Колись були модними нейлонові сорочки, а тепер кращими вважаються лляні, бо вони корисніші для тіла, здоров’я. З їжею так само: люди нині вже усвідомлюють перевагу овочів без ГМО і ніжної кролятини перед ковбасою і чіпсами. В останні роки в цивілізованому світі усе помітнішим стає рух за здорове харчування і взагалі за все природне, а не штучне: одяг, засоби пересування, відпочинок. І на це реагують виробники — зокрема, й сільськогосподарської продукції.
На конференції «Як реформувати аграрну галузь України» у Глухові ми поспілкувалися з фермерами, науковцями, активістами аграрних громадських організацій, які присвятили себе виробництву здорової продукції. Обговорювалися принципи органічного виробництва, перспективи й конкретні шляхи його розвитку в Україні. Велися дискусії з переробниками органічної сировини щодо виявлення попиту та розвитку поставок.
Частування здоровою їжею
Фермер Микола Мисник частує учасників конференції органічними соками марки «Золотий Пармен», виробленими ним у селищі Короп на Чернігівщині. «Сьогодні рівень органічного виробництва в Україні ще слабенький», — вважає він, і з цією думкою важко не погодитися. Виробники органічної продукції Сумщини кажуть, що могли б забезпечувати дитсадки та школи області екологічно чистими харчами. Це — поки що у майбутньому, бо органічних молочарів, наприклад, ми тут не зустріли. Або виробників органічної телятини, яку було б доречно давати дітям. Але на конференції у Глухові всі мали змогу взяти участь в оцінці продуктів, які були представлені господарствами Глухівщини — «Десналенд», «Лінен оф Десна», «Екосвіт», «Еліфібр». Це виготовлені з лляної і конопляної сировини промислові й харчові товари.
У Китаї чи в Європі коноплі багато століть використовувалися також як сировина для виготовлення текстилю. Хоча у нас мотузки і конопляне полотно кілька десятиліть не випускалися масово, але нинішнє їх повернення у вжиток — вже під маркою органічної, корисної для здоров’я продукції — було сприйнято із розумінням. А от олія, борошно, протеїн із коноплі, і навіть смачний чорний конопляний хліб — це виглядало як нечувані делікатеси і викликало захват гостей конференції. Були тут і аналогічні вироби з льону: олія, борошно. І, звісно, такі традиційні українські продукти — теж органічні — як мед, трав’яні чаї, сушені фрукти й ягоди. Ну, і також лікарські трави і спеції: коріандр, календула, амарант, іван-чай та ін. Дуже несподівано виглядало конопляне мило, хоча теж користувалося увагою, бо продавці рекламували його високі антиоксидантні властивості.
В Україні сьогодні органічним способом вирощується дуже багато культур, які раніше підживлювали агрохімією: пшениця, кукурудза, гречка, картопля, яблука, овочі, ягоди (малина, суниця, ожина, лохина, смородина), часник, салати й зелень, пряно-ароматичні рослини (спеції) та ін. Вітчизняний внутрішній ринок органічних продуктів нині становить близько €15 млн. Ми спостерігаємо також наповнення його здоровою їжею за рахунок налагодження власної переробки аграріями своєї ж органічної сировини. Зокрема, це крупи й борошно, молочні та м’ясні продукти, мед, олія із різних культур (не лише соняшникова чи кукурудзяна, а й лляна, конопляна, розторопшова тощо), різноманітні соки, повидло, чаї, лікарські рослини.
Модно, бо природно
Доцільність виробництва органічної агропродукції в Україні вже мало в кого викликає сумніви. Бо воно дозволяє вирішити одразу кільки питань. Це і відтворення родючості ґрунтів, і збереження довкілля, і додатковий імпульс розвитку сільських територій. Крім того, органічне господарювання — очевидний шлях до підвищення експортної потужності сільського господарства України. Просто тому, що органічне коштує дорожче. Скажімо, ціна на органічне яблуко у Польщі майже втроє вища, ніж на звичайне. При тому, що пропозиція за кордоном ще відстає від попиту на органічну їжу, і український агровиробник тут може знайти свій інтерес.
Закон України № 425-VII «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», який діє з січня 2014 року, вже призвів до помітного зростання органічного агросектору. Минулого року в Україні нараховувалось до 200 органічних господарств. Українські органічні господарства різних розмірів: від кількох гектарів, як це практикується у більшості інших країн Європи, до кількасот або й кілька тисяч. Загальна ж площа органічних сільськогосподарських угідь становила понад 400 000 га. Це лише близько 1% українських земель, тобто маємо ще чималі резерви для зростання. Але вже сьогодні Україна є одним із найбільших постачальників, наприклад, органічної пшениці в Німеччину. Якщо говорити про органічні зернові, їх у нас вирощують на території близько 130 тис. га, а це 5% площ на планеті, зайнятих під органічними зерновими. З огляду на ці показники наша держава стрімко зайняла 20 місце у переліку країн-лідерів світового органічного руху, а цей напрям господарювання у нас же, по суті, тільки починає розвиватися.
