Олег ГАЙДЕНКО,
Правильне зберігання двигунів
Відсутність діагностичних засобів у більшості господарств спричиняє використання універсального діагностування — «на око». Разом із хронічною нестачею запасних частин агрегати, вузли та деталі залишаються на машині до відмови. Це неодмінно позначається на подальшій експлуатації.
Підготовка двигуна до тривалого зберігання передбачає:
- герметизацію внутрішніх порожнин двигуна;
- консервацію зовнішніх нефарбованих поверхонь деталей двигуна (зовнішню консервацію); консервацію поверхонь деталей, розміщених усередині двигуна (внутрішню консервацію), та промивання системи охолодження двигуна;
- упаковку двигуна в чохол з полімерної плівки або іншого матеріалу. Цим діям мають передувати ретельне очищення та миття. Як свідчить практика, налиплі пил, бруд та рослинні рештки на місця підтікання паливно-мастильних матеріалів часто слугують так званим консерваційним засобом.
Для зовнішньої консервації двигунів рекомендують використовувати такі матеріали: мікровоскове покриття на водній основі типу ЗВВД-13, мастило ПВК (або інші матеріали, подібні за властивостями).
Якщо безпосередня дія атмосферних опадів відсутня, можна застосовувати рідкі інгібовані мастила типу: НГ-203А (НГ-203Б); К-17.
Якщо з напрацюванням виникає потреба в черговому технічному обслуговуванні, його теж слід здійснити, при цьому треба замінити оливи й мастила, що відпрацювали свій термін. Допускається заміна відпрацьованих олив і мастил після періоду зберігання.
Згідно з ДСТУ 7751-85 за відсутності палива в баку або якщо його менше 15 %, заливають дизельне паливо з 5 %-ним вмістом присадки АКОР-1 (ДСТУ 15171-78), попередньо підігрітої до 60 °С. Об’єм робочого консерваційного палива має бути достатнім для роботи двигуна протягом від 5 до 8 хвилин.
Також читайте: Сон машин у міжсезоння
Паливну апаратуру консервують додаванням у робоче паливо та оливу присадки АКОР-1 або КП у кількості 5-10 %, попередньо підігрітої до температу% технологічних чинників (насосна дія компресійних кілець, акумуляція оливи в порах і мікронерівностях тертя тощо).
Підготовка редукторів
до тривалого зберігання
Всі несправності редукторів, такі як підтікання оливи, варто усунути не тільки видаленням з поверхні оливних плям і налиплого бруду, а й перевірити та за потреби замінити підшипники (ущільнення) або усунути дисбаланс карданної передачі. У разі невиконання зазначених вимог всі ремонтні роботи доведеться виконувати під час збирального періоду.
Якщо за наробітком надійшов час технічного обслуговування, його проводять перед підготовкою до зберігання. Згідно з правилами зберігання, редуктори консервують робочою консерваційною оливою, герметизують внутрішні порожнини та відновлюють пошкоджене антикорозійне покриття або фарбу. За нормального технічного стану корпуси редукторів захищені від потрапляння в них вологи, але внаслідок тривалого впливу факторів зовнішнього середовища ущільнення поступово руйнуються, створюючи таким чином сприятливі умови для потрапляння вологи, пилу, бруду та підтікання мастильного матеріалу на зовнішню поверхню корпусу, тому під час зберігання на відкритому майданчику рекомендується закрити редуктор вологонепроникним чохлом.
Підготовка передач
до зберігання
Ланцюгові передачі. Попри вагомі переваги ланцюгових передач під час використання для приводу робочих органів сільгосптехніки, експлуатаційники здебільшого не ознайомлені з правилами їхнього зберігання. Крім того, слід зазначити, що зберігати потрібно тільки придатні для дальшого використання ланцюги, працездатність яких треба визначати за граничним видовженням, яке має не більш ніж на 4 % перевищувати стандартну довжину, визначену як добуток кількості ланок n на крок ланцюга Р. Для забезпечення належної точності вимірювальна ділянка ланцюга має бути під впливом зусилля розтягу F=300…400 H (30…40 кг). Якщо діагностичних операцій не проводять, приводні ланцюги сільгоспмашин працюють до руйнування.
Під час використання таких ланцюгів форсованого спрацювання зазнають як ведуча, так і ведена зірочка, додатково навантажуються опори валів. До того ж, використання таких передач унеможливлює точне прогнозування залишкового ресурсу з огляду на те, що зі збільшенням видовження зростає нерівномірність спрацювання окремих шарнірів ланцюга. Перекіс ланок ланцюга, зумовлений цією нерівномірністю, спричиняє перевантаження окремих ланок і створює сприятливі умови для їхнього руйнування й, відповідно простоїв техніки під час збирання врожаю.
