Ярі культури: основи агротехніки

Віддача від прийомів інтенсифікації та рівень реалізації генетичного потенціалу сортів часто обмежується природними лімітуючими чинниками, що впливають на рівень формування урожаю. Серед заходів зі зменшення непродуктивних витрат вологи варто відзначити:

 

1) знищення бур’янів як потенційного споживача та конкурента за вологу і поживні речовини;

 

2) оптимізацію системи удобрення. Так, на формування 1 т зерна озимої пшениці у варіанті без добрив витрачається 122,8 т води, а при їх внесенні — лише 60,4 т, тобто вдвічі менше;

 

3) проведення сівби в агрономічно оптимальні строки, що забезпечує одержання своєчасних і повних сходів, розвиток потужної кореневої системи, за допомогою якої рослини зможуть використовувати вологу з глибших шарів;

 

4) дотримання науково обґрунтованих норм висіву та площі живлення культур. За умов недостатнього зволоження слід уникати загущення посівів як причину суттєвого недобору врожаю сільськогосподарських культур;

 

5) забезпечення належного фітосанітарного стану посівів, адже найраціональніше використовують вологу здорові, непошкоджені хворобами та шкідниками рослини.

 

Практика свідчить, що найвищий урожай ранніх ярих зернових культур можна одержати лише за сівби в перші 3–5 днів після настання фізичної стиглості ґрунту та можливості виходу техніки в поле.

 

На полях, де з осені був проведений якісний зяблевий обробіток ґрунту, передпосівний обробіток під ранні ярі культури виконують зчіпками звичайних важких зубових борін у два сліди, які вирівнюють поверхню поля та розпушують ґрунт на достатню для загортання насіння глибину. На полях із безполицевим основним обробітком можна обмежитися лише передпосівною культивацією на 4–5 см із боронуванням. Весняне вирівнювання чи боронування прискорює прогрівання ґрунту і проростання бур’янів, створює оптимальні умови для високоякісного виконання усіх наступних технологічних операцій. Враховуючи можливе перезволоження ґрунту в перші дні польових робіт, слід максимально використати трактори на гусеничному ходу або колісні, обладнаними радіальними шинами з низьким питомим тиском на ґрунт, що дасть змогу розпочати роботи на 1–2 дні раніше. При фізичній стиглості ґрунту з метою попередження надмірних втрат ґрунтової вологи, боронування проводять машинно-тракторними агрегатами у складі тракторів Т-150К, ХТЗ-121 та зчіпок борін БЗТС-1, чи пружинними боронами БП-8, БП-24 з їх рухом під кутом 45–50^о до напрямку основного обробітку. З метою раціонального використання та збереження вологи при боронуванні слід застосовувати не тільки зубові борони, але й волокуші, шлейф-борони, особливо на площах, які потребують вирівнювання. Відмова від культивації або боронування ріллі під ранні ярі культури дозволить направити більшу кількість тракторів на сівбу та провести польові роботи на більшості полів в оптимальні агрономічні строки.

 

Завдання операцій з обробітку ґрунту до сівби буряків цукрових полягає у тому, щоб створити на поверхні поля мульчуючий шар завтовшки у 2–2,5 см добре подрібненого і підсушеного ґрунту. Це досягається боронуванням та шлейфуванням зябу. Передпосівне розпушування не глибше 3–4 см проводиться безпосередньо перед сівбою. Розрив між передпосівним обробітком ґрунту і сівбою не повинен перевищувати 3–4 проходи агрегату.

 

Технологія передпосівного обробітку ґрунту під пізні ярі культури передбачає, окрім боронування й шлейфування, ще й проведення двох культивацій, одну з яких можна замінити розпушуванням важкими зубовими боронами. На полях із великою кількістю післяжнивно-кореневих решток на поверхні ґрунту слід застосовувати широкозахватні пружинні борони, які регулюються за кутом нахилу, запобігають накопиченню решток і рівномірніше розподіляють їх по поверхні.

