agro business 160 160

Обрії органічного фермерства

/ Ідеї & тренди / Вівторок, 09 серпня 2016 13:00
Ігор ПЕТРЕНКО, Віктор БОРЗНЕНКО
спеціально для "АС"
В цивілізованому світі усе помітнішим стає рух за здорове органічне харчування. Споживачі готові переплачувати за органічну їжу чи одяг — і на цей попит не можуть не відгукуватися уважні виробники сільськогосподарської продукції. Органічне господарювання — це і збереження довкілля, і відтворення родючості ґрунтів, і додатковий імпульс для розвитку сільських територій. Крім того, продаж органічного продовольства, на яке є високий попит в Європі й світі, — це й шлях до підвищення експортної потужності сільського господарства України.

Колись були модними нейлонові сорочки, а тепер кращими вважаються лляні, бо вони корисніші для тіла, здоров’я. З їжею так само: люди нині вже усвідомлюють перевагу овочів без ГМО і ніжної кролятини перед ковбасою і чіпсами. В останні роки в цивілізованому світі усе помітнішим стає рух за здорове харчування і взагалі за все природне, а не штучне: одяг, засоби пересування, відпочинок. І на це реагують виробники — зокрема, й сільськогосподарської продукції.

На конференції «Як реформувати аграрну галузь України» у Глухові ми поспілкувалися з фермерами, науковцями, активістами аграрних громадських організацій, які присвятили себе виробництву здорової продукції. Обговорювалися принципи органічного виробництва, перспективи й конкретні шляхи його розвитку в Україні. Велися дискусії з переробниками органічної сировини щодо виявлення попиту та розвитку поставок.

Частування здоровою їжею
Фермер Микола Мисник частує учасників конференції органічними соками марки «Золотий Пармен», виробленими ним у селищі Короп на Чернігівщині. «Сьогодні рівень органічного виробництва в Україні ще слабенький», — вважає він, і з цією думкою важко не погодитися. Виробники органічної продукції Сумщини кажуть, що могли б забезпечувати дитсадки та школи області екологічно чистими харчами. Це — поки що у майбутньому, бо органічних молочарів, наприклад, ми тут не зустріли. Або виробників органічної телятини, яку було б доречно давати дітям. Але на конференції у Глухові всі мали змогу взяти участь в оцінці продуктів, які були представлені господарствами Глухівщини — «Десналенд», «Лінен оф Десна», «Еко­світ», «Еліфібр». Це виготовлені з лляної і конопляної сировини промислові й харчові товари.

У Китаї чи в Європі коноплі багато століть використовувалися також як сировина для виготовлення текстилю. Хоча у нас мотузки і конопляне полотно кілька десятиліть не випускалися масово, але нинішнє їх повернення у вжиток — вже під маркою органічної, корисної для здоров’я продукції — було сприйнято із розумінням. А от олія, борошно, протеїн із коноплі, і навіть смачний чорний конопляний хліб — це виглядало як нечувані делікатеси і викликало захват гостей конференції. Були тут і аналогічні вироби з льону: олія, борошно. І, звісно, такі традиційні українські продукти — теж органічні — як мед, трав’яні чаї, сушені фрукти й ягоди. Ну, і також лікарські трави і спеції: коріандр, календула, амарант, іван-чай та ін. Дуже несподівано виглядало конопляне мило, хоча теж користувалося увагою, бо продавці рекламували його високі антиоксидантні властивості.

В Україні сьогодні органічним способом вирощується дуже багато культур, які раніше підживлювали агрохімією: пшениця, кукурудза, гречка, картопля, яблука, овочі, ягоди (малина, суниця, ожина, лохина, смородина), часник, салати й зелень, пряно-ароматичні рослини (спеції) та ін. Вітчизняний внутрішній ринок органічних продуктів нині становить близько €15 млн. Ми спостерігаємо також наповнення його здоровою їжею за рахунок налагодження власної переробки аграріями своєї ж органічної сировини. Зокрема, це крупи й борошно, молочні та м’ясні продукти, мед, олія із різних культур (не лише соняшникова чи кукурудзяна, а й лляна, конопляна, розторопшова тощо), різноманітні соки, повидло, чаї, лікарські рослини.

Модно, бо природно
Доцільність виробництва органічної агропродукції в Україні вже мало в кого викликає сумніви. Бо воно дозволяє вирішити одразу кільки питань. Це і відтворення родючості ґрунтів, і збереження довкілля, і додатковий імпульс розвитку сільських територій. Крім того, органічне господарювання — очевидний шлях до підвищення експортної потужності сільського господарства України. Просто тому, що органічне коштує дорожче. Скажімо, ціна на органічне яблуко у Польщі майже втроє вища, ніж на звичайне. При тому, що пропозиція за кордоном ще відстає від попиту на органічну їжу, і український агровиробник тут може знайти свій інтерес.

