Досвід європейських свинарів щодо напування свиней вартий уваги, і може значно допомогти не допускати погіршання здоров’я та продуктивності тварин через проблеми, пов’язані з водою.
Наразі нормовані показники питної води занесені до закону ЄС про корми. На думку авторів закону, переносити встановлені для людей норми щодо питної води на тварин недоцільно, тому була утворена окрема комісія з вивчення потреб свиней у якісній воді, за якими сформувалися відповідні норми.
Таблиця 1.
Як видно з таблиці 1, за багатьма параметрами вимоги щодо якості води для напування тварин порівняно з питною водою для людей занижені, проте, на жаль, у багатьох підприємствах навіть такими невеликими вимогами щодо води часто нехтують. Разом з тим, зміна якісних показників води може вказувати на певні недоліки системи поїння та утримання і також проявлятися у відповідних порушеннях здоров’я.
Так, зміна показника рН може бути зумовлена корозією труб водопровідної системи або промисловим забрудненням, що, своєю чергою, змінює смакові якості води і часто може призводити до зменшення її споживання тваринами. Хоча при змінах електропровідності смак води може і покращуватися, великі об’єми її споживання викликають проноси та розлади травлення. Зростання вмісту тих чи інших важким металів завжди пов’язане зі значними порушеннями у здоров’ї та зниженням продуктивності. При цьому, надто високий вміст алюмінію здатний заміщувати фосфор, зменшуючи його адсорбцію, що уповільнюватиме формування кісток і зумовлюватиме проблеми з кишечником.
Арсен здатний викликати зниження апетиту з проносами та паралічем, пошкодження тканин шкіри, зумовлювати проблеми з продуктивністю. Олово у воді уповільнює ріст тварин і викликає розлади нервової системи з симптомами нервозності. Зависокий вміст заліза часто вказує на засміченість у трубах і значно змінює смак води, викликаючи уповільнення та вади росту у поросят і рахіт. Надлишок кальцію, наприклад, при накипу у трубах, може викликати функціональні розлади, погіршувати перетравність їжі, спричинювати пронос та гіперкальцемію, порушувати загальний баланс мінеральних речовин. Домішки міді мають токсичну дію і здатні викликати блювання і проноси, навіть спричинюють загибель тварин. Надлишок натрію може перезбуджувати нервову систему і призводити до розвитку паралічів. А ртуть, навіть у дуже незначній концентрації (від 0,001), може спричинити утворення множинних екзем, відмову від їжі, проноси, слабкості та розвиток анемії.
Надлишковий вміст цинку погіршує конверсію корму. А високі концентрації солей - NaCl > 5000 та KCl > 2000 - зумовлюють прискорення пульсу та дихання поряд із відмовою від корму та води. Нітрати та нітрити здатні викликати значні отруєння.
Поряд із вмістом у воді надлишкових концентрацій різних речовин, одним із найважливіших показників її якості є бактеріальне забруднення. Слід підкреслити, що у воді не повинні міститися збудники будь-яких небезпечних для свиней хвороб, а вміст умовно патогенної мікрофлори має суворо контролюватися. Водночас на бактеріальне забруднення води вагомий вплив здійснює перш за все сама система водопостачання, її будова та методи очищення і санації.
Так, до прикладу, з часом при використанні на стінках труб системи водопостачання утворюється так звана біоплівка. Її поява пов’язана перш за все з уповільненням току води ближче до країв труби, де на стінці можуть відкладатися мінеральні та органічні сполуки. Сформована таким чином біоплівка є добрим поживним середовищем для живлення та розвитку потенційно хвороботворних мікроорганізмів. Подібні проблеми лише у значно більших об’ємах притаманні практично всій системі водоносних труб, де є тупі кути по кінцях чи розгалуження, які не використовуються. Саме у таких місцях потік води, навіть при промиванні всієї системи, часто дорівнює майже нулю. Відповідно там також формуються відмінні умови для безперешкодного розвитку мікроорганізмів, які з питною водою постійно доноситимуться до тварин. А тому важливо при проектуванні систем водопостачання не допускати утворення таких «мертвих зон», проводити санацію і знезараження яких буде вкрай важко. Важливим фактором внесення мікроорганізмів до системи напування є і самі тварини. Наприклад, у роті свиней, навіть при їхньому повному здоров’ї, міститься велика кількість різних мікроорганізмів.
