Звідки беруться «чорні скриньки»
Так роками склалося, що українські банки здебільшого не вважають аграріїв бажаними позичальниками. Причин такої байдужості кілька. Це й відсутність в агровиробника надійної застави за кредитом. Землю поки що не візьмеш у заставу, а врожай… Чи ще буде колись той урожай, он як клімат змінюється!
Доходить до справжніх парадоксів, здатних увігнати притомну людину в ступор: під кредит для агропідприємства заставляють… житло й автомобіль його керівника!
Та й ненадійна для банку ця річ — агрокредит. Он скільки тих незареєстрованих фермерів розвелося — даси такому гроші, а тоді шукай його десь по ланах широких!
Слід зазначити, що на таку банківську «приязнь» аграрії відповідають щирою взаємністю, оминаючи банківські офіси та воліючи шукати кредитні джерела деінде.
З роками «берлінський мур» недовіри між фінансовими установами й аграрною бізнес-спільнотою росте й міцніє — на шкоду обом сторонам процесу та інтересам держави.
Окремий «головний біль» для банкірів становить інформація про агропідприємство, яку воно подає до банку разом із заявкою на кредит. Для ухвалення рішення щодо надання кредиту банкові важливо оцінити потенціал підприємства-позичальника — чи зможе воно вчасно повернути надані кредитні кошти?
Натомість у позичальника свої інтереси й обставини, які часто змушують його надавати банку неповну або й неточну інформацію про себе.
Так народжується інформаційна «чорна скринька» агропідприємства. «Відкрити» її банк не в змозі, а отже, позичальник замість кредиту часто отримує відмову…
Ці питання обговорювалися на онлайн-семінарі «Що в чорному ящику агрофінансів?», який днями провела в Києві компанія Aggeek разом із Програмою #USAID_АГРО.
Як заявив на відкритті заходу його модератор — керівник компанії Aggeek Станіслав Шум, «ми поговоримо про те, про що мовчать відкриті дані агропідприємства — про тіньову економіку агросектору».
Тіньовики мимоволі
«Тіньова частина становить чи не половину обсягу агросектору, — зазначив Станіслав Шум. — Як працювати за умов тіньової економіки? Є відповідна бізнес-практика, про яку ніхто не говорить — але вона є. І в „тінь” аграрії йдуть не просто так собі…»
Експерт вебінару, яким виступив директор компанії «Світ агротехнологій» Сергій Чередніченко, взявся проаналізувати середовище, у якому утворюється «чорна скринька» агропідприємства.
Про проблеми в цьому середовищі свідчать офіційні звітні документи — форми 1, форми 2, 50 сг, 29 сг, — зазначив доповідач.
1. В Україні продавець товарно-матеріальних цінностей мотивує агровиробника розраховуватися за свій товар готівкою — тобто неофіційно. За даними експерта Асоціації «Аграрний союз України» Геннадія Новікова, нині в середньому 30% агропродукції в країні реалізується за готівку, а в деяких регіонах цей показник сягає 50%.
2. Тіньовий обіг зерна — це важливий чинник тіньової агроекономіки, — зазначив Сергій Чередніченко.
3. Наступною складовою «тінізації» агроринку експерт назвав неофіційний обіг землі. Нині в Україні 28 млн гектарів землі сільгосппризначення становлять приватні паї. Ще 10 млн — це сільгоспземлі в державній власності.
Облік земель сільськогосподарського призначення в Україні не відрізняється досконалістю. За даними Держгеокадастру, сьогодні в Україні від 1 млн до 1,5 млн гектарів державної власності перебуває в тіньовому обробітку приватними особами, хоча офіційно ці площі вважаються такими, що не обробляються. Невитребувані земельні паї обробляють ближні агропідприємства — і також неофіційно.
Подібна картина із землями, на яких офіційно немає власника, — він або помер, або виїхав з країни, або не знає, що це його земля. Ці землі також комусь приносять прибутки, яких не показує офіційна статистика.
«Ми розглянули 220 агропідприємств, з яких 150 отримували банківські кредити, — розповів Сергій Чередніченко. — За їхніми даними, в них додатково до офіційного налічується від 20 до 50% неофіційного земельного банку!»