Закон України № 425-VII «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», який діє з січня 2014 року, вже призвів до помітного зростання органічного агросектору. Минулого року в Україні нараховувалось до 200 органічних господарств. Українські органічні господарства різних розмірів: від кількох гектарів, як це практикується у більшості інших країн Європи, до кількасот або й кілька тисяч. Загальна ж площа органічних сільськогосподарських угідь становила понад 400 000 га. Це лише близько 1% українських земель, тобто маємо ще чималі резерви для зростання. Але вже сьогодні Україна є одним із найбільших постачальників, наприклад, органічної пшениці в Німеччину. Якщо говорити про органічні зернові, їх у нас вирощують на території близько 130 тис. га, а це 5% площ на планеті, зайнятих під органічними зерновими. З огляду на ці показники наша держава стрімко зайняла 20 місце у переліку країн-лідерів світового органічного руху, а цей напрям господарювання у нас же, по суті, тільки починає розвиватися.

Андрій Марченко із Шостки — органічний сертифікований фермер, він займається цією справою вже 12 років. «Ще 10 років тому про органічне виробництво у нас мало хто знав, — каже він. — Але сьогодні, якщо хтось тільки думає розпочинати агробізнес, то склалася така ситуація, що легше починати саме з органічної продукції. Тут буде вища економічна віддача, і можна розраховувати на допомогу». Причому не тільки на дорадницьку, а й на фінансову також.

Абсолютне благо
Доктор економічних наук Володимир Шевчук нагадав про п’ять абсолютних природних благ, які людство використовувало протягом усієї своєї аграрної історії: це земля, зерно, солома, худоба і гній. Якщо додати до цього сонце, воду, повітря — ми отримаємо усе, що треба для органічного господарювання. Хімікати ж змінюють природний стан речей доволі не прогнозовано, й можуть принести не лише користь, а й чималу шкоду. Треба вміти обходитися без них.

Отже, органічне виробництво — це і відповідні засоби. Органічні господарства не можуть застосовувати мінеральні добрива чи препарати захисту: пестициди, інсектициди, гербіциди, фунгіциди. А чим же удобрюється ґрунт? Коров’ячим гноєм. Рослинами-сидератами, соломою, тирсою, біогумусом. Для поліпшення якості землі також застосовуються гриби-симбіоти. Родючість ґрунтів підтримують і правильною сівозміною. Для захисту рослин від хвороб і різноманітних шкідників, а також з метою стимуляції росту застосовуються біопрепарати, механічне прополювання. «Деякі виробники не борються з бур’янами, а дружать з ними», — стверджує пан Шевчук. Для боротьби зі шкідниками використаються ультразвук, світло, ультрафіолет, голосний шум (постріли), різноманітні пастки. Мікробіолог і винахідниця Вікторія Оліферчук повідомила, що центр біотехнологій «Жива земля», що знаходиться у Вінницькій області, виробляє органічні добрива на основі грибів і біобактерій. З їх допомогою можна суттєво поліпшити ґрунт, навіть забрати із нього важкі метали. Усі ці здорові органічні засоби діють не гірше, а іноді й краще від хімічних препаратів. Хоча поки що коштують дорожче.

Якщо говорити про врожайність, то вона в «органіків» трохи нижча, ніж при інтенсивній технології обробки хімікатами. Але у перерахунку на гроші здорова продукція усе ж таки дає непоганий результат. Та й чи є сенс аж так протиставляти органічне виробництво звичайному? Анж Люан, голова Асоціації молодих аграріїв Франції і сам фермер-молочар, стверджує: вони цілком можуть спів­існувати. «Наприклад, у нас, органічних виробників, звичайні фермери розпитують про прийоми механічного прополювання, бо теж хочуть застосовувати менше гербіцидів». А деякі виробники вдало поєднують виробництво звичайне й органічне. Тут яскравий приклад — агрофірма «Поле» із Черкас. Вони продають пшоно і крупу — пшеничну, кукурудзяну, горохову. Ще 2009 року сертифікувалися за стандартами ЄС. Відтоді щороку «Поле» збільшує приблизно на 10% об’єм органічного виробництва (див. інфографіку) і відповідно нарощує експорт у Польщу, Чехію, Німеччину, Австрію, Голландію.
 
