Так само і виробники сільськогосподарської продукції час від часу заглядають у це дебеле видання. Новим препаратам, які ще не входять до списку класичних і апріорі дозволенних у нашому сільському господарству добрив ще за ДСТУ (наприклад, Амофос — ДСТУ 18918–85 (СТ СЭВ 3372–81), Борошно фосфористе ДСТУ 5716–78, Карбамід — ДСТУ 2081–92 та інші) потрапити до «Переліку..» край необхідно.
В Україні щорічно реєструються сотні препаратів з різних країн — від далекосхідного і глобально присутнього Китаю до не такої різнобарвної, але надійної Німеччини. До речі, українським виробникам варто звернути увагу на цей західний ринок. Тим більше, що у разі успіху, двері у Європу відчиняються простіше.
Класифікація добрив
по-німецьки
Німецьким законодавством не передбачено формальної реєстрації, проте існує «процедура запиту на розміщення на ринку». Препарат, який планується до продажів у Німеччині, має відповідати одному із чотирьох, якщо не враховувати екскременти, основних типів препаратів. Їхні назви та короткий опис надано у ст. 2 «Термінологія» федерального «Акту про добрива», прийнятого Бундестагом 9 січня 2009 р. із наступними змінами (звичайний законотворчий процес). Українським виробникам так чи інакше доведеться стикнутися із тією номенклатурою, то ж наведемо її тут у приблизних перекладах, бо у нашій номенклатурі немає повних відповідностей:
1. Добрива — це матеріали, окрім води й оксиду вуглецю, призначені для;
- постачання поживних речовин сільськогосподарським культурам з метою поліпшення росту, збільшення урожайності та/або якості чи
- збереження та поліпшення родючості ґрунту.
2. Далі в Акті перераховуються декілька видів тваринних екскрементів: гній із різним вмістом вологи та пульпа.
3. Поліпшувачі ґрунту — це матеріали без значного вмісту поживних речовин та мікроорганізмів, які призначені для того, щоб:
- впливати на біологічні, хімічні або фізичні характеристики ґрунту з метою поліпшення умов росту культур або
- сприяти зв’язуванню симбіотичного азоту.
4. Допоміжні засоби для рослин (мабуть, найменш зрозумілі для нас) — це матеріали без значного вмісту поживних речовин, які призначені для того, щоб: впливати на рослини біологічно або хімічно, аби принести користь у сенсі вирощування культури постільки, оскільки ці засоби не є частиною Акту про Захист рослин. Мабуть, в Україні ми можемо назвати їх стимуляторами росту.
5. Середовища для вирощування. У нас це називають ґрунтосумішами або ґрунтом поживним. Ці матеріали, призначені для кореневої системи рослин, їх вносять до ґрунту або застосовують без ґрунту (самостійно).
Ось про такі матеріали розповідає Акт про добрива. Конкретні вимоги до вже дозволених типів препаратів надаються у федеральному Законі про Добрива (Düngemittelverordnung или сокращенно DüMV). У цьому Законі дається і розподіл добрив за вмістом поживних речовин. Треба зазначити, що німецький Закон багато в чому подібний до Постанови ЄС № 2003/2003, тобто відповідає загальноєвропейському закону про добрива. Однак місцевий Закон більш прогресивний, бо, наприклад, якщо у ЄС тільки у 2012 році була зроблена поправка щодо лігносульфонатів як комплексоутворювачів, то DüMV вже дозволяв HDPE.
Корисні поради та процедура
виходу на ринок Німеччини
Отож, ви готові діяти: обрали препарат, знайшли партнерів у Німеччині, зареєстрували торгову марку або навіть відкрили там фірму. Але це ще майже нічого без повідомлення про те, що ваш препарат можна продавати у Німеччині. Попри певну неформальність дозвільної процедури певний порядок все ж таки існує.
Для початку треба звернутися до чиновника Düngemittel-verkehrskontrolle, тобто державного агентства з контролю за обігом добрив. Це агентство перевіряє пропонований препарат на відповідність Закону про добрива та може прибрати якийсь продукт із ринку, наклавши штрафи. Робоча мова — німецька. То ж краще звернутися до чиновника у тій федеральній землі, де у вас, можливо, є партнери. Ця людина, якщо пощастить, буде мінімально формалістом, а добрі результати аналізу вашого препарату не створять перешкод і затягування часу. Можна звернутися до цього чиновника із попереднім запитом, так би мовити попередити про наміри, а поки він чекатиме від вас конкретної інформації, зайнятися справами.
Треба знайти лабораторію, яка проводить певні аналізи та видає Декларацію відповідно до DüMV. Вартість аналізу стартує від декількох сотень євро, тобто порівнюється із витратами на реєстрацію одного препарату в Україні на невеличкий термін. Серед лабораторій, які вам порадять, можна скористатися послугами, наприклад Agrolab, яка має велику мережу у Німеччині, а також присутня у багатьох європейських країнах.
