Біологічні особливості
Топінамбур відомий як овочева рослина вже не одну тисячу років. Це морозо- й засухостійка рослина. Він добре росте в умовах помірного клімату і за високих температур. Сходи витримують весняні приморозки до -4-5°С, дорослі рослини - осінні морози до -7-8°С. Незалежно від типів ґрунтів урожайність бульб і надземної біомаси топінамбур забезпечує на високому агрофоні. Непридатні для його вирощування кислі ґрунти, солонці, солончаки. Значно зростає урожай при вапнуванні. На одній рослині утворюється від 20 до 30 бульб масою 10-50 г кожна, а бувають вагою і до 120 г.
Також читайте: Імунітет енергетиків. Хвороби топінамбура і топісоняшнику
Хімічний склад і харчова цінність
Бульби топінамбура містять до 3 % білка, 20% мінеральних солей. На 2-3-й рік галузиться, утворюючи на підземному пагоні до 40 гілок вуглеводів, до складу яких входить розчинний полісахарид інулін (16-18 % і більше, що є рідкістю серед бульбових рослин), фруктозу, мікроелементи, 2-4 % азотистих речовин, проте майже не містять крохмалю. Бульби топінамбура багаті на всю групу вітамінів В, особливо на В7 (біотин), вітамін C і каротин. У білку є амінокислоти - лізин, гістидин, аргінін, триптофан, треонін. Для порівняння - в 100 г протеїну топінамбура міститься 4,82 г лізину, у гороху - 4,22, у люцерни - 4,20.
Вміст цукрів у бульбах збільшується залежно від термінів збору за рахунок відтоку поживних речовин зі стебел і листя.
По кількості мікроелементів у зеленій масі (кобальту, міді, марганцю, цинку, заліза) він не поступається кукурудзі.
Лікувальні властивості
Найбільш унікальна якість бульб топінамбура - наявність у складі вуглеводів інуліну, що в організмі перетворюється у висококалорійний легко засвоюваний цукор фруктозу, дуже необхідну в харчовому раціоні хворих на цукровий діабет. Свіжим соком земляної груші легко знижується кислотність шлункового соку, причому він не лише знижує кислотність, а й нормалізує її у випадку, якщо вона знижена. Показаний він також і при виразках шлунку та дванадцятипалої кишки, при підвищеному кров'яному тиску, тромбофлебіті, анемії.
Топінамбур як джерело полісахаридів є потужним імунномодулятором, тобто продуктом, що підвищує захисні властивості організму. Крім того, топінамбур нормалізує кишкову флору, що дуже важливо для людей, які потерпають через дисбактеріоз внаслідок прийому антибіотиків.
Господарське значення
Діапазон використання топінамбура дуже широкий. Це високопродуктивна кормова й технічна культура.
За вмістом кормових одиниць земляна груша перевершує кукурудзу в 1,3 разу, кормові буряки — в 2,6 разу, перетравного протеїну в бульбах топінамбура більше в 1,2-1,6 разів, ніж у картоплі, в 1,7-2,5 разів більше, ніж у кормових буряках. Пектин, якого в бульбах топінамбура до 9-11%, допомагає організмові у виведенні радіонуклідів. Бульби містять 20,6% сухої речовини, 3,2% білка, 1,7% мінеральних речовин, 18,6% вуглеводів, 18% амінокислот.
Бульби переважно в сирому вигляді охоче поїдають всі види тварин; але найбільше успішно ними харчуються свині у весняний період.
Більш високу продуктивність й поживну цінність має гібрид топінамбура і соняшнику (селекціонери Н. А. Щибря й І. І. Марченко) - топісоняшик. Зелена маса й бульби топінамбура і його гібрида на відміну від інших культур здатні накопичувати поживні речовини до глибокої осені, поки холод не ушкодить зелену частину рослини. Зелена маса відрізняється високою поживною цінністю (в 1 кг топісоняшнику 17,2-17,4 г перетравного протеїну, г, а топінамбура – 15,8 г), а достатній вміст цукру забезпечує добру силосованість.
Зелену масу топінамбура й топісоняшнику можна використовувати не тільки для силосування в чистому виді, але і як добавку при силосуванні кормів, що важко силосуються.
Якість силосу краще, коли рослини збирають у фазі росту. Збирання у фазі початку цвітіння трохи знижує якість готового корму.
Технологія силосування зеленого топінамбура практично нічим не відрізняється від технології силосування кукурудзи або соняшнику (він вимагає тільки більше ретельного здрібнювання). Проте варто пам’ятати, що при використанні силосу із зеленої маси топінамбура на повітрі він швидко втрачає свої первісні якості. У зв'язку з цим витягати такий силос зі сховищ треба безпосередньо перед згодовуванням.
Відносно висока вологість бульб створює необхідність додавання сухих компонентів, що забезпечує одержання високоякісного силосу. Такий силос має гарну органолептичну оцінку, оптимальне співвідношення кислот досить високу поживну цінність у межах 0,29-0,35 к. од. і 16-18 г перетравного протеїну в 1 кг корму.
Бульби топінамбура й топісоняшнику використовують восени або частіше навесні, після того як вони перезимують у ґрунті. Їх можна з успіхом використовувати для годівлі майже всіх сільськогосподарських тварин. Причому тварини охоче поїдають їх і в сирому, і у запареному, і у силосованому вигляді. За поживною цінністю бульби топінамбура наближаються до картоплі. Так, в 1 кг їх міститься 0,23 к. о. і понад 6 г перетравного білка, а за вмістом протеїну вони картоплю навіть перевищують.
