Враховуючи те, що з літа і до кінця вегетації найбільшої шкоди буряку цукровому можуть завдати попелиці, личинки довгоносиків, клопи, бурякова мінуюча міль, луговий метелик, совки й інші, необхідно зосередитися на їх шкідливості та заходах контролю.
Враховуючи те, що буряк засвоює значно більше мінеральних елементів живлення, ніж інші культури, для отримання максимально можливого врожаю коренеплодів і відповідної кількості гички він потребує підживлення на рівні 40-60 кг азоту, 15-20 кг фосфору, 50-70 кг калію.
На покращення конкурентоспроможних властивостей буряків цукрових, як у цілому сільськогосподарських культур, до бур’янів впливає культура землеробства, агротехнічні заходи якої повинні забезпечувати ефективний контроль сегетальної рослинності та створення умов, найкращих для росту і розвитку культури.
Основний спосіб реалізації потенціалу буряка цукрового — оптимізація мінерального живлення. При цьому слід задіяти таку систему удобрення, яка сприяла б отриманню максимальної кількості товарної продукції (цукру) в конкретних кліматичних умовах за мінімальних витрат макро- й мікродобрив. Утворення коренеплоду й накопичення в ньому цукрози є кінцевим результатом багатьох складних фізіолого-біохімічних процесів, які відбуваються в органах рослин буряка цукрового впродовж періоду вегетації.