Занадто серйозні виклики стоять перед Україною в 2013 році: дефіцит бюджету, від’ємне торговельного сальдо, скорочення валютних резервів, і це лише очевидні проблеми, на які неможливо закривати очі. Чи готовий вирішувати ці проблеми старий-новий прем’єр міністр? Наскільки адекватний сучасній економічній ситуації основний макроекономічний показник вибраний ним - ціна на капусту? Достоінство цього підходу - простота і зрозумілість. Капуста подешевшала - уряд молодець, подорожчала - винні «папередники».
Для «продвинутих» є ще два показники - інфляція і курс гривні стосовно долара США. З інфляцією все досить просто - якщо треба, то намалюють і дефляцію, складніше з курсом долара. Тут статистика не допоможе, потрібні реальні долари, але де їх взяти?
Створити умови для розвитку середнього класу чи привабливі умови для інвестицій, звісно, можна, але це якось не по-пацанському, простіше придумати податок на продаж валюти і байдуже наскільки це законно і ефективно. Попри те, що безліч експертів, від доморощених до серйозних рейтингових агентств, прогнозують обвал гривні, офіційний курс національної валюти попри деякі коливання готівкового і міжбанківських курсів стабільний вже понад два роки. Може правий Микола Янович, говорячи, що ціна таким експертам «п’ять копійок у базарний день»? У чому ж логіка експертів і секрет такої стабільності гривні?
Логіку експертів зрозуміти нескладно, свої розрахунки вони проводять у площині взаємовідносин обмінного курсу й торговельного балансу, а він починаючи з 2006 року відємний.
Таблиця 1. Курс гривні до долара США та зовнішньоторгівельне сальдо України.
* Згідно з данними Держкомстату (січень-листопад)
Зрозуміло, вищевказана таблиця не годиться для серйозних розрахунків, добродії з Держкомстату чомусь публікують дані лише за 11 місяців кожного року, але загальний тренд зрозумілий. Нескладно помітити, що відразу після девальвації гривні, зовнішньоторгівельне сальдо покращилося. Загалом такий взаємозв’язок курсу національної валюти і торговельного балансу описує так звана теорія еластичності. Спрощено це виглядає таким чином: при знеціненні національної валюти (девальвації) експортні ціни на вітчизняну продукцію знижуються, що підвищує її конкурентоспроможність на міжнародному ринку. З іншого боку, водночас збільшуються ціни на імпортну продукцію у національній валюті, оскільки імпортери не бажають втрачати свої прибутоки від девальвації. Дорога імпортна продукція стає менш привабливою для покупців, отже, попит на неї зменшується. Внаслідок цього торговельний баланс країни з валютою, яка мала тенденцію до знецінення, повинен поліпшитися, чи як прийнято говорити в українських реаліях - покращитися.
Чому ж влада досі не скористалася таким чудовим і простим рецептом? Справа в тому, що навіть у теоріїї не все так чудово, а тим більше на практиці. Розглянемо дещо детальніше динаміку курсу національної валюти, ВВП та торговельного балансу в 2006-2011 рр. За базовий приймемо 2005 р. (табл.2)
Таблиця 2.Динаміка ВВП, торговельного балансу та курсу національної валюти України (млн грн)
З таблиці видно, що в 2009 році. на який припав максимальний приріст девальвації гривні (45,2%), відбулося лише незначне падіння номінального ВВП, на 3,7%. Дещо інакше картина виглядає, якщо перерахувати ВВП у доларах США. (табл.3)
Таблиця 3. Перераховане ВВП у доларах США
* Згідно з даними Світового банку
Навіть у 2011 р. ВВП не вийшов на рівень 2008-го. Одним із факторів, який спричинив таке падіння ВВП, є значний рівень відкритості економіки України. Порівняємо співвідношення імпорту до номінального ВВП України.(табл.4)
Таблиця 4. Імпорт у співвідношенні до номінального ВВП
Причому, проблемою є навіть не об'єм імпорту, а його структура: 36,4% імпорту в 2011 році припадало на мінеральні продукти, в тому числі 17% - на природний газ. Імпорт цих товарів має незначну еластичність і не може бути компенсований виробництвом всередині України.
