після складної перезимівлі з насінням буде сутужно, за тонну якісного насіння проситимуть 2-3 тонни товарного, тобто ціна на якісне насіння виросте мінімум вдвічі. А тепер думайте, що робити зі зрідженою озимою пшеницею у такій ситуації?
Ми рекомендуємо зберегти найкращу частину озимини, зріджену навіть на 50%, в об’ємах, які дозволять забезпечити власні потреби в насінні озимої пшениці на осінь.
Що робити, щоб отримати якісне насіння на зріджених площах?
Пам’ятайте, на зріджених площах озимини, які залишені для отримання насіння, ціллю є не максимальна врожайність (вал), а максимальна кількість якісного насіння. Не все зерно може бути насінням (читайте в №3 «Агробізнес Сьогодні» і у №5«Агробізнес Сьогодні»). Нас цікавить зернина, яка має генетичний потенціал і достатню кількість пластичних речовин для проростання й формування здорового потомства. Тому постає завдання - в умовах зріджених посівів і недостатньої кількості опадів отримати виповнене повноцінне зерно. Ключовою є умова недостатньої кількості опадів, тому що традиційна технологія у таких умовах не спрацює.
Потрібно подбати про наступне: зберегти і зробити доступною рослині максимальну кількість вологи, захистити від бур’янів і дати рослині можливість реалізувати свій генетичний потенціал. Все це можливо тільки за умови зняття негативного впливу стресу на рослину, оскільки в таких умовах вона намагається вижити і дає найбільшу кількість потомства (щупле зерно), не дбаючи про його якість. Саме для таких стресових умов розроблявся продукт ЯРОС. На ЯРОСі зерно завжди виповнене, навіть у найбільш засушливий рік маса тисячі зернин була більше 42 г.
Технологія ЯРОС на насіннєвих посівах:
- 7 л/га при відновленні вегетації,
- 3 л/га у баковій суміші з гербіцидами і фунгіцидами у період кущення-вихід у трубку
- 3 л/га у баковій суміші з фунгіцидами при зачистці флагового листа.
Не економте на насінні! Якщо не вистачає на все, то «ужимайтесь» на товарних площах.
Підсів. Визначившись із площами озимини для вирощування насіння, переходимо до решти площ і визначаємо густоту рослин. Краще це зробити усім відомими способами водного відрощування, ще коли сніг на полі або вже коли ситуація проясниться у польових умовах. При густоті менш 2,5 млн рослин на гектар товарний посів варто підсіяти ранніми сортами ярої пшениці або ячменем. Пересів середніми і пізніми сортами ярої пшениці призведе до втрат урожаю, оскільки терміни збирання озимої і ярої пшениці не співпадуть.
Технологія ЯРОС на товарних посівах:
- обробка насіння(400 мл/т);
- 5л/га по сходах підсіяної культури;
- 1 л/га в баковій суміші з гербіцидами в період кущення-вихід у трубку;
- 1 л/га у баковій суміші з фунгіцидами.
Пересів. При пересіві головним залишається завдання збереження вологи, тому культура для пересіву повинна бути або технологічним попередником озимини, або такою, для посіву якої потрібно мінімум операцій. На нашу думку, це мають бути соя (ранніх сортів) або кукурудза. При господарській необхідності може бути і ячмінь, але варто пам’ятати, що оптимальні терміни посіву ячменю - до 20 квітня, при пізніших посівах не варто розраховувати на максимальну врожайність.
Тому якщо немає господарської потреби, варто віддати перевагу сої, пам’ятаючи про сівозміну і беручи до уваги доступність насіння сої і той факт, що вже на сьогодні насіння кукурудзи в дефіциті. Також не слід забувати, що пересіяний ячмінь буде фуражним, оскільки певна кількість озимої пшениці однозначно залишиться, а в сої легко «забрати» озиму пшеницю протизлаковими гербіцидами.
Ще раз наголошуємо, соя має бути ранніх сортів, щоб змолотити її у липні-серпні і продати відразу після збирання у період максимальних цін. Також - соя попередник під озиму пшеницю, і ми повинні вчасно підготувати поле. Посів сої варто проводити в квітні, але варто знати, що ранні посіви сої вимагають якісного насіння, кількість мікротріщин насінини має бути мінімальною.
Пам’ятайте, в ґрунті, куди ви сієте насінину, вже знаходиться насіння бур’яну, і створюючи умови для культурної рослини, ви створюєте умови і для «безкультурної». Тому захист від бур’яну, особливо в ранні періоди розвитку рослини – першочергова задача. У цій ситуації варто скористатися тим, що бур’ян проростає раніше, оскільки йому для цього необхідно 0,5С, а ячменю - 1-2С, тому сітчастою борінкою варто пройти на третій день після посіву, що при якісному виконанні, забере до 50% буряну. В цьому випадку боронування не може бути замінене на хімічний захист гербіцидами, оскільки останній може бути проведений значно пізніше, а кожен додатковий день – це втрачені волога і пожива, які будуть витягуватися із ґрунту «насосиками» ростків буряну.
Технологія ЯРОС на сої:
- обробка насіння (400 мл/т),
- 7л/га по сходах;
- 7л/га по першій парі справжніх листків у баковій суміші з гербіцидами.
Що робити, щоб контролювати бур’яни системно? Лишайтеся стереотипів, контроль бур’янів починається не з обприскувача і обприскування - цим закінчується система контролю бур’янів. Перш за все необхідно ліквідувати джерела поповнення насіння бур’янів, а потім зменшувати їх запаси в ґрунті.
