А у гичці бурячок темний заховав бочок

Коренеплоди буряка столового володіють найкращою лежкістю, що сприяє цілорічному споживанню його у свіжому вигляді. У них містяться від 8 до 14% цукру, 1,36–1,86% білка, до 0,1% жирів, клітковина, 3–5% органічних кислот (яблучна, лимонна), мінеральні солі (магнію — 0,69%, калію — 3,28%, кальцію — 1,2%, заліза — 0,3%, марганцю — 0,05%, фосфору — 0,45%), барвник (бетанін), до 30 мг/100 г вітаміну С, 0,01–0,05 мг/100 г В, по 15–40 мг/100 г В₂ і Р, 0,56–0,65 мг/100 г РР.

 

За калорійністю буряк столовий перевершує всі інші соковиті овочі. Одна з найцінніших якостей цієї культури полягає у тому, що, на відміну від інших овочевих рослин, вона містить багато лугів і мало кислот.

 

Буряк позитивно діє на роботу нирок і печінки, нормалізує діяльність шлунково-кишкового тракту. Завдяки вмісту вітаміну U буряк допомагає при виразкових хворобах шлунка і дванадцятипалої кишки. Діабетики цінують буряк за високий вміст цинку, який збільшує тривалість дії інсуліну. Цей овоч також покращує пам’ять при атеросклерозі, використовується для лікування неврозів, безсоння, анемії та гіпертонії, виводить з організму токсини і важкі метали. У профілактичних цілях буряк бажано вживати не менше двох разів на тиждень. На відміну від інших овочів, буряк і у вареному вигляді значною мірою зберігає свої корисні властивості завдяки стійкості флавоноїдів, які, до речі, мають протиракову дію. При застуді та підвищеному артеріальному тиску допоможе сік червоного буряка, змішаний із медом.

 

Свіжий буряк надходить для споживання практично протягом усього року: рано навесні — з теплиць і парників; у червні-липні — з утеплених грядок (пучкова продукція); в решту часу — з відкритого грунту і сховищ.

 

У порівнянні з іншими коренеплодами буряк столовий більш вимогливий до тепла. Насіння починає проростати при 8 °C, але найкраще за температури 10–11 °C. Сходи витримують короткочасне похолодання погоди до –2 … –3 °C морозу, однак після цього у рослин спостерігається стеблування.

 

Буряк — більш вологолюбна рослина, ніж морква. Не витримує кислих грунтів, але добре росте і розвивається на грунтах, насичених мінеральними солями і багатих органічною речовиною, із глибоким родючим шаром. Малопридатні для буряка піщані і супіщані грунти. Він витримує короткочасну посуху, але гарне зволоження грунту, особливо в основний період росту — це фактор, що підвищує урожай. Кращими попередниками для буряка є капуста, огірок, томат, бобові.

 

Удобрювати його можна гноєм, перегноєм, торфокомпостом, а також місцевими добривами (зола, домове сміття, кухонні відходи).

 

Зазвичай буряк висівають слідом за морквою у середині травня. Насіння для прискорення проростання за 2–3 дні до посіву замочують у теплій воді (40 °C) або в розчині макро- і мікроелементів (0,1–0,2% борної кислоти, 0,01% сірчанокислого марганцю або 0,005% мідного купоросу, 0,05–0,1% сірчанокислого цинку, 1% кристаліну). Перед посівом насіння підсушують до стану сипучості і відразу ж висівають. Через 4–5 днів з’являються сходи.

 

Строки посіву впливають на проростання і польову схожість насіння. Висівати буряк необхідно в рихлий дозрілий грунт; після посіву його злегка прикочують. Норма висіву насіння 16–20 г на 10 м². Відстань між рядами 18–20 см. Глибина загортання на важких грунтах 2–3 см, на легких — 3–4 см. При посіві разом із насінням можна внести гранульований суперфосфат (30–40 г/10 м²). Кращому росту сходів сприяє мульчування міжрядь торфом або перегноєм.

 

Посіви буряка бажано ще до появи сходів обережно прорихлити. З появою першої пари справжніх листків треба починати рихлити міжряддя і прополювати бур’яни. На ріст і розвиток рослин буряка столового добре впливає мілке розпушування (4–6 см).

 

Оскільки з одного супліддя буряків утворюються 3–5 рослин, посіви необхідно проріджувати. Перший раз проріджують одночасно з прополкою у фазі першої пари справжніх листків (через 5–10 днів після появи сходів). Завершити цю роботу необхідно не пізніше моменту утворення другої пари справжніх листків. Між рослинами в ряду повинна бути відстань 2–3 см. Другий раз буряк проріджують, коли він має 4–5 справжніх листків, залишаючи відстань між рослинами 4–6 см, причому вибирають найбільші рослини, щоб використовувати їх в їжу. Третє проріджування треба провести до середини серпня, залишаючи рослини в ряду на відстані 6–8 см. Краще це робити після поливу або дощу.

