Нещодавно Президент України Віктор Янукович зазначив (інф. з офіційного сайту): «Сьогодні ми занадто захопилися великотоварним виробництвом, а фермерське господарство кинуте напризволяще - немає належної уваги з боку держави». На жаль, така ситуація аж ніяк не сприяє розвитку чи хоча б підтримці сегменту малих ферм. Чимало з таких припинили роботу ще у 90-х, інші - трохи пізніше, а хто залишився - нині змушені, у прямому сенсі, виживати, адже «погоду» на ринку роблять крупні холдинги. Та все ж дрібні господарства існують…
Чи все так погано у невеликих сімейних фермах, чи просто є ті, кому вдається, а кому ні? Чи справді перспективи таких господарств дуже мутні, чи все залежить від правильних рішень? Відповіді на ці та інші питання із роду «бути чи не бути» можна шукати довго, можна досліджувати, аналізувати, але найпростіший спосіб - спитати у першоджерела - у того, хто знає справу зі середини, хто знає все на господарстві від найменшої насінини на полі до чистого прибутку - власне, у господарів з дрібних ферм.«Якось я задався питанням - чому практика розвинених країн світу, зокрема Європи, показує суттєво вищі показники роботи малих ферм, аніж в Україні? Проблеми ж однакові - і тут, і там працюють великі холдинги, які керують ринком, встановлюють ціну тощо… Трохи проаналізувавши, познайомившись із закордонними колегами, ознайомившись з їхньою роботою, для себе відповідь я знайшов, - каже Михайло Кметик, фермер з Львівської області, котрий керує ФГ «Кмітливість». - Вони свою справу починали самі, спочатку, нам же дісталася погана «спадщина» - фермери часто працюють у старих корівниках, не мають навіть найнеобхіднішого обладнання. Складається враження, що вся ця робота - інерція - звиклося, не знаємо, як інакше, не маємо часу щось змінити…».
Вихід із такої ситуації фермер бачить банальний, але, мабуть, єдиний - переосмислення фермерської роботи чи, перефразовуючи, реорганізація. Сам Михайло Кметик у фермерстві давно. Він належить до тих небагатьох, хто у малому фермерстві залишився ще з 90-х років, тому порівняти має з чим. Теперішня його «Кмітливість» є результатом численних змін, перепрофілювань, кількох «починань з початку» та реорганізацій. Рівно 20 років тому, у 1993 році, Михайло Кметик ступив на стежку фермерства, і це була стежка у прямому значенні - починалося все не з корів, а з поля - господар вирощував овочі та зернові. До молочного господарства дійшов згодом, але цей досвід виявився неуспішним. Зізнається, що у критичні моменти виникало бажання залишити фермерську справу, зайнятися чимось зовсім іншим, що хоча б давало стабільність, навіть при невеликих прибутках. «Однак, - каже пан Кметик, - завжди відчував, що це мій шлях, що постійно не може бути погано, що мусить бути вихід. Так і заспокоювався, і знову й знову повертався до своєї роботи. Щоправда, після невдалого досвіду молочне фермерство таки призупинив на певний час».
«Я переконаний, що молоко є великою українською перспективою, - продовжує фермер. - Якісні продукти харчування завжди будуть в пріоритеті. Саме тому повернувся до молочного фермерства вдруге. Загалом можна сказати, що почав все спочатку. Ще раз робити грубі помилки, звичайно, не хотілося, відтак передусім реорганізував своє відношення до господарства. Треба було просто перейти з категорії «робота на селі» у категорію «фермерський бізнес». Таке «перемикання» дало багато, якщо не все».Вдруге Михайло Кметик почав молочне скотарство з основного - з корів. Перш за все вклав кошти у якісну породу - придбав симентальських тварин. Вони добре пристосовані до українських умов і тому можуть бути основою стада. Зараз фермер має загалом 77 нетелів та 30 корів, 11 з них - дійні. З наступного року вже очікує два десятки дійних корів. На запитання: «Чи мають в Україні перспективу малі ферми сімейного типу?», Михайло Кметик одназначно відповідає: «Так!». Але з власного досвіду каже, що не змінивши свого ставлення до фермерства - не зміниться нічого.
