Обирайте стійкі сорти
Високоефективним заходом є впровадження у виробництво стійких до хвороб сортів картоплі. Високою польовою стійкістю до більшості захворювань характеризуються районовані сорти картоплі: Адретта, Анушка, Багряна, Бернадетте, Верді, Вінета, Вірінея, Водограй, Горлиця, Доброчин, Довіра, Дубравка, Жеран, Загадка, Забава, Імпала, Кіммерія, Купава, Кобза, Лабелла, Обрій, Оберіг, Ольвія, Подолянка, Псельська, Ракурс, Рамос, Розара, Рокко, Сантана, Серпанок, Санте, Тетерів, Фантазія, Щедрик, Явір та ін. За рахунок вирощування таких сортів суттєво зменшуються обсяги застосування фунгіцидів, знижується забруднення довкілля, підвищується рентабельність картоплярства.
Дотримання сівозміни, за якої повернення картоплі на те ж саме поле повинно бути не раніше ніж через 3–4 роки. Кращими попередниками картоплі є озимі зернові, багаторічні трави, бобово-злакові сумішки, льон, кукурудза та інші просапні, які не уражуються спільними хворобами. Впровадження чотири-, шестипільної сівозміни дозволяє очистити ґрунт від ооспор збудника фітофторозу, цист раку картоплі, склероціїв чорної парші та багатьох інших патогенних мікроорганізмів. На невеликих дачних і присадибних ділянках дотримуватися такої сівозміни дуже складно, проте навіть за 2–3-річного інтервалу між садінням картоплі дозволяє знизити можливість зараження рослин у 3–5 разів. Добрі результати дає садіння картоплі після сидератів — люпину, озимого жита, ріпаку, мікрофлора ризосфери коренів яких проявляє антагоністичну дію стосовно збудників хвороб картоплі і тим самим зменшує їх резервацію у ґрунті.
Дотримання просторової ізоляції між сортами різних строків дозрівання і різного ступеня стійкості до фітофторозу та інших хвороб між картоплею і томатами й іншими пасльоновими культурами. Просторова ізоляція посадок картоплі від джерел інфекції у 300–500 м затримує появу фітофторозу приблизно на 30 днів, що дозволяє скоротити втрати урожаю в 10–15 разів.
Перед посадкою
проводьте аналіз бульб
Високоефективними фітосанітарними заходами є обмеження первинної інфекції патогенів. Восени перед закладкою картоплі на постійне зберігання і весною перед садінням обов’язковим заходом є бульбовий аналіз з обов’язковим видаленням із насіннєвої партії бульб, уражених сухою гниллю, чорною ніжкою, фітофторозом, нематодами, фомозом, ризоктоніозом, звичайною паршою та іншими хворобами. Цю роботу слід здійснювати з особливою акуратністю і ретельністю, тому що у величезному потоці насіннєвої продукції найчастіше виявляють і видаляють бульби, сильно уражені фітофторозом, а джерелом первинної інфекції найчастіше є бульби із незначним ступенем ураження (1–5%). Для садіння використовують тільки здорові картоплини.
Усі відходи біля місць зберігання і сортування бульб збирають, обробляють 5% розчином мідного купоросу або 3–5% розчином хлорату магнію, чи закопують на глибину не менш ніж 1 м. Буртові майданчики, тару дезінфікують 2–3% розчином мідного купоросу з вапном.
Підготовка
насіннєвого матеріалу
Ефективним заходом проти фітофторозу картоплі є своєчасна підготовка насіннєвого матеріалу до садіння. Її слід починати за 20–25 днів до садіння бульб. Виконання цього заходу забезпечує максимально швидкий ріст і розвиток рослин й істотно знижує шкідливість фітофторозу. Насіннєві бульби картоплі слід витримувати протягом 10–12 діб на розсіяному світлі за температури 15–22ºС, а потім за зниження до 7–8ºС. Таке світлове пророщування бульб перед садінням дає можливість підвищити стійкість рослин до фітофторозу, виявити приховані форми ураження бульб хворобою і своєчасно їх видалити. Садіння картоплі пророщеними бульбами прискорює появу сходів на 10–12 днів раніше, дає змогу за цей період «відсунути» прояв фітофторозу на рослинах і сформувати додатковий урожай бульб.
Для підвищення стійкості картоплі до фітофторозу та інших хвороб під час пророщування бульб їх двічі обробляють 0,5% розчином мідного купоросу та 0,02–0,05% розчинами солей мікроелементів, передусім бору, марганцю і міді (0,3–0,5 л на 100 кг бульб): перший раз — через 15 днів після пророщування, другий — за 6–7 днів до садіння, після чого бульби витримують під плівкою за температури 18–22ºС. Цей прийом суттєво підвищує стійкість рослин до фітофторозу і прискорює їх розвиток на 6–8 діб.
