Рослини озимої пшениці мають найбільш тривалий період вегетації серед польових культур. Це має як позитивні, так і негативні сторони. Завдяки тривалому періоду вегетації вони здатні синтезувати більшу кількість органічних речовин у процесі фотосинтезу, порівняно з рослинами ранніх ярих зернових колосових культур. Втрати врожаю, викликані несприятливими погодними умовами в попередньому періоді певною мірою можуть бути компенсовані на наступному етапі росту та розвитку рослин. Тобто рослини озимої пшениці володіють значно ширшими компенсаторними механізмами втрат врожаю, порівняно з рослинами ярого типу розвитку.
У кожному із періодів росту рослин озимої пшениці проявляється ряд факторів, які мають негативний вплив на формування врожаю. Найбільш небезпечними явищами є посухи в осінній, весняний та літній періоди, а взимку трапляється комплекс несприятливих чинників, що можуть викликати повну або ж часткову загибель посівів озимої пшениці.
З точки зору формування агроценозу посівів озимої пшениці, надзвичайно важливе значення мають погодні умови впродовж вегетації рослин. Відомо, що щільність посівів озимої пшениці формується впродовж осіннього та весняного періодів. Оптимальні параметри посівів на час припинення осінньої вегетації є 750–1200 стебел на 1м². Як надмірне загущення, так і зрідження стеблостою може вести до певних втрат врожаю. За сприятливих умов вологозабезпечення, на щільність посівів та час припинення осінньої вегетації впливають такі фактори: строки сівби, попередники, використання добрив, ріст регулюючих речовин.
Погодні умови осіннього та весняного періодів вегетації озимої пшениці є надзвичайно важливими для формування її врожаю. Залежно від того, коли розпочинається весняна вегетація рослин, за яких умов температурного режиму й зволоження буде вона протікати, залежить не лише кількість зібраного врожаю, а і його якісні показники. Попередні результати досліджень свідчать, що врожайність озимої пшениці після чорного пару найбільше залежить від вмісту продуктивної вологи в ґрунті на час відновлення весняної вегетації та на початку трубкування рослин. Частка впливу запасів продуктивної вологи в ґрунті в ці періоди на врожайність озимої пшениці по чорному пару становить 39,7 та 42,1% для посівів із сівбою 25 серпня, 55,2 та 24,8% — для посівів із сівбою 10 вересня та 36,3 і 33,8% — для посівів із сівбою 25 вересня. Посіви озимої пшениці після гірших попередників є більш залежними від запасів продуктивної вологи в ґрунті на час відновлення весняної вегетації. Частка впливу запасів вологи в ґрунті на час відновлення весняної вегетації на формування врожаю досягає 49,7–66,4%. При цьому переміщення термінів сівби з 25 серпня на 25 вересня посилює залежність таких посівів від вмісту продуктивної вологи в ґрунті на час відновлення весняної вегетації та зменшує їх залежність від вмісту продуктивної вологи в ґрунті у фазі колосіння.
Отримані результати досліджень показують, що строки припинення осінньої вегетації впливають на формування врожаю пшениці озимої. Чим пізніше припиняється вегетація рослин озимої пшениці, тим більшою виявляється кущистість рослин, а, відповідно, і щільність стеблостою. Подовження осінньої вегетації впливає також і на фітосанітарний стан посівів. За період досліджень, припинення осінньої вегетації рослин озимої пшениці відбувалося в досить широкому діапазоні календарних дат, починаючи з 20 жовтня і закінчуючи 6 грудня. Тому, наприклад, для умов Північного Степу України запропоновано виділяти надраннє припинення вегетації рослин озимої пшениці (третя декада жовтня), раннє (перша декада листопада), середнє (друга декада листопада), пізнє (третя декада листопада) та дуже пізнє (перша декада грудня).
Вплив строків припинення осінньої вегетації рослин озимої пшениці на її врожайність має складний характер і водночас може модифікуватися такими агротехнічними прийомами, як попередники та строки сівби. Як свідчать результати досліджень після обох попередників, найбільш висока врожайність озимої пшениці формувалася в роки з пізнім припиненням осінньої вегетації рослин — у третій декаді листопада. У середньому за час дослідження в процесі вирощування озимої пшениці після чорного пару вона склала 5,67 т/га та 5,58 т/га після попередника кукурудзи на силос.
У роки із середнім припиненням осінньої вегетації рослин врожайність озимої пшениці зменшується. Але більш значне зниження відмічалося після попередника кукурудзи на силос. Рівень врожайності після цього попередника зменшувався з 5,58 до 3,47 т/га, тоді як після чорного пару врожайність зменшувалася лише на 0,34 т/га.
