В обговоренні взяли участь відомі гравці ринку переробки зерна: представники Державної продовольчо-зернової корпорації України, багатопрофільного концерну «Бюлер», міжнародного холдингу Adept Group, групи компаній «Зернова столиця», аграріїв із «Галс-Агро» та ін. Глибини розмові додавали виступи вчених з Інституту теплофізики НАНУ та Національного університету харчових технологій.
За якими критеріями, крім ціни, аграрії вибирають сушильне обладнання? Відомо, що успішний бізнес будь-якого елеватора базується не лише на вправному менеджменті, а й на гарних сушарках. Дискусії точилися щодо конструкції сушарок — матеріалу, з якого їх виготовляють, модифікацій (шахтні, мобільні абощо), енергоносіїв, на яких вони працюють.
Технічний директор українського представництва швейцарського концерну «Бюлер» (Buhler) Сергій Зінчук розповів про ті рішення, які пропонує для аграріїв його компанія. Для зберігання у них є все — від невеликих фермерських силосів зерносховищ до великих зернових терміналів. Для роботи із зерном — обладнання та технологічні лінії для сушіння, охолодження, очищення, сортування. Дохід концерну, який працює у 140 країнах, за 2017 фінансовий рік сягнув приблизно $2,5 млрд.
У рамках круглого столу розглядалися питання технічного переобладнання, заходи з капітального ремонту та модернізації елеваторних потужностей. Олексій Ломакін, технічний спеціаліст групи компаній «Зернова Столиця», розповів про запровадження на елеваторах «розумного обладнання», який дозволяє автоматизувати контроль за технологічними процесами на відстані через мережу Інтернет. Згідно з нормативами, бій зерна, сміттєві домішки можуть досягати до 7–10% від загальної прийнятої елеватором маси врожаю. Поліпшивши очищення, впровадивши обережніше ставлення до продукту, елеватор може не тільки задовольнити клієнта, але й отримати собі додаткову вигоду на цих відсотках.
Академік НАНУ, директор Інституту технічної теплофізики Юрій Снєжкін виступив із критикою виробників деяких сушарок. Іноді вони вказують у своїй документації параметри, яких нібито досягає агрегат. Але ці дані суперечать законам теплофізики. Це стосується показників ККД, які машиновиробниками іноді завищуються. Або кількості необхідного теплоносія на одиницю сушіння — цей параметр нерідко занижується.
Із цікавою пропозицією звернувся до виробників елеваторної машинерії агроном, канд. біолог. наук Ярослав Бардин: «У Дніпропетровській області є два елеватори. Нам потрібно зберігати там безглютенове сорго. Відділити усі домішки, а насамперед — шкідливу амброзію. Для цього потрібно відмінне стовідсоткове очищення. Чи готові ви взяти участь у модернізації цих елеваторів? Маємо також проекти переробки сорго на борошно й крупу. Є у вас відповідне обладнання?». Сергій Зінчук запевнив, що компанія «Бюлер» має відповідні рішення і залюбки візьме участь у цьому тендері.
У підходах до сушіння варто враховувати такі основні фактори: якість, надійність і безпеку людей. Можна заощадити, проігнорувавши безпеку — наприклад, норми канцерогенності у димі… Але це — економія на собі, на здоров’ї людей. Натомість, наприклад, холдинг «Кернел» послідовно платить за екологію. Це міжнародна прозора компанія — при інших підходах до безпеки здоров’я їх ніхто не зрозуміє.
А наскільки ефективні в елеваторному господарстві енергоощадні технології? Директор компанії «Ренерго» Дмитро Зозуля розповів про переобладнання наявних сушарок, що працюють на газі, на біопаливо. Він вважає, що будь-який агрохолдинг, «з одного боку, великий споживач газу, а з іншого, джерело біомаси для його успішного заміщення. Агропідприємства мають велику кількість органічних залишків. Наприклад, відходи зерна очищення на елеваторах. Навіть пил добрі господарі вже використовують як паливо». Компанія «Ренерго» реалізувала понад 60 проектів з переведення обладнання із газу для спалювання альтернативного палива. Серед них — 10 зерносушарок. Більшість сушарок, які його колеги модернізували, — це шахтні. Їх взагалі більшість у країні. І вони майже усі придатні для модернізації, підходящі для цього.
