«Хто не знає китайської мови, візьміть навушники з перекладом!» — каже ведучий конференції. На «Українському експортному тижні-2019», організованому Торгово-промисловою палатою України спільно з Мінагрополітики та Мінекономрозвитку, зокрема, обговорювалися різні аспекти співпраці в аграрній сфері з підприємствами КНР.
Україна намагається позбутися давньої залежності від агресивної Росії й прагне переорієнтувати свою економіку на інших, більш прогнозованих і цивілізованих партнерів. Новообраний президент Володимир Зеленський уже встиг зустрітися із послом КНР у нашій державі Ду Веєм і запевнити, що китайський досвід та інвестиції вельми важливі для України.
Ми перед конференцією пройшлися експозиціями агропромислової виставки «Агро-2019». Звісно ж, не могли не побачити китайської присутності. На виставці також демонструвалися привезені з-за Великої китайської стіні (або зібрані з машкомплектів в Україні) вантажівки китайських марок «Фотон», пікапи «Грейт Волл», трактори «Джинма», «Донг Фенг» та інші. Китайці готові йти назустріч навіть найбільш атракційним смакам своїх клієнтів. Наприклад, компанія «Аньза» пропонує деталі для китайської техніки. Та не лише. Є у них навіть така комерційна пропозиція, як «запчастини для тракторів СРСР».
Це щодо імпорту. Але й темпи зростання українського аграрного експорту цього року до Китаю чималі. Компанія із китайськими інвестиціями COFCO Agri успішно працює в Україні на ринках зерна і олійних, цукру, трейдингу, аграрної логістики. Збільшення населення Азії, потреба його у продовольстві відкривають вікна можливості для нашого агробізнесу. Експерти підрахували, що потенціал українсько-китайських економічних взаємовідносин настільки очевидний, що товарооборот між країнами може швидко сягнути $20 млрд.
Китай мислить, як прийнято вважати, століттями. Зараз він поновлює Великий шовковий шлях зі Сходу в Європу, який діяв ще на початку нашої ери. Розгалуженою системою караванних доріг товари з Китаю потрапляли до Європи, Близького Сходу, Африки. Цей проект нині називається «Один пояс — один шлях», і китайці прагнуть підключити до нього десятки транзитних держав, у тому числі й Україну. Ясно, що це може дати нам чималі профіти як завдяки вигідному транзитному положенні на карті світу, так і з огляду на ту українську продукцію, яка теж може рухатися Шовковим шляхом до наших покупців — не лише в КНР.
Ірина Нікорак, виконавчий директор Української асоціації Шовкового шляху, описала кілька конкретних проектів, у які вже встиг зайти китайський капітал в Україні, створивши робочі місця і джерело надходження податків. У будівництво потужної сонячної електростанції на 200 мВт у Нікополі інвестори з Піднебесної вклали $230 млн. Вона вже введена в експлуатацію і забезпечує електроенергією 600 тис. домогосподарств. Проінвестовано €600 млн у реконструкцію теплової електростанції у місті Слов’янську на Донбасі. Державному підприємству «Нафтогаз» на розвиток нафтовидобування виплачено €1 млрд. Також було оголошено, що Китай надає $340 млн на нові мости через Дніпро. І це, звісно, далеко не всі інвестиції.
В. о. виконавчого директора Української зернової асоціації Сергій Іващенко розповів про експорт у КНР нашої кукурудзи й ячменю, гендиректор асоціації «Оліяпром» — про продаж китайцям соняшникової олії та шроту.
Ми хочемо дружити з Китаєм, мандрувати туди, торгувати. Однак нам варто не забувати: економічна експансія КНР поєднується із несвобідною політичною системою тієї держави — по суті, комуністичною, з ухилом у «маоїзм» — різновид націонал-соціалізму. Про такий спосіб правління ми багато знаємо, позаяк наша країна теж потерпала у схожих політичних умовах. І ми переконалися на досвіді, що утопічні ідеї урядовців можуть обертатися для людей неймовірними стражданнями. Щоправда, у китайського керівництва сьогодні вистачає прагматизму грамотно здійснювати те, що колись першим сформулював радянський академік Андрій Сахаров: конвергенцію. А почав здійснювати Ден Сяопін. Тобто поєднувати в економіці соціалістичні і капіталістичні методи й підходи.
КНР нині — найбільший міжнародний інвестор. Попри гучні розборки із США — з приводу тарифів і прав інтелектуальної власності — Китай радий глобалізації і є вправним гравцем у міжнародних відносинах. Протягом 2018 року українці спромоглися продати на китайському ринку товарів на $9,8 млрд. А обсяг інвестицій КНР в українські проекти становить $7 млрд.
Але до твердження, що Китай готовий вкладати гроші «без будь-яких умов» треба ставитися обережно. КНР навчилася жорстко відстоювати свої інтереси в будь-якому куточку земної кулі. Пекін не бере до уваги наші демократичні прагнення і національні пріоритети — він цікавиться насамперед економікою, і тому відносини з ним — це доволі делікатне питання. Казка про дружбу Поросятка й Дракона може бути милою і корисною, а може й обернутися складнощами, про що варто подумати заздалегідь.