Під час користування сосковими поїлками, як правило, хоча б частково може спостерігатися зворотний тік води, таким чином, до системи водопостачання з легкістю може потрапити частина присутніх у роті тварин бактерій. При постійному користуванні поїлками проблеми з цим виникати не будуть, а ось коли після такого проникнення, відділення, де перебували тварини, звільняється, і на певний час користування поїлками припиняється, у системі за сприятливих умов популяція бактерій може швидко збільшуватися.
Так, новозаведена група свиней, якщо система водопостачання не була промита, уже під час першого пиття отримає велику кількість потенційно небезпечних збудників. Погіршуватиметься зазвичай ситуація ще й тому, що нова група тварин буде молодшого віку, тож і більш чутливою до інфекції. Отже, промивання усіх поїлок та водопроводу безпосередньо перед заведенням нової групи тварин після очищення та дезинфекції приміщення повинно стати обов’язковим атрибутом доброї практики.
Є ще одна проблема, пов’язана зі швидкістю руху води у поїлках. Хоча й існує думка, що оскільки свині все одно цілу добу знаходяться у загоні, де є поїлки, швидкість протікання води через поїлку важливого значення не має, позаяк часу для пиття повинно бути достатньо. Насправді ж помітна пряма залежність між швидкістю проходження води по системі та об’ємом спожитої води тваринами. Відповідно до рекомендацій Німецького сільськогосподарського товариства (DLG) потреба у спожитій воді на добу та швидкість проходження води по системі для певної статево-вікової групи свиней представлені у таблиці 2.
Таблиця 2
Таким чином, найбільшу потребу у воді мають лактуючі свиноматки. При чому споживання ними у достатній кількості води має прямий вплив на молочність і як наслідок - на розвиток поросят. Не слід також забувати, що для кожного пиття свиноматка повинна підніматися. Чим частіше вона це робитиме в оточенні маленьких поросят, тим відповідно вищим стає ризик задавлювання поросят щоразу, як вона знову лягатиме. Взагалі бажано уможливити свиноматці пиття без перешкод.
У багатьох господарствах при утриманні свиноматок, особливо на час опоросу, розповсюдженою практикою є набирання додаткового об’єму води у поїлку, що нібито повинно сприяти збільшенню споживання води. Але якщо вже щось робити, то варто до уваги брати потреби тварини. Для пиття свиня повинна занурити під воду нижню щелепу, а тому, набираючи до поїлки менше 10 см глибини води, працівники швидше роблять це для заспокоєння власної совісті, аніж для напування тварини. До того ж під час пиття свиноматка намагається нахилити голову якомога нижче до води, внаслідок чого пережимається шия під щелепами.
Важливим аспектом є розміщення та конструкція поїлок під час утримання різних за віком свиней у групах. Тут дуже важливо правильно розрахувати потребу у поїлках на відділення і регулярно перевіряти їхню справність. Але навіть за умови, що поїлки працюють, їхнє розташування має бути спроектоване таким чином, щоб жодна окрема тварина не змогла заблокувати доступ до води іншим членам групи, просто розташувавшись на відпочинок прямо під ними. Отже, поїлки повинні бути достатньо віддалені одна від одної, що надасть можливість усім членам групи однакові шанси на задоволення спраги.