Нарощування виробництва органічних круп агрофірмою «Поле»

Інформація спілки «Органічна Україна»

Операція «сертифікація»
Вітчизняні агровиробники проходять процедуру сертифікації свого органічного виробництва за стандартами і нормами Європейського Союзу. Лідером у справі органічної сертифікації в Україні є компанія «Органік Стандарт». Сертифікати коштують приблизно від 4 до 15 тис. грн. В принципі, виробник може обрати й іншого сертифікатора, але в них правила можуть бути жорсткіші, дорожчі і вужчі (розраховані, скажімо, у межах однієї країни). Наприклад, стандарти швейцарської асоціації «Біо Свісс» (Bіo Suіsse) використовуються для сертифікації продукції і сировини, спрямованої суто на ринок Швейцарії. «Біо Свісс» вимагає вирощувати продукцію в умовах біологічного різноманіття: в оточенні гаїв, боліт, перелісків тощо. Щоб навколо органічної рослини нормально співіснували птахи, комахи, жуки, звірята. Тобто, як бачимо, швейцарський стандарт навіть складніший до втілення за ті, що практикуються у ЄС. Але ж недаремно є таке поняття, як «швейцарська якість», яке застосовується не лише до годинників, а й, скажімо, до молочного шоколаду.

Втім, держава береться відшкодувати деякі витрати. Це одна з причин, чому виробники органічної сільськогосподарської продукції єднаються в обласні громадські організації. Такою є, наприклад, «Органічна Сумщина». Перше завдання, які вони хочуть спільно вирішувати — допомога у спілкуванні з «Органік-стандартом» чи іншими сертифікаторами. Друге — сприяння в отриманні від держави компенсації за сертифікацію та посадковий матеріал, що обіцяє наше законодавство. Сума коштів на одне господарство може сягати до 30 тис. грн на рік, і це додатково стимулює багатьох займатися саме органічним агробізнесом.

Підприємство ТОВ «Мічуріна плюс» господарює на Волині, у селі Березолуки Рожищенського району. Вирощують органічну малину, а також нішеві культури, на які ніби є непоганий попит: розторопшу, спельту, коріандр, ромашку. Ще не сертифіковані, але готові проходити процедуру сертифікації. Засновник господарства Олександр Чумак інформує «Агробізнес Сьогодні», що він попри великий попит на органічну ягоду й трави все-таки відчуває також проблеми зі збутом. «Готові приєднуватися до якогось кооперативу або товариства, яке займається збутом, якщо знайдемо гідного представника наших інтересів», — стверджує пан Чумак.

Так само і більшість опитаних нами фермерів-органістів готові були б згуртуватися не лише задля сертифікації, а й для кращого продажу своєї продукції, можливо, на експорт. Бо взагалі підприємства, які вирощують органічну продукцію, поки що серед інших — у меншості (їх лише 0,05% від усіх фермерських господарств України). Отже, справді необхідність кооперувати зусилля для того щоб захистити свої інтереси на всіх стадіях виробничого-торговельного ланцюжка є очевидною. Крім сертифікованих агровиробників, нині вже десятки українських фермерів на шляху до того, щоб отримати значок органічної відповідності. Такий самий, як у Євросоюзі. Бо розуміють: продукція «без ГМО» має перевагу у покупців, і попит на неї буде лише рости.

Коментарі
 
Микола МИСНИК, голова СФГ «Золотий Пармен» (с. Короп, Чернігівська область)
 Ми вирощуємо елітні сорти яблук за прогресивними технологіями. У грудні 2012 року сертифікувалися як виробники органічної сільськогосподарської продукції. Однак виявилося складно отримувати плоди, однакові за формою, на наших 21 га органічного саду. У нас яблука нестандартні, тому ми відкрили цех із виготовлення натуральних соків прямого віджиму. Підтвердження на органічність ми проходимо щорічно, в Україні є орган сертифікації — «Органік Стандарт», який заснували швейцарці. Ми також сертифікуємося додатково німецькою фірмою, тому що свою зернову і зернобобову органічну продукцію експортуємо до них. Займаємося зерновими та круп’яними культурами. У нас є цех з їх переробки та пакування. Також вирощуємо овочі, чорну смородину.
Сьогодні рівень органічного виробництва в Україні ще слабенький. І кількість господарств, які цим займаються, малувата. Але треба, щоб і споживачі були готові до цього. Тут йдеться насамперед про культуру харчування. Хоч би дітям дати органічне, чисте. Наша продукція для тих, то розуміє, наскільки цінним є здоров’я, хто дбає про власну сім’ю й дітей. Мені здається, що українські чиновники ще не зацікавлені в розвитку українського землеробства. Вони лобіюють холдинги. А весь органічний сектор тримається на ентузіазмі фермерів. Вчені агрономи теж цього чомусь не люблять і переучуватися не хочуть.

