Наталя АНТОНЕНКО, спеціально для "АС"
Мусили разом міркувати, як зробити агробізнес привабливим для інвесторів навіть в умовах військового конфлікту. За оцінками голови міжфракційного депутатського «Аграрного об’єднання» Леоніда Козаченка, галузь потребує нині мінімум 70 млрд дол. інвестицій. У тому числі 20-25 млрд у рослинництво, 20 — у тваринництво, 15 — у переробку.
Представник «Всеукраїнської аграрної ради» Андрій Дикун зауважив, що попри кризу є установи, які продовжують стабільно фінансувати українських аграріїв. Зокрема, йдеться про Європейський Банк Реконструкції та Розвитку, котрий лише упродовж 2014 року інвестував в аграрний сектор України 250 млн євро. «І це у той критичний час, коли багато хто втечею рятував свої активи, — нагадує Андрій Дикун. — До речі, тоді ж упливали і українські капітали. ЄБРР, правда, працює із крупними компаніями, але, сподіваємося, що невдовзі перегляне свої позиції і щодо підтримки середнього бізнесу».
Приватний сектор агрогалузі продовжує фінансувати і Міжнародна Фінансова Корпорація. «Ми допомагали стати на ноги багатьом підприємствам в Україні, — нагадує керівник діяльності МФК Олена Волошина. — Намагаємось використовувати свій досвід і для створення сприятливого бізнес-середовища, співпрацюючи із владою та громадським сектором». Визнаючи досить велику конкурентоспроможність агробізнесу в Україні, пані Волошина наголошує і на суттєвих внутрішніх проблемах галузі, зокрема, надмірній зарегульованості, недорозвинутості агроструктури, обмеженому доступі до фінансування та нових ринків. Тому економічні очікування на 2015 рік, визнає, в Україні достатньо скромні. Власне, як банк Міжнародна фінансова корпорація сфокусувалася на допомозі вже існуючим клієнтам, таким як, приміром, компанії МХП, ІМК. Хоча нещодавно надали кредит у 35 млн дол. і новому партнерові — компанії «Нива Переяславщини».
Голова правління «ПроКредит банк» Віктор Пономаренко визнає масштабність проблем і у банківському секторі, який ще не встиг остаточно оговтатися від кризи 2008 року, а вже потрапив у нові труднощі. «Фінансування є, але воно дуже обмежене», — говорить банкір. Агровиробник зможе отримати його, якщо продумає, ретельно спланує всі процеси заздалегідь та узгодить їх із банком, підписавши відповідну попередню угоду. Для забезпечення повного циклу агровиробництва варто використовувати різні джерела фінансування, у тому числі і власне. «Ми як партнери мусимо взаємодіяти і таким чином рухатися вперед, нарощувати обсяги, — переконує Віктор Пономаренко. — Попередня домовленість із банком гарантуватиме вам доступ до ресурсів у потрібний момент. Не залишайте все на останній день. Ми залишаємося одним із банків, котрі продовжують фінансувати агросектор, розробляємо нові продукти. При чому саме для малого та середнього бізнесу. Спілкування із бізнесовим середовищем дає чітке підприємницьке розуміння вагомої ролі агросектору і в майбутньому. Це, безумовно, буде ключова частина економіки. Тому, працюючи на перспективу, налагоджуючи співробітництво в агросегменті, завтра-післязавтра будемо ще важливішою фінансовою організацією. Співпраця з агробізнесом — це так само і спосіб банківського середовища пережити кризу».
Характерно, що керівники агропідприємств, виробників сільгосппродукції зрештою були одностайні у тому, що саме допоможе їм подолати теперішню кризу. Наприклад, фінансовий директор групи компаній «Глобино» Олена Комаравцева, зокрема, резюмувала: «Ми не можемо впливати на девальвацію, загальну кризу. Зате можемо впливати на якість свого продукту, удосконалювати бізнес-процеси, покращувати технології. Основне завдання бачимо у зниженні витрат, роботі над собівартістю. Експериментуємо (і досить вдало) з використанням альтернативних джерел енергії для опалення виробничих потужностей. Вибрали стратегію на поглиблення вертикальної інтеграції».
Під час роботи інвестфоруму широко презентувався інноваційний фінансовий механізм для агросектору — аграрні розписки. Підкреслювалося, що вони можуть стати додатковим інструментом саме для дрібних та середніх господарств.
Експерти кажуть, що нині є свідками народження нового інструменту. Так само свого часу формувався ринок векселів, котрий вже активно використовується аграріями.
Фахівці не переоцінюють роль аграрних розписок, які, звичайно ж, не можуть повністю покрити потреби. Зате допоможуть оптимально комбінувати різні фінансові ресурси, надавати споживачеві правильний портфель у різні періоди виробничого циклу.
Руслан Співак, директор департаменту корпоративних продуктів та партнерства Райффайзен Банк Аваль, зауважив, що з огляду на 20-річний досвід роботи банку з українськими аграріями може зробити висновок про те, що навіть попри кризу агросектор повторює тенденції минулих років і продовжує працювати успішно. А от для покращення результатів потрібно, крім усього, ще й підвищення взаємної довіри. «Споживач шукає простих і прозорих речей, обираючи банк у партнери, — говорить фінансист. — Криза посприяла очищенню банківської системи, погані банки поспішають зникнути. Зрештою споживач прогнозовано має отримати більш якісний і дешевий продукт».
Менеджер також сформулював основні вимоги до позичальників. З його слів, найреальніше сьогодні отримати фінансування підприємству, котре має стабільний бізнес на земельних площах до 15 тис. га. Не заплямував свою позитивну кредитну історію та ділову репутацію. «Зараз, коли позиція застави вторинна, — уточнює представник Райффайзен Банк Аваль, — важливою якістю особливо стає прозора самоорганізації бізнесу. Компанія повинна мати чітку стратегією розвитку з вміло диверсифікованими ризиками і якісним фінансовим менеджментом».
Висока ціна банківських кредитів стимулює до пошуку та розвитку інших інструментів. У цьому плані досить перспективною виглядають у комплексі послуг і аграрні розписки. Звичайно, нові інструменти вимагатимуть високої культури роботи менеджерів компаній із різними продуктами.
Попри песимістичну кризову риторику, AgriInvestForum все-таки виводив і до оптимістичних висновків. Зокрема, Костянтин Магалецький, керуючий партнер Horizon Capital, поділився аналітичним спостереженням: «Україна вже багато разів була в такій ситуації, коли в інвесторів був песимізм щодо українських компаній. Він змінювався оптимізмом, знову повертався до песимізму. Зараз ми перебуваємо у найнижчій точці песимізму — тому варто очікувати зростання оптимізму. Гравці, котрі вже мають досвід інвестування в Україну, почувають себе впевненіше». Колеги підтримали такі слова. Тепер питання полягає вже не у тому, чи повернуться в Україну іноземні інвестиції, а у тому, коли ж саме це станеться.