Щодо підвісних соскових поїлок, то їхнє розташування має дозволяти персоналу кожної години дістатися до них для перевірки. Висота кріплення повинна змінюватися й орієнтуватися на швидкість росту свиней. Через нерівномірність росту та розвитку усіх членів групи часто є доцільним паралельне використання з поїлками-мисками рухомих соскових поїлок, котрі кріпляться на більшу висоту. Недотримання цього правила і занадто низьке кріплення дуже часто може призводити до нещасних випадків як серед свиней, так і для обслуговуючого персоналу під час роботи у групі. Загалом нестача води негативно впливає не тільки на споживання корму, а й сприяє розвитку захворювань сечовидільної системи, зокрема, через її недостатнє промивання. Такі захворювання почасти ускладнюються інфекціями статевих шляхів та порушеннями відтворної функції, особливо у ремонтних свинок та свиноматок.
Узагальнено можна сказати, що при утриманні свиней у групах на одну поїлку повинні претендувати не більш як 12 свиней. При утриманні у групі великої кількості поросят чи підсвинків на різних рівнях росту та розвитку доцільно застосовувати поїлки, розміщені на різній висоті. При цьому форма та вид поїлок може бути різними, головне, щоб під час прибирання приміщення вони не створювали перешкод і не містили прихованих ділянок, добратися до яких при проведені санації та дезинфекції було б важко.
Параметри перевірки правильності розташування поїлок, відповідно до рекомендації DLG щодо різних вікових та статевих груп свиней, наведені у таблиці 3.
Таблиця 3
Слід пам’ятати і про необхідність забезпечення водою підсисних поросят. Дехто переконаний, що споживання води підсисними поросятами може зменшувати споживання ними молока свиноматки, проте більшість експертів вважають таку думку хибною. Привчати поросят до споживання води слід з першого дня життя. При цьому необхідно пам’ятати, що чистота та справність 
поїлок для поросят є головним пріоритетом. Зацікавити поросят підходити до поїлок можна, наприклад, трохи послабивши вентиль на поїлці, через що час від часу відбуватиметься крапання води, чим тварини обов’язково зацікавляться. Безумовно необхідно пам’ятати про врегулювання тиску, з яким повинні працювати поїлки для свиноматок та для поросят, хоча вони і знаходяться в одному загоні. Якщо напір води з поїлки для поросят буде занадто великим та налякає тварин, підійти до поїлки знову вони, швидше за все, наважаться не скоро. Чим швидше поросята почнуть споживати воду та корм, тим активнішими вони стануть і тим вищими будуть їхні вимоги до забезпеченості молоком, тим краще вони самі стимулюватимуть свиноматку до молокоутворення та молоковіддачі.
поїлок для поросят є головним пріоритетом. Зацікавити поросят підходити до поїлок можна, наприклад, трохи послабивши вентиль на поїлці, через що час від часу відбуватиметься крапання води, чим тварини обов’язково зацікавляться. Безумовно необхідно пам’ятати про врегулювання тиску, з яким повинні працювати поїлки для свиноматок та для поросят, хоча вони і знаходяться в одному загоні. Якщо напір води з поїлки для поросят буде занадто великим та налякає тварин, підійти до поїлки знову вони, швидше за все, наважаться не скоро. Чим швидше поросята почнуть споживати воду та корм, тим активнішими вони стануть і тим вищими будуть їхні вимоги до забезпеченості молоком, тим краще вони самі стимулюватимуть свиноматку до молокоутворення та молоковіддачі. Взагалі для відповідної роботи системи водопостачання та забезпечення свинопоголів’я водою можна визначити кілька основних пунктів. Перш за все, той хто хоче отримувати здорових продуктивних тварин, повинен хоча б раз на рік проводити вичерпний аналіз води та регулярно контролювати роботу поїлок та всього обладнання; перед розташуванням нової групи у відділенні система водопостачання повинна ретельно промиватися, а свіжа вода контролюватися на її показник рН, зовнішній вигляд, колір, запах та смак; у різних відділеннях для різних статево-вікових груп тварин повинна регулярно перевірятися швидкість проходження води по системі через поїлку та відповідність її розташування.