4. Ще один чинник, що формує «чорну скриньку» агропідприємства, — законодавство. До 75% аграріїв в Україні працюють на єдиному податку. І банки ставляться до такого аграрія як до клієнта з усіма «прозорими» документами.
Проте далеко не всі послуги агропідприємств оформляються офіційно.
Для українського аграрія було створено такі умови, що мотивують агропідприємство показувати доходи від іншого бізнесу, від землі, не оформленої офіційно — як витрати та доходи з офіційно зареєстрованої землі. «Таким чином, — наголосив доповідач, — було створено умови для втечі аграрія в „тінь” — інакше він вийде за рамки єдиного податку й буде позбавлений тих пільг, які йому запропонувала держава».
5. Більшість агропідприємств переживають кадровий голод, їм бракує компетентних бухгалтерів. Це означає, зазначив експерт, що документи агропідприємства оформляють хто як може.
6. За словами Сергія Чередніченка, в агросекторі сформувалася ціла інфраструктура, яка забезпечує функціонування тіньового ринку. Зокрема, діють конвертаційні центри з мільярдним обігом, які періодично закривають поліція та податківці.
7. Далі у виступі він навів типовий приклад недобросовісної звітності агропідприємства. «Фермер показує у звіті отриманий урожай у півтора раза більший, ніж насправді, а «отримані» на папері «додаткові прибутки» спрямовує на збільшення активів підприємства — наприклад, вкладаю в будівництво, формую склади — все це тільки на папері! У результаті підприємство для банку є дуже прибутковим, з високоцінними активами. Хоча насправді немає ні активів, ані прибутку. А все тому, що в державі створено можливості для таких маніпуляцій», — наголосив Сергій Чередніченко.
8. Невіддільним чинником агровиробництва є сівозміна, нагадав експерт. Якщо її структура з роками змінюється, то у звітності ми можемо вийти на неправильні планові показники витрат і неправильну рентабельність виробництва — тобто отримаємо звіт, що не працює.
9. Доповідач назвав ще таку проблему агросередовища, як усереднення значень у звітності. Наприклад, у Київській області 2017 року собівартість виробництва пшениці була від 5 до 20 тис. гривень за тонну. Для кредитування в банку такий розкид значень у звітності агропідприємства є неприпустимим.
10. Наостанок Сергій Чередніченко торкнувся питання моніторингу діяльності агропідприємства: «Проводячи перевірку інформації клієнта важко оцінити його обсяг готової продукції, побачити всі його поля, зрозуміти обсяги складського зберігання товарно-матеріальних цінностей. Така перевірка коштує великих зусиль і коштів, — наголосив він».
«Тінь» ринку породжує проблеми
Експерти вебінару зійшлися на думці, що тіньовий сектор спотворює обличчя ринку й породжує на ньому масу проблем.
Як зауважив Сергій Чередніченко, найпершою проблемою є зміна рентабельності агровиробництва. Остання почала падати. І в дилера ТМЦ, і в аграрія маржа знижується. Так, як було раніше, вже не буде.
«На „передовій” агробізнесу виявляються дилери та дистриб’ютори ТМЦ, вони першими беруть на себе удар. Наступними будуть банки», — вважає він.
Думку колеги підтримав Станіслав Шум: «Щокварталу з ринку йдуть дистриб’ютори — один великий і кілька дрібних. Цікаво, що саме продавці ТМЦ й банкрутяться, створюючи для себе зручні умови, але й одночасно труднощі з обліком. Тому що, продаючи ТМЦ за готівку, можна показувати фермерові одну суму, а отримувати іншу, відвантажуючи товар на більшу. Проте робота з „кешем” породжує й певні ризики».
Для їх усунення, вважає Сергій Чередніченко, слід полегшити аграрію доступ до фінансового кредитування й ускладнити доступ до товарного кредитування, яке для аграрія вже фактично замінило гроші. Адже за останні 5 років обсяги товарного кредитування вже перевищують обсяги банківського, тому що доступ до нього дуже легкий.
