Як розповідає Еспресо Захід, він продовжив справу свого батька, який на початку 1990-х став джелатьєро.
«Якщо тато працював за більш класичною рецептурою – використовував ягоди полуниці, малини тощо, то я почав експериментувати з більш екзотичними смаками. На сьогодні ми виробляємо майже 100 різних смаків морозива. В Україні є дуже мало виробників, які виготовляють морозиво «з нуля», тобто без використання напівфабрикатів, сухих порошків тощо. Якщо морозиво повинно бути з конфітюром, то цей конфітюр я не купую в магазині, а варю сам. Часто клієнти самі замовляють морозиво з певним смаком. Наприклад, один з ресторанів Львова замовив морозиво з пшениці, і воно продається лише у цьому закладі й ніде більше. У нас є морозиво з квітів бузини, з лісовою лохиною, з лавандою. А ще ми пропонуємо доволі екзотичні смаки – солоне морозиво з креветок, з сиром дорблю, з кропом», – розповідає Захарій.
За його словами, джелато – це не просто переклад слова «морозиво» італійською мовою. Це слово означає також і певний принцип приготування. Так само, як і американське морозиво icecream.
«Наприклад, айскрім більше насичують повітрям, воно високої жирності. Подібне морозиво ми можемо скуштувати у McDonald’s. А джелато не дуже «повітряне», воно більш густе. Це через різну специфіку виробництва. Тому якщо додати різні фрукти, то в icecream їхній смак буде відчуватися слабше, аніж в gelato. До речі, джелато – це завжди менш жирне морозиво, до 8%, коли в звичайному пломбірі жирність може сягати і 18%. У пострадянських країнах та в США вважається, що чим вища жирність морозива, тим краще. У західноєвропейських країнах, навпаки, виготовляють морозиво з меншою жирністю. Там цілком нормальним вважається 3-5% жирності», – пояснює майстер.
Читайте також: Гнучкість, яка рятує виробництво автентичних продуктів