До справи слід підходити обдумано та зважено. Треба розуміти на чому робити наголос, що справді потребує великих і термінових вкладень, а що можна робити поступово. «Коли я починав свою роботу у молочному скотарстві, то доводилося чути різні думки, в тому числі і щодо довгого періоду окупності, але я тоді був впевнений і досі переконаний, що будь-яку справу перед тим як почати треба полюбити, ну і, звичайно, не слід забувати про грамотне ставлення до роботи, - зазначає пан Михайло. - Наразі часто зустрічаємо ситуацію, за якої людина хоче з нічого (зі старого напіврозваленого приміщення, старих тварин, відсутності обладнання) отримати прибуток. Думаю, що коли справи не йдуть так добре, як би хотілося, доцільно зупинитися, подумати, прийняти рішення, нехай навіть і абсолютно «революційні», внести зміни, а якщо, окрім прибутку, немає жодної іншої цілі, то, напевно, треба припинити таку роботу. Нині дрібне фермерство не в тому стані, щоб дозволити собі звичайну гонитву за прибутком - треба обрати свого клієнта, свою нішу, розуміти потреби свого ринку та вміти співставляти їх зі своїми можливостями».
Варто зазначити, що від польових робіт Михайло Кметик повністю не відмовився. Нині фермер має близько 40 га поля, однак всі роботи там націлені саме на розвиток молочного сектора: орієнтовно на 35 га сіють зернові та трави, а на 5 га засіяли багаторічні трави для збалансування раціону корів. Останнє, до речі, на господарстві називають дуже вдалою інвестицією, оскільки цього року вже двічі скошували урожай і за всіма показниками впевнені, що буде ще й третій. З обладнання на господарстві є танк-охолоджувач, дизельний генератор, гноєрозкидач та доїльний зал.
Щодо окупності, то з досвіду ФГ «Кмітливість» можна сказати, що не так довго, як здається на перший погляд, інвестиції себе виправдовують, але і не так легко працювати. Відтак, результати вкладень у кормозаготівлю на фермі побачили дуже скоро - молоко стало якісніше, його тепер більше - господарі отримали змогу продавати свою продукцію за вищою ціною. Що ж стосується обладнання, то фінансового результату дуже швидко воно не дає, але практично одразу підвищується якість роботи, санітарно-гігієнічний стан, збільшується швидкість виконання певних процесів тощо.Цьогоріч Михайло Кметик закінчив будівництво нового сучасного корівника з урахуванням потреб як тварин, так і людей при роботі на фермі. Саме це господар і називає грамотним підходом і пошуком можливостей. Каже, замість того щоб постійно боятися і нарікати - треба діяти, шукаючи різні можливості. До прикладу, його «Кмітливість» брала участь у данському проекті «Агро-Львів», від якого отримала кілька грантів, побував господар і на різних навчаннях, тренінгах, закордонних поїздках, де мав змогу навчитися новому, набратися досвіду. Саме тому нині не може сказати, що малий сільськогосподарський бізнес в Україні безперспективний. Наприклад, вже сьогодні пан Михайло не має проблем з реалізацією молока, каже, що продукцію розкуповують безпосередньо з господарства. В подальшому, звичайно ж, змушений буде організовувати систему збуту, але ніяких проблем чи перешкод не бачить - грамотний підхід і є вирішенням всіх проблем, навіть якщо вони виникнуть.
Що ж до майбутнього такого сегменту як сімейна ферма, Михайло Кметик застережень також не має, принаймні, у конкретно його випадку діти вже є повноцінними учасниками процесу роботи, проявляють власні ініціативи, зацікавлені у новаціях. Головне, кажуть Кметики, зрозуміти актуальність певної роботи для себе - як банально би це не було, але якщо хочеш щось зробити, якщо любиш справу і маєш ціль - то причин для невдачі нема. Михайло Кметик зазначає: «Можливо, у глобальному масштабі чи у загальнодержавному молочному бізнесі такі думки смішні, надто банальні чи інфантильні, однак інакше пояснити існування дрібного фермерства попри масу перешкод, фінансові кризи, погані умови, неналежну підтримку тощо я не можу».