Про роль сівозміни й агротехніки в контролі бур’янів читайте у попередніх статтях (№…). А починати варто з контролю оточуючих поле територій: лісопосадки, ярок, берегів. З ними потрібно працювати, хоч вони і не ваші, якщо не хочете втрачати свої гроші. Дешевше раз на три роки понести витрати і потім щорічно отримувати прямий прибуток від збільшення урожайності і зменшення витрат на пестициди. Основний розсадник бур’янів - лісопосадка. Щоб його ліквідувати, необхідно розчистити підгін і нижнє гілля й створити хороший продувний режим, який є умовою біоценозу, котрий сам приведе в рівновагу і бур’яни, і шкідників. Дорога має йти під самою лісопосадкою, або грунт має оброблятися до самої лісопосадки. Елементарно, але дуже важливо. До речі, по стану лісопосадок можна судити і про господарство.
Обережно з внесенням хімічних добрив на зріджених посівах!
Ґрунт почувається добре, коли в нього 60-70% ППВ (повної польової вологоємності). Якщо в ґрунті така кількість води, то і в клітині рослини достатньо клітинного соку, і почувається вона комфортно. В цей момент(як правило, це період внесення добрив по мерзлоталому ґрунту) ми добавляємо в грунт сіль (аміачна селітра), що розчиняється у ґрунтовій волозі, внаслідок чого грунт отримує розчин солі, концентрація якої відповідає нашим розрахункам і є допустимою.
Але з наростанням температур кількість вологи в ґрунті і рослині зменшується, а кількість солі та ж сама, і розчин стає солоним. Це теж саме, коли посолити повну каструлю борщу, а потім половина води википить, він стане значно солонішим. А рослині нікому скаржитися , вона отримує хімічний опік і сама починає захищатися, уповільнюючи обмінні процеси, а значить - уповільнюючи ріст, тому що солону воду рослина не візьме. Обривається зв'язок між рослиною і ґрунтом. У цій ситуації кількість мінеральних добрив і швидкість наростання температур є тими факторами, від яких залежить доля урожаю. Тому досить часто внесення мінеральних добрив не додає в урожайності, а навіть шкодить. В 2011 році в багатьох регіонах, де було недостатньо вологи, площі «заряджені по повній NPK», дали 20-30 ц, як і площі без добрив.
Про карбамід. Концентрація робочого розчину карбаміду при внесенні його через обприскувач має бути не більше 5%, оскільки при концентрації 5% і вище карбамід змінює поверхневий натяг води і після опилення розчин тримається на листку у формі краплини, яка сонячне проміння збирає у пучок, як лінза, і палить поверхню листка. Відтак, опіки на рослинах після обприскування розчином карбаміду не від карбаміду, а від неправильно приготовленого робочого розчину. Але розпилений карбамід – це азот, доставлений рослині, а засвоїться він рослиною тільки за наявності вологи, а в умовах її дефіциту ми отримаємо негативний вплив на рослину, як описано вище.
Такий сценарій - досить типова ситуація для засушливої весни, і варто розуміти процеси, що відбуваються з рослиною і ґрунтом при внесенні добрива.
Але така ситуація - не подарунок злої природи, а наслідки використовуваних технологій у рослинництві. Те, що було чудово в 50-ті роки минулого століття, а в 80-ті добре, то сьогодні може бути шкідливо.
Україна має потужний гумусний горизонт(40% ґрунтів має гумусний горизонт товщиною 50 см і більше), в якому значні запаси поживи і вологи і який ми відрізали плужною підошвою від поверхневого шару ґрунту, рослини й повітря.
Цю ситуацію можна і варто виправляти, але для цього треба думати інакше!
Змінився клімат, зменшилася кількість опадів - потрібно змінювати способи забезпечення рослини поживою.
Вона це повинна бути у формі солей, а зробити доступною поживу всього чорноземного пласта і повітря.
Надіятися на урожай, розраховуючи тільки на опади, є не розумно і дуже ризиковано. Щоб забезпечити поживу і вологу всього гумусного горизонту, необхідно зробити горизонт проникним для повітря і вологи, відновити мікроорганізми ґрунту і запустити в ньому ґрунтові процеси, крім того, гармонізувати відносини між ґрунтом, рослиною і навколишнім середовищем, інакше гріш нам ціна і продовжуймо кивати на небо.
Для цього слід: максимально зберігати вологу у вигляді опадів, закрити її і мінімум обробітків ґрунту до посіву; культивація на глибину посіву і не на сантиметр глибше; посів у сім’яложе, після нього - прикочування кільчато-зубчатими котками і ні в якому разі не гладкими; жодних мінеральних добрив, щоб не забрати ту краплю води, яка ще є в ґрунті; внесення ЯРОСу, для відновлення мікроорганізмів у ґрунті, активізації ґрунтових процесів, поновлення зв’язків між рослиною, ґрунтом і навколишнім середовищем.
Ніякого щілювання весною, це осіння операція. Хто не розрушив плужну підошву восени, тому доведеться працювати з поверхневим шаром ґрунту до наступної осені.
Не шукайте «поганого царя», будьте господарем на полі, досягайте мети кожної операції. У кожного поля своя особливість, вилізьте з трактора чи машини і переконайтесь у якості зробленого.
Думайте інакше і вирощуйте інакше!