 

З метою збереження і раціонального використання вологи, а також з організаційних міркувань доцільно відмовлятись від багатоопераційних технологій та залучати прості широкозахватні знаряддя-зчіпки зубових борін, пружинні борони шириною захвату до 24 м (ЗБР-24). При цьому слід орієнтуватись на незначну глибину обробітку — 3–4 см і максимальну швидкість руху агрегатів. За високої їх швидкості оптимальне кришення ґрунту досягається за вищої його вологості.

 

Підготовка ґрунту під ранні і пізні ярі культури може бути прискореною за наявності сучасних сівалок та агрегатів для прямої сівби. Такі сівалки є універсальними і можуть успішно застосовуватись для сівби по різних фонах основного та передпосівного, а також нульового обробітку ґрунту.

 

У господарствах, де залишилися необробленими з осені площі, обробіток ґрунту потрібно виконувати за мінімізованою технологією. Так, після буряків цукрових, сої, соняшнику, кукурудзи раціонально застосовувати поверхневий обробіток на глибину 8–12 см або пряму сівбу без попереднього обробітку ґрунту. Доволі якісний обробіток забезпечують комбіновані агрегати типу John Deere 2700, АКП-3,8; АКП-5; КШН-5,6 «Резидент»; «Агро-3»; КЛД-3,0; КР-4,5 або дискові борони типу УДА-3,8; АГ-3. Обробітком слід досягти ретельного розробляння ґрунту до стану, при якому буде можливе проведення сівби. Варто пам’ятати, що надмірно глибокий обробіток збільшує шпаруватість і висушує ґрунт, особливо за теплої вітряної погоди. Тому глибина обробітку повинна відповідати глибині загортання насіння. Порушення цієї вимоги призводить до висіву насіння у напівсухий ґрунт, що в подальшому може негативно вплинути на ріст та продуктивність сільськогосподарських культур.

Боронування. Відхилення середньої фактичної глибини обробітку від заданої не більше ± 1 см, вирівняність поверхні (висота гребенів — не більше 3 см, діаметр грудочок 4–5), на посівах — 3–4, перекриття суміжних проходів — 10–15 см.

 

Суцільна культивація. Відхилення глибини не повинно перевищувати ± 1 см. Висота гребенів і глибина борозен — не більше 4 см, перекриття суміжних проходів — 10–15 см. Стрілчастими лапами бур’яни підрізаються повністю, розпушувальними — не менше 95%. Не допускаються огріхи і необроблені смуги.

 

Міжрядний обробіток. Відхилення глибини не повинно перевищувати ±1 см при мілкому розпушені і ±2 см при глибокому; відхилення від заданої ширини захисної зони — не більше ±2–3 см. Пошкодження культурних рослин не більше 1%. Підрізання бур’янів 80–90%, кількість засипаних рослин — до 2%%.

 

Дискування. Відхилення від заданої глибини для дискових лущильників не повинно перевищувати ± 1,5 см, лемішних — ± 2 см, підрізання бур’янів — 100%, перекриття суміжних проходів — 15–20 см. Глибина западин або висота гребенів — до 4 см.

 

Оранка. Відхилення від заданої глибини на вирівняних полях не повинно перевищувати ± 1 см на 500 м довжини гонів, висота гребенів — до 5 см, глибина розгінних борозен і висота звальних гребенів до 7 см, загортання рослинних решток не менше 95%. Не розроблені розгінні борозни і звальні гребені та огріхи-не допускаються.

 

Ранні зернові та зернобобові. В ранньовесняний період із настанням фізичної стиглості ґрунту проводять боронування зябу агрегатами з гусеничних тракторів або колісних тракторів зі здвоєними колесами з тиском повітря у них 0,6–0,8 кг/см2 ЗПГ-24 та зчіпок з борін БЗТС-1,0. Для вирівнювання борозенок, залишених зубами борін, доцільно доукомплектувати їх дерев’яними чи металевими шлейфами.