Андрій Марченко із Шостки — органічний сертифікований фермер, він займається цією справою вже 12 років. «Ще 10 років тому про органічне виробництво у нас мало хто знав, — каже він. — Але сьогодні, якщо хтось тільки думає розпочинати агробізнес, то склалася така ситуація, що легше починати саме з органічної продукції. Тут буде вища економічна віддача, і можна розраховувати на допомогу». Причому не тільки на дорадницьку, а й на фінансову також.
Абсолютне благо
Доктор економічних наук Володимир Шевчук нагадав про п’ять абсолютних природних благ, які людство використовувало протягом усієї своєї аграрної історії: це земля, зерно, солома, худоба і гній. Якщо додати до цього сонце, воду, повітря — ми отримаємо усе, що треба для органічного господарювання. Хімікати ж змінюють природний стан речей доволі не прогнозовано, й можуть принести не лише користь, а й чималу шкоду. Треба вміти обходитися без них.
Отже, органічне виробництво — це і відповідні засоби. Органічні господарства не можуть застосовувати мінеральні добрива чи препарати захисту: пестициди, інсектициди, гербіциди, фунгіциди. А чим же удобрюється ґрунт? Коров’ячим гноєм. Рослинами-сидератами, соломою, тирсою, біогумусом. Для поліпшення якості землі також застосовуються гриби-симбіоти. Родючість ґрунтів підтримують і правильною сівозміною. Для захисту рослин від хвороб і різноманітних шкідників, а також з метою стимуляції росту застосовуються біопрепарати, механічне прополювання. «Деякі виробники не борються з бур’янами, а дружать з ними», — стверджує пан Шевчук. Для боротьби зі шкідниками використаються ультразвук, світло, ультрафіолет, голосний шум (постріли), різноманітні пастки. Мікробіолог і винахідниця Вікторія Оліферчук повідомила, що центр біотехнологій «Жива земля», що знаходиться у Вінницькій області, виробляє органічні добрива на основі грибів і біобактерій. З їх допомогою можна суттєво поліпшити ґрунт, навіть забрати із нього важкі метали. Усі ці здорові органічні засоби діють не гірше, а іноді й краще від хімічних препаратів. Хоча поки що коштують дорожче.
Якщо говорити про врожайність, то вона в «органіків» трохи нижча, ніж при інтенсивній технології обробки хімікатами. Але у перерахунку на гроші здорова продукція усе ж таки дає непоганий результат. Та й чи є сенс аж так протиставляти органічне виробництво звичайному? Анж Люан, голова Асоціації молодих аграріїв Франції і сам фермер-молочар, стверджує: вони цілком можуть співіснувати. «Наприклад, у нас, органічних виробників, звичайні фермери розпитують про прийоми механічного прополювання, бо теж хочуть застосовувати менше гербіцидів». А деякі виробники вдало поєднують виробництво звичайне й органічне. Тут яскравий приклад — агрофірма «Поле» із Черкас. Вони продають пшоно і крупу — пшеничну, кукурудзяну, горохову. Ще 2009 року сертифікувалися за стандартами ЄС. Відтоді щороку «Поле» збільшує приблизно на 10% об’єм органічного виробництва (див. інфографіку) і відповідно нарощує експорт у Польщу, Чехію, Німеччину, Австрію, Голландію.
Нарощування виробництва органічних круп агрофірмою «Поле»
Інформація спілки «Органічна Україна»
Операція «сертифікація»
Вітчизняні агровиробники проходять процедуру сертифікації свого органічного виробництва за стандартами і нормами Європейського Союзу. Лідером у справі органічної сертифікації в Україні є компанія «Органік Стандарт». Сертифікати коштують приблизно від 4 до 15 тис. грн. В принципі, виробник може обрати й іншого сертифікатора, але в них правила можуть бути жорсткіші, дорожчі і вужчі (розраховані, скажімо, у межах однієї країни). Наприклад, стандарти швейцарської асоціації «Біо Свісс» (Bіo Suіsse) використовуються для сертифікації продукції і сировини, спрямованої суто на ринок Швейцарії. «Біо Свісс» вимагає вирощувати продукцію в умовах біологічного різноманіття: в оточенні гаїв, боліт, перелісків тощо. Щоб навколо органічної рослини нормально співіснували птахи, комахи, жуки, звірята. Тобто, як бачимо, швейцарський стандарт навіть складніший до втілення за ті, що практикуються у ЄС. Але ж недаремно є таке поняття, як «швейцарська якість», яке застосовується не лише до годинників, а й, скажімо, до молочного шоколаду.
Втім, держава береться відшкодувати деякі витрати. Це одна з причин, чому виробники органічної сільськогосподарської продукції єднаються в обласні громадські організації. Такою є, наприклад, «Органічна Сумщина». Перше завдання, які вони хочуть спільно вирішувати — допомога у спілкуванні з «Органік-стандартом» чи іншими сертифікаторами. Друге — сприяння в отриманні від держави компенсації за сертифікацію та посадковий матеріал, що обіцяє наше законодавство. Сума коштів на одне господарство може сягати до 30 тис. грн на рік, і це додатково стимулює багатьох займатися саме органічним агробізнесом.