На думку доповідача, саме собою товарне кредитування не таке страшне для ринку, як те, що його надають усім — і зрештою породжує проблеми. Разом із тим товарне кредитування аграріїв було, є й буде. Але цю проблему треба розв’язувати. Товарне кредитування було добре в часи високої рентабельності, але тепер все по-іншому.
«Більшість аграріїв у виробництві мають всього 10–20% власних коштів, а є й такі, в кого власних грошей взагалі немає — тільки товарні кредити та банківське фінансування! І хоча для прибуткового бізнесу це не є ризиком, проте зафінансованість аграріїв товарними кредитами створює проблеми для ринку та його учасників, які будуть тільки загострюватися. Ми вже бачимо проблеми з форвардними контрактами, вже бачимо звернення до Верховної Ради. Але таким шляхом проблеми позбутися неможливо. Адже її корінь не тому, що аграрій хоче отримати суперприбуток. Найчастіше він прагне просто зберегти прибутковість свого виробництва й тому відкладає продаж агропродукції до настання привабливої ціни», — наголосив експерт.
Про вміння читати між рядків
Це сумне констатування негараздів «затіненого» агроринку резюмував Станіслав Шум: «Отже, існує маса проблем, які збільшують ризики для кредиторів і які не помітні в офіційній звітності аграрія. Як же відкрити цю „чорну скриньку” для полегшення доступу агровиробників до кредитування?»
У відповідь Сергій Чередніченко поділився досвідом своєї команди з «розкриття» для банку інформації аграрія: «Оцінювати висновки клієнта ми не можемо, бо там значна частка неправди. Тому ми почали реконструювати весь виробничий цикл агропідприємства. Наша компанія розробила свій власний програмний продукт TopAgro. Взяли витрати клієнта, всі ТМЦ, які він використовує, всі його посівні площі, прив’язали всі його технології, супутникові знімки. Врахували погоду, що впливає на фактичні показники врожайності, і все це вивели у виробничий цикл. На вимогу банку показати свої землі аграрій показує те, що вважає за потрібне. Тут питання стосується перевірки даних — чи це справді ті землі, які він обробляє? Аграрій показує карту з посівами культур, але ми можемо перевірити ці культури та їх урожайність, таким чином і підтверджуються дані аграрія».
Кредитувати можна й треба!
Отже, «чорну скриньку» інформації — хоча й зі скрипом і не повністю — відкрити все ж таки реально. Треба тільки мати відповідний інструмент.
На цьому місці в повітрі вебінару просто повисло запитання, яке поспішив озвучити Станіслав Шум: що ж дає конкретному агропідприємству застосування продукту TopAgro?
«Це дає можливість отримати більший кредит. Але це не все. Наш інструмент, перевірений за вісім років щодо реальної врожайності та понесених витрат, показує індивідуальність кожного клієнта. Ми показуємо банку, що підприємство можна й треба кредитувати.
Полегшуючи банку розуміння виробництва конкретного агровиробника та надаючи аграрію можливість показати свій реальний бізнес, ми полегшуємо йому доступ до кредитного фінансування. Кому ми таким чином допомагаємо — банку чи агроклієнту? Тут немає розбіжності.
Наше завдання — побачити індивідуальні особливості клієнта, врахувати його витрати, реконструювати його виробничий цикл.
У такому складному бізнесі, як аграрний, є дуже багато перемінних. Якщо ви працюєте імпортним трактором, а в нашому господарстві оре трактор ХТЗ, то витрати з пального в нас із вами будуть вдвічі відрізнятися. Те саме із застосуванням ЗЗР. Ми ж розраховуємо витрати й доходи агропідприємства у вигляді врожайності — тобто показуємо ситуацію, яка реально є в господарстві. Цінність нашої роботи в тому, що ми надаємо банку ту картину, яку з документів офіційної звітності отримати не можна», — наголосив експерт.
Запитання про кредитування
Наприкінці семінару Сергій Чередніченко відповів на низку запитань слухачів.
- Яке кредитне навантаження на 1 га посівів можна вважати оптимальним?