Результати досліджень переконують, що в роки з припиненням осінньої вегетації до кінця другої декади листопада врожайність озимої пшениці після чорного пару є вищою, порівняно з попередником кукурудза на силос. Так, у роки з припиненням вегетації у першій декаді листопада врожайність озимої пшениці, відповідно, становила 4,2 та 3,78 т/га. У роки, коли припинення осінньої вегетації відбувається пізніше, тобто у третій декаді листопада чи першій декаді грудня, врожайність посівів озимої пшениці, розміщених після різних попередників, є майже однаковою. У середньому за час дослідження з припиненням вегетації у першій декаді грудня врожайність озимої пшениці після чорного пару становила 4,11 т/га, а після кукурудзи на силос — 4,18 т/га.
Добре відомо, що строки сівби мають найбільший вплив на кущистість рослин та щільність посівів озимої пшениці на час припинення осінньої вегетації, що також визначає їх потенційні можливості щодо формування врожаю. Наші дослідження показують, що різновікові посіви озимої пшениці мають різну реакцію на час припинення осінньої вегетації. У роки з надраннім припиненням осінньої вегетації врожайність озимої пшениці після кукурудзи на силос закономірно зменшується за умови зміщення сівби з 2 вересня (4,85 т/ га) на 2 жовтня (4,16 т/ га). Після попередника чорний пар врожайність озимої пшениці є вищою порівняно з попередником кукурудза на силос, а найбільш висока формується за умови сівби 17 вересня і становить 5,58 т/га. Посіви з сівбою 2 вересня є менш врожайними, але перевищують посіви з сівбою 2 жовтня. Врожайність посівів із сівбою 2 вересня у середньому становить 5,17 т/га, а посівів із сівбою 2 жовтня — 4,68 т/га (табл. 1).
Таблиця 1. Вплив часу припинення осінньої вегетації на врожайність озимої пшениці, т/га (за 23 роки досліджень)
У роки з припиненням осінньої вегетації у третій декаді листопада врожайність озимої пшениці за всіх строків сівби є вищою порівняно з попередником кукурудза на силос. Після обох попередників найбільш висока врожайність формується за умови сівби 17 вересня і становить 5,74 т/га по чорному пару та 3,71 т/га після кукурудзи на силос. Варто зазначити, що під час розміщення озимої пшениці по чорному пару, її врожайність за умови сівби 2 жовтня є вищою, ніж за умови сівби 2 вересня, тоді як після кукурудзи на силос спостерігаємо протилежну залежність. Посіви з сівбою 2 вересня формують більш високу врожайність, ніж посіви, проведені 2 жовтня. Їх врожайність, відповідно, становить 3,44 т/га та 3,27 т/га.
У результаті пізнього припинення осінньої вегетації (у третій декаді листопада) формується найбільш висока і майже однакова врожайність озимої пшениці після обох попередників. За таких умов є найменш помітним вплив строків сівби на рівень врожайності. У середньому за роки дослідження врожайність озимої пшениці після чорного пару за різних строків сівби змінювалася у межах 5,33–5,85 т/га, а після кукурудзи на силос — 5,20–5,77 т/га. За такого терміну припинення осінньої вегетації, врожайність посівів озимої пшениці після кукурудзи на силос з сівбою 2 вересня є вищою, ніж по чорному пару і становить, відповідно, 5,76 та 5,33 т/га.
Надто тривалий період осінньої вегетації, який характерний у роки із припиненням вегетації рослин у першій декаді грудня, сприяє зниженню врожайності всіх різновікових посівів озимої пшениці, порівняно з роками, коли вегетація припинялася у третій декаді листопада. Після обох попередників врожайність посівів із сівбою 2 вересня є значно більшою, ніж із сівбою 2 жовтня. По чорному пару вона становить 4,25 т/га, а після кукурудзи на силос 4,5 т/га проти 3,53 та 3,58 т/га відповідно.
Микола МОСТІПАН, завідувач кафедри загального
землеробства ЦНТУ, к. б. н., професор;
Назар УМРИХІН, завідувач науково-технологічного
відділу рослинництва й тваринництва ІСГС НААН,
к. с.- г. н., експерт-дорадник з питань рослинництва;
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач науково-
технологічного відділу селекції, насінництва і трансферу
інновацій ІСГС НААН, к. т. н., с. н. с., експерт-дорадник
з питань механізації сільського господарства та економіки
сільськогосподарського виробництва