Підприємство ТОВ «Мічуріна плюс» господарює на Волині, у селі Березолуки Рожищенського району. Вирощують органічну малину, а також нішеві культури, на які ніби є непоганий попит: розторопшу, спельту, коріандр, ромашку. Ще не сертифіковані, але готові проходити процедуру сертифікації. Засновник господарства Олександр Чумак інформує «Агробізнес Сьогодні», що він попри великий попит на органічну ягоду й трави все-таки відчуває також проблеми зі збутом. «Готові приєднуватися до якогось кооперативу або товариства, яке займається збутом, якщо знайдемо гідного представника наших інтересів», — стверджує пан Чумак.
Так само і більшість опитаних нами фермерів-органістів готові були б згуртуватися не лише задля сертифікації, а й для кращого продажу своєї продукції, можливо, на експорт. Бо взагалі підприємства, які вирощують органічну продукцію, поки що серед інших — у меншості (їх лише 0,05% від усіх фермерських господарств України). Отже, справді необхідність кооперувати зусилля для того щоб захистити свої інтереси на всіх стадіях виробничого-торговельного ланцюжка є очевидною. Крім сертифікованих агровиробників, нині вже десятки українських фермерів на шляху до того, щоб отримати значок органічної відповідності. Такий самий, як у Євросоюзі. Бо розуміють: продукція «без ГМО» має перевагу у покупців, і попит на неї буде лише рости.
Коментарі
Микола МИСНИК, голова СФГ «Золотий Пармен» (с. Короп, Чернігівська область)
— Ми вирощуємо елітні сорти яблук за прогресивними технологіями. У грудні 2012 року сертифікувалися як виробники органічної сільськогосподарської продукції. Однак виявилося складно отримувати плоди, однакові за формою, на наших 21 га органічного саду. У нас яблука нестандартні, тому ми відкрили цех із виготовлення натуральних соків прямого віджиму. Підтвердження на органічність ми проходимо щорічно, в Україні є орган сертифікації — «Органік Стандарт», який заснували швейцарці. Ми також сертифікуємося додатково німецькою фірмою, тому що свою зернову і зернобобову органічну продукцію експортуємо до них. Займаємося зерновими та круп’яними культурами. У нас є цех з їх переробки та пакування. Також вирощуємо овочі, чорну смородину.
Сьогодні рівень органічного виробництва в Україні ще слабенький. І кількість господарств, які цим займаються, малувата. Але треба, щоб і споживачі були готові до цього. Тут йдеться насамперед про культуру харчування. Хоч би дітям дати органічне, чисте. Наша продукція для тих, то розуміє, наскільки цінним є здоров’я, хто дбає про власну сім’ю й дітей. Мені здається, що українські чиновники ще не зацікавлені в розвитку українського землеробства. Вони лобіюють холдинги. А весь органічний сектор тримається на ентузіазмі фермерів. Вчені агрономи теж цього чомусь не люблять і переучуватися не хочуть.
Катерина МОКАН, директор ТОВ «Володимирське» (Середино-Будський район Сумської області)
— Я завжди міркувала, як нагодувати свою сім’ю чистими продуктами. Давно прагну хазяйнувати за принципами органічного землеробства, застосовую їх, хоча поки не сертифікована. Зараз уже ширше дивлюся: щоб інших також годувати продуктами без усяких ГМО, і на цьому заробляти. У нас за агрохімічним складом ґрунтів перспективне ягідництво. Я збираюся вирощувати лохину. Вона приваблює мене унікальністю мікроелементного складу. Це природній вітамінізований антиоксидант. Лохина потребує чималих інвестицій, але й дасть велику віддача: кущі плодоносять 40 років. Збирати лохину, навіть кілька десятків гектарів, знаю як. Є пересувні бригади збирачів, які їздять з одного господарства в інше, їх можна найняти тимчасово. До того ж, чим мені подобається лохина: її можна збирати механізованим способом.
Ще мене цікавлять цесарки. У мене є десь близько 100 птахів. Їхнє м’ясо відмінне за якістю, корисніше, ніж курятина. Це воістину екоптиця. Ті, у кого алергія на курячі яйця, можуть вживати цесарчині. Вони містять більше вітаміну А, прекрасно зберігаються 40 діб. Ми вже навчилися обробляти тушку, патрати, як треба. Вони невибагливі, і тримати їх не складніше, ніж індиків. Несуться зранку, до 14.00 год., а потім їх можна випускати, щоб на волі самі збирали собі комах. Цесарки клюють усе, що можуть знайти, бур’яни й навіть колорадських жуків. Це птахи стадні, звикли пересуватися разом, приходити додому. Живучи так, цесарки не відчувають стресу, як кури на птахофермі. Щоправда, є проблема — постійний лемент. Цесарки крикливі. Та в мене є де їх тримати, щоб не заважали нікому. Мрію розширити ферму десь до 5 тис. особин. Але стабільного збуту поки що немає. І ще: наразі в Україні обмаль пропозицій органічного корму для птахів, а своє зерно вирощувати — це має пройти три роки до сертифікації корму як органічного.