Із бадилля топінамбура й топісоняшнику, завдяки значному вмісту в ньому цукрів, одержують високоякісний силос, яким охоче ласують і велика рогата худоба, і коні, і вівці, і свині, й кролі. За поживною цінністю такий силос переважає силос соняшнику і наближається до кукурудзяного: 1 кг силосу з топінамбура містить 0,23-0,30 к. од. і 6-15 г перетравного протеїну.
Дослідами Всеросійського науково-дослідного інституту тваринництва встановлено, що годування свиней топінамбуром разом із кукурудзою поліпшує якість сала. Випасання їх на посадках топінамбура дає змогу скоротити витрати концентрованих кормів на 25-50% без зниження приросту живої маси тварин, що призводить до здешевлення собівартості одержуваної продукції. Рекомендується на кожну 1000 поголів’я свиней виділяти 10-15 га землі під культивування топінамбура.
Через те що топінамбур і топісоняшник дають подвійний урожай бульб і зеленої маси, ці культури можна вважати одними з найрентабельніших: рівень рентабельності становить, відповідно, 364,2 і 304,8%.
Перспективним нетрадиційним напрямом у біологічній рекультивації техногенно порушених територій є фітомеліорація із використанням топінамбура.
У зв’язку зі зростаючим попитом на екологічно чисті продукти харчування, топінамбур може виявитися однією з небагатьох культур, що відповідають цим вимогам.
Практично у всіх зонах вирощування топінамбура у нього немає шкідників і хвороб (за винятком невеликих вогнищ склеротинії), що дозволяє обходитись без пестицидів. Бульби топінамбура мають низький коефіцієнт накопичення нітратів та радіонуклідів.
Топінамбур є перспективною біоенергетичною культурою. Із тонни коренеплодів при переробці можливо отримати 100 л спирту-етанолу, який відповідає всім вимогам і стандартам.
Топінамбур у своїй будові містить вуглеводи в формі інуліну, що відноситься до типу складно молекулярних цукрів. Інулін легко гідролізується неорганічними й органічними кислотами, а також спеціальним ферментом - інулазою. Оцукрення маси на основі інуліну може відбуватися за 24 год., тоді як виробництво спирту з крохмалю потребує 60-72 год. Тому витрата пари та палива на одиницю виробництва спирту з топінамбура в декілька разів менші, ніж для виробництва з крохмалескладової сировини, оскільки виключається операція підготовки солоду та терміну бродіння (див.табл.).
Таблиця. Виробництво етанолу з традиційної та альтернативної сировини
Технологія вирощування
На одному місці при оптимальному догляді топінамбур може забезпечити стабільні високі врожаї 10 і більше років. Без догляду також росте довго, але перетворюється у дикі малопродуктивні зарості. Підготовка ділянки звичайна - з лущенням, зяблевою оранкою, весняним закриттям вологи, культивацією й боронуванням. Органічні добрива можуть підтримувати високу врожайність кілька років. Їх вносять під оранку не менше 40 т/га, а також по 60-90 кг/га фосфору й калію.
Додатково навесні, готуючи ґрунт до механічної посадки, на півдні замість культивації проводять безвідвальну, у більш північних районах країни на важких ущільнених ґрунтах - мілку оранку. Навесні вносять азотні добрива з розрахунку 60-90 кг діючої речовини на гектар.
Ширина міжрядь стандартна - 70 см від південних до північних границь вирощування культури. Відстань між гніздами в ряді коливається від 35 до 90 см.
Так, для створення оптимальних умов із середньою масою бульб 50-60 г при схемі посадки 70x50 см кількість гнізд на гектарі становитиме 28 570, для чого буде потрібно 1430-1700 кг посадкового матеріалу. При густоті посадки 70x35 см і таких же розмірах бульб їхня витрата збільшиться до 2040-2450 кг/га.
Глибина весняної посадки 6-8, на легких ґрунтах — не більш як 10 см. Восени для захисту від промерзання глибину закладання трохи збільшують. Сходи за температури 8-10°С з'являються тільки через 3-4 тижні. Тривалий час можна успішно вести поверхневу механічну боротьбу зі сходами бур'янів шляхом боронування. Для утримання ґрунту в пухкому стані допускається також боронування по сходах. Міжрядні розпушування починають, коли чітко позначаються рядки при висоті рослин 10-15 см. Додаткові заходи по догляду за топінамбуром - підгортання при висоті пагонів 30-40 см і підкошування верхівок стебел, що сприяє розгалуженню, облистяності й більш ніж на 60 % підвищує урожай зеленої маси. Після змикання міжрядь бур'яни зникають на весь період використання плантації.
У різні роки зелену масу топінамбура на силос збирають у різний термін. Необхідно, щоб максимально довго тривала вегетація, виробництво пластичних речовин у зеленій поверхні листів і надходження їх у бульби, але не наступило підсихання листя у результаті заморозків або осінньої посухи.
Найбільше надійно зберігати взимку бульби до весни на місці вирощування, у ґрунті. Навесні бульби збирають картоплезбиральними комбайнами, виорюють і боронують, а також збирають вручну.
Для забезпечення високої врожайності на одному місці необхідна весняна обробка площі із внесенням високих доз добрив незалежно від способів збирання. Якщо посадку не проводять заново, й вегетація триває після машинного збирання або випасу свиней - сходи нерівномірні, частина бульб проростає у міжряддях. Після появи сходів тракторними підгортальниками нарізають нові борозни й продовжують розпушування до їхнього змикання.
Сорти
В реєстрі сортів, придатних для поширення в Україні, занесено 5 сортів топінамбура (Дієтичний, Львівський, Медовик, Подільський 94, Фіолет київський та 1 гібрид топісоняшику — Старт.