Згідно із ДСТУ 7751-85 втулково-роликові ланцюги очищають, промивають у промивальній рідині та витримують не менше 20 хв. у попередньо підігрітій до 80…90 °С дизельній оливі. Зірочки консервують відповідно до правил зовнішньої консервації за ДСТУ 9.014-78 або технічних умов на машини певної марки. Допускається зберігання ланцюгів зануреними в закритій ємності з відпрацьованою моторною оливою. На практиці про консервацію зірочок і ланцюгів не згадують: єдиним засобом консервації (якщо така ще є) здебільшого, зазвичай, залишається відпрацьована моторна олива, якою поливають ланцюг. Слід додати, що це в кращому разі: часто ланцюгові передачі залишають на зберіганні в робочому положенні, під впливом зовнішнього середовища, забрудненими рослинними рештками. Всі ці чинники не додають ресурсу ланцюговим передачам сільськогосподарської техніки.
Ланцюгові передачі складаються з ланцюга, ведучої зірочки, веденої та натяжного пристрою. Спрацьовані зірочки не можна комплектувати з новими ланцюгами, і навпаки, бо доведеться запасатися новими згаданими деталями (складовими одиницями) втричі-вчетверо більшою кількістю. Форсоване спрацювання в цьому разі спричинено зміненою формою зубців зірочок та кроком зірочок і ланцюга.
Пасові передачі. Шлях пасової передачі від нової до непрацездатної мало чим різниться з ланцюговою. Для цього не потрібно нічого робити та витрачатися на підготовчі роботи для зберігання, в процесі та під час зняття зі зберігання. Саме так і відбувається у 88-95 % випадків з подальшим наріканням (під час експлуатації техніки) на низьку якість пасів і шківів. Наробіток пасів залежить від багатьох чинників: якості виготовлення, режимів та умов їх експлуатації, стану шківів, якості зберігання в неробочий період.
Достатньої уваги потребують і шківи, оскільки їхні робочі поверхні очищають від корозії та консервують згідно з вимогами стандарту, а пошкоджене антикорозійне покриття відновлюють. Однак слід звернути увагу на стан несучих поверхонь шківів і кут між ними. На поверхнях не має бути ушкоджень, тріщин, канавок; ремінь у натягнутому стані повинен опиратися всією площиною бічної поверхні й не торкатися дна канавки. Кут канавки контролюють за допомогою граничних кутових калібрів.
Також читайте: Перезимівля техніки
Першочерговим завданням перед підготовкою до зберігання є перевірка технічного стану ременя, ведучого та веденого шківів, натяжного ролика (шківа). Не допускається збільшення довжини ременя понад 4 %, відокремлення ниток, повздовжнє розшарування більш як на 1/3 довжини, наявність поперечних тріщин глибиною до несучого шару не допускаються.
Відповідно до ДСТУ 7751-85 при відкритому способі зберігання привідні ремені знімають, підготовують та здають на склад для зберігання, а за закритого способу допускається зберігати їх не знімаючи з встановленого місця, але за умови їхньої консервації та герметизації відповідно до вимог. Порушення вказаних вимог спричиняє старіння ременів, втрати їхніх пружних та еластичних властивостей. Так створюються сприятливі умови для руйнування, видовження, розшарування. Крім того, втрачається зчеплення паса зі шківом, це спричиняє його проковзування. Розрахунковий ресурс пасів забезпечується за дотримання вимог стандарту, згідно з яким паси промивають теплою мильною водою або знежирюють неетильованим бензином, просушують, припудрюють тальком і зберігають на складі при пониженій температурі повітря і бажано без доступу сонячного світла.
Підготовка опорно-приводних
коліс до тривалого зберігання
Вимоги до зберігання коліс у неробочий їх період зростають, позаяк для окремих машин він учетверо більший, ніж робочий. Відтак, відповідно до вимог ДСТУ передбачено зберігання пневматичних шин у розвантаженому стані на машинах, рама яких встановлена на надійних підставках; поверхні шин на період зберігання слід вкрити захисним покриттям. Тиск у шинах за закритого та відкритого способів зберігання має бути знижений до 70 % робочого, який контролюють протягом періоду зберігання. За результатами спостережень, більшість коліс сільськогосподарської техніки постійно перебуває під вагою машин, тиск у шинах на період зберігання не зменшують, і як наслідок, шини тріскаються а з часом виходять з ладу.
Колеса та їх маточини в більшості випадків теж зберігають з порушенням вимог. Через нестачу запасних шин до техніки, яка їх потребує, їх знімають з машин, що перебувають на зберіганні, залишаючи іржавіти осі, підшипники, маточини та інші вузли коліс. Належного збереження можна домогтися, зберігаючи машини на опорних підставках з консервацією та герметизацією зовнішніх і внутрішніх частин маточин.
Високоефективне використання техніки в сільськогосподарському виробництві потребує чіткого дотримання всіх правил експлуатації та зберігання, це стає більш актуально за нинішніх фінансово-економічних та технічних проблем в агропромисловому комплексі України.