Ще на початку 50-х років С. Александер показав, що у випадку неможливості імпортозаміщення девальвація національної валюти призводить лише до інфляції та не дає економіці ніяких переваг. Звідси і рецепт оздоровлення: стимулювати експорт та стримувати імпорт. З цим в Україні ніяких проблем, уряд завжди готовий надати пільги олігархам, чи підвищити ввізні мита навіть із ризиком посваритися з іншими членами ВТО. Правда, це лише частина рецепту - нарощувати експорт і стримувати імпорт через підвищення конкурентоспроможності відчизняних товарів. З цим дещо гірше, основа відчизняного експорту (загалом понад 60%) - продукція чорної металургії, мінеральна сировина та сількогосподарська продукція. Що позитивного дасть цим галузям девальвація? Розглянемо це на прикладі впливу динаміки курсу гривні на сільське господарство України в 2002-2011 роках. Цей період цікавий тим, що перші 5 років гривня незначно укріплювалася, а другу пятирічку - стрімко девальвувала. (табл.5)
Таблиця 5. Вплив динаміки курсу гривні на с/г України в 2002-2011 рр.
Аналіз даних свідчить, що валове виробництво сільськогосподарської продукції помірно позитивно реагує на укріплення гривні та помірноно негативно на її знецінення. У той же час, галузі рослинництва і твариннцтва реагують на динаміку курсу гривні різнонаправлено. Якщо для рослинництва сприятливою є курсова стабільність, то тваринництво отримує незначну стимуляцію внаслідок девальвації гривні, як наслідок зменшення конкуренції з імпортними продуктами. Але загалом негативні наслідки девальвації для експортно орієнтованих галузей переважають, водночас галузі, орієнтовані на внутрішній ринок, не отримують особливої вигоди, оскільки пропорційно знеціненню національної валюти знижується купівельна спроможність населення.
Які сценарії динаміки гривні можливі в середньостроковому періоді? Утримування стабільного курсу гривні. Ідеальний варіант для економіки України. Вимагає як мінімум утримання наявних валютних резервів. Можливий за умови реалізації цілої низки безпрецедентних заходів, від поголовного декларування доходів фізособами до відміни податкових пільг та протидії виведення коштів через офшори.
Плаваючий курс гривні. Плюс - вимагає відносно невеликих валютних резервів для утримання гривні в курсовому коридорі. Мінуси - капуста подорожчає, зміни валютного курсу провокують зростання інфляції, при чому коли гривня зміцнюється, ціни, як правило, залишаються на попередньому рівні.
Контрольована девальвація на певний незначний рівень, оптимально в другому кварталі - коли є можливість не надто витрачатися на критичний імпорт. Позитив - можливість проконтролювати інфляцію.
Обидва останніх сценарії мають одну дуже сейозну ваду - можливість переходу до неконтрольованої девальвації гривні. Спровокувати такий розвиток подій може фінансовий сектор. Справа в тому, що, з одного боку, НБУ, навчений кризою 2008 року, обмежив банкам можливості кредитування у валюті, з іншого, - населення, навчене двома девальваціями гривні 1998-99 та 2008-2009 рр., свої заощадження, розміщені в банках, поділило між національною та іноземними валютами практично порівну. У випадку девальвації банки будуть змушені купувати валюту, щоб розрахуватися із вкладниками, що, в свою чергу, буде ще більше посилювати тиск на гривню, можливий і чисто спекулятивний варіант розвитку подій. Убезпечити себе від такого варіанту розвитку подій влада може, «відібравши» в населення валюту, чи то ввівши податок на продаж валюти, чи то перевівши валютні вклади в гривню. Проблема лише в тому, що в умовах неконкурентної економіки сама по собі девальвація не може бути рецептом її (економіки) оздоровлення. Чого ж чекати від уряду?
Памятаєте старий анекдот. Наводимо приклад: двоє людей, брудний та чистий, йдуть повз лазню. Хто піде митися? - Брудний. - Правильно. Це логіка.
- Наведемо інший приклад: двоє людей, брудний й чистий, йдуть повз лазню. Хто піде митися? - Брудний. - Ні, неправильно, брудний тому і брудний, що не миється. Митися піде чистий, він звик підтримувати чистоту. Це демагогія.
- Наведемо ще один приклад: двоє людей, брудний і чистий, йдуть повз лазню. Хто піде митися? - Але ж якась фігня виходить. - Ні не фігня, а філософія.
Так і з курсом гривні. Західні банки вибирають логіку - скорочують присутність в Україні, уряд - демагогію - бореться з доларизацією економіки шляхом адмінтиску на валютні заощадженя українців, а не з залежністю економіки від імпорту. Така от сучасна валютна філософія - девальвуй гривню, не девальвуй, без демонтажу олігархічної економіки все одно виходить якась фігня.