 

З метою накопичення, раціонального використання та збереження вологи при боронуванні слід використовувати не тільки зубові борони, але і шлейф-борони ШБ-2,5 на площах, які потребують вирівнювання.

 

На передпосівному обробітку ґрунту поряд із культиваторами КПС-4, КПШ-8, КПСП-4 раціонально застосовувати ефективні ґрунтообробні агрегати типу «Європак», АПБ-6, АГ-6, ККП-6 та інші. Агрегатуються ці машини з тракторами типу Т-150 та Т-150К.

 

Запізнення із сівбою веде до значного зниження урожаю, тому для збільшення продуктивності й скорочення часу проведення робіт слід використовувати широкозахватні агрегати на базі енергонасичених тракторів та сівалок типу СЗ-3,6, СЗ-5,4, СЗ-10,8, Клен та ін. Насіння варто висівати у зволожений шар ґрунту на глибину 4–5 см для зернових колосових та 5–6 см для гороху. Посіви коткують кільчасто-шпоровими котками. Орієнтовні норми висіву наведені в табл. 1.

 

Таблиця 1.Норми висіву ранніх ярих зернових культур

 

 

Буряки цукрові. Ранньовесняний обробіток ґрунту проводять у фазі його фізичної стиглості, коли ґрунт набуває здатності подрібнюватись без «залипання» робочих органів ґрунтообробних знарядь. Глибина розпушеного ґрунту має становити 2,5–3 см. Роботу доцільно проводити широкозахватними агрегатами. Залежно від типу ґрунту і щільності у першому ряду зчіпки розміщують важкі або середні борони БЗТС-1, БЗСС-1 і у другому — посівні ЗПП-0,6 або ЗОР-0,7. Для більш ретельного вирівнювання поверхні ґрунту використовують агрегат зі шлейф-борін ШБ-2,5 у першому ряду і посівних борін ЗБП-0,6 або ЗОР-0,7 у другому ряду. Високоефективне також використання агрегатів АРВ-8,1–0,1. Але найкращих результатів досягають при вирівнюванні поверхні ґрунту ще восени.

 

Передпосівний обробіток проводиться без будь-якого розриву в часі з посівом. Застосовуються культиватори УСМК-5,4Б (В), оснащені стрілчастими лапами, роторами і пасивними шлейфами та агрегати АРВ-8, 1–02, ККП-6, «Кардинал» на глибину загортання насіння 3–4 см.

 

Ці агрегати за один прохід дозволяють вирівняти ґрунт, розпушити його на глибину 3–4 см, не вивертаючи вологий шар на поверхню, а також знищити проростки бур’янів. Можливе використання таких агрегатів і на допосівному обробітку ґрунту під ранні ярі зернові культури.

 

Сівба проводиться в оптимально ранні і стислі строки з обов’язковим забезпеченням рівномірності глибини загортання насіння (3–4 см) та розміщенням його на достатньо ущільнене ложе. Строки сівби, як правило, співпадають із посівом ранніх зернових культур. Слід пам’ятати, що запізнення з сівбою лише на декілька днів, у порівнянні з оптимальними строками, призводить до недобору урожаю 35–40 ц/га.

 

Норма висіву 7–8 насінин (154–176 тис. шт./га) при вирощуванні буряків без витрат ручної праці. на наступний день після сівби посіви доцільно проборонувати легкими посівними боронами.

 

У фазі сходів 2 пари справжніх листків у разі перевищення ЕПШ проти бурякових довгоносиків, блішок щитоносок проводять обробку інсектицидами.