Коментарі
Ірина НІКОРАК, виконавчий директор Української асоціації Шовкового шляху
— КНР є одним із ключових гравців на світовому ринку. Чверть всесвітньої торгівлі припадає на китайських експортерів. Ви всі чули про новітній Великий шовковий шлях, або китайську ініціативу «Один пояс — один шлях», що передбачає вільне пересування капіталу, товарів і людей. Пройшло лише п’ять років від початку її втілення, а вже створено 75 зон економічного розвитку. За останні три роки в проект у рамках Шовкового шляху інвестовано вже понад $100 млрд. І сьогодні є великі можливості для створення спільних українсько-китайських підприємств. Наш бізнес може активніше встановлювати дружні відносини з Китаєм. Ми можемо запропонувати, зокрема, якісні українські продукти харчування, щоб експортувати їх до великого споживчого ринку КНР. Китай хоче бути нашим стратегічним партнером, розвивати співробітництво, і має на це людей та гроші.
Лю ЦЗЮНЬ, радник із торгово-економічних питань посольства КНР в Україні
— Останніми роками торгово-економічне співробітництво між КНР і Україною завдяки зусиллям наших урядів посилюється. Ми цінуємо статус України у рамках програми «Один пояс — один шлях». Китай дотримується довгострокової стратегії розвитку і співпраці з країнами Європи. За останні 40 років, протягом яких проводилася політика відкритості, залучення інвестицій і розширення експорту, Китай домігся успіхів у світовій глобалізації. 2018 року китайський експорт сягнув $2,14 трильйонів.
Україна здавна славиться як житниця Європи. Що ж, Китай — теж великий ринок, тому перспективи вашого співробітництва з нами не менші, ніж із європейцями. В останні п’ять років Китай уже відкрив свій ринок для української кукурудзи, ячменю, сої, соняшникової олії та шроту, бурякового жому, молочних продуктів. Найближчим часом завершується сертифікація на ввіз у КНР яловичини й черешні. Крім того, ми сподіваємся на українську органічну продукцію. І міркуємо, як інвестувати у логістику й складування в Україні. Розуміємо, що наші інвестиції допоможуть вам розвивати вашу економіку. Китай і Україна мають достатньо аргументів для подальшого співробітництва й успіху. Ми розраховуємо на це.
Степан КАПШУК, генеральний директор асоціації «Укроліяпром»
— Сьогодні Україна — № 1 в світі з виробництва соняшникової олії. Кожна друга пляшка цієї олії у світі — українська. Взагалі 30% експорту українського АПК — це олійна продукція, яка дає $5,5 млрд валютної виручки. Найбільше в нас купує Індія. Далі йдуть Китай і Євросоюз.
Сумарно 25–26% експорту олійножирового комплексу України прямує у Китай. Однак відношення з цією країною у нас починалися непросто. Не думайте, що захотів — та й експортуєш. Щоб зробити першу поставку 2010 року, ми перед тим цілий рік доводили китайській стороні, що наша олія — найкраща у світі. І з тих пір ми до КНР щорічно експортуємо 600–650 тис. т. Щоб відкрити експорт соняшникового шроту, перемовини велися чотири роки. І оце ми вперше поставили у Китай 370 тис. т.
А 20 років тому було застосовано експорте мито на вивіз соняшнику. Після того виробництво олії стрімко пішло вгору. Було побудовано 64 нових заводи. За ці роки виробництво олії збільшилося увосьмеро, а експорт зріс у 30 (!) разів. Також заводи нашої галузі активно перейшли на альтернативне біопаливо і майже не використовують природний газ. Це — великі плюси.
В Україні сумарно висівається 9 млн га олійних культур. Може, це й забагато. Якби сіяли 6–6,5 млн га, то ціни на них були б вищими. Крім того, нам слід більше виробляти високоолеїнової олії, попит на неї шалений, і Китай нею цікавиться теж. А ми її сіємо лише 450 тис. га. — могли б і більше.
Сергій ІВАЩЕНКО, в. о. виконавчого директора Української зернової асоціації
— Зерновий бізнес в Україні стрімко розвивається. Як ми пам’ятаємо, СРСР в останні роки свого існування лише імпортував зерно — купував, а не продавав. А в незалежній Україні щороку нарощується його виробництво, удосконалюються аграрні технології. І цього року ми зафіксували рекордний урожай зернових — 92 млн т, а також рекордний експорт. Найбільш стрімко зросло виробництво кукурудзи. Наступного року ми очікуємо 96 млн т за експорту близько 56 млн т. Регіони, куди ми експортуємо зерно, — це Азія, Африка й північна Європа. У цьому експорті гарні позиції займає Китай. Туди ми продаємо насамперед ячмінь і кукурудзу, однак хотілося б розширити цей перелік. Ми зверталися до китайської сторони: подивіться на іншу нашу продукцію — пшеницю, сою, сорго, льон, ріпаковий шрот тощо. Наше зерно за останні 5–10 років суттєво покращило показники якості. Минулого тижня ми з представниками посольства КНР обговорювали експорт ячменю. Спростили деякі питання протоколу, знизивши тим самим навантаження для наших агровиробників. Зацікавленість є з обох сторін — співпраця принесе нам користь.
Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