Аграрні відходи мають великий енергетичний потенціал. Аграрна біомаса — один із ключових енергоресурсів нашої країни. Тих відходів, які є сьогодні в аграрній сфері, досить, щоб замінити близько 20 млрд куб. м природного газу. Тому є сенс дивитися на біомасу як на ресурс. І навчитися його монетизувати. Наприклад, у компанії «Нібулон» є багато відходів. Вони відкрили з нього виробництво біопалива. Ще компанії, де вже реалізовані такі проекти, ви знаєте — це «Миронівський хлібопродукт», «Кернел», «Аграрний регіон». Вони використовують відходи соняшнику, пелети тощо.
Інтерес до заміни газу чимось іншим підвищився з 2014 року, відколи стало зрозумілим, що економіка, побудована на добросусідських відносинах із газопостачальною Росією, закінчилася. Аграрії почали активніше спалювати біомасу. У хід пішли стебла кукурудзи, відходи елеваторів, енергетичні культури… Навіть така екзотична сировина, як курячий послід. Вже сьогодні є відпрацьовані рішення, що дозволяють спалювати різні види біомаси у промислових масштабах.
Альтернативне паливо може істотно здешевити процес сушіння. Однак не завжди те, що економічно вигідно, є корисним для здоров’я людей. Наприклад, у диму від спалювання тріски можуть бути канцерогенні речовини. Про це нагадав професор Національного університету харчових технологій Ігор Гапонюк.
Теплофізик Юрій Снєжкін дав загальне бачення ситуації: «У сільському господарстві витрачається 15% усієї енергії, яку використовує Україна. Для порівняння: у промисловості — 25%. Це на загал. А в агросекторі найбільше енергії де використовується? На елеваторах при сушінні». Вчений вважає, що найбільш ефективним способом економії у цих процесах є когенерація, тобто спільне вироблення електричної й теплової енергії. Вчений також запропонував якомога ширше використовувати теплові насоси, у тому числі й на елеваторах.
«Вчені не заробляють гроші — вони отримують зарплату від держави. Тому й видумують чудасії», — прозвучав закид одного з аграріїв-практиків. Однак технічний директор українського представництва компанії «Бюлер» підтримав саме вчених, нагадавши, що його компанія планово витрачає на інновації і наукові розробки щорічно до 5% свого бюджету. «Ми співпрацюємо з університетами та дослідницькими центрами, що гарантує лідерство у передових галузях знань», — зазначив представник «Бюлер».