Для протруєння бульб використовують один із рекомендованих протруйників на основі діючих речовин: бензойної кислоти (Кагатник, рк, 0,4–0,7 л/ т); іпродіону, к. с. (Ровраль АкваФло, 0,380–0,4 л/ т); манкоцебу, з. п. (Дітан М-45, 2,0–2,5 кг/т); флудіоксонілу, т. к. с. (Максим 025 FS, 0,75 л/ т та аналогами), фосфористої кислоти+калію фосфіту+імідаклоприду, в. р. (Прем’єр Голд, 1,0–1,5 л/ т).
Проти дротяників, личинок травневого хруща, колорадського жука, цикад, попелиць, трипсів, ризоктоніозу й альтернаріозу бульби протруюють одним із комбінованих інсектицидно-фунгіцидних препаратів на основі діючих речовин: дифеноконазолу+флудіоксонілу+тіаметоксаму, т. к. с. (Селест Топ 312,5 FS, 0,5–0,7 л/ т), імідаклоприду пенсикурону, т. н. (Армада, 1,0 л/ т та аналогами), пенфлуфену+клотіанідину, тн (Еместо Квантум, 273,5 FS, 0,2–0,3 л/ т). Протруюючи бульби, в робочі суспензії чи емульсії препаратів додають мікроелементи: марганець, молібден, цинк, кожного по (0,02%), борну кислоту (0,05%), перманганат калію (0,001%), а також витяжки із суперфосфату (2%) і аміачної селітри (2%). Норма витрати робочої рідини — 70 л/ т.
Базова агротехніка
Удобрення картоплі відіграє важливу роль не лише в підвищенні продуктивності рослин, але і в їх стійкості до фітофторозу. Органічні, мінеральні добрива і мікроелементи необхідно застосовувати на основі результатів агрохімічного аналізу ґрунту. Свіжий гній рекомендується вносити під попередник, а добре перепрілий і компости — безпосередньо під картоплю. У районах високої шкідливості фітофторозу слід розрахункову норму внесення калію збільшувати на 10–15%.
Садять бульби за температури ґрунту на глибині 5 см не нижче ніж 6–8ºС. Садіння у більш ранні строки в холодний ґрунт сприяє ураженню паростків ризоктоніозом, суттєво знижує густоту посадок.
Підгортання. У фазі сходів картоплі високо підгортають кущі, при цьому товстий шар ґрунту є бар’єром проти занесення дощовою водою зооспорангіїв збудника фітофторозу та інфекції інших патогенів з ураженого бадилля на молоді бульби. У районах підвищеної вологості для підвищення стійкості рослин до фітофторозу, альтернаріозу та інших хвороб і пролонгування строків до 15–20 діб появи перших ознак прояву хвороб на листках картоплі здійснюють дворазове позакореневе підживлення рослин 0,02–0,1% розчином мідного купоросу з нормою витрати 100 л/га, обприскування бадилля картоплі сечовиною (20 кг/га). Перше обприскування здійснюють через 15–20 днів після появи сходів, друге — через 10–12.
Фунгіцидний захист. Проти фітофторозу та інших хвороб проводять профілактичні обприскування посадок картоплі дозволеними фунгіцидами. Вперше обприскують до появи на рослинах фітофторозу. Подальші обприскування картоплі проводять за обґрунтованої доцільності, з урахуванням термінів дії вживаних фунгіцидів, їх захисної спроможності, біологічних особливостей сортів і погодних умов.