Цифра в кожного своя, середня величина далека від життя. Розмір оптимального кредитного навантаження залежить від фінансового стану конкретного агропідприємства. На мою думку, до 70% коштів аграрія можуть становити кредити. Але слід розуміти, що в ці 70% входить усе фінансування — і товарні кредити, і форвардні контракти, і, власне, фінансові кредити.
- Що може бути стимулом для виходу аграрія з «тіні», у якій перебуває частина його бізнесу?
Для цього треба змінити законодавство, щоб воно не стимулювало аграрія заводити бізнес у «тінь». Змінити ситуацію, коли продавець стимулює аграрія йти в «тінь» через застосування готівки. Стимулом буде, коли ми закриємо митницю, що дає можливість формувати готівкові розрахунки. Адже коли я пропоную аграрію продати продукцію за готівку дешевше, то що можна говорити про його мотивацію? Причому ж це все законно, за це мене ніхто не покарає. Слід створити комплекс певних правил й умов, забезпечити невідворотність покарання за порушення — це також мотивуватиме. І я впевнений, що ми до цього прийдемо.
- Чи можливо працювати з проблемними клієнтами, які подають не зовсім якісну звітність для отримання кредиту?
Ми показували, що це можливо. Разом із тим проблемні клієнти бувають різними. Питання в тому, як вони вели свою звітність — можливо, керівникові підприємства взагалі було не вигідно показувати свій прибуток. Ми не раз працювали з «проблемними» клієнтами, вони насправді часто виявлялися ефективними підприємствами, яким досі вдавалося уникнути дефолту.
- З вашої практики, яка нині середня собівартість вирощування 1 га кукурудзи, пшениці та соняшнику?
Середня собівартість залежить від зони, умов вирощування, культури та її врожайності, від застосованої агротехніки, ЗЗР, посіяного насіння тощо. Наприклад, рівень витрат на вирощуванні кукурудзи у Вінницькій області без ПДВ становить 18 тис. гривень на 1 га — з коливанням від 16 до 26 тис., пшениці — від 10 до 16 тис., соняшнику — від 12 до 22 тис. гривень. Середній рівень рентабельності жодного розуміння не дасть, розбіжності можуть сягати кількох разів. Тому ми у своєму аналізі більше оперуємо поняттям «середньозважена величина».
- Які можливості для банків, дистриб’юторів і дилерів відкриває ваша методологія верифікації даних?
Це зменшення ризиків, розширення кредитного портфеля. Чим краще банк розуміє клієнта, тим більше він може заробити з ним і перетворити його на партнера. Залежно від фінансової стабільності клієнта банк може підбирати для нього кредитний продукт. Якщо банк уважає, що він аналізує виробництво підприємства за звітними документами й не сприймає жодного експертного аналізу, то ми йому допомогти не зможемо. Але якщо банк довіряє нашій методології аналізу та його результатам, ми можемо стати йому в пригоді. Для цього банкіри мають розуміти, що офіційні дані підприємства не завжди прозорі. Коли мені кажуть: ваша програма допомагає банкам «виловити» фермерів, що спотворюють свої звітні дані, я відповідаю, що це не так. Викривлення даних є у всіх, це закладено в самій економіці. І наша програма не допомагає нікого виловлювати. Вона допомагає банкам побачити, що та скільки потрібно клієнтові.
- Яке ваше ставлення щодо кредитування аграріїв під майбутній урожай?
На мій погляд, усе можливо. Коли ми бачимо оцінку клієнта та його фінансову стабільність, то залежно від цього формується кредитний продукт. Я впевнений, що є чимало клієнтів, яких можна кредитувати на доволі значні суми. Їхній фінансовий стан, їхні технології, їхня практика та їхній власний внесок дають змогу це робити. І з них не слід брати за це аж десять застав! Питання тут у розумінні ситуації кредитором.
- На яку дату краще оцінювати реальний стан підприємства клієнта — на 1 грудня чи на 1 червня?
Найкраще на 1 липня. На цей час готової продукції на складі зазвичай вже немає — її вже продали, ТМЦ теж уже немає — їх уже використали. Є низка статей витрат, які важко підтвердити, але на цю дату їх можна вважати відсутніми.
Марко БУГАЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