 

За посушливої погоди в період інтенсивного наростання листя і коріння посіви 1–2 рази поливають (до 10–20 л/м²). Столовий буряк добре реагує на освіжаючі поливи малими нормами води. Треба поливати так, щоб вода доходила до кореневої системи рослини на глибині 15–20 см.

 

Буряк столовий дуже чутливо реагує на підживлення розчином пташиного посліду, коров’яку і мінеральних добрив.

 

Перше підживлення проводять після утворення 3–4 справжніх листків; 10–12 л розчину вносять на 10 м погонної довжини в борозну завглибшки 3–4 см, яку роблять на відстані 5–8 см від посівного ряду, а потім засипають грунтом. Вдруге підживлюють через 15–20 днів після першого. На 10 м² витрачають 160–200 г калійних і 100–150 г азотних добрив.

 

Столовий буряк можна вирощувати розсадним методом; розсаду вирощують у парниках або теплих розсадниках за 20–30 днів до посадки у відкритий грунт. На 1 рамку-місце висівають 25–30 г насіння, вихід розсади за площі живлення 10 см² (5х2 см) 1500 шт. Розсаду висаджують слідом за ранньою капустою. Посадка проводиться двострічковими сівалками при відстані між рядками 20 см, між стрічками — 50 см, а між рослинами в ряду — 10–15 см. Кількість рослин — 20 шт. на 1 м². Приживлюваність розсади буряка добра.

 

Ранній буряк збирають через 70–80 днів після посіву, коли коренеплід досягає розміру в діаметрі 3–4 см (початок липня). При гарному догляді буряк у другій половині липня може сформувати товарні коренеплоди. У цьому випадку необхідно збирати найбільші. Остаточне збирання коренеплодів, що залишилися на грядці, треба закінчити до настання заморозків — у другій половині вересня.

 

Викопані коренеплоди обрізають на рівні верхівкової бруньки або трохи вище (0,5 см). Землю із коренеплоду необхідно обережно струсити. Зберігають буряк у підвалах і льохах за температури від 1 до 3 °C у ящиках, засіках або розсипом (висотою не більше 1 м) на підлозі.

 

Мангольд (листовий буряк) (лат. Beta vulgaris, підвид vulgaris, різновид vulgaris) — дворічна рослина родини лободових (лободових), підвид буряку (Beta), споріднений із цукровим, кормовим та звичайним. У перший рік життя утворюється велика розетка листя і розгалужений корінь, на другий — розгалужений квіткове стебло.

 

Вирощують мангольд заради великого листя і широких м’ясистих черешків, з яких готуються різні страви. Листя вживають у свіжому і вареному вигляді, черешки — тільки у вареному. На відміну від буряка столового у мангольда їстівні листя і стебла. Корені грубі, неїстівні.

 

Мангольд схожий своїми довгими стеблами і листям (до 30 см) на шпинат. Існують численні сорти, що розрізняються за кольором стебел (білуваті, жовті, світло- і темно-зелені), листя може бути зморшкуватим або рівним. В основному визначають дві основні форми мангольда.

 

Стебловий, або жилкуватий мангольд, у Швейцарії відомий під народною назвою «трав’яне стебло» (Krautstiel), характеризується сильно виступаючими над стеблом жилками. Його вживають у їжу разом зі стеблами як спаржу. Забарвлення жилок може бути білим або червонуватим. Мангольд із червонуватими жилками має більш помітний аромат та смак. Ранньою весною з’являються молоді паростки нарівні з першими овочевими культурами. У черешкового — велике, сильнозморшкувате листя і широкі черешки (до 10 см).

 

Шнітт-мангольд, або мангольд-різанець, листяний мангольд, або «римська капуста» пускає після зрізання нове листя, яке знову можна вживати. Він — морозостійкий, навесні виростає з того ж кореня, і його можна відразу пожинати. У листового мангольда гладке або хвилясте листя середніх розмірів (30–40 см довжини) і вузькі черешки,

 

Харчова цінність. У листі мангольда до 11% сухої речовини, близько 5% цукрів, до 3% білка, 20–30 мг% вітаміну С, А, В1, В2, РР, Е, а також натрій, магній, калій та залізо. У листовому буряку міститься калію найбільше з усіх овочів.

 

Корінь мангольда багатий на велику кількість цукру, який раніше добували кип’ятінням. У процесі його видобутку пізніше був замінений цукровим буряком.

 

Листові бруньки мангольда, розташовані у верхній частині кореня, швидко ростуть і дають багато зелені.

 

Урожай листя влітку і восени отримують з відкритого грунту, в зимові місяці коріння використовують для вигонки в теплицях і в кімнатних умовах.