Катерина МОКАНдиректор ТОВ «Володимирське» (Середино-Будський район Сумської області)
 Я завжди міркувала, як нагодувати свою сім’ю чистими продуктами. Давно прагну хазяйнувати за принципами органічного землеробства, застосовую їх, хоча поки не сертифікована. Зараз уже ширше дивлюся: щоб інших також годувати продуктами без усяких ГМО, і на цьому заробляти. У нас за агрохімічним складом ґрунтів перспективне ягідництво. Я збираюся вирощувати лохину. Вона приваблює мене унікальністю мікроелементного складу. Це природній вітамінізований антиоксидант. Лохина потребує чималих інвестицій, але й дасть велику віддача: кущі плодоносять 40 років. Збирати лохину, навіть кілька десятків гектарів, знаю як. Є пересувні бригади збирачів, які їздять з одного господарства в інше, їх можна найняти тимчасово. До того ж, чим мені подобається лохина: її можна збирати механізованим способом.
Ще мене цікавлять цесарки. У мене є десь близько 100 птахів. Їхнє м’ясо відмінне за якістю, корисніше, ніж курятина. Це воістину екоптиця. Ті, у кого алергія на курячі яйця, можуть вживати цесарчині. Вони містять більше вітаміну А, прекрасно зберігаються 40 діб. Ми вже навчилися обробляти тушку, патрати, як треба. Вони невибагливі, і тримати їх не складніше, ніж індиків. Несуться зранку, до 14.00 год., а потім їх можна випускати, щоб на волі самі збирали собі комах. Цесарки клюють усе, що можуть знайти, бур’яни й навіть колорадських жуків. Це птахи стадні, звикли пересуватися разом, приходити додому. Живучи так, цесарки не відчувають стресу, як кури на птахофермі. Щоправда, є проблема — постійний лемент. Цесарки крикливі. Та в мене є де їх тримати, щоб не заважали нікому. Мрію розширити ферму десь до 5 тис. особин. Але стабільного збуту поки що немає. І ще: наразі в Україні обмаль пропозицій органічного корму для птахів, а своє зерно вирощувати — це має пройти три роки до сертифікації корму як органічного.

 

 18 березня 2024
Цьогоріч аграрії Харківщини планують посіяти ярі культури на площі більш як 960 тис. га. Очікується збільшення посівних площ під яру пшеницю, горох, гречку, просо та соняшник.
Цьогоріч аграрії Харківщини планують посіяти ярі культури на площі більш як 960 тис. га. Очікується збільшення посівних площ під яру пшеницю, горох, гречку, просо та соняшник.
18 березня 2024
 18 березня 2024
Від початку 2024 року 4 516 підприємців отримали кредити за програмою «Доступні кредити» на загальну суму 18 млрд грн. Минулого тижня такі кредити отримали 643 підприємця на 2,4 млрд гривень. Від початку дії програми (лютий 2020 року) було видано 83,5 тисячі кредитів на 285,1 млрд гривень.
Від початку 2024 року 4 516 підприємців отримали кредити за програмою «Доступні кредити» на загальну суму 18 млрд грн. Минулого тижня такі кредити отримали 643 підприємця на 2,4 млрд гривень. Від початку дії програми (лютий 2020 року) було видано 83,5 тисячі кредитів на 285,1 млрд гривень.
18 березня 2024
 18 березня 2024
Протягом минулого тижня на українському експортному ринку соняшникової олії домінувало зростання цін на тлі аналогічних тенденцій на світовому ринку рослинних олій.
Протягом минулого тижня на українському експортному ринку соняшникової олії домінувало зростання цін на тлі аналогічних тенденцій на світовому ринку рослинних олій.
18 березня 2024
 18 березня 2024
Програма USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) допоможе розширити зрошення полів для органічного агровиробництва на Полтавщині, підтримавши модернізацію меліоративної мережі організації водокористувачів «Квітучі лани».
Програма USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) допоможе розширити зрошення полів для органічного агровиробництва на Полтавщині, підтримавши модернізацію меліоративної мережі організації водокористувачів «Квітучі лани».
18 березня 2024
 18 березня 2024
Наразі всі українські аграрії намагаються оптимізувати свою діяльність (і технічний парк зокрема) для того, аби пережити складні воєнні часи для нашої держави. Адже сільське господарство не поставиш на паузу: продовольча безпека, зобов'язання перед пайовиками, банками, державою ніхто не відміняв, та й пряма підтримка ЗСУ для більшості сьогодні стоїть в пріоритеті. Тому працювати, працювати – і ще раз працювати. І ні кроку назад!
Наразі всі українські аграрії намагаються оптимізувати свою діяльність (і технічний парк зокрема) для того, аби пережити складні воєнні часи для нашої держави. Адже сільське господарство не поставиш на паузу: продовольча безпека, зобов'язання перед пайовиками, банками, державою ніхто не відміняв, та й пряма підтримка ЗСУ для більшості сьогодні ...
18 березня 2024
 18 березня 2024
ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» створило послугу комплексного перевезення за єдиним тарифом для європейських річкових портів.
ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» створило послугу комплексного перевезення за єдиним тарифом для європейських річкових портів.
18 березня 2024

Please publish modules in offcanvas position.