Порядок є порядок, то ж треба буде підготувати і якимось чином відправити зразки для аналізу за тими вимогами, які назве вам лабораторія. Якщо мова йде про традиційні мінеральні добрива, то Розділ 1 DüMV розповідає про вимоги до таких добрив, як, наприклад, сульфат амонію 20% або інших видах азотних добрив і далі по розділах для фосфору та калію. Це так звані первинні добрива (за принципом поживної речовини). Закон передбачає також вторинні (за поживною речовиною) добрива — такий як хлорид кальцію або елементарна сірка.
Коли йдеться не про такі традиційні хімічні препарати, тоді настає час для початку лабораторії. Якщо препарат, який ви хочете продавати у Німеччині, іншого походження, особливо ретельно треба визначитися із сировиною і відсотковим співвідношенням сировинних компонентів, які ви назвете у протоколі, що додається до зразка.
Цю інформацію затребують для проведення аналізу, її буде вписано у його результатах та на майбутній етикетці. Таблиця 7 «Основні компоненти» Закону про Добрива називає декілька груп сировини, серед яких: рослинні матеріали (торф, вугілля, продукти фільтрації та ін.); матеріали тваринного походження, у тому числі гної; мінеральні речовини (пісок, перліт тощо); а також інші речовини та організми, включно із сумішами (осад стічних вод, мікроорганізми, синтетичні полімери та інше).
Залежно від сировини та досвіду роботи, лабораторія запропонує вам набір параметрів для аналізу. Наприклад, якщо у вас препарат тваринного походження, тоді окрім основних (N, P, K) та вторинних (Ca) поживних речовин, органічної речовини та фізичних параметрів, вам можуть запропонувати зробити аналіз на важкі метали і патогенну мікрофлору. До речі, на відміну від України її різновидів для аналізу у Німеччині не так вже й багато. Тож не відмовляйтеся від пропозицій, бо чим більше ви отримаєте позитивних результатів щодо вмісту, наявності або відсутності, тим краще. Принаймні ви будете знати свій препарат проаналізованим за прийнятими на Заході методами.
Зачекавши тиждень або більше, ви отримаєте результати аналізу та Декларацію. Рахунок, як правило, виставляють після, бо перед аналізом вам надають цінову пропозицію, аби ви знали, скільки доведеться платити після.
Чиновник, якому ви відправляєте отримані документи — це скановані копії від лабораторії, тобто довіра до електронних копій пов’язана із репутацією лабораторії — вивчає отримані документи на предмет їхньої відповідності до Закону про Добрива. Краще відправити йому ці документи вже зі зразком етикетки. Вимоги до маркування розглянуто у Таблиці 10 Закону про Добрива. Звісно, бажано мати гарного перекладача з німецької або принаймні вдосталь ентузіазму, аби якнайкраще зрозуміти, що саме від вам очікують.
На етикетці має бути загальна інформація — склад, вказівки із застосування, контактна інформація. Підкажемо одразу, що інформація щодо безпеки продукту є частиною Декларації і має бути обов’язково розміщена на етикетці. Людський фактор не можна не враховувати, то ж максимальна увага до дотримання вимог тільки на користь.
Чиновник міністерства взагалі чимось схожий на митника. Наприклад, лабораторія визначила, що ваш препарат — це поліпшувач ґрунту, але чиновник призначає, як той митник, інший код, тобто каже, що у вас інший тип препарату. Не можна не сказати, що треба дуже постаратися, щоб не виконати вимог щодо добрив, отримавши якійсь інший статус, тим більше, що у випадку, наприклад, органічних добрив усе рахується не тільки на «оригінальну субстанцію» в аналізі, але й на суху речовину у Законі.
Питання не стільки у термінології, скільки у дуже лояльних до вмісту поживних речовин у нетрадиційних добривах. Для прикладу наведемо вимогу до органічного NPK-добрива:
- N — 1%
- P — 0,3% (P2O5)
- K — 0,5% (K2O).
Ще раз — це у сухій речовині! Як добрива можуть бути визнані у препараті із вмістом одного чи двох із цих елементів, тобто N-, P-, K-, NP-, NK-, PK- або NPK-добриво.
Якщо результати аналізу відповідають вимогам таблиць DüMV, а етикетку зроблено правильно (хоча швидше за все її доведеться декілька разів переробляти, проте воно того варте), тоді вас можна привітати — наша відповідь кайзер написана — українське добриво можна продавати у Німеччині.
Головне — розпочати, визначитися із лабораторією, типом препарату (попередньо) та бути готовим прямо зараз на невеличкі у порівнянні з потенційними прибутками витрати. Неформальність процедури полягає також у тому, що ви нічого не сплачуєте за просте повідомлення про те, що усе правильно, усе добре.
Якщо ж у вас препарат, відповідність до якого не знаходить навіть найлояльніший чиновник, тоді треба готуватися до довгого процесу по сутті законотворчого, який має призвести до внесення змін у Закон про Добрива. Але то інша історія. Не виключаємо, що як хтось піде першим, так хтось піде і цим шляхом.