 

За своєю біологією ця рослина близька до столового буряку. Мангольд утворює листя більше, ніж буряк. Тому він більш вимогливий до родючості грунту. Особливо добре росте на ділянках, багатих азотом і калієм.

 

Там, де зима не сувора, коріння добре зберігається у грунті, і ранньою весною дає свіжу зелень.

 

Агротехніка. Мангольд краще росте на легких, добре удобрених органічними добривами грунтах. Зазвичай його розміщують після просапних овочевих культур, під які вносився гній або компост.

 

На дуже легких, бідних перегноєм, на важких глинистих і кислих грунтах листя мангольда грубіє та стає несмачним. рН грунту повинно бути не нижче 6.

 

Добрі попередники — картопля, капуста, огірки, цибуля, бобові.

 

Обробіток грунту полягає у глибокій зяблевій оранці. Навесні грунт культивують або переорюють.

 

Мангольд вирощують так само, як столовий буряк — посівом насіння у грунт.

 

При посіві для отримання розсади посів здійснюють у кінці березня-на початку квітня, висаджують розсаду в середині травня. Вік розсади — 35–45 днів.

 

При посіві безрозсадним способом насіння мангольду висівають у 3 строки:

 

 

У ранні терміни посіву насіння висівають сухим, у пізніші його замочують. Сіють рядовим способом із міжряддями 40–45 см, закладаючи в грунт на 2–3 см. Норма висіву насіння — 10–12 кг/га. Мульчування посіву торфом на 2–3 дні прискорює появу сходів.

 

Після утворення 2–3 пар листочків сходи проріджують на 15 см. Проріджування повторюють через 2 тижні. Відстань між рослинами в рядках залишають для черешкових сортів 40 см, для листових — 25 см.

 

За період вирощування 2–3 рази проводять підживлення комплексними мінеральними добривами типу азофоска, нітрофоска, «Кеміра Універсал» із розрахунку 20–30 г/м²; листовий буряк чутливий до нестачі мікроелементів, зокрема бору, магнію і марганцю.

 

Грунт на ділянці повинен бути рихлим і очищеним від бур’янів.

 

Мангольд — культура досить холодостійка, особливо листовий мангольд, із настанням осінніх заморозків рекомендується підгортати; оптимальна температура для росту і розвитку становить 16–18 °C, стійкий до високих літніх температур.

 

Мангольду необхідні регулярні поливи, від нестачі води листя стає жорстким, малоїстівним.

 

Листя у листових сортів буває готове до збирання через 60–70 днів. У літній період його зривають кілька разів. До збирання врожаю черешкових сортів приступають через 90–100 днів після посіву.

 

Зібране листя і черешки укладають в невеликі ящики тонким шаром. Урожай листя і черешків досягає 600 ц і більше з 1 га.

 

У вересні коріння мангольда викопують і використовують для вигонки в теплицях.

 

Для одержання насіння маточні корені мангольда вирощують так само, як на овочеву продукцію, але листя не зривають. Сортові прочищення та апробацію посівів проводять, коли листя добре розвивається.

 

На насіння відбирають кращі рослини з добре розвиненими листям і черешками. Коріння мангольда зберігають в овочесховищах, запісковані в штабелях, як і коренеплоди столового буряку, за температури 1–2 °C.

 

Висаджують маточні коренеплоди рано навесні. Відстань між рядами — 70 см, між рослинами — 30–40 см. Висаджені корені повинні бути добре обтиснуті грунтом, а верхівки кореня — на рівні поверхні грунту. Насіннєві рослини підживлюють 1–2 рази. Перше підживлення проводять у період відростання аміачною селітрою (1–2 ц/га), друге — перед цвітінням фосфорно-калійними добривами (1,5–2 ц/га).

 

Збирають насіннєві рослини за наявності на стеблах побурілих клубочків. Мангольд зрізають серпами і ставлять до натягнутого між кілками шпагату. Обмолочують насіння на молотарках. Середній урожай його — 6–8 ц/га.

 

До хвороб і шкідників рослина відносно стійка.

 

До реєстру сортів, придатних для поширення в Україні, занесено 49 сортів та гібридів буряка столового та один сорт мангольда.

 

Буряк столовий Гопак. Середньоранній — 105–132 днів. Маса коренеплоду — 190–310 г. Урожайність — 4,3–4,8 кг/м². Для дитячого і дієтичного харчування. Стійкий до хвороб. Добре зберігається взимку. За пізнього висіву (1–10 червня) отримують коренеплоди, які краще зберігаються зимою.

 

Буряк столовий Вітал. Середньостиглий — 128–145 днів. Маса коренеплоду — 210–450 г. Урожайність — 3,8–5,7 кг/м². Смакові якості відмінні. Для зимового зберігання і переробки. Холодостійкий. Маловибагливий до грунтів. Добре транспортується. При пізньому висіві (1–10 червня) отримують коренеплоди, які краще зберігаються зимою.