Для захисту картоплі від фітофторозу, альтернаріозу та інших плямистостей застосовують фунгіциди на основі діючих речовин: азоксістробіну (Квадріс 250 SC, к. с., 0,6 л/ га); азоксістробіну+ дифеноконазолу (Квадріс Топ 325 SC, к. с., 0,75–1,0 л/ га); боскаліду+піраклостробіну (Сігнум, в. г., 0,25–0,3 кг/га); валіфеналу+манкоцебу (Валіс, в.г, 2,0 кг/га); диметоморфу+ манкоцебу (Акробат МЦ, в. г., 2,0 кг/га та аналогами); диметоморфу+фолпету (Сфінкс Екстра, в. г., 2,0 кг/га); дифеноконазолу (Скор 250 ЕС, к. е., 0,5 л/ га); манкоцебу (Дітан М-45, з. п., 1,6 кг/га та аналогами); манкоцебу+ металаксилу (Голд М, з. п., 2,5 кг/га та аналогами); манкоцебу+пропамокарба гідрохлориду (Татту, к. с., 3,0 л/га); мандіпропаміду (Ревус 250 SC, к. с., 0,5–0,6 л/га); мандіпропаміду +дифеноконазолу (Ревус Топ 500 SC, к. с., 0,6 л/га); металаксилу-М+манкоцебу (Ридоміл Голд МЦ 68WG, в. г., 2,5 кг/га та аналогами); металаксилу+манкоцебу+диметоморфу (Чарівник, з. п., 1,5–2,0 кг/га); метираму (Полірам ДФ, в. г., 2,0–2,5кг/га); N-(диоксотіолат 3-іл) дитіокарбамату калію (Сульфокарботіон-К, 90–95% п., 1,5–3,0 кг/ га); пропінебу (Антракол 70 WG, з. п., 1,5 кг/га); пропінебу+іпровалікарбу (Мелоді Дуо 66,8 WP, з. п., 2,0–2,5 кг/га); сульфату міді триосновного (Купроксат, к. с., 3,0–5,0 л/га); тебуконазолу+ трифлоксістробіну (Натіво 75 WG, в. г., 0,25–0,35 кг/га); фенамідону + пропамокарб гідрохлориду (Консенто 450 SC, к. с., 1,5–2,0 л/ т); флуазинаму (Ширлан 500 SC, к. с., 0,3–0,4 л/га та аналогами); флуопіколіду+ пропамокарб гідрохлориду (Інфініто 61 SC, 687,5, к. с., 1,2–1,6 л/ т); фолпету (Фольпан, з. п., 3,0 кг/га та аналогами); фосфіту алюмінію+фосфористої кислоти (Фитал, в. р. к., 2,0–2,5 л/ га); ціазофаміду (Ранман 400, к. с., 0,2 л/га); цимоксанілу+манкоцебу (Курзат М 68, в. г., 2,0–2,5 кг/га та аналогами); цимоксанілу+оксихлориду міді (Курзат Р 44, з. п., 2,5–3,0 кг/ га); цимоксанілу+ фамоксадону (Тайтл 50, в. г., 0,6 л/га та аналогами); цимоксанілу+хлороксиду міді (Ордан, з. п., 2,5–3,0 кг/га).
Під час застосування фунгіцидів проти фітофторозу необхідно суворо виконувати вимоги антирезистентної стратегії. Перші профілактичні обробки бадилля картоплі (не більше ніж 2–3) проводити фунгіцидами комбінованої дії; після прояву фітофторозу оброблення рослин виконують лише фунгіцидами контактної дії. Не слід застосовувати комбіновані фунгіциди за наявності в популяції збудника фітофторозу резистентних форм вище ніж 30%. Не використовувати феніламідні препарати в системі насінництва і на насінних посадках у господарствах, оскільки насіннєвий матеріал — основне джерело повсюдного поширення резистентних штамів патогена.
Десикація. Не пізніше ніж через 5–7 діб після останньої обробки фунгіцидами на посівах продовольчої картоплі бадилля скошують. На насіннєвих ділянках проводять десикацію препаратом Реглон Супер 150 SL, в. р. к. (1,5–2,0 л/га) за 10 днів до збирання врожаю. Своєчасне знищення бадилля запобігає передаванню інфекції багатьох збудників хвороб від бадилля до свіжозібраних бульб картоплі. Проти вірусної інфекції на насінницьких ділянках бадилля знищують, коли 80% бульб досягне розмірів насіннєвої фракції (30–60 мм у діаметрі).
Збирання. Збирають урожай у теплу суху погоду за середньодобової температури не нижче ніж 5–7ºС. Бульби, зібрані навіть у суху погоду за температури нижче 4ºC і вище 25ºС, інтенсивно уражуються грибними і бактеріальними хворобами. Для зменшення розвитку сухої гнилі, ризоктоніозу, звичайної парші, фомозу насіннєві бульби перед закладанням на зберігання протруюють препаратами на основі діючих речовин: бензойної кислоти, рк (Кагатник, 0,2–0,4 л/ т); імазалілу, рк (Фумазаліл, 0,15 л/ т).
Зберігання. За 1–1,5 місяці до закладання бульб картоплесховища дезінфікують комовою сіркою, яку спалюють із розрахунку 40–60 г/м³. За 10–15 днів до закладання бульб картоплі на зберігання сховище білять вапняним молоком (2–3 кг вапна на 10 л води) з розрахунку 0,5 л/1 м² або обприскують 2% суспезією хлорного вапна (1 кг/100–200 м²).
Зберігають бульби в картоплесховищах за температури 1–4ºС, відносної вологості 85–90% і задовільного повітряного режиму. Бульби, зібрані за несприятливих погодних умов, потребують лікувального періоду, тому перші 10–12 діб після збирання їх слід витримати за температури 15ºС. Взимку перебирати бульби без крайньої потреби не варто.
Технології вирощування картоплі продовольчої і насіннєвої, сортові та посівні якості картоплі насіннєвої, відбір проб і методи визначення посівних якостей картоплі насіннєвої повинні відповідати вимогам чинних стандартів ДСТУ 4013–2001; ДСТУ 4014–2001; ДСТУ 4180–2003; ДСТУ 4506:2005; ДСТУ 4875:2007.