 

За науковими даними, частка добрив у формуванні врожаю становить 30–40%, що значно вище, ніж частка насіння, засобів захисту рослин чи обробітку ґрунту. Згідно з оцінкою вітчизняних та зарубіжних вчених 1 тонна мінеральних добрив у діючий речовині в середньому забезпечує такі прибавки врожаю з 1 га: зерна — 4,5 т, коренів цукрових буряків –3 0–40 т, картоплі — 25–30 т, насіння соняшнику — 1,5–2 т. З метою економії ресурсів і одержання високої прибутковості слід застосовувати нові підходи до оптимізації доз, строків та способів внесення мінеральних добрив під вирощувані культури з використанням методів ґрунтово-рослинної діагностики живлення рослин.

 

В умовах поточного року під ярі культури варто застосовувати прості мінеральні добрива: аміачну селітру, карбамід, аміачну воду, суперфосфат амонізований, а також складні добрива — нітроамофоску, суперагро та інші. При внесенні в рядки одночасно з сівбою перевагу мають складні мінеральні добрива. Якщо раніше рекомендували вносити суперфосфат простий (Р₁₀) в рядки під час сівби, що було обґрунтовано за внесення високих доз основного внесення добрив, то на сучасному етапі при відсутності основного внесення доцільно застосовувати в рядки складні мінеральні добрива в дозах 25–30 кг/га д. р. NPK. Для цього використовують нітроамофоску, суперагро, нітрофоску, амофоску та інші. На ґрунтах із високим вмістом обмінного калію застосовують складні мінеральні добрива парного сполучення (суперагро марки N₂₀P₁₀, амофос-N₁₂P₅₀, амофосфат-N₁₆P₂₀ та ін.).

 

Просо. Коренева система у нього слабка, тому оптимізація його поживного режиму має важливе значення. Якщо добрива під основний обробіток ґрунту не внесли, то обов’язково вносять їх у рядки одночасно з сівбою. Як правило, найбільш ефективними є складні мінеральні добрива (супер­агро, нітроамофоска, нітрофоска) в дозі 1 ц/га фізичної маси. На ґрунтах із високим вмістом калію ефективність калійних добрив низька, і їх не застосовують.

 

Овес. Добре реагують на післядію і дію мінеральних добрив. Насамперед на азотні добрива в поєднанні їх із фосфорними. Найбільші прирости врожаю забезпечує внесення добрив у рядки під час сівби. Як правило, застосовують складні азотно-фосфорні добрива, з яких перевагу має суперагро марки N₂₀P₁₀₀ в дозі 1 ц/га фізичної маси.

 

Гречка. На відміну від інших культур вона здатна використовувати поживні речовини, перш за все фосфор, із важкорозчинних сполук ґрунту. Із мінеральних добрив доцільно вносити азотно-фосфорні в малих дозах (N₂₀P₁₀).

 

Соняшник. Для отримання високих урожаїв доцільним є застосування в передпосівну культивацію N₃₀P₃₀К₃₀. Також ефективним способом використання мінеральних добрив є припосівне. Для цього застосовують повні складні мінеральні добрива (суперагро — N₁₅P₁₅К₁₅, нітроамофоску — N₁₆P₁₆К₁₆, нітрофоску — N₁₃P₁₃К₁₃) у дозі 1 ц/га фізичної маси.

 

Буряки цукрові. З мінеральних добрив під весняну культивацію вносять прості мінеральні добрива (аміачна селітра, карбамід, аміачна вода) у дозах 40–60 кг/га д. р. Під час сівби обов’язково вносять у рядки повне складне мінеральне добриво з домішками бору (суперагро — N₁₅P₁₅К₁₅ + В, нітроамофоску — N₁₆P₁₆К₁₆ + В, нітрофоску — N₁₃P₁₃К₁₃ + В) у дозі 1 ц/га фізичної маси. Підживлення рослин проводять за умови, якщо добрива не вносили або вносили в недостатній кількості восени і під час сівби. Проводять його одночасно з міжрядним обробітком ґрунту при умові достатніх запасів вологи у орному шарі ґрунту. Для підживлення застосовують мінеральні добрива в дозах 1–1,5 ц/га фізичної маси або 40–50 кг/га діючих речовин.