Коментарі
Леонід ТЕРЕЩЕНКО, заступник директора департаменту Державної продовольчо-зернової корпорації України
— Нині наша компанія перевалює понад 3 млн т зерна щорічно. Також корпорація з року в рік нарощує його переробку, вкладаючи кошти у модернізацію наших підприємств. Ми маємо Новоукраїнський хлібокомбінат, а також заводи з виробництва гречаної крупи та вівсяних пластівців. Придбали для корпорації кілька сушарок закордонного виробництва — італійських, турецьких, американських. Хоча більшість — вітчизняні: 183 сушарки ДСП-32 і ДСП-50. Це обладнання виготовлено більше 25 років тому й зарекомендувало себе як надійне, довговічне, безвідмовне. Дякуючи карлівському KMZ, який є їх розробником і виробником, ці сушарки мають майбутнє. Використовуємо як теплоносій природний та скраплений газ. Щодо твердопаливних теплогенераторів для сушарок — маємо кілька проектів, придивляємося. Але слід розуміти, що у нас високі вимоги до харчових кондицій зерна. Воно у нас — високої якості, основна його частина переробляється на українських підприємствах або йде на експорт
Сергій ЗІНЧУК, технічний директор українського представництва компанії Buhler
— Глобальна місія компанії «Бюлер» (Buhler) — це турбота про те, як прогодувати людство. При цьому наша мета — зменшувати енерговитрати і збільшувати собівартість продукції. Щороку в світі від неправильного зберігання і транспортування втрачається 85 млн т зерна. Ви уявляєте? Це 12% всього виробництва зернових на планеті, вирощеного важкою працею. Наша мета — зменшувати ці втрати. Ми хочемо, щоб усі мали достатньо їжі, й прагнемо зменшити відходи продовольства. Для цього виготовляємо обладнання для приймання, очистки, сушіння і зберігання зерна. Наше лабораторне обладнання вам відоме, мабуть, здавен. Ми — послідовно інноваційна компанія. Щоб зменшувати щоденні витрати газу й електроенергії, існують рішення, запатентовані компанією Buhler. Наприклад, запровадили автоматичний онлайн-контроль Ecomation під час сушіння: він дозволяє оптимально відстежувати процеси управління процесом сушіння і коригувати щосекунди. Також завдання компанії Buhler — дбати про довкілля.
Наші сушарки дають значно менше викидів у повітря, ніж агрегати конкурентів. Компанія Buhler походить зі Швейцарії, з Європи, де ферми за обсягом виробництва невеликі. Але вони залюбки купують наше обладнання, не вважаючи його дорогим. Наша сушарка окупиться за два роки. Крім того, можна спростити придбання: ми користуємося усіма законними схемами фінансування. Позики українських і зарубіжних банків, товарний кредит… Щодо аграрних розписок — теж можемо обговорювати кредитування під них, все залежить від конкретних умов.
Олексій ЛОМАКІН, начальник департаменту автоматизації групи компаній «Зернова Столиця»
— Ми — одеська компанія, тому спитаю без гумору: для чого будується елеватор? Не для зберігання чи переробки зерна. Відповідь: щоб отримати прибуток. Всі прагнуть знизити собівартість. Але ж обладнання потрібно вибрати не для того, щоб заощаджувати, а щоб заробляти. Ми — це завод елеваторного обладнання. Ефективний елеватор починається з розумного проекту. Ми проектуємо елеватори, будуємо й експлуатуємо. У нас є повна лінійка елеваторного обладнання. Нічого надприродного — все вітчизняне. Ми можемо звільнити замовника від утримання штату обслуговуючого персоналу. Як? Фахівці групи компаній «Зернова Столиця» розробили систему «SMART-елеватор». Наша мета — автоматизація технологічних процесів на елеваторі на базі «розумного обладнання». Все оснащене датчиками, програмними модулями, контролерами. Система дозволяє віддалено з будь-якої точки світу через Інтернет відстежити інтенсивність роботи обладнання, рівень споживання ним електроенергії, час аварійних простоїв та їх причини, екологічні нормативи та ін. Наша система призначена керувати елеватором, а він уже буде заробляти для вас гроші.
Ігор ГАПОНЮК, доктор техн. наук, професор Національного університету харчових технологій
— Відомо, що близько 85% собівартості сушіння зерна — це вартість енергоносія. Альтернативне паливо може здешевити процес, опустивши цю собівартість до 60–65%. Для спалювання одного кубометру газу потрібно 10 куб. м повітря, для кубометру будь-якого іншого енергоносія — набагато більше. Альтернативні види палива можуть бути дешевшими за газ. Але для їхнього спалювання потрібна камера більшого розміру, більша за габаритами сушарка, де спалюється більше повітря. І невеликі розміри агрегату можуть обмежувати продуктивність сушіння. Тобто коли йдеться про великі обсяги сушіння, про підвищену продуктивність — тут альтернативне паливо під питанням. Так що тут не лише проблема довкілля… Ми можемо виконувати аудит сушарок щодо різних режимів сушіння і видів палива. Звертайтеся!
Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
